• До 200-річчя до дня народження С.С. Гулака-Артемовського, українського письменника, композитора, драматурга (1813-1873)
  • Будинок-музей Гулака-Артемовського у Городищі
  • Гулак-Артемовський Семен Степанович Арія Андрія із опери "Запорожець за Дунаєм"
  • «Запорожець за Дунаєм», Фільм-опера (1868)

  • Скачать 72.33 Kb.


    Дата14.09.2017
    Размер72.33 Kb.

    Скачать 72.33 Kb.

    16 лютого «Корифей українського театру» інформаційно-літературна бесіда



    16 лютого

    «Корифей українського театру»

    ІНФОРМАЦІЙНО-ЛІТЕРАТУРНА БЕСІДАhttp://www.univer.kharkov.ua/img/rectors/11.jpg

    До 200-річчя до дня народження С.С. Гулака-Артемовського, українського письменника, композитора, драматурга

    (1813-1873)
    «Серцем і душею він любив Україну»

    Семен Степанович Гулак-Артемовський народився 4 лютого 1813 р. у містечку Городищі на Київщині в сім'ї священнослужителя. Походив Семен Степанович із старовинного козацького роду, який осів у містечку Городище, що на нинішній Черкащині. Добре відомо, що вже з вісімнадцятого століття хутором Гулаківщина володів Патрикій Гулак-Артемовський. Його нащадки були священнослужителями, зокрема батько Семена - Степан Петрович. А дядько - Петро Гулак-Артемовський - професор Харківського університету, більше відомий нам як байкар ( й по сьогодні у шкільній програмі вивчається його байка "Пан та Собака").

    Дитячі роки Семена пройшли на берегах звивистої, чарівної річки Ольшанки, в атмосфері домашнього затишку і злагоди (батько й мати були людьми освіченими, своїх дітей Петра, Павла, Семена та Марію не тільки любили, але й виховували в повазі до книги, пісні, Святого письма ). Хлопець ще змалечку вирізнявся чудовим дискантом, але батько за сімейною традицією віддав сина у 1824 році до Київського духовного училища. Сяк-так освоюючи премудрості сану священика, наш майбутній співак і композитор зате виділяється своїм неабияким голосом, що й приводить його до митрополичого хору, який співав у Софійському соборі.

    У 1836 р. в житті С. Гулака-Артемовського трапилась важлива подія, яка визначила його подальшу долю. Його спів почув російський композитор Михайло Глинка і запросив юнака до Петербурга, де на той час формувалася придворна хорова капела. Гулак-Артемовський відразу поїхав до Петербурга, а Глинка затримався, відвідуючи заможні шляхетні українські родини. Проте вакансії у хорі були заповнені, і С. Гулак-Артемовський залишився в чужому місті без праці і грошей. Повернувшись до Петербурга, Михайло Глинка допоміг юнакові, поселив у себе на квартирі, почав активно його готувати до сценічної діяльності.музей родини симиренків

    Немалою перешкодою у світському навчанні Гулака-Артемовського була приналежність до духовного відомства, але завдяки клопотанням Глінки спеціальною постановою Синоду він був звільнений від духовного сану і мав тепер можливість «вступити на цивільну службу».


    Будинок-музей Гулака-Артемовського у Городищі
    Віднині Гулак-Артемовський став вільною людиною. Почалася прекрасна пора: Глінка навчав його не лише виразності виконання, дикції, грі на музичних інструментах, а й, що найважливіше, основам композиторського мистецтва. C. Гулак-Артемовський співає у придворній капелі. Успіхи юного українця були разючі, вони окрилили молодого виконавця. Вже навесні 1839 року при допомозі композитора Даргомижського та князя-мецената Волконського в театральному залі Юсупівського палацу відбувся перший публічний концерт Гулака-Артемовського, гроші за нього дають співакові для навчання й опануванні висот виконавської майстерності у Флоренції та Парижі.

    Він починає брати уроки у маестро Мартоліні (капельмейстер Флорентійського оперного театру), а також у композитора і педагога П. Романі. Крім того, Гулак-Артемовський запізнався з багатьма видатними європейськими музикантами, досконало оволодів італійською мовою.

    Дебют Семена Гулака-Артемовського на сцені Флорентійського оперного театру відбувся в 1841 р. Співак блискуче виконав партії в операх «Лючія ді Ламмермур» Доніцетті та «Беатріче ді Тенда» Беріліні.

    Один сезон проспівав він на флорентійській оперній сцені і отримав запрошення до Петербурга, де як соліст імператорської опери впродовж 22 років виступав на сцені і виконав понад 50 партій переважно з італійського репертуару. Його контракт був надзвичайно кабальним, але це була єдина нагода займатися улюбленою справою. Партія лорда Генріха в опері Доніцетті «Лючія ді Ламмермур» стала і дебютом і трампліном до тривалого успіху на сцені Великого театру. Справді творчою перемогою стала партія Руслана в опері Михайла Глінки "Руслан і Людмила". На одній із вистав був Тарас Шевченко: «...Ну й опера! Особливо, коли Артемовський співає Руслана.Чудовий співак - нічого не скажеш», писав він у листі до Г. С. Тарновського.

    Тепла дружба впродовж багатьох років пов'язувала Гулака-Артемовського з Тарасом Шевченком. У період заслання поета саме Семен Степанович знаходив можливість всіляко допомагати йому і матеріально, і морально. Не випадково в 1856 році він в одному з листів звертається до видатного співака і композитора з проникливими словами: «Благороднійший ти із людей, брате-друже мій єдиний, Семене».

    До кінця 1850-х років творча кар'єра співака складалася вдало і багатогранно: насичена концертна діяльність, численні оперні партії, композиторська робота (саме у цей час він написав музику до народних слів «Стоїть явір над водою» з посвятою Тарасу Шевченку); у планах виношувався задум написати оперу з української історії. Тим часом критика з жалем відзначала, що його колись чистий і оксамитовий бас втрачає свою силу і чистоту.




    Гулак-Артемовський Семен Степанович Арія Андрія із опери "Запорожець за Дунаєм"
    Це усвідомлював і сам Гулак-Артемовський. Тому вже з початку шістдесятих наполегливо працював над найважливішою своєю працею Артемовського — створенням за власним лібретто першої української національної опери «Запорожець за Дунаєм». Сюжет опери був підказаний професором-істориком Миколою Костомаровим, а все решта - текст вокальних номерів і прози, оркестрова партитура та клавір, а також лібрето - оригінальна авторська робота композитора. Всього в опері було 22 музично-вокальних номери. Музика Гулака-Артемовського глибоко народна. Він скористався інтонаціями, мелодикою багатющої української пісенності, проявивши як композитор всю глибину розуміння національної тематики. За своєю формою «Запорожець за Дунаєм» - типовий зразок лірико-комічної опери, у якій поряд з комедійною лінією ( Карась - Одарка ) розвивається лірико-романтична (Оксана - Андрій ). http://art.lib.kherson.ua/files/art/hurba/1-sm_1.jpg

    Прем'єра відбулася в 1863 р. у Маріїнському театрі Петербурга, наступного року — у Великому театрі в Москві. Партію Карася виконував сам композитор. Публіка захоплено прийняла спектакль, а хореографічні номери вимагала виконати повторно. Рецензії були всуціль схвальними, а про Гулака писали, що він «... показав свій блискучий комедійний талант».

    Однак через утиски української культури з боку уряду царська цензура майже 20 років забороняла постановку опери. На українській сцені її вперше поставив у 1884 p. M. Кропивницький, забезпечивши цьому твору довге сценічне життя. Опера "Запорожець за Дунаєм" приваблює демократичним характером сюжету, мелодійністю музики, що увібрала барви українського пісенного мистецтва, колоритністю образів, сок овитим народним гумором. Це творіння великого майстра стало міцним підґрунтям національного оперного мистецтва.

    Того ж 1864 року С.С. Гулак Артемовський переїхав до Москви, на батьківщину дружини, піаністки і арфістки, дочки директора московських театрів Олександри Іванівни Іванової.

    Продовжує цікавитись Гулак-Артемовський в цей останній період і літературним життям, захоплюється творами Шевченка, підтримує зв'язки з російськими, українськими, польськими діячами культури.запорожець за дунаєм (1953) satrip


    «Запорожець за Дунаєм», Фільм-опера (1868)
    Окреме місце у творчій спадщині Гулака-Артемовського посідають українські пісні, зокрема «Стоїть явір над водою» (присвячена Т. Шевченку, з яким автор дружив з 1838 р.), «Спать мені не хочеться», «Ой, на горі та й женці жнуть» — рапсодія із збірки з семи пісень під загальною назвою «Українська свадьба» — та ін., які досить швидко набули популярності серед широкого загалу шанувальників української пісні.

    Але при всій любові та пошані до нього, співак відчував, що його артистична дорога завершується. Двадцять два роки самовідданої праці на сцені пролетіли неймовірно швидко. У 1864 році його звільняють з Маріїнського театру, призначивши пенсію, але, завдяки покровительству великого князя Миколи Миколайовича, Гулака-Артемовського перевели до Москви у Великий театр. Там він ще деякий час співав низькі басові партії, але в 1865 році залишив сцену назавжди.http://toloka.hurtom.com/files/fotky-files/11944_j4scr.jpghttp://cv01.twirpx.net/0885/0885104.jpghttp://bookland.net.ua/pict_book/66/b65797.jpg



    http://bookland.net.ua/pict_book/2/b1641.jpgфотографии гулак-артемовський п. п. твориhttp://toloka.hurtom.com/photos/12030811382326681_f0_0.jpg

    В останні роки Гулак-Артемовський написав ряд ліричних медитацій в народнопісенному дусі (жодна з них за життя автора не друкувалася) — «Не виглядай, матусенько, в віконечко», «До Любки» (останній вірш перекладений російською мовою О. Фетом), «Текла річка невеличка».

    Саме у Москві, залишивши назавжди сцену, С. Гулак-Артемовський вирішує активно зайнятися практичним лікуванням людей гіпнозом, у результативність якого він глибоко вірив. Ще у Петербурзі співакові вдалося отримати офіційний дозвіл на таку діяльність.

    У Москві С. Гулак-Артемовський оселився біля церкви Різдва у невеликому двоповерховому дерев'яному будиночку, який дуже швидко стає широковідомим багатьом людям. Поголос про лікувальні сеанси колишнього уславленого співака ширився з кожним днем. Приймальна для хворих була тісно заповнена простим, бідним людом. «…я не медик і жодних ліків не даю, окрім звичайної води та маслинової олії. Ті, хто сюди приходять, – поясняв С.С. Гулак-Артемовський, лікуються лише молитвою, інакше я раджу звернутися до медика. Без молитви магнетизм нічого не вартий». За винятком неділі та релігійних свят, С. Гулак-Артемовський приймав щодня 30—40 осіб, не беручи з них за сеанси гіпнозу жодної копійки. «Це не мистецтво, а дар, і я не маю права брати за нього винагороду», — говорив Семен Степанович. Майже 10 років Гулак-Артемовський займався лікарською практикою.

    Прогресивний світогляд С. Гулака-Артемовського формувався під впливом ідей Тараса Шевченка. В історії української культури С. С. Гулак-Артемовський уславився своїм багатогранним талантом дарувати людям високі зразки музичного мистецтва і як фундатор української опери.

    Помер геніальний син України в 5 квітня 1873 р., на 61 році життя, похований в Москві, на Ваганьківському цвинтарі.


    Л І Т Е Р А Т У Р А:

    1. Українська музична література від найдавніших часів до першої половини ХХ століття: Навчальний посібник. У трьох частинах. Ч.2.Кн.1 / Авторський колектив під керівництвом Л.Яросевич. - Тернопіль, 2002

    2. Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.242.

    3. Ольховський Андрій. Нарис історії української музики. — К.: Музична Україна, 2003.


    Підготувала бібліотекар ДФ УДУФМТ:

    Надточий О.М.

    джерела; http://www.univer.kharkov.ua/ua/general/our_university/rectors?cat=11&ofs=0

    http://ztgorod.blog.net.ua/2010/05/14/muzeji-horodyschyny/

    http://www.ukrlit.vn.ua/biography/gulak-artemovski.html

    http://uk.wikipedia.org/wiki/

    Коьрта
    Контакты

        Главная страница


    16 лютого «Корифей українського театру» інформаційно-літературна бесіда

    Скачать 72.33 Kb.