страница5/6
Дата15.09.2017
Размер0.73 Mb.

Авраменко від власного чоловічого імені Аврам, або Оврам. Авраменко син Аврама


1   2   3   4   5   6
РАК – найчастіше таким прізвищем називали чоловіка з червоним обличчям або того, хто червонів «як рак». Прилуцькі Раки поселилися на Квашинцях і Кустівцях.
РЕБРЕНКО – від слова ребро, ребристий. Прізвище отримав чоловік худорлявий, «сухоребрий», про якого говорили: «худий аж ребра світяться». Ребренко означає – Ребрів син. Прилуцькі Ребренки походять з давнього міщанського роду, що розселився на Броварках, по вулиці Береговій.
РЕДЬКА, РЕДЧЕНКО – це прізвище свідчить про те, що власник його був товстуном низенького зросту, схожим з відомим гоголівським героєм, що нагадував редьку «хвостом вниз». Можливий також й інший варіант: власник прізвища був городником, вирощував редьку на Кустівцях і продавав її на міському базарі. В Прилуках здавна відомі Родьки-козаки, що мешкали в центрі міста і Редьки-селяни з Кустівець. Прізвище Редченко (Редьчин син) зустрічається на Броварках.
РЕП`ЯХ – це прізвище свідчить про те, що його власник був людиною прискіпливою, допитливою, той, що чіплявся до кожного «як реп`ях». В Прилуках давні роди Реп`яхів-селян і Реп`яхів-міщан мешкали поруч, по-сусідству, на Квашинцях.
РИЖИЙ, РИЖЕНКО – означає рижоволосий, тобто той, що має червоно-жовте або ж руде волосся. Риженко означає – син Рижого. В Прилуках міщани Рижі здавна поселилися на Кустівцях, а численний і міцний старовинний рід міщан Риженків заселив колись цілий куток на Броварках, де вони мали досить велике приватне виробництво шевських товарів і чинбарно-юхтову майстерню.
РІЗНИК, РІЗНИЧЕНКО – це прізвище свідчить про те, що його перший власник займався різницьким ремеслом, тобто різав худобу і торгував м`ясом. В Прилуках різницький цех був одним із найстаріших, заснований ще при князях Вишневецьких у 17 столітті. Прилуцькі Різниченки походять з давнього міщанського кустівського роду, Різники поселилися на Квашинцях.
РОЄНКО – походить від слова рій, роїтися. Прізвище без сумніву пов`язане з бджолярством, пасічництвом. Власник його, мабуть, умів добре справлятися з бджолиними роями. Прилуцькі Роєнки поселилися на Трубарівському хуторі.
РОГОВИЙ – походить від слова ріг, означає – той, що живе на розі вулиці чи провулка. Прилуцькі Рогові з давнього міщанського кустівського роду.
РОЛІК – це досить рідкісне прізвище, мабуть означає те ж саме, що й рольник – так у давнину називали рільника-хлібороба. На початку 20 століття в Прилуках на Броварках мешкала родина заможних міщан Роликів, які мали великий ошатний будинок і бакалійну крамницю.
РОМАНЕНКО, РОМАНЧЕНКО, РОМАНЬКО, РОМАШКО – всі ці прізвища походять від власного чоловічого імені Роман і зменшеної його форми Рома, Ромашка. В Прилуках Романенки і Ромашки поселилися на Квашинцях і Броварках. Міщани Романченки здавна мешкали на Квашинцях, Броварках і Кустівцях, а селяни і козаки Романьки – на Кустівцях. Характерно, що козаки Романьки компактно селилися лише на кутку, що зветься Шарапами.
РУБАН – красномовне, так би мовити, чисто козацьке прізвище, що означало рубаний, порубаний, той, що мав на собі рубані від шабель рани, одержані у боях з ворогами. Прилуцькі Рубани походять з давнього козацького кустівського роду.
РУДИЙ, РУДЕНКО, РУДИК, РУДИКА, РУДЬКО – всі ці прізвища походять від слова рудий, тобто рудоволосий. В Прилуках на Броварках поселилися Руді, Рудики й Рудьки. Рудики походять з давнього міщанського роду. На Квашинцях і Кустівцях мешкали досить численні роди Руденків-козаків та Руденків-міщан. У місті здавна славилися своїми добротними виробами майстерні й невеличка канатна фабрика міщан Руденків.
САВЕРСЬКИЙ – дуже ймовірно, що це дещо перекручене прозвище від «сіверський», що означало виходець з Чернігово-Сіверської землі. В Прилуках Саверські-козаки селилися на Кустівцях.
САВЕНКО, САВИЧ, САВЧЕНКО, САВЧУК – від власного чоловічого імені Сава, всі означають одне й те ж – Савин син. Найбільш розповсюджені в Прилуках – Савченки, які походять з квашинських козаків, а нині мешкають майже в усіх районах міста. Савичі походять з кустівських міщан. Савенки поселилися на Квашинцях, а Савчуки – в центрі й на Мединщині.
САВОН – найвірогідніше те, що це прізвище первісно звучало як Савин, тобто син Сави, а вже пізніше трансформувалося в Савона. В Прилуках на Броварках здавна селився козацький рід Савонів.
САДОВИЙ – так могли назвати того, хто був власником саду або працював у ньому. Численний рід козаків Садових здавна оселився на Квашинцях.
САЙКО, САЄНКО – від власного чоловічого імені Сай або точніше – Ісайя. В Прилуках на Кустівцях мешкали міщани Сайки, які мали на Шарапах бакалійну лавку. Саєнки поселилися на Квашинцях.
САКУН – походить від власного чоловічого імені Сак, тобто Ісак, Ісаакій. Сакуном могли також назвати і рибалку, який ловив рибу саком – давнім рибальським знаряддям. На початку 20 століття в Прилуках, на Древньому Валу мешкала родина міщан Сакунів.
САМАРА, САМАРЕНКО, САМАРЕЦЬ, САМАРСЬКИЙ – всі ці прізвища означають те, що їх власники були вихідцями із земель Війська Запорозького по річці Самарі, з Самарської паланки. Самаренки з давнього селянського роду, що мешкав у Прилуках на Кустівцях. Самари, Самаренки й Самарці поселилися на Кустівцях, Самарські – на Квашинцях.
САМІЙЛЕНКО, САМОЙЛОВИЧ – від власного чоловічого імені Самійло, означають – Самійлів син. На початку 20 століття в Прилуках на Кустівцях проживав дворянський рід Самойловичів, які, можливо, ведуть свій родовід від гетьмана Івана Самойловича. Самійленки поселилися майже в усіх районах міста.
СВИРИДЕНКО – від власного чоловічого імені Свирид, означає – Свиридів син. Прилуцькі Свириденки походять від давнього міщанського роду з Броварок.
СВИСТУН – так називали легковажного чоловіка, що мав звичку свистіти, а також і дитячу глиняну іграшку у вигляді пташки. Прилуцькі Свистуни походять з старовинного міщанського кустівського роду.
СЕЛЮК – так іноді називали людей, які переселилися з села до міста, але по натурі своїй залишилися селянами, селюками. Прилуцькі селюки походять з стародавнього козацького роду, що оселився колись на Кустівцях.
СЕМЕНЕНКО, СЕМЕНЧЕНКО, СЕМЕНЮК – всі ці прізвища означають – Семенів син. В кінці 19 – на початку 20 століття міщани Семенченки мешкали на Кустівцях, Семененки і Семенюки поселилися на Броварках.
СЕМЕНЕЦЬ, СЕМКО – від зменшеної форми власного чоловічого імені Семен. В Прилуках міщани Семенці мешкали на Квашинцях, а міщани Семки (перекручене «Сьомки») – на Кустівцях.
СЕРГІЄНКО – від власного чоловічого імені Сергій, означає – Сергіїв син. В Прилуках Сергієнки мешкають на Квашинцях, Кустівцях, Сорочинцях.
СЕРДЮК – це прізвище має пряме козацьке походження. Сердюками ще в 17 столітті прозвали козаків з Правобережної України, які служили у піхотних (сердюцьких) полках. Козаки-сердюки здійснювали також особисту охорону гетьманів і найвищих козацьких урядовців. В Прилуках це досить розповсюджене прізвище, здавна козаки Сердюки мешкали на Кустівцях і Квашинцях.
СЕРЕДА – мабуть з предком власників цього прізвища щось дуже важливе трапилося саме в середу, чому й пристало таке прозвище. Прилуцькі Середи походять з давнього міщанського роду.
СИДОРЕНКО, СИДОРКО – від власного чоловічого імені Сидір. Сидоренко – Сидорів син, а Сидорко – зменшена форма цього ж імені. На початку 20 століття в центрі Прилук мешкала родина потомственних почесних громадян Сидоренків. Сидорки – походять з козацького роду, що здавна оселився на Квашинцях. Представники цього міцного й численного роду живуть там і понині.
СИМОНЕНКО – від власного чоловічого імені Симон, означає – Симонів син. Прізвище досить поширене в Прилуках, особливо на Квашинцях.
СИТНИК – походить від назви ремісника, який займався виготовленням сит для просівання борошна. В Прилуках Ситники мешкають на Броварках, Квашинцях, Сорочинцях.
СИЧ – від назви нічного птаха. Прізвище пристало до людини похмурої, невеселої, відлюдька, того, хто дивився на всіх «як сич на сову». Прилуцькі Сичі здавна жили на Сорочинцях.
СІРИЙ, СІРИЧЕНКО, СІРЕНКО, СІРИК,СІРОМАХА – всі ці прізвища походять від слів сірома, сіромахи, тобто – бідаки, злидарі. Всі Сірі – міщани й селяни і навіть потомственні почесні громадяни мешкали з давніх пір на Квашинцях. Там же жили й міщани Сіриченки. А ось міщани Сірики й Сіренки оселилися у давні часи на Кустівцях і лише згодом Сірики розселилися на Трубарівському хуторі. Міщани Сіромахи поселилися колись під самими стінами козацької фортеці – на Броварках.
СІРЯЧЕНКО – від слова сіряк, тобто свитка з сірої тканини, яку здавна носили українські простолюдини. Панство часто й густо й називало їх зневажливо – сіряками. Прилуцькі Сіряченки з давнього міщанського квашинського роду.
СІЧКАР – цим прозвищем могли колись назвати власника січкарні, тобто пристрою для різання (січіння) соломи для поживи худобі, або ж майстра, що виготовляв намисто з обрізків коралів – січки. Прилуцькі міщани Січкарі оселилися на Кустівцях.
СКИБА – це слово означає пласт землі, піднятий плугом під час оранки, або шмат хліба чи кавуна. Прилуцькі Скиби походять з стародавнього міщанського кустівського роду.
СКИРТАЧ – від слова скирта, означає той, хто укладає солому в скирти, скиртоправ. Прилуцькі Скиртачі з давнього козацького роду, що поселились на Кустівцях по Береговій вулиці.
СКЛЯР, СКЛЯРЕНКО – так звали ремісника, що займався різанням скла, склінням вікон або ж торгував склом. Скляренко – Склярів син. Прилуцькі Склярі з міщанського роду, що здавна селився на Квашинцях, а Скляренки-селяни – на Броварках.
СКОПЕЦЬ – так звали людину неупереджену, байдужу, холодну. На заході України скопцем називали невелику дерев`яну бадійку-дійницю. Прилуцькі Скопці походять із давнього міщанського кустівського роду.
СКРИПЧЕНКО – від назви дуже шанованого в Україні музичного інструменту – скрипки. Можливо, родоначальник власників цього прізвища саме й був музикою-скрипалем. Прилуцькі Скрипаченки з хліборобського селянського роду, що оселився ще в давнину на передмісті Броварки.
СЛИВА – походить від назви ягід, дуже поширених у нашім краї. Мабуть колись власник цього прізвища мав гарний сад сливових дерев – сливник. Прилуцькі Сливи з давнього міщанського квашинського роду.
СМОЛЯР – так називали ремісника, що займався виготовленням (варінням або курінням) смоли та смолінням. В Прилуках Смоляри поселилися на Квашинцях.
СМОТРИК – так могли назвати вартового на фортечних стінах або якогось дрібного службовця – наглядача казенного чи панського лісу, поля. Прилуцькі Смотрики мешкають на Квашинцях і Броварках.
СОБОЛЬ – це назва звірка з дорогоцінним, дуже гарним хутром, яким в Україні прикрашали шапки, киреї, кунтуші козацької старшини. Соболями московські царі нагороджували козацьких гетьманів і полковників. Чоловіка Соболем могли прозвати за чисте гарне лице, густі й шовковисті «соболині» брови. Прилуцькі Соболі походять з міщанського роду, що оселився у давні часи на Квашинцях, а згодом розселився по всьому місту.
СОЛОВЕЙ – це прізвище свідчить про те, що родоначальник його мав гарний голос і був добрячим співаком. Прилуцькі Солов`ї походять з міщанського роду, що оселився колись на Броварках.
СОЛОМАХА – походить від давньої козацької страви, яку готували з гречаного борошна і масла. Ось який рецепт цієї страви записав наш історик М. Маркевич: «Беруть гречане прісне тісто, розводять досить рідко, потім кип`ятять воду в горщику, солять її, заливають тісто у воду під час кипіння, і помішуючи кладуть олію або коров`яче масло». Той, що отримав колись прозвище Соломаха, мабуть, дуже вправно готував цю екзотичну страву. Прилуцькі міщани Соломахи мешкали колись на Броварках, на Соборній вулиці.
СОЛОХА – це один з чисто українських варіантів християнського жіночого імені Соломонида або Соломія. Прилуцькі Солохи з давнього міщанського роду, що мешкав на Броварках, а згодом розселився на Кустівцях.
СОТНИК – це прізвище свідчить про те, що перший його власник був колись командиром козацької сотні. Нащадки його згодом втратили козацьке звання і шляхетство, у 19 столітті прилуцькі сотники були вже селянами-гречкосіями, а деякі втратили навіть прізвище і стали зватися Сотниковими на московський лад. Мешкали Сотники на Кустівцях.
СТАНКО, СТАНКЕВИЧ – прізвища походять від слова стан, що має кілька визначень. Найімовірніше, що прізвище походить від стану, або стайні де держали коней. Станко – той, що працює на стайні, або володіє нею. Станкевич – Станків син. Прилуцькі міщани Станки мешкали на Броварках, а Станкевичі поселилися на Квашинцях і Сорочинцях.
СТАСЕНКО – походить від власного чоловічого імені Стас або Стась, означає – Стасів син. Прилуцькі міщани Стасенки здавна жили на Броварках.
СТЕПАНЕНКО – від власного чоловічого імені Степан, означає – Степанів син. Це одне з найпоширеніших в Прилуках прізвищ. Наприкінці 19 – початку 20 століття численний селянський рід Степаненків селився на Броварках і Квашинцях.
СТЕЦЕНКО – від зменшеної форми власного чоловічого імені Степан – Стець або Стецько, означає – Стецьків син. Одне з поширених в Прилуках прізвищ. Стеценки-міщани жили на Кустівцях, а на Квашинцях на початку 20 століття була садиба почесних громадян Стеценків.
СТОЛІТНІЙ – це прізвище свідчить про те, що перший власник його дожив до досить таки поважного віку. Прилуцькі Столітні з старовинного козацького кустівського роду.
СУРМАЧ – це назва козацького військового трубача, що закликав своєю сурмою козаків до бою. В Прилуках Сурмачі поселилися на Квашинцях і Ракитному хуторі.
СУШКО – так називали всохле дерево. Прізвище мабуть отримав чоловік високий і худорлявий. Прилуцькі Сушки поселилися колись на Квашинцях.
ТАРАБАН – так колись по -українськи звучало слово барабан. Перший власник цього прізвища був колись у козацькому війську музикантом і грав на литаврах та тулумбасах. Прилуцькі міщани Тарабани здавна мешкали на Броварках, на початку 20 століття вони були неперевершеними майстрами по виготовленню шапок із смушків і мали невелике приватне підприємство.
ТАРАСЕНКО – від власного чоловічого імені Тарас, означає – Тарасів син. Прилуцькі Тарасенки походять з стародавнього козацького квашинського роду.
ТЕРЕНТІЙ – від власного чоловічого імені Терешко, Терентій. В Прилуках численна міщанська родина Терентіїв розселилася на Кустівцях по Рудій (Нижньо-Береговій), Трьохсвятительській (Гоголя), Олександрівській (Леніна), Шарапівській (Політвідділу) та Волошинівській (Леваневського) вулицях.
ТЕРЕЩЕНКО – від власного чоловічого імені Терешко, означає – Терешків син. Прилуцькі Терещенки походять з стародавнього козацького роду, що поселився на Броварках і Кустівцях по Підвальній (Пушкіна), Гімназичній (Жовтневій) і Трьохсвятительській (Гоголя) вулицях.
ТИРКА – так називали птицю з розкуйовдженим, обтріпаним пір`ям. Прізвище пристало до чоловіка, що ходив завжди заклопотаний, часто не причесаний і недбало зодягнений. Прилуцькі Тирки походять з старовинного міщанського квашинського роду.
ТИСЕНКО – можливо, це прізвище походить від слів тесати, тесля, теслярувати. В Прилуках на Броварках і Кустівцях з давніх часів поселився численний міщанський рід Тисенків.
ТИЩЕНКО – від зменшеної форми власного чоловічого імені Тихін – Тишко, означає – Тишків син. Одне з поширених в Прилуках прізвищ. Тищенки-міщани на початку 20 століття мешкали в центрі міста і на Квашинцях, а згодом розселилися на Лапинцях і Сорочинцях, на Броварках і Кустівцях.
ТКАЧЕНКО – це прізвище означає, що родоначальник сучасних його власників займався ремеслом ткача, виготовляв плахти й килими. Ткаченко означає – син Ткача. Прилуцькі Ткаченки походять з давнього козацького роду, що оселився колись на Броварках.
ТОВАРЕНКО – походить від слова товар, тобто худоба, свідчить про те, що власник цього прізвища мав колись воли і корови, був людиною заможною. Прилуцькі Товаренки-селяни мешкали на Квашинцях, а Товаренки-міщани - на Кустівцях.
ТОВКАЧ – так зветься міцна дерев`яна палиця, якою товкли в ступі просо, гречку, мак. Можливо, також, що прізвище походить від слів товктися, тобто вештатись, сновигати: «товчеться, як Марко по пеклу». Прилуцькі Товкачі поселилися на Квашинцях.
ТОВСТОП`ЯТ – так жартівливо чи й глузливо називали людей простих, грубих, мужикуватих. Прилуцькі міщани Товстоп`яти здавна оселилися на Кустівцях (на Шарапах і Волошинах) та Броварках.
ТОПЧІЙ – так називався млин к кінним приводом. Прізвище свідчить про те, що власник його мав безпосереднє відношення до млинарства і ,мабуть, був мельником або майстром по будівництву млинів-топчіїв. Прилуцькі Топчії з стародавнього козацького роду, що оселився колись на Броварках.
ТРИГУБ – так прозвали чоловіка з уродженою фізичною вадою, що звалася «заячою губою». На початку XX століття в Прилуках на Броварках прживали дворяни з козацького старшинського роду Тригуби. Деякі з них змінили своє прізвище на московський лад і стали прозиватись Трегубовими.
ТРОХИМЕНКО – від власного чоловічого імені Трохим, означає – Трохимів син. Прилуцькі Трохименки з давнього міщанського квашинського роду.
ТРУШ – від зменшеної форми власного чоловічого імені Трохим – Трушко, Труш. Прилуцькі Труші походять з давнього хліборобського селянського роду, що оселився на Квашинцях.
ТУРОК, ТУРКІВСЬКИЙ, ТУРЧИН – ці прізвища свідчать про те, що родоначальником їх був вихідцем із сусідньої нам Туреччини, який у давні часи якось потрапив у Вкраїну, а одружившись на українці, так і залишився тут назавжди. Прозвали його Турком або Турчином, а його синів Турківськими. Наприкінці XIX – на початку XX століття в Прилуках добре знали заможну родину міщан Турчинів, які мешкали в центрі міста, мали 3 будинки, кузню, каретну майстерню й бакалійну крамницю. Турки й Турківські поселилися на Квашинцях.
УДОВЕНКО – походить від слів удова або вдова, означає – удовин син. Прилуцькі Удовенки поселилися на Броварках, Квашинцях, Ракитному хуторі.
УМЕН – буквально означає – розумний. Мабуть родоначальник цього красномовного прізвища виділявся з-поміж інших світлим розумом, мудрою головою. Прилуцькі Умени походять з селянського кустівського роду.
УШЕНКО – походить від слова ухо, означає – син Уха. Ухом або ж зухом прозвали колись чоловіка хвацького, молодцюватого, беручкого. Прилуцькі Ушенки походять від давнього міщанського роду з Броварок і Кустівець.
ФАЛЬЧЕНКО – від слів хвалитися, хвалько, означає – син Хвалька або Фалька. В Прилуках давній міщанський рід Фальченків мешкав на Броварках.
ФЕДЕНКО, ФЕДІРКО, ФЕДОРЕНКО, ФЕДОРОВСЬКИЙ, ФЕДОРЧЕНКО, ФЕДОРЧУК, ФЕДОРЯКА, ФЕДЧЕНКО – всі ці прізвища походять від власного чоловічого імені Федір та його зменшеної форми Федь, Федірко. Прізвище Федоренко – одне з найпоширеніших в Прилуках. Прилуцькі селяни Федоренки мешкали на Кустівцях. Заможні міщани Федоренки поселилися на Броварках, де вони мали свої будинки і крамниці, в яких торгували готовим одягом, зерном, бакалійними товарами. На Броварках селилися й міщани Федорченки. Феденки мешкали на Броварках, Квашинцях і Ракитному хуторі, Федірки – на Квашинцях, Федоровські – на Броварках, Федченки – на Кустівцях і Квашинцях.
ФЕНЬ, ФЕНЕНКО - від зменшеної форми власного чоловічого імені Парфен – Фень. В Прилуках давній міщанський рід Фененків оселився на Броварках, а Фенів – на Квашинцях.
ФЕСАК, ФЕСЕНКО – від зменшеної форми власного чоловічого імені Феодосій – Фесь, Фесько, Хвесько. Прилуцькі Фесенки походять з броварських міщан. Фесаки в XX столітті поселилися на Квашинцях і Сорочинцях.
ФІЛОЗОН, ФІЛОЗОП – ці прізвища походять від слова філософ, або як це звучало у нас колись – філозоф. Так називали учня передостаннього класу духовної семінарії. Отже предки власників цих прізвищ були із духовного стану і навчалися в семінарії. Прилуцькі Філозони з квашинських міщан, а Філозопи в XX столітті поселилися на Ракитному хуторі, на Лапинцях і Квашинцях.
ФЛОРИНСЬКИЙ – від власного чоловічого імені Флор. В Прилуках дворяни Флоринські мешкали на Броварках, маючи там гарну садибу.
ФУРСА – від власного чоловічого імені Фірс, яке в простонародді звучало як Фурс. Прилуцькі Фурси походять з старовинного козацького роду, мешкали на Броварках.
ФУС – від слова хвус, тобто гуща. В Прилуках міщани Фуси мешкали на Броварках.
ХАВА – в простонародді – щелепа, або ще писок. Прізвище свідчить про те, що перший його власник був людиною не зовсім миловидною. В Прилуках на Кустівцях здавна мешкав міщанський рід Хав.
ХАРЧЕНКО – від власного чоловічого імені Харко, Харитон, означає – Харків син. Одне з найбільш поширене в Прилуках прізвище. Найбільше було Харченків-міщан, мешкали вони в центрі міста, на Кустівцях, Броварках і Квашинцях. Харченки-селяни і Харченки-козаки селилися лише на Квашинцях.
ХИЖНЯК – походить від слова хижа, так називали невелику бідняцьку хату, іноді – комірчину при хаті, або й хлівець. Прізвище означає – власник хижі. Прилуцькі Хижняки поселилися на Лапинцях, Квашинцях і Кустівцях.
ХИТРИК, ХИТРЕНКО – це прізвище пристало колись до людини обережної, передбачливої, хитрої. В Прилуках Хитрики мешкали тільки на Броварках, а Хитренки – на Квашинцях і Ракитному хуторі.
ХОЛОД – це прізвище свідчить про те, що його власник натерпівся в житті всього: «прийняв і холоду, й голоду». Прилуцький стародавній рід козаків Холодів ще з гетьманських часів селився на Квашинцях і Лапинцях.
ХОМЕНКО – від власного чоловічого імені Хома, означає – Хомин син. Прилуцькі міщани Хоменки з давніх часів мешкали на Кустівцях.
ХОРТ – буквально означає мисливський пес. Чоловіка таким прозвищем могли назвати за довгі ноги, за те, що був швидкий, метушливий, що бігав «як загнаний хорт». В Прилуках це одне з найпоширеніших прізвищ. На Кустівцях є навіть великий куток, який і досі зветься Хорти. Всі вони походять з кустівських міщан, які згодом розселилися в усіх районах міста.
ХУДИНА – так колись звали худобу, особливо замучених тяжкою працею тварин. Мабуть власник саме такої худоби і отримав колись таке прізвище. Прилуцькі Худини походять з стародавнього козацького роду, що оселився на Кустівцях.
ЦИБА, ЦИБЕНКО – від слів цибатий, цибань, тобто довгоногий, довготелесий. Цибенко означає – Цибин син. В Прилуках давній міщанський рід Цибенків жив на Кустівцях. Циби – поселилися на Квашинцях.
ЦИГАНЕНКО – від слова циган, означає циганів син, свідчить про циганське походження власника прізвища. В Прилуках міщани Циганенки ще з давніх часів мешкають на Кустівцях.
ЦИМБАЛ, ЦИМБАЛЕНКО – у давній українській мові це слово звучало як телепень, бовдур, а ось цимбали – це старовинний музичний інструмент з товстими струнами, на яких мелодію вибивають двома паличками. Прилуцькі міщани Цимбали і Цимбаленки з давніх пір мешкали на Трубарівському хуторі й на Квашинцях.
ЦУКУР – так колись прозвали одноокого чоловіка. Прилуцькі Цукури в XX столітті поселилися на Кустівцях.
ЧАЙКА – чи не найбільш шанована у нас пташка, ім`ям якої часто називали кохану жінку і навіть саму Україну, згадаймо лишень чудові поетичні рядки з старовинної пісні про Україну: «Ой горе тій чайці, чаєчці-небозі, що вивела чаєнят при битій дорозі». Чайкою козаки-запорожці любовно прозвали свій бойовий корабель, на якому вони вирушали у небезпечні морські походи по Чорному морі. В Прилуках квашинські й броварські міщани Чайки були неперевершеними майстрами-ковалями і мали свої кузні. Один з прилуцьких Чайок, а саме Андрій Андрійович, дуже розбагатів, отримав звання потомственного почесного громадянина, ну й по тодішній «моді» поміняв своє прізвище на Чайкіна. У Прилуках він побудував на Олександрівській вулиці найкращий і найбільший готель, магазини, де торгували готовим одягом, годинниками, вином.
ЧАЙКОВСЬКИЙ – буквально означає – Чайчин син. В Прилуках на Броварках з давніх часів мешкав старовинний дворянський рід Чайковських, що мав козацьке походження.
ЧАЛИЙ, ЧАЛЕНКО – в народі чалим називали коня сіро-коричневої масті, могли так прозвати й власника таких коней. Чаленко означає – син Чалого. Прилуцькі Чалі походять з стародавнього козацького роду з Квашинець, а Чаленки у 20 столітті поселилися у центрі міста.
ЧЕНЧЕВИЧ – від слів ченець, чернець, тобто – монах, означає – ченців син. Прізвище свідчить про те, що засновником роду був чоловік, що деякий час перебував у чернецтві, а потім повернувся до світського життя. В Прилуках козаки Ченчевичі ще в давнину поселилися у самому центрі колишньої козацької фортеці й на Броварках.
ЧЕПІНОГА – так колись жартома прозвали чоловіка клишоногого, що ходив чіпляючись нога за ногу. Прилуцькі Чепіноги походять з давнього хліборобського селянського роду з Квашинець.
1   2   3   4   5   6

Коьрта
Контакты

    Главная страница


Авраменко від власного чоловічого імені Аврам, або Оврам. Авраменко син Аврама