страница2/6
Дата15.09.2017
Размер0.73 Mb.

Авраменко від власного чоловічого імені Аврам, або Оврам. Авраменко син Аврама


1   2   3   4   5   6
ГОСПОДАРЕНКО – тобто син господаря, хазяїна, глави сімейства: «де господар не ходить, там нивка не родить».
ГРЕБЕНЮК – так у народі звали пташок стрижів, які гніздяться у норах, риючи їх на схилах глиняних урвищ, високих берегів. Інакше їх ще називали берегівками, берегулями, гребелюками. Таким прізвищем могли назвати численну родину, яка поселилася десь на березі річки невеликим але тісним хутірцем. В Прилуках Гребенюки мешкали на Квашинцях і на Ракитному хуторі.
ГРЕЧАНІВСЬКИЙ – від слова гречка, яку так полюбляли наші предки-гречкосії. Це прізвище було досить розповсюджене в Прилуках, особливо в центральній його частині. Прилуцькі Гречанівські – давнього козацького роду.
ГРИГОР, ГРИГОРОВИЧ, ГРИНЕНКО, ГРИНЧУК, ГРИНЬ, ГРИНЬКО, ГРИЦАНЕНКО, ГРИЦЕНКО, ГРИШКО, ГРИЩЕНКО – всі ці прізвища мають походження від власного чоловічого імені Григорій (Грицько, Григір) і зменшеної його форми Гринь, Гринько, Гриць, Гришко. Прилуцькі селяни Гриненки мешкали на Квашинцях, міщани Гриненки – на Броварках, міщани Грині – на Квашинцях, міщани Гришки – на Кустівцях і в центрі міста. Найбільш поширене прізвище Гришко.
ГРОНА – очевидно походить від слова гроно, тобто кетяг винограду. Можливо, що це прізвище отримав той, хто у давні часи почав вирощувати виноград в Україні, де його не знали. Прилуцькі міщани Грони мешкали в центрі, на Броварках і на Квашинцях.
ГУБАР, ГУБАРЕНКО, ГУБІЙЧУК, ГУБЕНКО, ГУБСЬКИЙ – ці прізвища походять від слова губань, губатий, тобто той,що має завеликі губи. Губаренко – син Губаря. Прилуцькі міщани Губські мешкали на Кустівцях.
ГУЗЬ, ГУЗЕНКО – означає вузол на вірьовці чи нитці. Гузенко – син Гузя. Прізвище Гузь було широко розповсюджене в центральній частині Прилук, а Гузенки мешкали на Лапинцях.
ГУЗІЙ – від слова гузий, тобто – куций, малорослий, низенький. Прізвище розповсюджене в Прилуках на Лапинцях.
ГУК – означає голосний звук, галас, шум. Як у пісні: «Ой гук, мати гук, де козаки йдуть». Таке прізвище міг отримати чоловік галасливий, гучноголосий. Прилуцькі Гуки мешкали на Квашинцях і Ракитному.
ДАВИДЕНКО – від власного чоловічого імені Давид, означає син Давида. Прізвище значно розповсюджене в Прилуках, колись Давиденки-селяни мешкали на Кустівцях, а Давиденки-міщани – в центрі міста.
ДАНИЛЕВСЬКИЙ, ДАНИЛЕНКО, ДАНИЛЬЧЕНКО, ДАНЬКО, ДАЦЕНКО – від власного чоловічого імені Данило і зменшеної його форми Данько, Дацько. З давніх часів у Прилуках на Квашинцях мешкали по сусідству Даниленки-міщани і Даниленки-козаки. Козацький рід Данилевських селився в центрі й на Броварках.
ДЕЙНЕКА – від слова дейнеки, що буквально означає – голота, озброєна дрючками. Дейнеками називали учасників повстання Пушкаря на Лівобережжі у 1657 році проти гетьмана Виговського. Предок сучасних Дейнек і був учасником цих історичних подій. Прилуцькі Дейнеки походять з старовинного козацького роду, що селився на Квашинцях і Кустівцях.
ДЕМИДЕНКО,ДЕМИДОВСЬКИЙ, ДЕМИДЮК – від власного чоловічого імені Демид. Демиденко – син Демида, те ж саме й Демидюк.
ДЕМЧЕНКО, ДЕМ’ЯНЕНКО – від власного чоловічого імені Дем`ян і зменшеної його форми Демко. Демченко – син Демка, Дем`яненко – син Дем`яна. В Прилуках Демченки-міщани мешкали на Квашинцях і Кустівцях, Дем`яненки - на Броварках.
ДЕНИСЕНКО – від власного чоловічого імені Денис, означає син Дениса. Прилуцькі міщани Денисенки жили в центрі міста і на Кустівцях, серед них була родина почесних громадян.
ДЕРДУЛЬ – перекручене від слова гергель, тобто гусак. Прилуцькі Дердулі мешкають на Сорочинцях.
ДЕРЕВ`ЯНКО – буквально означає - безногий чоловік на дерев`янці, тобто на примітивному дерев`яному протезі. Дерев`янки мають родоначальником солдата-інваліда, що втратив ногу на війні. Прізвище досить поширене в Прилуках, особливо на Броварках.
ДЕРКАЧ – від назви болотної пташки з характерним деренчливим голосом. Той, хто отримав це прізвище мабуть теж мав подібний голос. Прилуцькі селяни Деркачі мешкали на Кустівцях і Плискунівці.
ДЕРНОВИЙ – мабуть той, хто одержав це прізвище, був дуже бідний і жив у землянці, покритій дерном, тобто – нарізаними скибами землі з травою. В Прилуках Дернові мешкали на Квашинцях.
ДЖУРА, ЖУРА – так у козацькі часи в Україні звали молодого козака, що служив у війську помічником і напарником у бувалого або знатного козака. У нього джура навчався військового мистецтва, а коли треба – то й шаблею прикривав його у бою.
ДЗИГАЛО – походить від слова дзигати, тобто вертітись. Таке прізвисько приставало до людини вертлявої, непосидячої.
ДЗЮБА, ДЗЮБАК, ДЗЮБЕНКО – від слова дзюбаний, тобто з пошкодженим віспою обличчям. Дзюбаком ще називали пташиний дзюб, а дзюбою – рябу дівку. Дзюбенко означає син Дзюби. Прилуцькі міщани і селяни Дзюбенки здавна мешкали на Броварках і Кустівцях.
ДІДЕНКО, ДІДКОВСЬКИЙ, ДІДОВИЧ, ДІДУСЕНКО – всі походять від діда, тобто батькового або материного батька. Прізвище Діденко, що дослівно означає дідів син, одне з найбільш розповсюджених у Прилуках, особливо на Сорочинцях і Квашинцях. Колись вони поділялися на Діденків-міщан і Діденків-селян.
ДОНЕЦЬ, ДОНЧЕНКО – означає донський козак і свідчить про те, що предок Донців був вихідцем із славного Війська Донського. Донченко – син Донця.
ДОРОШЕНКО – від власного чоловічого імені Дорош (Дорофій) і означає син Дороша. Одне з найбільш розповсюджених прізвищ в Прилуках. Дорошенки-козаки і Дорошенки-міщани мешкали майже виключно на Кустівцях.
ДРІМАЙЛО – від слів дрімати, дрімота. Таке прізвище приставало до людини неспішної, сонливої.
ДРОБОТ, ДРОБОТЬКО – таке прізвище давали тому, хто говорив швидко і нерозбірливо. Прилуцькі Дроботи походять з давнього міщанського кустівського роду, а міщани Дроботьки мешкали на Трубарівщині, Квашинцях, Броварках.
ДРЮК, ДРУЧЕНКО – від слова дрюк, дрючок, палиця. Прізвище колись отримав чоловік кульгавий, котрий ходив з палицею. Друченко – син Дрюка.
ДУБ, ДУБАНЕНКО, ДУБИНСЬКИЙ, ДУБКО – від назви найміцнішого дерева – дуба. Таке прізвище отримували люди кремезні й міцні та сильні. Дубаненко означає син Дуба. Досить поширене в Прилуках прізвище Дубинський, особливо на Квашинцях і Мединщині.
ДУБОВИК – означає власник дуба – великого човна, видовбаного із цілого дубового окоренка. Всі прилуцькі Дубовики селянського роду, мешкали в центрі міста.
ДУБРОВА, ДУБРОВСЬКИЙ – від слова діброва, тобто дубовий ліс чи гай. Таке прізвище отримували мешканці лісових поселень, лісовики. В Прилуках купці й міщани Дуброви мешкали в центрі міста і на Квашинцях, а козаки Дубровські – лише в центрі.
ДУДКА, ДУДКО, ДУДЕНОК, ДУДНИК, ДУДЧЕНКО – походять від слова дудіти, дудка. Одне з таких прізвищ отримував той, хто був добрим музикою і звеселяв людей грою на дудці – сопілці. Прилуцькі міщани Дудки мешкали на Трубарівщині, Квашинцях, Броварках. Дудки-козаки лише на Кустівцях. Міщани Дудченки жили на Квашинцях і Броварках, серед них була і дворянська родина.
ДУЖЕНКО – від слова дужий, сильний, здоровий. Прилуцькі міщани Дуженки здавна мешкали на Броварках.
ДУНДУК – так в Україні колись називали індика або ж індійського півня. Таким прізвищем наділили людину бундючну, самовпевнену, самолюбиву.
ДЯЧЕНКО – буквально означає син дячка і свідчить про духовне походження власників цього прізвища.
ЄВДОКИМЕНКО – від власного чоловічого імені Йовдоким (Євдоким). Євдокименко – син Євдокима.
ЄВДОШЕНКО – від власного жіночого імені Явдоха (Євдоха). Буквально означає син Євдохи, тобто той, хто мав тільки матір, безбатченко.
ЄВТУШЕНКО – від власного чоловічого імені Явтух (Євтух, Євтихій). Євтушенко – син Євтуха. В Прилуках міщани Євтушенки жили на Кустівцях.
ЄРЕМЕНКО – від власного чоловічого імені Ярема (Ієремій) або Єрема. Єременко – син Єреми.
ЄФРЕМЕНКО – від власного чоловічого імені Єфрем (Охрім). Єфременко – син Єфрема.
ЖАБОТИНСЬКИЙ – тобто виходець з містечка Жаботина Черкаського полку. Прилуцькі міщани Жаботинські здавна мешкали на Квашинцях.
ЖИЛА, ЖИЛЕНКО – походить від слова жилавий, мускулястий, з великими жилавими руками. Є й інше пояснення слова жила – скнара, скупий, здирник. Жиленко – син Жили. Прізвище в Прилуках започаткував старовинний, міщанський рід з Кустівець.
ЖОВТОБРЮХ – походить від назви пташки, яку ще називають золотий подорожник. Прилуцькі Жовтобрюхи мешкали на Броварках.
ЖУК, ЖУКОВСЬКИЙ – таке прізвище отримав чорнявий та смаглявий чоловік, про якого говорили, що він чорний «як жук», або жукуватий. Прилуцькі Жуковські мешкали на Броварках.
ЖУРАВЕЛЬ – таке прізвище отримав чоловік високого зросту, довгошиїй, цибатий. Прізвище в Прилуках пішло від кустівських міщан Журавлів.
ЖУРАВСЬКИЙ – тобто виходець з Журавки – старовинного сотенного містечка Прилуцького козацького полку. Давній і численний козацький рід Журавських населяв колись цілий куток на Кустівцях в Прилуках. Журавські-міщани жили на Квашинцях, Броварках і Кустівцях.
ЖУРБА, ЖУРБЕНКО – від слова журитися, печалитись. Мабуть таке прізвище започаткувала людина, яка пережила велике горе, якусь трагедію. Журбенко – син Журби.
ЗАБАРНИЙ – означає повільний, той, що марнує час, завжди запізнюється. Прізвище отримала людина нерішуча, млява повільна. Прилуцькі Забарні мешкали на Броварках.
ЗАБІЯКА – означає розбишака, розбійник. Таке прізвище часто й густо давали на Запоріжжі козакам задиристим, відчайдушним, шибайголовам. Прилуцькі Забіяки стародавнього козацького роду, походять з Квашинець, потім розселилися й на Броварки і Сорочинці.
ЗАБРОДА – буквально означає приблуда, зайда, бурлака. Таким прізвищем могли охрестити того, що приблукав невідомо звідки і десь оселився в селі чи місті. Прилуцькі Заброди жили на Броварках.
ЗАВАДА – означає перешкода, перепона, за народною приказкою: «поганому животові й пироги на заваді». Таке прізвище отримав колись той, хто якимось чином заважав своїм сусідам на кутку чи на вулиці. Прилуцькі Завади мешкали в центрі міста.
ЗАВГОРОДНІЙ – тобто той, що оселився у когось по сусідству, за городом. Прилуцькі Завгородні мешкали на Броварках і Квашинцях.
ЗАГОРУЛЬКО – це той, що живе за горою чи пагорбом. Прилуцькі Загорульки оселилися на Квашинцях і Кустівцях.
ЗАДОРОЖНІЙ – той, що живе по-сусідству, за дорогою. Прилуцькі Задорожні поселилися в центральній частині міста.
ЗАЄЦЬ, ЗАЙКОВСЬКИЙ – таке прізвище отримав чоловік метушливий, швидкий, про якого казали: «бігає, як солоний заєць». В Прилуках – одне з найбільш поширених прізвищ, походить від старовинного, великого селянського роду з Плискунівки, звідки Зайці розселилися по всьому місту. Зайковські живуть в центрі міста, на Квашинцях і Броварках.
ЗАХАРЧЕНКО – від власного чоловічого імені Захар та його зменшеної форми Захарко, означає син Захарка. В Прилуках Захарченки оселилися на Броварках і Квашинцях.
ЗДОРОВЕЦЬ – буквально означає здоровань, здоровило, силач. В Прилуках міщани Здоровці здавна мешкали на Броварках, а потім розселилися й на Квашинцях.
ЗІНЕЦЬ, ЗІНЧЕНКО – від власного чоловічого імені Зінець, Зінько (Зиновій). Прилуцькі Зінці оселилися на Квашинцях. Прізвище Зінченко (син Зінька) значно поширене в Прилуках на Квашинцях, Сорочинцях і Броварках, має походження від квашинських міщан.
ЗЛЕНКО – від слова злий, тобто сердитий, недобрий, означає син Злого. Прилуцькі Зленки походять з старовинного козацького роду, що оселився на Квашинцях і Кустівцях.
ІВАНЕНКО, ІВАНИЦЬКИЙ, ІВАНЧАТЕНКО, ІВАНЧЕНКО, ІВАНЮТА, ІВАХНЕНКО, ІВАШКО, ІВАЩЕНКО – від власного чоловічого імені Іван і зменшеної його форми Іванчик, Іваник, Івахник, Івашко. В Прилуках Іваницькі-дворяни та Івахненки-міщани ще з 18 століття мешкали на Квашинцях, а козаки Іващенки – на Кустівцях. Іваненки оселилися на Броварках, Іванченки на Квашинцях, Сорочинцях і Броварках.
ІВЖЕНКО – від власного жіночого імені Івга, означає син Івги, що народився без шлюбу. Прилуцькі Івженки мешкають на Сорочинцях.
ІВЧЕНКО – від власного чоловічого імені Іва, Івко або Йова, Йов (російське Іов). Прилуцькі Івченки походять з великого міщанського роду, що селився на Квашинцях, Броварках і Кустівцях.
ІГНАТЕНКО – від власного чоловічого імені Ігнат (Гнат), означає син Ігната. Прізвище досить поширене в Прилуках, Ігнатенки-міщани мешкали на Броварках і Кустівцях, Ігнатенки-козаки з старовинного роду, що оселився на Квашинцях.
ІЛЬЄНКО, ІЛЬЧЕНКО, ІЛЛЯШЕНКО – від власного чоловічого імені Ілля або Ілько, Іляш. Давній міщанський рід Ільченків походить з Квашенець, Ільєнки поселилися на Квашинцях і Броварках, а Ілляшенки – на Броварках.
ІНДИК, ІНДИЧЕНКО – таке прізвище отримав колись чоловік самовпевнений, бундючний, пихатий, про якого в народі казали: «надувся, як індик»Індиченко – син Індика. Прилуцькі Індики – Квашинець, а міщани Індиченки селилися колись в центрі міста, на Валу.
КАЛЕНИЧЕНКО – від власного чоловічого імені Каленик, означає – син Каленика. Одне з найбільш розповсюджених прізвищ в Прилуках, Калениченки походять з великого козацького роду, що здавна оселився на Броварках.
КАЛЮЖНИЙ – означає той, що живе біля калюжі, або біля двору якого, після дощу утворювалась калюжа, яка всім добре набридала, казали: «не шукай моря, в калюжі втопишся». Прилуцькі Калюжні мешкали на Квашинцях і Кустівцях.
КАПАРА – від слова капарити, тобто жити убого, в злиднях, капарник – бідняк, голота. Колись великий і заможний міщанський рід Капарів селився в Прилуках у центрі міста, на Квашинцях і Кустівцях.
КАПЛЕНКО – від слова капля, каплина, краплина. Таке прізвище започаткувала людина маленька, дрібненького зросту. Міщанський рід прилуцьких Капленків походить з давніх часів, ще в середині 18 століття міщанин Капля мав свою оселю в центрі козацької фортеці.
КАПУСТА, КАПУСТЯНСЬКИЙ – це прізвище свідчить про те, що перший власник його був добрим городником і умів краще за інших вирощувати саме капусту. Один із найдавніших у Прилуках козацький рід Капуст заснував колись село Капустенці, що існує й досі, мешкали вони на Квашинцях. Там же селилися й Капусти-міщани. Капустянські – з селянського роду, жили на Кустівцях і Броварках.
КАРНАУХ – від слова карноухий, тобто з маленькими або відрізаними чи пошкодженими вухами. Мабуть у давнину, хтось із власників цього прізвища був покараний козацьким судом відрізанням вуха за якусь провину. Прилуцькі Карнаухи жили на Квашинцях і Кустівцях.
КАРПЕНКО, КАРПЕКА, КАРПІЙ, КАРПИЦЬКИЙ, КАРПИЧ – від власного чоловічого імені Карпо. Прилуцькі Карпенки з давнього міщанського роду з Кустівець.
КАТРЕНКО – від власного жіночого імені Катря, Катерина. Означає Катрин син, тобто той, хто народився без шлюбу,безбатченко. Прилуцькі Катренки мешкали на Броварках.
КАШУБА – власник цього прізвища має родоначальника – вихідця з кашубів – етнічної групи поляків, що живуть на узбережжі Балтійського моря. Прилуцькі Кашуби оселилися на Броварках, Кустівцях і Ракитному хуторі.
КАЩЕНКО – від назви однієї з найпопулярніших страв, що здавна була поширеною в Україні. Кащенко – син Каші. В Прилуках Кащенки мешкали на Броварках і Кустівцях.
КИКОТЬ – так називали людину з «кіктем», тобто з відрізаним пальцем, пошкодженою рукою чи ногою.
КИРИЧЕНКО – від власного чоловічого імені Кирило, Кирик. Прилуцькі Кириченки – з давнього селянського роду, що мешкав на Кустівцях.
КИСІЛЬ – від назви поширеної в Україні страви, яку мабуть полюбляв родоначальник цього прізвища. Прилуцькі Киселі з стародавнього козацького роду, мешкали на Кустівцях.
КИСЛИЙ, КИСЛЕНКО, КИСЛОВСЬКИЙ – таке прізвище колись пристало до чоловіка, що мав звичку киснути, плакатись. Прилуцькі Кислі походять з давнього, заможного, міщанського роду, що оселився в центрі міста. Кисловські – були колись знаменитими прилуцькими купцями з квашинських міщан. Кисленки оселилися на Броварках і Квашинцях.
КЛИМЕНКО, КЛИМОВЕЦЬКИЙ, КЛИМОВСЬКИЙ – від власного чоловічого імені Клим, Климентій. Прилуцькі Клименки – з давнього селянського роду, що мешкав на Кустівцях. Раніше в центрі міста жила родина почесних громадян Климовських. Климовецькі оселилися на Броварках і в центрі міста.
КНИШ – назва пирога без начинки, з загнутими всередину краями, змазаним салом або конопляною олією. Таким прізвищем назвали колись чоловіка, який часто мав книші у себе на столі. Прилуцькі Книші походять з квашинських селян, а потім розселилися на Кустівцях, Сорочинцях, Ракитному хуторі. Була серед них і родина почесних громадян.
КОБЕЦЬ – від назви невеличкого хижого птаха. Прізвище своє предок сучасних Кобців отримав через зовнішню свою подібність з цим птахом: худорлявість, гачкуватий ніс, великі виразні очі. Прилуцькі Кобці – з селянського роду, що походить з Броварок.
КОБЗАР – від назви українського народного співця, що виконує свої пісні, супроводжуючи їх грою на кобзі чи бандурі. Прізвище свідчить про те, що власник його саме й був отим співцем-кобзарем. Прилуцькі Кобзарі походять з селянського роду, що мешкав на Квашинцях.
КОВАЛЬ, КОВАЛЕНКО, КОВАЛЬСЬКИЙ, КОВАЛЬЧУК – від назви одного із найбільш шанованих у народі ремесел ковальства. Раніше майстри-ковалі були у кожному селі, а в Прилуках, починаючи з 17 століття існував навіть ковальський цех. Прізвище Коваленко (син Коваля) було одним із найбільш розповсюджених в Прилуках. Здавна це були міщани з Броварок і Кустівець, селяни з Квашинець, Броварок і центра міста, козаки з Квашинець. Ковалі поселилися на Кустівцях і Квашинцях, Ковальські – на Броварках. Прізвище Ковальчук (підручний коваля)зустрічається на Квашинцях і Кустівцях.
КОВЕРА – від слова ковер або килим. Прізвище одержав чоловік, що мав пряме відношення до килимарства, яке у нас на Прилуччині мало широке розповсюдження. Колись село Дігтярі було відомим центром килимарства не тільки у нашім краї, але й по всій Україні. Прилуцькі Ковери поселились в Прилуках на Квашинцях і Броварках.
КОВТУН – так могли назвати патлатого чоловіка, в якого волосся збилося в ковтуни, жмутки. Прилуцькі Ковтуни оселилися в центрі, на Квашинцях і Броварках.
КОЖУМ`ЯКА – тобто майстер по обробці шкір. В Прилуках дуже давній міщанський рід Кожум`як мешкав на Броварках.
КОЖУХАР – давня назва майста-шевця, що шив з овечих шкур теплі кожухи й кожушанки. В Прилуках Кожухарі поселились на Квашинцях.
КОЖУШКО – від слів кожух, кожушок, кожушанка – тобто тепла хутряна одежа, яку носили у нас в Україні чоловіки й жінки. Мабуть власник такого прізвища мав гарного, найкращого кожуха, чи і відрізнявся з проміж інших. В Прилуках Кожушки оселилися на Сорочинцях і Квашинцях.
КОЗАК, КОЗАЧЕНКО – походить від назви українського лицарства, захисників Вітчизни, оспіваних в народних піснях і думах. Прізвище Козаченко (син Козака) досить поширене в Прилуках, всі вони походять з міщанського роду, що оселився на Броварках, а потім розселився на Кустівцях і Броварках.
КОЗЛЕНКО, КОЗЛОВСЬКИЙ – від слова козел, яке в українській народній мові, крім відомої тварини, мало колись ще кілька тлумачень: хлопчик, що допомагає пастухові, стовп, що тримає черінь в гончарській печі, рослина. В Прилуках давній відомий міщанський рід Козленків з Кустівець, а на Броварках жили дворяни Козловські.
КОЗУЛЯ – так звали колись маленьку корівку з загнутими назад рогами. Так могли назвати й власника такої примітивної корівчини. В Прилуках на Броварках мешкали козаки Козулі.
КОЗЮРА – від слова козура, зменшеного від козак, козарлюга. Прилуцькі Козюри з міщанського роду, що колись оселився на Квашинцях.
КОКОША, КОКОШКО – від слова кокош, так в Галичині називали півня. Кокошитись – значить пишатися, бундючитись. Прилуцькі Кокоші й Кокошки оселилися на Квашинцях.
КОЛІСНИК – це назва майстра, що виготовляв колеса для возів. Прилуцькі міщани Колісники походять з Квашинець. Можливо, що саме вони й заснували село Колісники на Прилуччині. Дехто з них став Колесником і навіть на «московський» лад – Колесниковим.
КОЛОДУБ – тобто той, що жив біля великого, добре помітного дуба, або й біля дубового гаю. Прилуцькі Колодуби з селянського роду, жили в центрі міста.
КОЛОМІЄЦЬ – предок власників цього прізвища був вихідцем з давнього прикарпатського міста Коломиї. В Прилуках Коломійці поселилися на Броварках і Ракитному хуторі.
КОЛЯДА – від назви Різдвяного свята, коли молодь ходила по хатах колядувати, тобто співати колядки. Таке прізвище отримав той, хто добре розумівся в колядках і колядуванні. В Прилуках Коляди поселилися на Квашинцях.
КОМАР – таке прізвище отримав чоловік в`їдливий, маленького зросту з тоненькими ніжками й пискливим голоском. Прилуцькі Комарі мешкають на Квашинцях.
КОМПАНЕЦЬ, КОМПАНЧЕНКО – від слова компанієць, що означає козак легко кінного війська в Україні 18 століття. В Прилуках Компанці поселилися на Кустівцях, прізвище Компанченко (син Компанця) зустрічається на Квашинцях.
КОНОНЕНКО – від власного чоловічого імені Конон, означає син Конона. Прилуцькі міщани Кононенки здавна жили на Кустівцях.
КОПАНИЦЯ – походить від назви найпоширенішого хліборобського заняття – заступа, яким копали землю. Прилуцькі Копаниці з давнього селянського роду, що мешкав на Квашинцях.
КОПИЛЕЦЬ – від старої назви шевської колодки – копил. Копилом, також, називається колись великий і заможний хутір під Прилуками. Можливо прилуцькі Копильці з Квашинець і були вихідцями з цього хутора.
КОРЖ, КОРЖЕВСЬКИЙ – від назви найдавнішого хліба, що виготовлявся з прісного тіста, яке розмішували на сироватці, розкачували качалкою на столі, робили насічку ножем і смажили на сковороді, змазаній олією. Міщани Коржевські жили в Прилуках на Броварках. Коржі поселилися в центральній частині міста.
КОРНІЄНКО – від власного чоловічого імені Корній, означає – син Корнія. В Прилуках міщани Корнієнки жили на Броварках.
КОРОБКА – від назви плетеної із луба корзини, або дерев`яної мірки, якою міряли борошно чи зерно. Мабуть предок Коробок працював у млині, міряючи борошно, за що й отримав таке прізвище. В Прилуках Коробки поселилися на Квашинцях і Броварках.
КОРОВАЙ – від назви обрядового хліба, який випікали й прикрашали спеціально для весілля. Прізвищем наділили колись людину з почуттям власної гідності, поважну й самолюбиву, про таких жартома казали: «пишається, як коровай на весіллі». Прилуцькі Короваї походять з стародавнього козацького роду, що оселився на Квашинцях.
КОРОГОД – від назви дуже давнього обрядового після весільного звичаю (перезви), коли родичі молодої йшли на частування до хати молодого. Прилуцькі Корогоди здавна жили на Квашинцях і Бродках.
КОРСУН – це прізвище свідчить про те, що власник його був вихідцем з старовинного українського козацького міста Корсуня на Росі, неподалік від Черкас. Прилуцькі міщани Корсуни здавна селилися на Броварках і Квашинцях.
КОСАРЕНКО – від слова косар, тобто той, що косить збіжжя чи траву, Косаренко – син Косаря. В Прилуках жили на Квашинцях.
КОСЕНКО – від слова косий, тобто той, що має очі з косим розрізом, азійського типу, або ж косоокий. Косенко – син Косого. Прилуцькі Косенки поселилися на Квашинцях, Броварках і в центрі.
КОСТЕНКО, КОСТЮК, КОСТЮЧЕНКО – від власного чоловічого імені Кость, Костянтин, Костюк. Прилуцькі Костюки – давній міщанський рід, селився раніше лише на Кустівцях, Костюченки жили на Броварках, Квашинцях, Ракитному і в центрі.
КОТЕЛЕНЕЦЬ – найбільш поширене в Прилуках прізвище. Походить від слова котел, що означає назву металевої посудини, котельник чи котел енець – майстер, що виготовляв котли або казани, якими широко користувалися в Україні. Здавна в Прилуках Котеленці-селяни мешкали на Кустівцях, Котеленці-міщани – на Квашинцях і Кустівцях, Котеленці-козаки – лише на Кустівцях.
КОТ, КОТЕНКО, КОТКО – від слова кіт, котик. Предок Котів чи Котків був якимось чином зовні схожий на кота: рідкі вуса на круглому обличчі, круглі очі, гладко причесане волосся на голові. Котенко – син Кота. Прилуцькі селяни Коти мешкали на Броварках, міщани Котенки – в центрі міста, а міщани Котки – на Кустівцях.
КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, КОТЛЯРЕНКО – від слова котляр, тобто мідник, той, хто виготовляє з міді посуд. У козацькі часи котлярам замовляли для війська литаври. Прилуцькі Котляревсткі походять з міщанського роду, що оселився у давні часи на Квашинцях, а Котляренки – з броварських селян.
КОШОВИЙ – означає отаман, начальник,коша, тобто Запорозької Січі. Кошовим ще могли назвати чоловіка, що працював на млині, засипав зерно до дерев`яного коша-короба над жорнами. Прилуцькі Кошові походять з міщан і селян, які мешкали на Броварках і Квашинцях.
1   2   3   4   5   6

Коьрта
Контакты

    Главная страница


Авраменко від власного чоловічого імені Аврам, або Оврам. Авраменко син Аврама