• Харківської міської ради Харківської області Формування національної свідомості учнів на уроках французької мови шляхом використання краєзнавчого матеріалу
  • Харків 201 5 Рекомендовано методичною радою управління освіти адміністрації Ленінського району Харківської міської ради
  • Протокол № 1 від 12 січня 2015 року Автор-упорядник
  • Формування національної свідомості учнів на уроках французької мови шляхом використання краєзнавчого матеріалу . – Харків, 2014. – 31 с.
  • 1. Методичні задачі використання краєзнавчого матеріалу
  • 2. Формування національної свідомості учнів на уроках французької мови шляхом використання краєзнавчого матеріалу
  • 2.2. Лінгвокраїнознавство як спосіб викладання іноземної мови
  • 3. З практики використання краєзнавчих матеріалів на уроках французької мови
  • 3.1. Краєзнавчі матеріали для розвитку навичок читання та аудіювання на уроках французької мови

  • Скачать 10.91 Mb.


    страница1/30
    Дата07.01.2019
    Размер10.91 Mb.
    ТипПротокол

    Скачать 10.91 Mb.

    Адміністрації Ленінського району Харківської міської ради Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №108 Харківської міської ради Харківської області


      1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30

    Управління освіти

    адміністрації Ленінського району Харківської міської ради
    Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №108

    Харківської міської ради Харківської області

    Формування національної свідомості учнів на уроках французької мови шляхом використання краєзнавчого матеріалу

    Харків

    2015

    Рекомендовано методичною радою управління освіти

    адміністрації Ленінського району Харківської міської ради

    Протокол № 1 від 12 січня 2015 року
    Автор-упорядник:

    Радченко Людмила Володимирівна, спеціаліст вищої категорії, вчитель – методист, Кутенська Інна Миколаївна, спеціаліст першої категорії, Кагал Валентина Олексіївна, спеціаліст вищої категорії, старший учитель, Склярова Алла Олексіївна, спеціаліст вищої категорії, старший учитель, вчителі французької мови ХСШ №108.


    Формування національної свідомості учнів на уроках французької мови шляхом використання краєзнавчого матеріалу. – Харків, 2014. – 31 с.

    Використання краєзнавчого матеріалу як унікального дидактичного та мотиваційного засобу формування національної свідомості учнів у процесі навчання французької мови пов’язане із зростаючими вимогами до рівня сформованості національної свідомості особистості. Оволодіння іноземною мовою учнями сучасної школи сприяє пошуку ефективних засобів навчання французької мови та міжкультурної комунікації.

    Актуальність нашої роботи полягає у поглибленому вивченні саме ролі краєзнавчого матеріалу у патріотичному вихованні школярів.

    В роботі надані практичні матеріали для використання вчителями французької мови на уроках та у позакласні роботі.



    Зміст


    Вступ

    1. Методичні задачі використання краєзнавчого матеріалу

    2. Формування національної свідомості учнів на уроках французької мови шляхом використання краєзнавчого матеріалу

    2.1. Використання краєзнавчого матеріалу для забезпечення міжкультурної комунікації

    2.2. Лінгвокраїнознавство як спосіб викладання іноземної мови

    3. З практики використання краєзнавчих матеріалів на уроках французької мови

    3.1. Краєзнавчі матеріали для розвитку навичок читання та аудіювання на уроках французької мови

    3.2. Розробки уроків та позакласних заходів з французької мови

    Висновки

    Список використаних джерел




    3

    6

    12


    15

    18




    Вступ
    В сучасних умовах соціальної нестабільності, духовної кризи, роз’єднаності, агресивності особливої актуальності набуває важлива педагогічна проблема формування національної свідомості, гуманістичних ціннісних орієнтацій особистості підлітка.

    «Пізнай свій край… себе, свій рід, свій народ, свою землю і ти побачиш свій шлях у життя…» - ці мудрі слова великого філософа Г.С. Сковороди, що пролунали понад 250 років тому, залишаються актуальними і в наш час, час створення української державності, формування української національної ідеї, виховання громадянин – патріота України.

    В практиці викладання іноземних мов в середній школі на сучасному етапі все більш відчувається необхідність пошуку оптимальних засобів навчання та виховання. У сучасній методиці під впливом ряду факторів як лінгвістичних, так і соціокультурних, поняття «навчання мовам» поступово замінюється новим поняттям – «навчання мові та культурі», в тому числі культурі міжособистісного спілкування суб’єктів, що належать до різних культур, але цікавих один одному з точки зору загальної ерудиції, життєвого досвіду, фонових знань.

    Міжособистісне спілкування носіїв різних мов та культур може здійснюватися за тих умов, якщо комуніканти будуть цікавими один одному, якщо вони будуть керовані однією метою – взаємопорозумінню, взаємозбагаченню засобами міжкультурної комунікації. Але, як стверджують деякі лінгводидакти, щоб бути цікавим партнером по міжкультурній комунікації, необхідно знати та розуміти свою національну (етнічну) культуру. У міжособистісному діалозі важливу роль відіграє обмін інформацією про свою культуру, традиції, звичаї народу та свого краю. Іншими словами, це той пласт культури, який в спеціальній літературі називається краєзнавством. Таким чином, краєзнавство виступає в якості реального та конкретного засобу реалізації принципів етнолінгводидактики.

    Проблеми використання краєзнавчих матеріалів в процесі викладання різних предметів шкільного учбового плану, в тому числі й іноземної мови, були розглянуті на рівні дослідження методики, змісту та засобів навчання іноземним мовам та міжкультурній комунікації, та окремо краєзнавство - в якості дидактичного та виховного засобу в середній школі наступними вченими: Беспалько В. П., Бім І. Л., Вайсбурд М. Л., Вессель М. Х., Гур’янова О. М., Ільїн М. С., Коваль І. І., Коряковцева Н. Ф., Кузьмина Л. Г., Ладо Р., Міньяр – Белоручев Р. К., Рогова Г. В., Тамбовкина Т. Ю., Тарасов Ю. Ф., Шалькевич Л., Шатилов С. Ф., Щепілова А. В., Маслова В. О., Баришніков М. В., Верещагін Є. М.

    Проте проблема систематичного використання краєзнавчих матеріалів в якості унікального дидактичного та мотиваційного засобу у викладанні французької мови та культури у середній загальноосвітній школі в контексті реалізації національно – регіонального компонента державного освітнього стандарту не знайшла належного огляду та системного аналізу у спеціальній літературі.

    Враховуючи зазначене, актуальність обраної теми пов’язана, перш за все, із зростаючими вимогами до рівня сформованості національної свідомості учнів оволодіння французькою мовою та міжкультурною комунікацією учнями сучасної загальноосвітньої школи та підвищеною зацікавленістю до пошуку ефективних засобів навчання французької мови та міжкультурної комунікації. Тому новизна нашої роботи полягає у поглибленому вивченні саме ролі краєзнавчого матеріалу у патріотичному вихованні школярів. Виходячи із цього, мета роботи – обґрунтувати використання краєзнавчого матеріалу як унікального дидактичного та мотиваційного засобу формування національної свідомості учнів у процесі навчання французької мови.

    Для виконання наміченої мети постають наступні завдання:

    1. Визначити методичні задачі використання краєзнавчого матеріалу.

    2. Дослідити роль краєзнавчого матеріалу у формуванні національної свідомості учнів.

    3. Проаналізувати мотиваційну дію краєзнавчого матеріалу у формуванні міжкультурної компетенції.

    4. Надати практичні матеріали для використання на уроках французької мови.



    Об’єктом дослідження є процес впливу краєзнавчих знань на формування національної свідомості учнів та розвиток міжкультурної комунікації на уроках французької мови.

    Дана проблема цілком не розроблена, тому вивчення лінгвокраєзнавчого компоненту в процесі викладання іноземних мов та методика викладання іноземних мов з використанням регіонального компонента потребують більшої уваги з боку методистів.

    Краєзнавство саме по собі популярне. Воно існує тому, що в його створенні та сприйнятті приймають участь великі маси. В цьому відношенні краєзнавство у системі наук займає виключне місце. Воно вчить людей не тільки любити рідні краї, але й любити знання про свій рідний край.

    1. Методичні задачі використання краєзнавчого матеріалу
    Прогресуючий розвиток міжнародних контактів та зв’язків у політиці, економіці, культурі та в інших галузях зумовлює послідовну орієнтацію сучасної методики навчання іноземним мовам та реальні умови комунікації. Спрямованість до комунікативної компетенції як кінцевого результату навчання припускає не тільки володіння відповідною іншомовною технікою (тобто мовну компетенцію учнів), але й засвоєння колосальної понадмовної інформації, що необхідна для адекватного спілкування та взаєморозуміння, оскільки останнє недосяжне без принципової тотожності основних відомостей комунікантів про навколишню дійсність. Помітні розходження у запасі цих відомостей у носіїв різних мов в основному визначаються різноманітними матеріальними та духовними умовами існування відповідних народів та країн, особливостями їх історії, культури, суспільно – економічного строю, політичної системи. Звідси загальновизнаний висновок про необхідність глубоких знань специфіки країни, мова якої вивчається, і тим самим необхідності регіонального підходу як одного з головних принципів навчання іноземним мовам, а окремо, французької мови.

    Висування іншомовної культури в якості навчання ставить питання про необхідність створення нової методичної системи, що здатна забезпечити досягнення цієї цілі найбільш ефективним та раціональним шляхом. В теперішній час абсолютно зрозуміло, що така система може бути побудована тільки на комунікативній основі. Зміст та характер системи навчання визначаються, перш за все, тими вихідними положеннями, які виступають в якості її методичних принципів:


    1. Принцип мовномисленнєвої активності.

    2. Принцип індивідуальності.

    3. Принцип функціональності.

    4. Принцип ситуативності.

    5. Принцип новизни.

    Як показали багаточисельні дослідження, комунікативний метод в силу своєї сутності дозволяє забезпечити не тільки засвоєння учнями французької мови як засобу спілкування, але й розвитку всебічних якостей особистості учнів. Все це дає нам привід розглядати комунікативний метод в якості найбільш адекватного засобу навчання учнів іноземній культурі.

    У сучасній методиці навчання іноземним мовам володіння та процес оволодіння іншомовною комунікативною діяльністю кваліфікується як міжкультурна комунікація.



    Найбільш повне визначення міжкультурної комунікації сформульовано І.І. Халеєвою. « Міжкультурна комунікація є сукупність специфічних процесів взаємодії людей, що належать до різних культур, але при цьому й усвідомлюють той факт, що кожний з них є «іншим» і кожний сприймає чужерідність «партнера»».

    Із даного визначення стає очевидним, що міжкультурна комунікація – це вміння дуже складне та за своєю суттю досить трудомістке для оволодіння. Для вступу у міжкультурну комунікацію необхідна серйозна підготовка.

    Іноземна мова в середній школі – це перша та дуже суттєва сходинка на шляху формування лінгвістичної цікавої особистості.

    Таким чином, оволодіння французькою мовою, як і будь – якою іншою мовою можна із впевненістю кваліфікувати як компонент загальної культури особистості, за допомогою якого вона (особистість) прилучається до світової культури. Проте, представляється аксіоматичним, що міжкультурна комунікація (діалог культур), може бути реалізована тільки на усвідомленій національно – культурній базі рідної мови. Такий діалог можливий лиш за тих умов, якщо учні усвідомлюють свою власну культуру, а відповідно й культуру та історію свого рідного краю.

    Володіння краєзнавчою інформацією – це необхідна умова для взаємопроникнення, взаємодії культур, цього складного та багатогранного процесу, яким є міжкультурна комунікація.

    Родючі ідеї міжкультурної комунікації можуть бути не більш, ніж модними напрямками у сучасній методиці, якщо не забезпечити учнів основами рідної культури, основами краєзнавства. Наприклад, подавати на вивчення тексти про культурні пам’ятки Парижу треба паралельно із текстами про культурні пам’ятки Харківщини, тобто вивчати культуру іншої країни із живим співвідношенням культури рідної країни, в цьому разі результати засвоєння будуть більш продуктивними. Оволодіння учнями цінностями рідного краю, рідної культури робить їх сприйняття іншої культури більш точним, глубоким та всебічним. «Ноша культурних цінностей, - писав академик Д. С. Лихачев – ноша особливого походження.» вона не робить важкішим наш шаг уперед, а полегшує його. Чим більшими цінностями ми оволодіваємо, тим більш витонченим та гострим стає наше сприйняття інших культур – культур, що віддалені від нас у часі та просторі древніх та інших країн. Кожна з культур минулого або іншої країни становиться для інтелігентної людини « своєю культурою», своєю глибоко особистісною, і своєю в національному аспекті, тому що пізнання свого узгоджено із пізнанням чужинного».

    Отже для міжкультурної комунікації необхідною умовою є оволодіння краєзнавчою інформацією, цінностями рідної культури.

    Краєзнавчий матеріал як засіб формування національної свідомості учнів при вивченні іноземної мови має вивчення іноземної культури, має соціальний, педагогічний та психологічний зміст, який співвідноситься із всіма аспектами навчання та випливає із змісту предмета «іноземна мова». Але вивчення іноземної культури не може бути метою навчання французької мови, цей процес поступовий, тому й впровадження краєзнавчого матеріалу повинно проходити поступово.

    У французькій культурі виділяються спочатку найбільш її суттєві розділи – компоненти мети, а потім конкретизуються в об’єктах вивчення. Краєзнавча інформація розподіляється у зв’язку із цими компонентами, рівномірно, поступово та національний вплив був найбільш результативним.

    При цьому важливо вирішити дві задачі:

    1) виділити те коло об’єктів, якими можна оволодіти за години, що відведені на вивчення французької мови;

    2) встановити оптимальне співвідношення груп об’єктів, що входять до учбового процесу: пізнавальний, розвиваючий та виховний аспекти.

    На кожному уроці необхідно засвоювати певна кількість об’єктів соціального, лінгвокраєзнавчого, педагогічного та психологічного змісту французької культури. Подібний підхід робить навчання керованим та надає можливість оволодіти іноземною культурою. Як і будь – яка інша, вона складається з чотирьох елементів змісту:

    1) знання про функції, культуру, способах оволодіння мовою як засобом спілкування;

    2) учбові та мовленнєві навички – досвід використання знань;

    3) вміння здійснювати усі мовленнєві функції;

    4) досвід, спрямований на систему цінностей особистості.

    Стосовно останнього елементу, то тут важливу роль відіграє подання краєзнавчої інформації на уроках, відомостей про рідний край, про культурні пам’ятки рідного міста у вигляді мікротекстів чи текстів на додаткове розглядання, складання проектів, інтерактивних ігор на тему рідного міста, що надасть ефективності засвоєння матеріалу про іноземну культуру.

    Якщо співвіднести елементи змісту іноземної культури із аспектами навчання, можна визначити компоненти іншомовної культури як цілі навчання:



    1. навчальний аспект – соціальний зміст мети. Даний аспект включає в себе оволодіння французькою мовою як засобом міжособистісного спілкування, а також набуття навичок самостійної роботи, як процес вдосконалення рівня іншомовної культури;

    2. пізнавальний аспект – лінгвокраєзнавчий зміст мети. Використовується як засіб збагачення духовного світу особистості та реалізується переважно на базі рецептивних видів діяльності: читання та аудіювання.

    3. розвиваючий аспект – психологічний зміст мети. До даного аспекту входить головна мета – розвиток мовленнєвих здібностей, психічних функцій, вмінь спілкуватися, відповідного рівня мотивацію, яку треба наполегливо та систематично розвивати спеціальними засобами, в даному випадку, дуже корисною буде краєзнавча інформація.

    4. виховний аспект – педагогічний зміст мети. Навчання французької мови та одночасно культурі являє собою засіб виховання з усіх боків.

    Із функціями культури тісно взаємодіють функції мовленнєвої діяльності. Адже мова являє собою основу збереження та передачі культури від одних людей до інших. Головною функцією мовленнєвої діяльності є комунікативна: людина говорить для того, щоб впливати на поведінку, думки, почуття, свідомість інших людей. В цьому полягає й гуманістична функція. На основі комунікативної функції мовленнєва діяльність набуває функцію регулювання власної поведінки, організації та зв’язування інших психічних процесів. Для мовленнєвої діяльності також притаманна емоційно – виразна функція, яка проявляється у використанні міміки, жестів, інтонації, що розкривають смисл інтонації, без мовленнєвої діяльності неможливе ніяке пізнання.

    Широкий культурологічний фон сприяє як розвитку лінгвістичних навичок та вмінь (збагачення лексики, навички перекладної діяльності, вміння працювати з фразеологізмами), так і знайомить учнів із конкретними аспектами іноземної та паралельно рідної культури. Такий період дозволяє подолати багато труднощів, з якими зустрічаються учні.



    Якщо порівнювати дві національні культури, то можна зробити висновок, що вони ніколи не співпадають повністю. Це виходить з того,що кожна культура складається з національних та інтернаціональних елементів. Для кожної культури сукупність цих елементів буде різнитися.

    При формуванні національної свідомості учнів на уроках французької мови можна виділити наступні важливі задачі, виконання яких буде пов’язано з поданням краєзнавчого матеріалу:



    1. визначити мінімальний обсяг культурологічного та краєзнавчого матеріалу;

    2. виявити, якого роду краєзнавчий матеріал відповідає цілям вивчення французької мови в конкретній ситуації;

    3. підібрати та презентувати відповідний цим цілям краєзнавчий матеріал;

    4. формувати в учнів навички культурного усвідомлення;

    5. формувати в учнів розуміння того, що кожна культура унікальна;

    6. заохочувати учнів до культурної та краєзнавчої діяльності.


    2. Формування національної свідомості учнів на уроках французької мови шляхом використання краєзнавчого матеріалу

    2.1. Використання краєзнавчого матеріалу для забезпечення міжкультурної комунікації
    Розширення та якісні зміни характеру міжнародних контактів між європейськими державами роблять іноземну мову реально необхідною у різних сферах діяльності. На уроках з іноземної мови здійснюється процес виховання національної свідомості учня через систему особистого ставлення до нової культури та процес опанування цієї культури. Ознайомлення учнів у процесі навчання іноземної мови з культурою народу, який користується цією мовою, як засобом спілкування та культурою власного народу підвищує не тільки виховну, а й освітню та розвиваючу роль вивчення іноземної мови, сприяє розширенню загального світогляду учнів, формування їхнього інтересу до володіння мовою виховання соціально активної особистості.

    Міжкультурна комунікація можлива лише за умови наявності толерантного та відкритого ставлення до представників різних мовних спілок, вміння творчо підходити до своєї справи, а також загального вміння мобілізувати свій культурний та мовний досвід, міжкультурні знання для вирішення задач в ситуації міжкультурного спілкування.

    Усвідомлення необхідності міжкультурної комунікації як основоположного принципу співіснування в ній можливо тільки на базі усвідомлення власної індивідуальності, знань про національну культуру та історію рідного краю у невід’ємному зв’язку із культурою та історією країни мови, що вивчається.

    Проте, в теперішній час можна спостерігати наступну закономірність: у сучасних навчально – методичних комплексах міститься велика кількість матеріалів країнознавчого характеру, в той час, як відомостей про нашу країну в них достатньо мало. Але цей факт неправильно вважати недоліком підручників: Україна – молода самостійна країна, і ні один навчально – методичний комплекс не в змозі розмістити матеріали з краєзнавства її 24 суб’єктів, не кажучи вже сотні маленьких містечок та сіл, які відзначилися певними історичними пам’ятниками та подіями.

    Краєзнавство є важливим джерелом формування національної свідомості учнів та стимулювання інтересу до вивчення іноземної мови. Краєзнавчий матеріал наближає іншомовну комунікацію до особистісного досвіду учнів, дозволяє їм орієнтуватися в діалогічному мовленні на ті факти та відомості, якими вони володіють у повсякденному житті, в умовах існування в рідній для них культурі.

    Знайомлячись з французькою культурою, учні постійно порівнюють її з рідною. Саме тому, якщо ширше та галузь знань про факти рідної культури, якою оперують учні, то продуктивнішою та результативнішою є робота з ознайомлення з культурою Франції.

    Концепція діалогу культур припускає наявність як мінімум двох різноманітних культур в процесі навчання. Вивчення рідної культури являє собою невід’ємну частину процесу навчання французької мови та культури, тому що саме краєзнавча інформація є ключем до розуміння іншомовної культури. Таким чином, вивчення французької культури стає можливим лише за тих умов, коли в учнів сформована національно – культурна база рідної мови. Будь – які знання, що набуваються за рахунок вивчення французької мови, будуть сприйматися тільки через призму знань, що сформувалися в процесі оволодіння рідною культурою.

    Краєзнавча інформація дозволяє значно розширити та поглибити знання та уявлення учнів про навколишнє середовище, використовувати методи різноманітних дисциплін для здійснення краєзнавчих та інших досліджень.

    В теперішній час досить бурхливо розвивається самосвідомість народу, йде цілеспрямоване використання регіонального компоненту на уроках французької мови, що стимулює учнів не тільки в інтелектуальній сфері, але й в емоційній сфері діяльності.

    При використанні регіонального компоненту у навчанні іноземній мові, виділяють наступні групи краєзнавчих даних: географічні, історичні, суспільні, національні.

    У навчанні французькій мові на середньому етапі в основному використовується матеріал географічного характеру (природа, культурні пам’ятки, зовнішній вигляд населеного пункту), а матеріали, що пов’язані з національними , історичними, соціальними фактами, - на старшому етапі навчання. Проте значущість краєзнавчих матеріалів такої спрямованості набагато вища при їх використанні у середній ланці навчання, коли здійснюється активне становлення особистості учнів, формується їх національна свідомість, стверджується соціальна позиція.

    При виборі краєзнавчого матеріалу враховується:



    • реальність матеріалів для учнів, тобто учні повинні точно мати уявлення, про що йдеться мова;

    • зацікавленість учнів в даному матеріалі;

    • наявність повноти інформації про даний матеріал;

    • узгодженість краєзнавчої інформації із програмною темою;

    • соціалізуюча цінність даного матеріалу.

    Таким чином, у зміст освіти необхідно включати елементи краєзнавства на кожному етапі розвитку та навчання, враховуючи вікову специфіку та інтелектуальну зрілість учнів.

    Краєзнавство як дидактичний засіб в процесі навчання французької мови та культури виступає в ролі зв’язуючого елементу, що сприяє проникненню в культуру, що вивчається. Включення краєзнавчого компоненту у зміст навчання французької мови та культури підвищує не тільки якість освіти, а й впливає на патріотичне виховання учнів.


    2.2. Лінгвокраїнознавство як спосіб викладання іноземної мови
    Кожна національна культура складається з національних і інтернаціональних елементів і не може цілком збігатися з іншою культурою. Тому в процесі викладання іноземної мови ми вимушені витрачати час та енергію на формування у свідомості учнів поняття про нові предмети і явища, що не знаходить аналогії ні в рідній культурі, ні в рідній мові. Отже, мова йде про включення елементів країнознавства у викладання мови, але це включення якісне іншого роду в порівнянні з загальним країнознавством. Так як ми говоримо про з'єднання в навчальному процесі мови і відомостей зі сфери національної культури, такий вид викладацької роботи пропонується назвати лінгвокраїнознавчим викладанням.

    Знання національних реалій важливе при вивченні культури і мови країни. Постійною ознакою належності слова до лінгвокраїнознавчого матеріалу є присутність національно-культурного компонента, якого немає в інших мовах.

    Реалії – назви, властиві тільки певним націям і народам, предмети матеріальної культури, факти історії, імена національних героїв, міфологічних істот. Так, наприклад, можна назвати французькі лінгвокультурологічні реалії (лінгвокультуреми), які можуть зустрічатися в іншому виді у представників української лінгвокультурологічної спільноти:

    Реалії, які є у французькій культурі та відсутні в українській: державні інститути, економічні структури, суспільні організації, засоби масової інформації, реалії з області мистецтва, історії, повсякденного життя (DOM, Ordre des médecins, CNRS, grandes écoles).Реалії, що є в наявності в обох культурах, але розрізняються якою-небудь ознакою. Наприклад, isoloir m – кабіна для голосування. Під час виборів перебування в ній виборців обов'язкове: бюлетень, вкладений у конверт, без заходу виборців у кабінет, анулюється.

    Невідповідність співставлення «знак – річ» також виявляється як неадекватність однаково названих реалій. Наприклад, різниця між esprit gaulois і українським - галльська дотепність. Перше означає гумор вуличний, відвертий, грубуватий, в той час як друге асоціюється з легкістю і добірністю (веселий невимушений гумор, властивий французам).

    Реалії, що мають інтернаціональний характер, але відрізняються при цьому національним наповненням: - до них відносяться народжені у Франції ідеї, концепції, винаходи, що складають внесок цієї країни у світову культуру (socialisme, style gothique, code civil, curie, impressionisme); опис національної своєрідності французької культури є неповним без урахування тих особливостей, які отримали на французькому ґрунті деякі загальноєвропейські філософські та художні течії - стилі та жанри, спортивні рухи, історичні події (romantisme, opérette francaise, Union européenne).

    Є одні й ті ж реалії, що мають в українській і французькій мові різні назви. Наприклад, бій Великої армії і російською армією у вересні 1812 року для французів – «битва під Москвою», а в нашій історії це «Бородинська битва».

    Аспект викладання мови – це, по-перше, мовний матеріал, по-друге, це прийоми викладання, які необхідні для даного мовного матеріалу. Прийоми викладання - різні, залежать від поставлених цілей. Звичайно, вони своєрідні для кожного з трьох етапів роботи: презентація, чи первісне ознайомлення учнів з новим для них матеріалом; закріплення (меморизація), чи переклад первісних знань, умінь і навичок з короткочасної в довготривалу пам'ять, індивідуальну свідомість людини; активізації, чи виведення засвоєного матеріалу в діяльність мовою, яка вивчається.

    Лінгвокраїнознавчі прийоми розподіляються на три етапи: презентація, закріплення та активізація. У лінгвокраїнознавстві, подібно до стану справ у будь-якому іншому аспекті викладання мови, вирішуються проблеми відбору навчального матеріалу. Із загального лексичного або фразеологічного запасу та із лексичних та фразеологічних мінімумів вибираються одиниці, наділені національно-культурною семантикою. Фонетичний або граматичний устрій обстежується з метою виявлення в ньому потенційних носіїв даних про культуру. Є також самостійні країнознавчі прийоми викладання, такі як експлікація лексичного фону, додатковість зорового та вербального рядів, виявлення проективного країнознавчого змісту художнього тексту, системне та повне коментування.

    Таким чином, лінгвокраїнознавство – це самостійний аспект викладання іноземних мов, як і фонетичний, лексичний, граматичний, стилістичний. Тепер ми можемо визначити поняття, що таке лінгвокраїнознавство. Лінгвокраїнознавство – це аспект викладання іноземної мови, у якому з метою забезпечення комунікативності навчання та для вирішення загальноосвітніх та гуманістичних задач реалізується кумулятивна функція мови і здійснюється аккультурація адресата, причому методика викладання має філологічну природу – ознайомлення здійснюється за допомогою іноземної мови та в процесі її вивчення.

    Одна з актуальних проблем сучасної методики навчання іноземної мови - орієнтація всього навчального процесу на активну самостійну роботу учнів, створення умов для їх самовираження і саморозвитку. Для розвитку навичок само оцінювання доцільно використовувати “Европейський Мовний Портфоліо”. Молоде покоління повинно підготувати себе до того, щоб мати максимальну користь з такого роду діяльності з метою вдосконалення своїх лінгвістичних знань, навичок і умінь. В такому контексті особливого значення набувають ідеї розвиваючого навчання, головною метою його є формування особистісної активності учнів, що забезпечує активне ставлення до знань, систематичність і наполегливість у навчанні, позитивні результати.

    Досягнення цих цілей навчання іноземної мови можливе за умов взаємопов’язаного вивчення мови і культури народу - носія цієї мови, а також активної комунікативно-пізнавальної діяльності учня як суб'єкта навчання.



    3. З практики використання краєзнавчих матеріалів на уроках французької мови
    Бажання дітей розповісти та узнати про те, що їм близько та знайомо, підвищує ефективність навчальної мовленнєвої діяльності на уроці французької мови. Така робота стає більш ефективною, якщо оволодіння іншомовним спілкуванням супроводжується вивченням власної країни, регіона, міста, району, в якому живуть учні. Вчителю необхідно вокористовувати краєзнавчий матеріал, який допомагає формувати почуття любові до рідного краю, до своєї малої Батьківщини, усвідомлювати ставлення до навколишнього світу.

    На уроках треба звертатися до навчальних ситуацій, що пов’язані з Україною, рідним містом Харковом, Ленінським районом. Нарівні з освітніми задачами, вирішується задача патріотичного виховання школярів. Для реалізації цих задач треба підбирати та використовувати різноманітний наочний матеріал: відео та аудіозаписи, електронні презентації та ліистівки про Харків та Україну, карти України, Харківської області. Наприклад, при опрацюванні тем «Notre pays», «Ma ville natale» вчителю треба враховувати словниковий запас учнів, знання про Україну, диференціювати підбір краєзнавчого матеріалу для учнів певного класу. Наприклад:



    L'Ukraine est un pays d'Europe de l'Est. Elle a des frontières terrestres avec sept pays :à l'ouest la Pologne, la Slovaquie et la Hongrie; au sud-ouest la Roumanie et la Moldavie ; à l'est et au nord- la Russie; au nord la Biélorussie. Sa superficie totale est 603 550 km carrés. C'est un pays relativement plat, avec des terres fertiles dans son centre, ce qui lui permet d'avoir une agriculture productive. Les montagnes de l'Ukraine sont en fait les parties terminales des reliefs d'Europe centrale et de la Méditerranée.

    Les Carpates, avec le Hoverla qui est le plus haut sommet de la division carpatienne. La Crimée possède un massif impressionnant.

    L’Ukraine bénéficie également d'un réseau fluvial étendu, composé principalement par le Dniepr (Dnipro), le Dniester (Dnister), le Boug occidental, Boug méridional, et le Donets à l'est. Le Danube (Dounay) marque la frontière entre l'Ukraine et la Roumanie, à l'extrême sud-ouest.

    Le climat de la majeure partie de l'Ukraine est continental avec des hivers froids et des étés chauds (méditerranéen seulement sur la côte sud de la Crimée). Les températures moyennes à Kharkov en Ukraine orientale sont d'environ 7°C en janvier et 20°C en juillet. Les précipitations vont d'environ 750 mm par an dans le nord à environ 250 mm dans le sud.

    Роботу над текстом треба завжди починати з пояснення нових слів та виразів, спираючись на вже наявні знання учнів. Треба обов’язково використовувати ілюстрації до тексту, карту України, або, краще, запропонувати учням самостійно підготувати картки, листівки, презентації, намалювати географічну карту України, зробити свої підписи на ній, чи принести фото, які вони мають по темі в домашній галереї. Спираючись на це, діти швидше та краще засвоюють матеріал. На цьому етапі дуже важливо заохотити учнів до активної роботи.

    Після того, як відпрацьована лексика та проведена фонетична робота над текстом на уроці, учням пропонується домашнє завдання для самостійної роботи над текстом. Наступним етапом роботи є робота з контурною картою та атласом України. Кожному учню видається контурна карта та географічний атлас України. Учні отримують завдання відмітити межі країни, зробити підпис назв гір та річок тощо. Учні також, можуть отримати завдання відмітити на контурній карті адміністративний поділ України на регіони, відмітити міста та районні центри, що може стати у нагоді при розгляданні граматичного матеріалу з теми використання прийменника роду іменників, які означають власні назви міст та країн.

    Учні повинні не тільки заповнити правильно контурну карту, але й дати відповіді на питання. Картки з питаннями про Україну надаються кожному учню разом із контурною картою. Учні обирають самостійно форму відповіді, усну чи письмову. Контроль виконання домашнього завдання (усний) проводиться біля карти. Іноді цей контроль можуть проводити учні , які мають високий рівень мовленнєвої підготовки. Така робота проходить в парах. наприклад:



    est situé l’Ukraine?

    Quelle es sa superficie?

    Quels sont ses pays voisins?

    Nommez les fleuves de l’Ukraine.

    Dans quelle partie de l’Ukraine se trouve Kharkov?

    Quel est le plus haut sommet des Carpates?

    Par quoi est marquée la frontière entre l'Ukraine et la Roumanie?

    При опрацюванні теми «Моє рідне місто» учням пропонується текст про їх рідне місто Харків. При роботі над текстом постає задача по розвитку навичок аудіювання. Розповідь вчителя супроводжується демонстрацією слайдів про Харків або відеофільмом. Наприклад:



    LE GUIDE TOURISTIQUE DE KHARKOV, UKRAINE

    La ville a été fondée au début du XVII siècle, sur une colline on a construit une puissante forteresse destinée à protéger les terres russes contre les incursions des Tatars. Déjà à la fin du XVIII siècle Kharkov était connue comme une grande région commerciale, un centre universitaire et une ville avec un grand patrimoine culturel et historique. Aujourd’hui ce sont de nombreux musées, monuments et bâtiments qui peuvent raconter aux visiteurs sur les événements importants de l’histoire de la ville.

    On peut commencer la connaissance avec la ville par sa rue centrale Sumy. Ici vous verrez des édifices magnifiques, qui ont été érigés aux XVIII-XIX siècles, la rue s’étend entre deux grandes places. Sur la place de la Constitution il y a le Musée historique, où se trouvent tous les objets importants et précieux de l’époque prérévolutionnaire. En face du musée vous verrez le théâtre de Т.G. Shevchenko, entouré du Parc de la poésie – l’un des endroits les plus romantiques de la ville. La place de Dzerjinski est l’une des trois les plus grandes places du monde. Malgré une dimension énorme, elle est toujours calme et confortable, c’est un endroit idéal pour se détendre des rues bruyantes de la ville. La place est devenue le lieu de l’organisation des concerts musicaux et des festivals, le week-end ici il y a des foires et on peut acheter beaucoup d’accessoires et de bricolages intéressants.

    Після того, як учні прослухали текст та переглянули слайди, перевіряється розуміння тексту за допомогою питань.



    Можна також запропонувати учням підготувати колаж «Sept merveilles de Kharkiv», проект «Ma ville natale», буклет для туристів. Пропонуємо матеріал для створення буклету:

    Kharkov, Ukraine: adresses, bons plans, tarifs

    Kharkiv en ukrainien ou Kharkov en russe, la deuxième plus grande ville d'Ukraine. Avec 60 instituts scientifiques, 6 musées, 7 théâtres et 80 bibliothèques, Kharkov est non seulement une excellente cible touristique, mais encore plus un lieu pour bien se cultiver. On vous propose des adresses et vous donne de bons plans pour maximiser votre séjour à Kharkov.

    Par Ghaith Troudi

    Kharkov, Ukraine : adresses, bons plans, tarifs

    Kharkov, Ukraine

    Histoire

    Kharkiv, Ukraine a été fondée en 1654 et a été un centre majeur de la culture ukrainienne dans l'Empire russe. Kharkiv est restée la capitale de la RSS d'Ukraine jusqu'en 1934. La ville est située dans le nord du pays. En 2006, sa population était 1461300.

    Culture, commerce

    Kharkiv est un important centre culturel, scientifique, éducatif, les transports et l'industrie de l'Ukraine, avec 60 instituts scientifiques, 30 établissements d'enseignement supérieur, 6 musées, 7 théâtres et 80 bibliothèques.

    Il ya un souterrain de transport rapide du système (métro) avec environ 38,1 km et 29 stations. Un lieu bien connu de Kharkiv est la liberté (Maidan Svobody) Place, qui est actuellement la sixième plus grande ville carrée en Europe, et la plus grande place au 12e rang au monde.

    Écouter

    Lire phonétiquement

    La ville est située dans le nord du pays. En 2006, sa population était 1461300. Ses températures sont entre -8 C ° et -2 C ° en hiver et entre 20C ° et 25C ° en été.

    Se rendre à Kharkov, méthodes et tarifs

    La meilleure façon de voyager de Paris à Kharkov est de prendre l’avion pour un vol de Paris à Vienne (escale) puis de Vienne à Kharkov. Les prix des vols France, Ukraine précisément vols Paris Kharkov, varient entre 302 € et 722 € pour l’aller-retour. (prix constaté en août 2011)

    Bons plans pour séjourner à Kharkov

    Hébergement

    Le site (kharkovhotels.net) vous propose la liste des hôtels se situant à Kharkov les plus populaires tout en vous informant sur ses adresses et vous aidant à réserver pour un merveilleux séjour.

    Adresses à visiter

    Musées : - Histoire : 5, rue Université

    Nature : Station « Universitet », 8, rue Trinklera

    L’art : 11, rue Sovnarkomovskaia

    Littérature : 6, rue Frounzé

    Holocauste : 28, app. 2, rue Petrovskiy,

    cultures sexuelles du monde : 81 a, rue Mironositska

    Pour plus d’informations, vous pouvez consulter ce lien : Traveling.com/

    Théâtres : - Théâtre ZHUKAH : 41, rue astronomique, Kharkiv, 61085

    Le théâtre Madrigal, de la jeunesse : 132, rue Sums'ka, Kharkiv, 61023

    Le Théâtre d'Art Dramatique de Shevchenko : 9, rue Sums'ka, Kharkiv, 61057

    Kharkiv National Théâtre de ballet : 25, rue Sums'ka. Kharkiv, 61057

    Théâtre pour enfants : 18, rue Shlyakh, Kharkiv, 61012

    Théâtre académique dramatique : 11, rue Chernyshevs'ka, Kharkiv, 61 057

    Non loin de la rue Sumy il y a le Jardin botanique – c’est un coin magnifique de la nature intacte qui a été formé autour d’une source propre. Une variété de plantes et de fleurs est étonnante, de nombreuses espèces ont été amenées des pays exotiques et se sont adaptées merveilleusement au climat local. Sur le territoire du jardin commence un téléphérique, par lequel on peut aller au parc de Gorki. C’est le meilleur endroit pour le repos avec les enfants, ici il y a quelques centres de divertissement, on peut jouer au peynbol, faire un tour sur le chemin de fer miniature ou faire un pique-nique.

    При опрацюванні теми «Харків» використовуються різноманітні вправи:



    - учитель починає речення французькою мовою, а учні продовжують його;

    - скажіть речення французькою мовою;

    - чи вірно дане твердження;

    - дайте відповіді на наступні запитання;

    - розповідь про Харків.

    На підсумкових уроках учні отримують творчі завдання, обирають одну із запропонованих ситуацій, а вчитель чітко формулює завдання для кожного учня з урахуванням його рівня мовленнєвої підготовки. Наприклад:



    «Школа готується до прийому зарубіжних гостей. Ви бажаєте показати іноземним гостям якомога більше визначних місць Харкова. Запропонуйте план екскурсії»

    «Друзі з Франції приходять до вашої школи. Проведіть екскурсію в шкільному музеї хліба».

    «Група французьких ліцеїстів приїхала до вашої школи під час святкування Великодня. Розкажіть про українські традиції».

    При опрацюванні теми «Місто» можна запропонувати учням познайомитися з іншими містами України. Наприклад, з таким містами, як Київ чи Одеса. Під час роботи над текстом учні не тільки отримують нову для себе інформацію, вони вчаться говорити, читати та оперувати новою інформацією. Наприклад, текст про Київ:



    Kiev (Київ - Kyїv en ukrainien, Киев - Kiev en russe, Kijуw en polonais) est la capitale et la plus grande ville de l'Ukraine, c'est aussi le chef-lieu de la région et une des plus anciennes villes de Ruthénie.

    La vieille ville est construite sur des collines le fleuve Dniepr (Dnipro en ukrainien).

    La ville actuelle s'étend sur les deux rives du fleuve, près de son confluent avec la Desna. Elle compte 2,6 millions d'habitants.

    Du point de vue administratif, Kiev est une municipalité indépendante de l'oblast du même nom et gérée au niveau national. Cependant, le gouvernement de l'oblast est situé dans la ville. Kiev est un centre industriel, scientifique, culturel et d'éducation important de l'Europe de l'Est. C'est le siège de nombreuses entreprises de haute technologie, d'institutions universitaires, de musées connus mondialement et d'institutions artistiques.

    La ville a une infrastructure étendue et très développée qui comprend entre autres le réseau du métro de Kiev.

    La ville possиde en effet un système de trois lignes de mètro d'une longueur totale de 54,8 kilomètres.

    En mai, les visiteurs de Kiev peuvent découvrir le festival du printemps.

    Les weekends, les rues du centre-ville (Khreshchatyk) sont fermées au trafic des véhicules au profit des piétons.

    Під час роботи над текстом учні отримують наступні завдання, які допомагають зрозуміти текст та запам’ятати його зміст:



    - Lisez le texte (прочитайте текст);

    - Repondez aux questions (дайте відповіді на запитання);

    - Trouvez les phrases suivantes (знайдіть наступні речення в тексті);

    - Traduisez en ukrainien (перекладіть рідною мовою).

    На узагальнюючому уроці для перевірки знань учнів можна запропонувати їм маленький тест:

    1) Kiev est la capitale et la plus grande ville de...

    a. l'Ukraine

    b. la Russie

    с. la Roumanie

    2) ... est le plus haut sommet de la division carpatienne.

    a. le Hoverla

    b. le mont Blanc

    c. le mont des Oliviers

    3) Kiev est construite sur des collines du fleuve ….

    a. Dniepr

    b. Desna

    c. Donets

    4) Kharkiv fut fondée en ... .

    a. 1778


    b. 1998

    c. 1654


    Постійна робота над лексикою, різноманітні умовно – комунікативні вправи сприяють розширенню словникового запасу учнів. Додаткові тексти та різноманітні завдання під час роботи з ними, складання мікродіалогів та повідомлень за певною комунікативною ситуацією надають можливість дітям висловлювати свої думки.

    Завдяки використанню краєзнавчого матеріалу засобами іноземної мови відбувається підготовка учнів до «діалогу культур», що передбачає:



    • знання особливостей та досягнень культури рідного народу й готовність представляти рідну культуру в умовах іншомовного оточення;

    • вміння пояснювати факти рідної культури зарубіжним гостям, досвід культурного посередника між представниками рідної та іншомовної культур;

    • обізнаність з культурними особливостями основих націй та народностей, що населяють рідну учневі країну, готовноіст докладно розповісти іноземною мовою.

    В процесі опрацювання навчального матеріалу з різних сфер спілкування відбувається порівняння ситуацій в країні, де проживає учень, та країні, мова якої вичається. Саме процес порівняння сприяє кращому пізнанню та формуванню національної свідомості учнів.

    3.1. Краєзнавчі матеріали для розвитку навичок читання та аудіювання на уроках французької мови
      1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30

    Коьрта
    Контакты

        Главная страница


    Адміністрації Ленінського району Харківської міської ради Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №108 Харківської міської ради Харківської області

    Скачать 10.91 Mb.