страница4/6
Дата15.09.2017
Размер0.73 Mb.

Авраменко від власного чоловічого імені Аврам, або Оврам. Авраменко син Аврама


1   2   3   4   5   6
НАЙДА, НАЙДЕНКО – перший власник цього прізвища ще немовлям був підкинутий матір`ю і знайдений чужими людьми, які його й пригріли. Давній міщанський рід прилуцьких Найд походить з Броварок. Найденки поселилися на Кустівцях.
НАУМЕНКО – від власного чоловічого імені Наум, означає – Наумів син. Прізвище досить поширене в Прилуках на Квашинцях, Броварках, Сорочинцях.
НЕБОЖЕНКО – означає небожів син, тобто син племінника. В Прилуках здавна мешкали на Лапинцях.
НЕГОДА – означає непогода, сльота. Таке прізвище очевидно отримав чоловік похмурий, вередливий, з сварливим характером. Прилуцькі Негоди з славного козацького роду, який у давні часи оселився на Квашинцях.
НЕДІЛЬКО – буквально означає той, що не завжди займається ділом, даремно марнує час. Прилуцькі Недільки поселилися на Броварках і Кустівцях.
НЕМИРОВИЧ – від дуже давнього власного чоловічого імені Немира, яке дійшло до нас ще з часів Київської Русі. Немирович означає – Немирів або Немирин син. Прилуцькі Немировичі походять з стародавнього козацького роду, що оселився колись на кустівцях, неподалік від церкви Трьох Святителів.
НЕСТЕРЕНКО – від власного чоловічого імені Нестір, Нестор, означає – Несторів син. В Прилуках це одне з найпоширеніших прізвищ. Нестеренки походять з давнього селянського хліборобського роду, що колись оселився на Кустівцях і Плискунівці, а вже потім розселився на Квашинцях, Сорочинцях і Броварках.
НЕТРЕБКО, НЕТРЕБОВСЬКИЙ – це прізвище мабуть пристало колись до людини досить незалежної та самовпевненої, якій ні від кого й нічого «не треба». Прилуцькі Нетребовські походять з давнього міщанського роду, що мешкав на Кустівцях. Нетребки поселилися на Квашинцях і Броварках.
НЕТЯГА – означає бурлака бездомний. Нетягами в давні часи називали козацьку голоту: «у козака-нетяги шапка-бирка – зверху дірка, дощем покрита, вітром підбита». В Прилуках з давніх часів Нетяги-козаки оселилися на Кустівцях, а Нетяги-міщани – на Квашинцях.
НЕФЕД – від власного чоловічого імені Мефодій. Прізвище досить поширене в Прилуках, всі прилуцькі Нефеди походять від давнього міщанського кустівського роду, які згодом розселилися й на Квашинцях.
НЕЧАЙ – очевидно той, хто мав таке оригінальне прізвище, був пов`язаний з виготовленням млинових жорен з каменю бо не чаями називали круглі отвори в жорнах. Прилуцькі Нечаї поселилися в Прилуках на Броварках.
НЕЧВОЛОД – мабуть це прізвище отримав колись чоловік шляхетний але збіднілий, незаможний, який «нічим не володів», ніяким майном. Прилуцькі Нечволоди походять з старовинного дворянського роду, який мав у центрі міста невелику але гарну садибу.
НИЧИПОРЕНКО – від власного чоловічого імені Ничипір, означає – Ничипорів син. Прилуцькі Ничипоренки поселилися на Кустівцях і Квашинцях.
НІКІТЕНКО, НІКІТЧЕНКО, НІКОЛАЄНКО, НІКОЛЕНКО – ці прізвища красномовно свідчать про те, як російські чиновники в Україні перекручували на свій «московський лад» імена і давні українські прізвища: Микити ставали Нікітами, а Миколи Ніколаями, звідси походять і ці зросійщені прізвища. Прилуцькі Нікітенки поселилися в центрі міста і на Кустівцях. Нікітченки – в центрі, Ніколаєнки – на Броварках і Квашинцях. Старовинний козацький рід Ніколенків (які колись безперечно були Миколенками) походить з Квашинець.
НИКОНЕНКО – від власного чоловічого імені Никін, означає – Никонів син. В Прилуках Никоненки поселилися на Плискунівці та на Мединщині.
НІС, НІЩЕНКО, НОСАЧ, НОСЕНКО, НОСКО, НОЩЕНКО – від слова ніс. Прізвище колись отримав той, у якого ніс був або завеликий, або якоїсь незвичної форми: горбатий, гачкуватий,картоплиною. В Прилуках Носи поселилися на Броварках, Носачі й Носки – в центрі міста, Нощенки – на Квашинцях. Давні роди Ніщенків оселилися колись на Квашинцях і Броварках, Носенків – на Квашинцях і Трубарівщині.
НОВАК, НОВИЦЬКИЙ, НОВОСЕЛЬСЬКИЙ – означає новачок,нова людина, новоселець. Прізвище надавалось чоловіку, що пристав до якогось села чи міста і приєднався до корінного населення. Прилуцькі Новаки поселились на Квашинцях, Броварках і Ракитному хуторі, Новосельські – на Броварках. Новицькі-дворяни з давніх пір мешкали на Броварках і в центрі, а Новицькі-міщани – на Квашинцях.
НУЖДЕНКО – від слова нужда, тобто бідність, убогість, означає Нуждин син. Прізвище підкреслює майновий стан його першого власника. Давній хліборобський селянський рід прилуцьких Нужденків має походження з Кустівець.
НЮНЬКО – від слова нюня, нюнявий, що означає – плакса, плаксій. Таке прізвище пристало до чоловіка тонкосльозого, плаксивого, того, що завжди бідкався, плакався, розводив нюні. Прилуцькі Нюньки поселилися на Трубарівщині й Лапинцях.
ОВДЕНКО, ОВДІЄНКО – від власного чоловічого імені Овдій, означає – Овдіїв син. Прилуцькі Овдієнки походять з давнього козацького роду, що мешкав на Квашинцях. Овденки поселилися на Трубарівському хуторі й Квашинцях.
ОВЕРЧЕНКО – від власного чоловічого імені Оверко, означає – Оверків син. Прилуцькі Оверченки походять з старовинного селянського роду з Мединщини.
ОВРУЦЬКИЙ – означає, що родоначальник власників цього прізвища був вихідцем з древнього міста Овруна на Житомирщині. В Прилуках Овруцькі-міщани здавна оселилися на Мединщині, а Овруцькі-селяни – на Квашинцях.
ОВСЮК – від власного чоловічого імені Овсій, означає – Овсіїв син. Прилуцькі Овсюки походять з старовинного козацького роду, що компактно селився колись на Кустівцях. До недавна там існував куток і вулиця під назвою «Овсюки».
ОВЧАРЕНКО – від слова овчар або вівчар, тобто овечий пастух, означає - Овчарів син. Прилуцькі Овчаренки походять з давнього міщанського роду, що мешкав на Броварках, а вже згодом розселився на Квашинцях і Лапинцях.
ОГАР – це прізвище свідчить про велику давність роду, ще від часів, коли люди випалювали лісові хащі для того, щоб отримати бодай якийсь шмат поля. На місці випалу лишалися огарі – обгорілі пні, які потім корчували. Прилуцькі Огарі мешкають на Кустівцях.
ОДАРИЧ – від власного жіночого імені Одарка, означає – Одарчин син, безбатченко. Прилуцькі Одаричі поселилися в центрі міста.
ОКІПСЬКИЙ – від слова окіп, тобто рів з валом, земляні укріплення, які споруджували навколо давніх поселень люди для захисту від нападників. Окопами оточували не лише міста і села, але й невеликі хутори і навіть окремі садиби. Отже прізвище означало – той, що живе у захищеній окопом оселі. Прилуцьки Окіпськи мешкають на Квашинцях.
ОЛІЙНИК – свідчить про те, що предок сучасних власників прізвища, займався виробництвом і збутом олії, цього дуже популярного у нас в Україні харчового продукту. В Прилуках Олійники поселилися на Квашинцях, Броварках і в центрі міста.
ОЛЕКСЕНКО, ОЛЕКСІЄНКО, ОЛЕКСІЙКО – від власного чоловічого імені Олексій, Олекса, означає – Олексіїв або Олексин син. В Прилуках Олексенки і Олексієнки поселилися на Броварках і в центрі, Олексійки – на Квашинцях.
ОЛЕФІРЕНКО – від власного чоловічого імені Олихвер, означає – Олихверів син. В Прилуках прізвище досить поширене, всі Олефіренки походять з давнього козацького роду, що оселився на Квашинцях.
ОМЕЛЬЧЕНКО, ОМЕЛЬЧУК, ОМЕЛЯНЕНКО – від власного чоловічого імені Омелян, Омелько – означає – Омелянів син. Прилуцькі Омельченки і Омельчуки з давніх міщанських родів, що мешкали на Броварках і Кустівцях. Кустівські Омельченки займалися чинбарством, тобто обробкою шкір. Омеляненки поселилися в центрі міста і на Броварках.
ОНОПКО, ОНОПРІЄНКО, ОНУШКО – всі ці прізвища від власного чоловічого імені Онопрій і зменшеної його форми Онопко, Онушко. Онопрієнко означає Онопріїв син. В Прилуках з давніх часів відомі селянські родини Онопрієнків, що мешкали на Броварках і Онушків з Кустівець, Онопки поселилися на Квашинцях і Броварках.
ОПАНАСЕНКО – від власного чоловічого імені Опанас, означає – Опанасів син. В Прилуках відомі давні роди Опанасенків-селян з Квашинець і Опанасенків-міщан з Трубарівщини.
ОПАРКО – від слова опар або яма на болоті, яка не замерзає взимку. Перший власник цього прізвища мабуть оселився десь біля болота, поблизу опарів. Прилуцькі Опарки мешкають на Кустівцях і Ракитному хуторі.
ОСАДЧИЙ, ОСАДЧУК – означає той, що перший осів, поселився, засновник поселення. Осадчук – означає син Осадчого. Прилуцькі Осадчі поселилися на Квашинцях, а Осадчуки – в центрі міста.
ОСИПЕНКО – від власного чоловічого імені Осип або Йосип. Прилуцькі Осипенки поселилися на Квашинцях і Броварках.
ОСТАПЕНКО – від власного чоловічого імені Остап, означає – Остапів син. В Прилуках прізвище часто зустрічається на Кустівцях, Сорочинцях, Броварках.
ОСТРЯНСЬКИЙ – прізвище свідчить про те, що засновник роду був вихідцем із древнього міста Остра на Чернігівщині. В Прилуках Острянські поселилися в центральній частині міста.
ОХРІМЕНКО – від власного чоловічого імені Охрім, означає – Охрімів син. Одне з найпоширеніших в Прилуках прізвищ. Давній рід міщан Охріменків з Кустівець і Броварок розселився по всіх районах міст.
ПАВЛЕНКО, ПАВЛОВСЬКИЙ, ПАВЛУЩЕНКО – від власного чоловічого імені Павло, означає – Павлів син. В Прилуках кустівські міщани Павленки розселилися в центрі міста, на Броварках і Квашинцях. Це прізвище зустрічається також і на Лапинцях та Сорочинцях. Павловські поселилися на Кустівцях, а Павлущенки – на Квашинцях.
ПАДАЛКА – це прізвище походить від слова паділ, тобто діл, долина, низина. Падалкою очевидно назвали того, що жив десь у паділі, на низькому місці. Прилуцькі Падалки з старовинного козацького роду, оселилися в центрі міста, неподалік від колишньої козацької фортеці. В кінці XIX – на початку XX ст. розселилися на Квашинцях і Кустівцях.
ПАЛАМАРЕНКО – від слова паламар, церковний служитель, означає Паламарів син. В Прилуках Паламаренки поселилися на Броварках і Квашинцях.
ПАЛЬОХА – є декілька припущень щодо пояснення цього досить таки загадкового і одного з найпоширеніших в Прилуках прізвища. Воно може означати те ж саме, що й палій – тобто той, що палить, спалює або стріляє. Можливо й те, що це палюха, тобто палець або палюх – стовп на воротях обори. Прилуцькі Палюхи походять з старовинного міщанського роду, що оселився на Кустівцях. Серед них була й родина почесних громадян.
ПАЛИВОДА – те ж саме, що й шибеник, шибайголова. Прізвище свідчить про гарячу вдачу його першого власника. Прилуцькі міщани Паливоди з давніх часів мешкали в центрі міста біля валів і стін козацької фортеці.
ПАЛІЙ – означає той, що палить, спалює або той, що добре стріляє (палить) з пістоля чи рушниці. А ще Палій – це різновид чоловічого імені Пантелеймон. Прилуцькі Палії з давнього міщанського роду з Броварок.
ПАЛЯНИЦЯ – так колись і нині називають в Україні печений пшеничний хліб. Власник цього прізвища мабуть був майстром-пекарем. В Прилуках це гарне прізвище належить представникам давніх хліборобських селянських родів з Броварок, Кустівець, Сорочинець і Лапинець.
ПАНИЧ – так називали панських дітей або взагалі дітей лінивих і пещених. Іще в народі паничами звали багатих молодих гульвіс-холостяків і навіть… чортів. В Прилуках Паничі-міщани здавна жили на Квашинцях і Броварках, а Паничі-козаки – лише на Квашинцях.
ПАНЧЕНКО – від власного чоловічого імені Панько, Пантелеймон, означає – Паньків син. Прилуцькі Панченки з давнього міщанського роду, що мешкав на Броваках, а потім розселився й на Квашинцях, Кустівцях і Ракитному хуторі.
ПАПІРНИК – означає майстер по виробництву паперу. З давніх часів існували в Україні невеличкі кустарні фабрики-папірні, на яких папірники виготовляли синюватий на вигляд, цупкий папір, а потім возили і продавали його на базарах і ярмарках. Прилуцькі міщани Папірники мешкали на Квашинцях і мали на своєму дворі кузню та каретну майстерню.
ПАРФЕН, ПАРФЕНЕНКО, ПАРХОМЕНКО – від власного чоловічого імені Парфентій або Парфеній, Пархим. Парфененко означає – Парфенів син, а Прахоменко – Пархимів син. Парфени з давнього міщанського роду, що мешкав на Трубарівщині. Парфененки поселилися на Кустівцях, Пархоменки – на Квашинцях і Броварках.
ПАСІЧНИК, ПАСІЧНИЧЕНКО – це прізвище свідчить про те, що перший його власник займався бджільництвом, мав справу з медом і пасікою. Пасічниченко означає син Пасічника. Прилуцькі Пасічники поселилися на Квашинцях, а Пасічниченки – на Квашщинцях і Сорочинцях.
ПАСТУХ, ПАСТУШЕНКО – родоначальник власників цих прізвищ випасав громадську худобу, годував її й оберігав, доглядав і лікував, за що мав від громади платню, а від усіх людей – повагу й шану. Пастушенко означає – син Пастуха. Прилуцькі Пастухи мешкали на Кустівцях, а Пастушенки – на Лапинцях і Сорочинцях.
ПАШКО, ПАШУК, ПАЩЕНКО – від зменшеної форми власного чоловічого імені Павло – Пашко або Пашук, Пащенко означає – Пашків син. В Прилуках Пашки мешкали в центрі міста, Пашуки – на Квашинцях, а Пащенки – на Броварках і Ракитному хуторі.
ПЕРЕВЕРТЕНЬ – так раніше в народі називали ренегатів, тобто людей, які міняли свої переконання і ставали на сторону своїх колишніх противників. Прилуцькі Перевертні поселилися на Броварках і Квашинцях.
ПЕРЕПЕЛИЦЯ – раніше в Україні це було пестливе слово, яке вживалося у відношенні до жінки: «мої сестриці-перепелиці», «дівчатонька-перепілочки». Той, хто отримав таке прізвище, мабуть, дуже полюбляв його вживати. В Прилуках це прізвище значно поширене. Раніше на Кустівцях по-сусідству мешкали Перепелиці-міщани і Перепелиці-селяни. Потім це прізвище з`явилося й на Квашинцях і Сорочинцях.
ПЕРЕПУСТ – це назва старовинного пристрою для виготовлення спиртних напоїв, своєрідного самогонного апарату. Отже той, хто отримав це прізвище саме й займався виготовленням оковитої, саморобної горілки-сивухи. Прилуцькі Перепусти здавна поселилися на Кустівцях.
ПЕТІЙ, ПЕТРАШ, ПЕТРЕНКО, ПЕТРИК, ПЕТРИЧАК, ПЕТРИЧЕНКО, ПЕТРИК, ПЕТРУХНО, ПЕТРУША, ПЕТРУШЕВСЬКИЙ, ПЕТРУШЕНКО – всі ці прізвища від власного чоловічого імені Петро і зменшеної його форми Петрик, Петрусь, Петя, Петруша. Прилуцькі Петії та Петрики з стародавніх козацьких родів, що мешкали на Кустівцях, Петраші – квашинські міщани, Петренки – селяни з Броварок і міщани з Квашинець, Петричаки поселилися на Кустівцях, Петриченки й Петрушевські – на Броварках, Петрухни – на Квашинцях і Трубарівщині, Петруші – на Трубарівщині й Сорочинцях.
ПИЛИПЕНКО, ПИЛИПЧЕНКО – від власного чоловічого імені Пилип, означає – Пилипів син. В Прилуках Пилипенки поселилися на Броварках і Квашинцях, а Пилипченки – в центрі міста і на Броварках.
ПИРІГ, ПИРОЖЕНКО – від назви однієї з найулюбленіших українських страв. Традиційні пшеничні пироги пекли у нас до всіх свят. За начинку правили сир з яйцями, капуста, квасоля, горох, картопля, гречана каша, печений гарбуз, мак, калина, сухі груші, січене й підсмажене з цибулею м`ясо, зелена цибуля з вареними яйцями, смажені з цибулею свіжі гриби та ін. Прізвище Пиріг значно поширене в Прилуках, походить воно з Пирогівець, Сорочинець і Лапинець – колишніх приміських сіл, а нині зустрічається в усіх районах міста. Пироженки поселилися на Квашинцях і Броварках.
ПИСАНКА – так в Україні звуться пофарбовані й розписані до Великодня курячі яйця. Мабуть перший власник цього прізвища був гарним майстром-писанкарем, народним художником.
ПИТЕЛЬ – це назва млина, на якому мололи зерно на крупчатку – пшеничне борошно найвищого ґатунку, яке ще називали питльованим. В Прилуках на Квашинцях оселився давній селянський рід Пителів. Прізвище свідчить про те, що його перший власник був добрим мельником саме на такому млині.
ПИЩОЛА – від слова пищаль, так у старовину звалася важка, з довгим дулом рушниця, якою користувались українські козаки. Ця рідкісна вогнепальна зброя і стала причиною того, що її власник отримав таке оригінальне прізвище. Стародавній козацький рід прилуцьких Пищол оселився колись на Квашинцях.
ПІВЕНЬ, ПІВНЕНКО – це прізвище отримав колись чоловік, що полюбляв кокошитись, бундючитись, ходив гордовито випнувши груди, чимось нагадуючи півня. В Прилуках Півні поселилися на Квашинцях, а Півненки – в центрі міста.
ПІДГІРНИЙ – це прізвище свідчить про те, що його власник оселився і жив десь під горою, біля узвишшя. В Прилуках на Квашинцях, наприкінці XIX ст. мешкав давній рід збіднілих дворян Підгорних.
ПІДДЯЧИЙ – так колись називали помічника дячка. Це прізвище свідчить про причетність його першого власника до церковно служителів. Прилуцькі Піддячі походять з давнього заможного міщанського роду. На початку XX століття вони мали на Квашинцях 3 житлові будинки і бакалійну крамничку.
ПІДКИДЬКО – від слова підкидати, так називали кимось підкинуту дитину без роду і племені. Прилуцькі підкидьки (Покидьки) походять з давнього міщанського роду з Квашинець.
ПІНЧУК – це прізвище свідчить про те, що його власник був вихідцем з Пінщини в Білорусії. Прилуцькі Пінчуки з давнього селянського роду, мешкали на Броварках.
ПЛАКСЕНКО – від слів плакати, плакатись, плаксій, плакса, означає – Плаксин син.Прізвище пішло від чоловіка тонкосльозого, який любив плакатись кожному про свою гірку долю. Прилуцькі Плаксенки з Броварок і Квашинець.
ПЛАХОТНИЙ, ПЛАХТІЙ – від слова плахта, так зветься святковий жіночий одяг з двох полотнищ барвистої клітчастої саморобної тканини. Прізвище пішло від ткача – майстра по виробництву плахтових тканин і плахт. Плахотні й Плахтії мешкали в Прилуках на Квашинцях.
ПЛИСКА – назва жовтої пташки з довгим хвостом, яка живе і гніздиться поблизу річок і озер. Прилуцькі Плиски колись поселилися на Квашинцях.
ПОБІДАШ – означає бідак, сіромаха, злидень. Прізвище свідчить про те, що засновник роду був украй бідною людиною. Прилуцькі Побідаші поселилися на Броварках і Ракитному хуторі.
ПОВОЛОЦЬКИЙ – від назви старовинного містечка Паволочі, центру козацького полку на Житомирщині. Прізвище отримав виходець з цього містечка. Прилуцькі Поволоцькі із давнього збіднілого дворянського роду, що оселився колись на Броварках.
ПОГОРІЛИЙ – означає той, що потерпів від пожежі, позбувся хати, оселі, погорілець. Прилуцькі Погорілі з селянського роду, що у давні часи оселився на Кустівцях.
ПОГРЕБНЯК – від старої назви примітивного житла заглибленого в землю – землянки. Погребняками називали також і бідняків, які жили в цих землянках. Прилуцькі міщани Погребняки походять з Кустівець, а потім розселилися на Броварках. Прізвище зустрічається також на Сорочинцях і Лапинцях.
ПОДОЛЬСЬКИЙ – це прізвище говорить про те, що власник його жив на подолі, в низинній частині села чи міста. В Прилуках Подольські поселилися на Броварках і Ракитному хуторі.
ПОЖАРСЬКИЙ – походить від слова пожар або пожежа. Означає, що засновник роду був, мабуть. Потерпілим від пожежі, погорільцем. В Прилуках прізвище досить розповсюджене. З давніх часів Пожарські-козаки селилися на Квашинцях і в центрі міста, а Пожарські-міщани – на Мединщині й Квашинцях.
ПОЛІЩУК – це прізвище свідчить про те, що засновник роду був вихідцем із Полісся – лісної й заболоченої північної частини України. В Прилуках Поліщуки поселилися на Лапинцях, Кустівцях, Квашинцях, Броварках.
ПОЛОВКО – це прізвище походить або від слова половий, тобто світло-рудий, або ж означає – виходець з старовинного села Полової чи Половенських хуторів на Прилуччині. В Прилуках Половки поселилися в центрі, на Квашинцях і Броварках.
ПОЛОНЕЦЬ – від слова полонений, полоненик. Можливо також, що це прізвище означає – виходець із старовинного села Полонок на Прилуччині. В Прилуках Полонці поселилися на Броварках і Ракитному хуторі.
ПОЛОТНЕНКО – походить від слова полотно, виробництвом якого займалися колись в Україні повсюди. Прилуцькі Полотненки поселилися на Сорочинцях і Ракитному хуторі.
ПОНОМАРЕНКО – тобто син пономаря, або вірніше паламаря, церковного служителя. Це прізвище досить розповсюджене в Прилуках. Пономаренки походять з старовинного міщанського роду, що оселився колись на Броварках, а потім розселився в центрі й на Квашинцях. Прізвище зустрічається також і на Плискунівці.
ПОПЕНКО, ПОПОВИЧ – означає попів син і свідчить про духовне походження засновника роду. Прилуцькі Попенки поселилися на Квашинцях і Лапинцях, а Поповичі – в центрі міста.
ПОПРАВКА – від слова поправити, полагодити, підремонтувати. Очевидно засновник роду був людиною, яка вміла майструвати, полагодити дах чи хлівець, відремонтувати упряж чи сідло. Прилуцькі міщани Поправки поселилися на Квашинцях ще в дуже давні часи.
ПОРОХНО – або порохня, тобто залишки від старого дерева чи старого сіна. У переносному значенні цього слова, по відношенню до старого чоловіка говорять: «такий старий, що з нього й порохня сиплеться». В Прилуках Порохни здавна поселилися на Броварках.
ПОСТОЄНКО – від слова постій, тобто місце розквартирування військових у приватних будинках, це слово також означає просто проживання у найнятому приміщенні. Можна припустити, що власник цього прізвища мав десь при битому шляху велику хату, в якій часто-густо постоєм зупинялись люди. Прилуцький міщанський рід Постоєнків на початку XX століття мав на Броварках три житлові будинки і бакалійну крамницю.
ПОТАПЕНКО, ПОТАПЧУК – від власного чоловічого імені Потап, означає – Потапів син. В Прилуках Потапенки поселилися в центрі міста, а Потапчуки – на Квашинцях.
ПОТІПАКА – означає бродяга, бурлака, зайда. А ще потіпакою називали колись обід з самого борщу. Прилуцькі Потіпаки мешкають на Броварках.
ПОТУРНАК – це прізвище з дуже давньою й трагічною історією, так колись у давнину називали українців – полоняників, яких кримські людолови продавали в Туреччину, а потім вони по різних причинах приймали магометанство й отуречувались, ставали покручами-потурнаками. В Прилуках рід Потурнаків колись оселився у центрі міста.
ПРАВДИВЕЦЬ – означає той, що живе по правді, любить правду, справедливий. В Прилуках Правдивці мешкають на Квашинцях.
ПРИЙМА, ПРИЙМЕНКО, ПРИЙМАЧЕНКО – від слів приймати, приймак, означає – чужа дитина, яку прийняли у сім`ю або чоловік, що прийшов у сім`ю дружини, став приймаком. Прийменко – Приймин син, а Приймаченко – Приймаків син. В Прилуках давній міщанський рід Приймаченків мешкав на Трубарівському хуторі. Прийми (або Прими) поселилися на Квашинцях і Сорочинцях, а Прийменки (Применки) лише на Квашинцях.
ПРИСТУПА – від слова приступний, тобто доступний, близький, привітний. Свідчить про широку гостинну натуру засновника роду. Прізвище дуже поширене в Прилуках, особливо на Кустівцях і Броварках. Прилуцькі міщани Приступи компактно оселилися на кутку Волошини, а потім розселилися й у центрі міста і на Квашинцях.
ПРИХОДЬКО – буквально означає той, що прийшов, захожа людина, чужинець. Так назвали колись того, що прийшов і поселився біля людей на обжитому місці. В Прилуках міщани Приходьки здавна оселилися на Броварках.
ПРИЧИНА, ПРИЧИНЕНКО – означає привід, підстава, причиною також називали душевну хворобу.В Прилуках міщани з такими прізвищами здавна жили на Кустівцях, а згодом Причиненки з`явилися й на Квашинцях і в центрі міста.
ПРОКОПЕНКО – від власного чоловічого імені Прокіп, означає Прокопів син. Прилуцькі Прокопенки колись оселилися на Квашинцях, Кустівцях, Броварках і Ракитному хуторі.
ПРОХОРЕНКО – від власного чоловічого імені Прохір, означає - Прохорів син. В Прилуках Прохоренки поселилися на Квашинцях, Ракитному хуторі, Сорочинцях.
ПРОЦЕНКО – від зменшеної форми власного чоловічого імені Прокіп – Проць, означає Проців син. В Прилуках на Кустівцях здавна селилися міщани Проценки, які потім розселилися на Броварках, Квашинцях і в центрі міста.
ПУГАЧ – від назви нічного птаха, який за народними повір`ями віщував біду. Його дуже шанували козаки-запорожці : «ой не пугай, пугаченьку, в зеленому байраченьку». Крик пугача «пу-гу, пу-гу» був і попередженням про небезпеку і своєрідним паролем для розпізнання своїх. Прилуцькі Пугачі поселились на Броварках і Квашинцях.
ПУХА – походить від виразу – добити чи довести «до пухи», тбто до краю, покінчити з чимось. Мабуть той, кого колись назвали Пухою був людиною рішучою, завзятою. Прилуцькі Пухи мешкають на Квашинцях, Кустівцях, Ракитному хуторі.
ПУШКАР, ПУШКАРЕНКО – це прізвище свідчить, що власник його був колись артилеристом або гармашем у козацькому війську. В Прилуках Пушкаренки мешкали на Квашинцях і Броварках, а Пушкарі – лише на Броварках.
РАДЬКО, РАДЧЕНКО – від власного чоловічого імені Радивон і зменшеної його форми Радько. В Прилуках прізвище Радченко (Радьків син) значно поширене. З давніх часів Радченки-міщани мешкали на Квашинцях, Радченки-селяни на Броварках. Була також і дворянська родина Радченків, яка володіла дуже гарним будиночком-особняком на Володимирській (нині Котляревського) вулиці. Радьки поселилися в 20 столітті на Квашинцях і в центрі міста.
1   2   3   4   5   6

Коьрта
Контакты

    Главная страница


Авраменко від власного чоловічого імені Аврам, або Оврам. Авраменко син Аврама