страница3/6
Дата15.09.2017
Размер0.73 Mb.

Авраменко від власного чоловічого імені Аврам, або Оврам. Авраменко син Аврама


1   2   3   4   5   6
КРАВЕЦЬКИЙ, КРАВЧЕНКО, КРАВЧИНА – від слова кравець. Кравецтво – досить поширене з давніх часів ремесло пошиття одягу. В Прилуках ще у 17 столітті існував досить чисельний кравецький цех. Кравецькі-міщани з Квашинець, Кравчини – кустівські козаки, Кравченки мешкали в усіх районах міста.
КРАМАРЕНКО – від слова крамарство, крамарювання, тобто торгівля, крамниця – лавка з товарами, крамар – власник крамниці. Крамаренко – син Крамаря. В Прилуках Крамаренки мешкають на Квашинцях і Лапинцях.
КРАСНОПОЛЬСЬКИЙ – означає виходець з Краснопілля – козацької фортеці й містечка на Слобожанщині. В Прилуках Краснопольські поселилися на Квашинцях і в центрі міста.
КРАСНОЩОК – таке прізвище колись на Січі отримав здоровий, рум`яний козак, предок прилуцьких Краснощоків – кустівських козаків.
КРИВИЙ, КРИВЕНКО, КРИВЕЦЬ, КРИВИЦЬКИЙ, КРИВИЧ, КРИВУЦА, КРИВУШ, КРИВУША – від слова кривий, тобто кульгавий, з кривою ногою. Криві й Кривці поселилися в Прилуках на Квашинцях, Кривенки й Кривецькі – на Броварках і в центрі, Кривуци – на Лапинцях, Кривуші на Сорочинцях, Кустівцях і Квашинцях.
КРИВОРУЧКО – тобто чоловік з кривою, пошкодженою рукою. В Прилуках на Кустівцях здавна оселився великий козацький рід Криворучків, які потім розселилися на Квашинцях й у центральній частині міста.
КРІПАК – це назва кріпосного, тобто підневільного, поміщицького селянина. А ще кріпаком в Україні називали міцний тютюн. Прилуцькі Кріпаки з міщанського роду, що оселився у давні часи на Квашинцях.
КРИСЕНКО – від слова криса, тобто пацюк. А ще крисами називали крах горщика або миски, поля капелюха чи бриля. Прилуцькі Крисенки мешкали на Квашинцях і Ракитному хуторі.
КРИЦЬКИЙ – від слова криця або сталь. Прізвище колись отримав міцний чоловік, про якого говорили, що має крицевий характер, сталеві нерви або загартований, як криця. Прилуцькі Крицькі походять з міщанського роду.
КРИШТОПА – прізвище має походження від польського чоловічого імені Криштоф або Кжиштоф. Прилуцькі міщани Криштопи мають родоначальника – вихідця з сусідньої Польщі.
КРОПИВА – це прізвище отримала людина в`їдлива, колюча, про яку говорили: «де й не посієш, то вродить». Селянський рід прилуцьких Кропив селився колись тільки на Квашинцях.
КРУГЛЯК – від назви вітряка, так званого голландського типу, якого будували в Україні місцеві майстри. Мабуть той, хто отримав таке прізвище, умів споруджувати саме такі млини-кругляки. Прилуцькі Кругляки походять з міщанського роду з Квашинець.
КРУТЬКО – так називають людину непосидячу, вертуна, що не може посидіти й хвилину. Прилуцькі Крутьки з стародавнього козацького роду, мешкали в центрі міста.
КУБРАК – означає бідолаха, безталанний, неборак. Прилуцькі Кубраки з козацького роду, що оселився на Кустівцях.
КУДЛАЙ – так говорять на людину з кошлатою, скуйовдженою головою. В Прилуках Кудлаї поселилися на Квашинцях і Броварках.
КУЗЬКО, КУЗЬМЕНКО – від власного чоловічого імені Кузьма і зменшеної його форми Кузько. Прізвище Кузьменко (син Кузьми) досить поширене в Прилуках, походить з міщанського роду, що оселився у давні часи на Броварках. Була також на початку 20 століття дворянська родина Кузьменків на Квашинцях. Кузьки – з козацького роду, жили в центрі міста.
КУКСА – так називали пошкоджену руку або людину з відрубаною або покаліченою рукою. Куксою також називали покалічені копита в коня або ратиці в корови.
КУЛИК – від назви пташки яка живе на болоті і, як мовиться в народній приказці: «кожний кулик вихваляє своє болото». Таке прізвище могло пристати до чоловіка довготелесого, який ходить обережно ступаючи довгими ногами. Прилуцькі міщани Кулики поселилися на Броварках і Квашинцях.
КУЛІШ – від назви стародавньої страви українців, яку ще називали польовою кашею. Готували куліш так: у казан з киплячою водою засипали пшоно, додавали трохи картоплі, зелені, риби або м`яса і затирали салом з часником і цибулею. Прилуцькі Куліші з селянського роду, жили на Квашинцях.
КУЛЯБКА – від старої назви печеного за особливим рецептом хліба – кулибки. Міщани Кулябки здавна мешкали в Прилуках на Кустівцях.
КУМЕЙКО – виходець із великого і старовинного села Кумейки на Черкащині, біля якого у 1637 році відбулася історична битва повсталих проти польської шляхти українських козаків і селян. В Прилуках Кумейки поселилися на Броварках.
КУЦЕНКО – від слова куций або короткий, низькорослий, малий. Куцим або куцаком у народі звали ще й чорта. Прізвище Куценко (син Кучого) належить нащадкам давнього міщанського роду, що оселився в Прилуках на Броварках і Квашинцях.
КУЧЕР, КУЧЕРЕНКО – від назви візника, що править кіньми, запряженими в карету чи коляску. В Україні вживали ще слово машталір або фурман. В Прилуках Кучери жили на Броварках, а Кучеренки на Кустівцях.
КУШНІР – майстер по обробці шкіри з хутром та по виготовленню кожухів. Прилуцькі Кушніри походять х Сорочинець.
ЛАБУНЕЦЬ, ЛАБУНСЬКИЙ – від слів лабунитись, лабузнитись, тобто підлещуватись, підлазити, підбивати клинці, женихатись. Предок Лабунців мабуть був гульвісою і зальотником, що користувався неабияким успіхом у жіноцтва. Прилуцькі Лабунці з козацького роду, що оселився на Квашинцях, а потім вже й на Броварках і Кустівцях. Лабунські – один із найдавніших родів священнослужителів на Прилуччині.
ЛАВРЕНКО, ЛАВРИНЕНКО, ЛАВРУК, ЛАВРУЩЕНКО – від власного чоловічого імені Лаврін, Лаврентій, Лавро. В Прилуках Лавренки поселилися на Броварках, Лавриненки – на Квашинцях і Кустівцях, Лавровські і Лавруки – в центрі, а Лаврущенки – на Ракитному хуторі.
ЛАПШУК – від слова лапша або ж, як її частіше у нас називають – локшина – смачна страва, яку готують з тіста, нарізаного смужками, і молока. Мабуть родоначальник лапшуківського роду дуже полюбляв цю страву. Прилуцькі Лапшуки з старовинного і заможного міщанського роду з Квашинець. На початку 20 століття Лапшуки мали один з найкращих готелів і крамниці в Прилуках.
ЛЕБІДЬ – від назви птаха, дуже шанованого людьми. В Україні з лебедем порівнювали козака, називали батька і матір: «мій таточку-лебедику», «ой матінко-лебідочко». Прізвище Лебідь отримав чоловік красивий, з гарною поставою, з білим і чистим тілом. Всі Прилуцькі Лебеді походять з славного козацького роду, що у давні часи оселився на Кустівцях, а потім розійшовся по всьому місту.
ЛЕВЕНЕЦЬ – означає молодець, високий і гарний хлопець. Прилуцькі Левенці походять з кустівських міщан.
ЛЕВЧЕНКО – від власного чоловічого імені Левко, Лев, означає – син Левка. В Прилуках прізвище Левченко досить поширене, поселилися вони в основному на Квашинцях, Броварках і в центрі.
ЛЕНЕЦЬ – можливо це дещо перекручене від левенець, можливо – від ланець, тобто босяк, шибайголова. В Прилуках прізвище значно поширене, колись Ленці-козаки і Ленці-міщани оселилися на Квашинцях і Кустівцях.
ЛЕПЕХА – від назви запашної річкової рослини. Лепехою у нас в Україні устилали колись долівку в хатах «для духу» на Зелені свята, цей звичай не утрачений і досі. Прилуцькі Лепехи походять з давнього кустівського міщанського роду. На початку 20 століття купець Лепеха мав у Прилуках кілька крамниць на Конотопській вулиці й на Базарній площі, в них торгували хлібом, салом, шкірами, кожухами.
ЛІБЕРНИЙ – від слова ліберія, тобто одяг, однострої, які носила дрібна шляхта на службі при дворах великих магнатів. Можливо предок прилуцьких міщан Ліберних з Кустівець служив колись, близько чотирьох століть тому, при дворі грізного князя Вишневецького.
ЛИЗОГУБ – жартівливе прізвисько чоловіка за кумедну звичку облизуватись або за надмірну пристрасть до поцілунків. Прилуцькі Лизогуби здавна мешкали на кутку Волошини, на Кустівцях. Серед них була родина почесного громадянина Микити Павловича Лизогуба.
ЛИМАРЕНКО – від лимарства або римарства, тобто давнього ремесла по виготовленню ремінної кінської упряжі, вуздечок, сідел. В Прилуцькому музеї зберігаються чудові вироби давніх майстрів-лимарів – козацькі сідла, одне з яких, гарно оздоблене, належало колись гетьману Апостолу.
ЛИННИК – назва майстра по виготовленню вірьовок, віжок, мотуззя. Линництво було досить розвиненим промислом у наших краях ще до недавніх часів. Прилуцькі Линники поселилися на Квашинцях і Ракитному хуторі.
ЛИСЕНКО – означає син лисого, тобто чоловіка з лисиною на голові. В Прилуках Лисенки-козаки жили на Кустівцях по вулиці Житній, Лисенки-міщани на кутку Волошини.
ЛИТВИН, ЛИТВИНЕНКО, ЛИТВИНЕЦЬ, ЛИТВИНЧУК, ЛИТОВЕЦЬ, ЛИТОВЧАК, ЛИТОВЧЕНКО – всі ці прізвища свідчать про те, що їх власники мають предків – вихідців з Литви, яких називали литвинами або литовцями. Найвідоміший в Прилуках був рід купця і почесних громадян Литвиненків, які володіли в центрі міста 10 житловими будинками, крамницями і шинками. Міщани Литвинці з давніх часів жили на Кустівцях, Литвини і Литовчаки поселилися на Броварках і Квашинцях, Литвинчуки – на Ракитному хуторі, Литовченки – на Квашинцях і Кустівцях.
ЛІСОВЕЦЬ, ЛІСОВИЙ – ці прізвища отримали люди, які жили в лісових хуторах і займищах. Лісовими також називали міфічних людей, патлатих і диких, які немов птахи гніздилися на деревах у лісових хащах. Прилуцькі Лісовці поселилися на Броварках, а Лісові – на Кустівцях і Квашинцях.
ЛІСОГОР – прізвище походить від гарної річечки Лисогір, що протікає через наш край і впадає в Удай біля села Дігтярі, або ж від назви села Лисогори неподалік від Качанівки. В Прилуках міщани лісо гори поселилися на Квашинцях.
ЛИЧАК – так зветься взуття, сплетене з лика. В народі личаком ще називали простолюдина. Прилуцькі Личаки з давнього козацького роду, мешкали в центрі міста.
ЛОГВИН, ЛОГВИНЕНКО – від власного чоловічого імені Логвин, Логвиненко – син Логвина. В Прилуках Логвини поселилися на Квашинцях, а Логвиненки на Броварках і Квашинцях.
ЛОЗА, ЛОЗЕНКО, ЛОЗИНСЬКИЙ, ЛОЗОВИЙ – від народної назви вербових кущів, що ростуть понад річками і ставками. Прізвище Лоза чи Лозовий міг отримати той, хто жив на березі, біля верболозів. В Прилуках Лози жили на Квашинцях, Лозенки – на Броварках, Лозинські – на Квашинцях і Кустівцях, Лозові – на Броварках, Квашинцях і Ракитному хуторі.
ЛОЙКО – від слів лій, лойок, тобто свічкове сало. Прізвище колись отримав той, хто постачав лій для виготовлення свічок або торгував ним. Прилуцькі козаки Лойки здавна жили на Квашинцях.
ЛОМАКА, ЛОМАЧЕНКО – від назви великого дрюка, палиці. Ломакою називали людину великого зросту, а сина Ломаки – Ломаченком. В Прилуках Ломаки жили на Броварках, а міщани Ломаченки – на Кустівцях.
ЛОТИШ – від слова лотошити, тобто бути без діла. Прізвище приставало до того, хто полюбляв бити байдики, гуляти тоді, як інші працювали. В Прилуках на початку 20 століття – це великий міщанський рід, що компактно мешкав на Кустівцях по вулиці Житній (нині Щорса).
ЛУКАШ – від власного чоловічого імені Лука або Лукаш. Міщанський рід прилуцьких Лукашів мешкав у центрі міста, а потім розселився ще й на Квашинцях і Броварках.
ЛУК`ЯНЕНКО, ЛУК`ЯНЧУК, ЛУК`ЯНОВИЧ – від власного чоловічого імені Лук`ян. Стародавній козацький рід Лук`ясенків оселився на Кустівцях (на Шарапах), а родина потомственних почесних громадян Лук`яновичів мешкала на Броварках.
ЛУТАЄНКО – від слова лут, луття, тобто лико (кора молодої липи) для личаків або ж лозини для плетіння корзин. Мабуть лутай означало колись – той, що плете личаки або корзини. Лутаєнко – син Лутая. Давній селянський рід прилуцьких Латаєнків оселився на Броварках.
ЛУЦАК – колись звучало як товстощокий, мизатий, мордатий. Таке прізвище пристало колись до людини огрядної, тілистої, з повним широким лицем. В Прилуках Лацаки поселилися на Квашинцях.
ЛУЦЕНКО – від зменшеної форми власного чоловічого імені Лук`ян – Луць, Луцько, Луценко – син Луця. Прилуцькі Луценки поселилися на Броварках, в центрі та на Ракитному хуторі.
ЛЮБАЩЕНКО, ЛЮБЧЕНКО – буквально означає син Люби, Любаші (Любові), тобто народжений без шлюбу, безбатченко. Прилуцькі міщани Любащенки мешкали колись тільки на Кустівцях.
ЛЮЛЬКА – так зветься пристрій для курців тютюну. Особливо пишалися своїми люльками козаки-запорожці: їх виготовляли з дорогоцінних порід дерева і особливо ретельно випаленої глини, оздоблювали сріблом і золотом. Мабуть той, хто одержав таке прізвище дуже полюбляв смалити люльку і не випускав її з рота. В Прилуках Люльки мешкали на Квашинцях і Кустівцях.
ЛЯЛЬЧЕНКО – від слова лялька. Так колись називали дитячу іграшку і маленьке дитя, а ще говорили про жінку або дівчину: «гарнюсенька як лялечка» або «вирядилася як лялечка». Прилуцькі міщани Ляльченки здавна мешкали на Кустівцях на Преображенській (Шевченка) та Петропавлівській (Червоноармійській) вулицях.
ЛЯХ, ЛЯШЕНКО, ЛЯШКО – колись в Україні ляхами або ляшками називали поляків, отже предок власників цих прізвищ був вихідцем з Польщі. В Прилуках Ляхи і Ляшки мешкали в центрі міста. Прізвище Ляшенко (син Ляха або Ляшка) і нині дуже поширене, воно зустрічається майже в усіх районах міста.
МАВЛО – мабуть теж саме, що й маючий, маєтний, заможний, багатий. Прізвище досить розповсюджене в Прилуках, це були вихідці з старовинного міщанського роду, що мешкав на Квашинцях і Трубарівщині.
МАЖАРА – назва величезного як корабель і міцного, як фортеця чумацького воза, яким з найвіддаленіших кінців України чумаки їздили до Криму за рибою і сіллю. Отож власник цього прізвища, безперечно був пов`язаний з цим давнім небезпечним промислом.
МАЗЕПА – первісне значення – замазура, нечупара, а вже згодом це слово вживалося до людей простих і вайлуватих, грубих і незграбних. Прилуцькі Мазепи поселилися на Квашинцях.
МАЗУН – означає пестун, любимчик. Прізвище пристало до єдиного сина у батьків, якого обожнювали й пестували в дитинстві, а може й опікали у зрілому віці. Прилуцькі Мазуни мешкали на Броварках, Лапинцях і в центрі міста.
МАЗУР, МАЗУРЕНКО – від назви етнографічної групи поляків-мазурів, які заселяють північно-східну частину Польщі. Не важко здогадатись, що предок власників цих прізвищ саме й був вихідцем з тих місць. Прилуцькі Мазури мешкали на Кустівцях, козаки Мазуренки оселилися на Броварках і Квашинцях.
МАЙСТРЕНКО – від слова майстер, тобто спеціаліст у якомусь ремеслі. Майстренко – син Майстра. Прилуцькі Майстренки походять з селянського роду, що оселився на Броварках і Квашинцях.
МАКАРЕНКО – від власного чоловічого імені Макар, означає – син Макара. В Прилуках прізвище значно поширене. Макаренки живуть на Сорочинцях, Квашинцях, Броварках і Кустівцях.
МАКСИМЕНКО – від власного чоловічого імені Максим, означає – син Максима. Давній Прилуцький селянський рід Максименків походить з Кустівець, а вже згодом розселився на Квашинцях, Броварках і в центрі міста.
МАЛІЙ, МАЛИШ, МАЛИШКО – означає малий, маленький. Ці прізвища свідчать про невеликий зріст їх власника. Прилуцькі Малії походять з старовинного козацького роду, що оселився на Квашинцях, а потім розійшовся ще й на Кустівці й Ракитний хутір. Малиші мешкали у центрі міста, а Малишки на Кустівцях і Броварках.
МАЛИК – те ж саме, що й гамалик, гамаликуватий – тобто товстошиїй, кремезний. Прилуцькі Малики здавна поселилися на Квашинцях.
МАЛКА – від слова мало, малий, маленький. Прізвище очевидно свідчить про малий зріст його першого власника. Селянський рід Малок заснував старовинне село Малківку на Прилуччині, в Прилуках вони оселилися на Квашинцях, а згодом стали жити й на Броварках і Ракитному хуторі.
МАЛОГОЛОВИЙ – це прізвище свідчить про те, що власник його був людиною кремезною, крупною, але з невеликою головою. Стародавній козацький рід Малоголових оселився в Прилуках на Кустівцях.
МАЛЯРЕНКО – від слова маляр, яке колись означало – художник, живописець. Свідчить про те, що засновник роду був людиною обдарованою, наділеною хистом малювати. Маляренко – син Маляра. Прізвище досить поширене в Прилуках, колись міщани Маляренки мешкали на Броварках і Квашинцях.
МАЛЬОВАНИЙ – означає красивий, випещений, «гарний, як намальований». Таким, мабуть був, родоначальник сучасних Мальованих, які в Прилуках поселилися в центральній частині міста.
МАРИНЕНКО – від власного жіночого імені Марина, означає – Маринин син, тобто той, що народився без шлюбу, безбатченко. Прилуцькі Мариненки мешкали на Лапинцях.
МАРКЕВИЧ, МАРКОВСЬКИЙ, МАРОЧКО, МАРЧЕНКО – від власного чоловічого імені Марко. Маркевичі з старовинного козацького старшинського роду, відомого ще з 17 століття. В Прилуках заможна родина дворян Маркевичів мешкала в садибі на Броварках. Марковські жили на Броварках, а Марочки на Ракитному хуторі. Прізвище Марченко (син Марка) значно поширене в місті, походить від давнього міщанського кустівського роду.
МАРТИНЕНКО, МАРТИЩЕНКО – від власного чоловічого імені Мартин. Прилуцькі Мартиненки з давнього міщанського роду, Мартищенки жили на Броварках.
МАРУХНЕНКО, МАРУЩЕНКО, МАСЬОМА, МАЩЕНКО – всі ці прізвища від власного жіночого імені Маруся, Марія і зменшеної його форми Мася, Маша. Всі вони означають, що перші власники їх були позашлюбними дітьми, безбатченками. Прилуцькі Марухненки оселилися на Броварках і Квашинцях, Марущенки – на Броварках і Плискунівці, Масьоми, з старовинного козацького роду, жили на Плискунівці, а міщани Мащенки – на Броварках.
МАСЛЕНКО, МАСЛОВСЬКИЙ, МАСЛЮК, МАСЛЮЧЕНКО – від слова масло. Ймовірно, що власники цих прізвищ мали безпосереднє відношення чи до виробництва, чи до торгівлі маслом. В Прилуках Масленки жили на Ракитному хуторі, Масловські - на Кустівцях і в центрі. Маслюки і Маслюченки – на Броварках.
МАСЮК – від слів масюненький, масюсінький, зменшеної форми від малий. Прізвище свідчить про малий зріст його першого власника. Прилуцькі Масюки походять з давнього козацького роду, що оселився на Броварках.
МАТВІЙЧУК, МАТВІЄНКО, МАТІЙКО, МАТЮШЕНКО, МАТЯШ – від власного чоловічого імені Матвій, Матій, Матяш і зменшеної його форми Матюша. Прилуцькі Матвійчуки жили на Броварках, Матвієнки – в центрі, Матійки і Матюшенки – на Квашинцях.
МАЦЕНКО – від зменшеної форми власного чоловічого імені Матвій – Маць, Мацько, означає – син Маця чи Ма

цька. Прізвище на Прилуччині досить поширене, саме вони колись, близько 400 років тому заснували село Маціївку, яке згодом стало належати Густинському монастиреві. Прилуцькі Маценки-міщани мешкали на Квашинцях, а Маценки-козаки – на Квашинцях і на Кустівцях.


МЕДИНСЬКИЙ – від слова мед. Прізвище свідчить про те, що його перший власник був колись пов`язаний з бджільництвом, торгівлею медом. Мединські здавна селилися в Прилуках на кутку, який так і звався Мединщиною і знаходився між Квашинцями і Трубарівським хутором.
МЕЛАЩЕНКО – від власного жіночого імені Мелашка, Меланія, означає Мелашчин син, тобто народжений без шлюбу, безбатченко. Прилуцькі Мелащенки – з давнього міщанського кустівського роду , що оселився на кутку Волошини.
МЕЛЕШКО – зменшена форма власного чоловічого імені Мелетій. Прилуцькі Мелешки поселилися на Броварках.
МЕЛЬНИК, МІРОШНИК, МІРОШНИЧЕНКО – це прізвище свідчить про те, що власники його мають родоначальника, який займався древнім ремеслом – молов зерно на вітряку або на водяному млині. Прилуцькі Мельники з давнього селянського роду, що оселився колись на Кустівцях і Броварках, тобто там, де й була найбільша в Прилуках кількість млинів-вітряків. Прізвище Мірошниченко (син Мірошника) одне з найпоширеніших в Прилуках, походять вони з давнього міщанського роду, що оселився колись на Броварках і Квашинцях, а потім розселився по всіх районах міста.
МИНЬКО, МІНЧЕНКО – від власного чоловічого імені Мина. В Прилуках селянський рід Миньків походить з Броварок, а Минченки (або як вони зараз чомусь пишуться Мінченки) здавна оселилися на Кустівцях.
МИХАЙЛЕНКО, МИХАЙЛИЧЕНКО, МИХАЙЛОВСЬКИЙ, МИХАЛКО – від власного чоловічого імені Михайло і зменшеної його форми Михайлик, Михалко. В Прилуках Михайленки поселилися на Квашинцях і Ракитному хуторі, Михайличенки – на Квашинцях, Броварках і в центрі, Михалки на Броварках. Прилуцькі міщани мали колись у власності лавку, кузню, стельмашню і мешкали на Квашинцях.
МИЩЕНКО – від зменшеної форми власного чоловічого імені Михайло – Мисько (Мишко). Прилуцькі Мищенки походять з давнього міщанського роду, що оселився на Броварках.
МІШУРА – це назва тонесеньких листочків золота, які колись використовувались для оздоблення ікон. Прізвище свідчить, що його власник саме й був золотарем. Прилуцькі Мішури з кустівського міщанського роду.
МОГИЛА – так колись називали давні кургани, якими рясніли українські степи. Родоначальник власників цього прізвища мабуть оселився поблизу степового кургана або мав біля нього землю. Прилуцькі Могили поселилися на Квашинцях.
МОЗГОВИЙ – таке прізвище отримав чоловік розумний, з мудрою головою, здатний мізкувати, тобто розмірковувати, метикувати. Прилуцькі Мозгові з давнього міщанського роду, що оселився на Кустівцях.
МОЙСЕЄНКО – від власного чоловічого імені Мойсей, Мусій, означає – син Мойсея. В Прилуках здавна Мойсеєнки-міщани мешкали на Трубарівщині, а Мойсеєнки-селяни – на Квашинцях.
МОСКАЛЕНКО, МОСКАЛЕЦЬ – від слова москаль, тобто виходець з Московщини, росіянин або ж – солдат російської армії. Прізвище Москаленко (син Москаля) досить розповсюджене в Прилуках. Мешкають Москаленки на Квашинцях і Броварках, а Москальці – на Плискунівці.
МОСКОВЕЦЬ, МОСКОВЧЕНКО – так в Україні називали і росіянина, і солдата. Московченко – син Московця. В Прилуках міщани Московці й Московченки мешкали на Кустівцях. В 19 столітті купці Московченки були чи не найбагатшими в місті, вони мали в центрі шість житлових будинків, фотографію, друкарню, аптеку, крамниці, в яких торгували ювелірними виробами, одягом, швейними машинками та ін.
МОСТИПАН (МОСЦІПАН) – на сучасну мову означає – милостивий пан. Прізвище свідчить про те, що чоловік, який отримав першим це прізвище був людиною не рядовою, мав неабияку вагу в суспільстві. Прилуцькі Мостипани (Мосціпани) походять з давнього козацького роду, що оселився на Трубарівщині, а потім розселився по всіх районах міста. Найбільше їх на Сорочинцях і Лапинцях.
МОСТОВИЙ – означає той, що збирає подать за проїзд по місту. Про такого мостового згадують історичні документи у зв`язку з конфліктом між ченцями і селянами на греблі через Удай по дорозі до Густинського монастиря на Прилуччині. Прилуцькі Мостові поселилися у центрі міста, а також на Ракитному хуторі.
МОТРИЧ – від власного жіночого імені Мотря, Мотрона, означає – Мотрин син, тобто той, хто народився без шлюбу, безбатченко.
МОТУЗ, МОТУЗКА – прізвище означає, що перший його власник займався ремеслом, яке звалося линництвом і виготовляв мотуззя, вірьовки, віжки. Прилуцькі міщани Мотузи мешкали на Квашинцях і Трубарівщині, Мотузки поселилися на Броварках і Квашинцях.
МОХНАЧ – від слова мохнатий, кошлатий, волохатий. В народі мохначами називали людей, в яких від густого волосся були мохнатими руки, ноги, груди і навіть спина. Прилуцькі Мохначі походять з старовинного міщанського роду, який оселився колись на Броварках і Кустівцях.
МУДРАК, МУДРИЧЕНКО – перший власник цього прізвища був людиною тямущою, розумною, мудрою. Мудриченко – означає Мудраків син. Прилуцькі Мудраки мешкали в центрі міста, а давній селянський рід Мудриченків – на Броварках.
МУЗИКА, МУЗИЧЕНКО – засновник роду з таким прізвищем звичайно ж був музикантом, умів добре грати на скрипці чи цимбалах і був бажаним гостем на родинних торжествах і святах. Прилуцькі міщани Музиченки мешкали на Броварках і Кустівцях, а Музики – на Кустівцях, Квашинцях і Ракитному хуторі.
МУСІЄНКО, МОЙСЕЄНКО – від власного чоловічого імені Мусій. Мойсей, означає Мусіїв (Мойсеїв) син. В Прилуках Мусієнки-козаки мешкали на Броварках, Мусієнки-міщани і Мойсеєнки-селяни – на Квашинцях, а Мойсеєнки-міщани – на Трубарівському хуторі.
МУХА – це прізвище отримав чоловік роботящий, заклопотаний, обтяжений дітьми і злиднями, про якого говорили, що він «крутиться, як муха в окропі». Прилуцькі Мухи поселилися на Броварках.
НАГЛИЙ – означає швидкий, раптовий, той, що з`являвся і зникав зненацька, «як сніг на голову». В Прилуках Наглі поселилися на Кустівцях і Броварках.
НАГОРНИЙ – тобто той, що живе на горі, на пагорбі, на узвишші. Прилуцькі Нагорні поселилися на Ракитному хуторі, на Сорочинцях і Квашинцях.
НАЗАРЕНКО – від власного чоловічого імені Назар, означає – Назарів син. Це одне з найбільш розповсюджених прізвищ в Прилуках. З давніх часів Назаренки козаки, міщани і селяни оселилися на Броварках, а згодом розселилися на Квашинцях і Кустівцях.
1   2   3   4   5   6

Коьрта
Контакты

    Главная страница


Авраменко від власного чоловічого імені Аврам, або Оврам. Авраменко син Аврама