• 2-й чол. голос
  • 1-й чол. голос

  • Скачать 58.94 Kb.


    Дата06.09.2018
    Размер58.94 Kb.

    Скачать 58.94 Kb.

    «Братський рух»



    «Братський рух»

    (Передача тридцять перша)



    27 квітня 2013 р. Автор: О. Денисенко

    1-й чол. голос: «Братський рух» 2-й чол. голос: - Глава тридцять перша.

    1-й чол. голос: «Каїн з Авелем дві церкви, значаться цим, Це Адама сини і народжені ним. Грішний Каїн однак Богу не догодив, Бо із серцем кривим і лукавим явивсь. А коли молитви Авель Богу віддав, Його Каїн убить собі думку поклав. Зараз теж всі такі: внуки Каїна всі, Виникають вони ув останнім часі, Котрі злостей снопи в свою жертву кладуть, Безліч праведних душ хитро в згубу ведуть.»

    Диктор: - Цей вірш був написаний незадовго до Берестейської унії 1596 р. і має назву «Про гоніння на святу Церкву». В ньому невідомий автор зображав Католицьку Церкву, як щось цілковито вороже українській православній людності. З точки зору того часу це справді було так. Однак на початку XV ст., коли у 1413 р. між поляками і литовцями укладалася Городельська унія, православні литовські князі, принаджені польськими дипломатами долученням до європейських королівських дворів, обирали, не лише віру, а устрій держави, так звану - «шляхетську демократію» і тим самим заклали передумови для сприйняття населенням Великого князівства Литовського, серед якого третина була українців, культурних здобутків західно-європейської цивілізації.

    Звучить католицький гімн під час адорації – поклоніння тілу Христовому «Tantum Ergo Sacramentum».

    Диктор: - Темного вечора 2 жовтня у замку Городля над Західним Бугом польський король Владислав II Ягайло і Великий князь Литовський Вітовт підписали спеціальні статті Городельської унії, у яких окрім всього домовилися зрівняти права шляхти католицького віровизнання Королівства Польського та Великого князівства Литовського лише у тому випадку, коли литовські, а з ними і українські бояри приймуть католицизм, поміняють герби на польські і називатимуть себе «баронами чи нобілі». У спеціальних статтях Городельської унії наголошувалося:

    2-й чол. голос (урочисто лунає під високим склепінням замкової зали): «Згідно зі звичаєм Польського Королівства, котрий здавна дотримується, займати вищі урядові посади та бути допущеним до великокнязівської ради й користуватися усіма наданими правами і привілеями можуть лише пани і бояри – католики за віросповіданням і ті, хто отримав герби польської шляхти, а не відступники чи невірні, схизмати і мусульмани.»

    Диктор: - Закріплюючи за католицькою знаттю панівне становище у Великому Князівстві Литовському, Городельська унія водночас послаблювала позиції цієї знаті, загрожуючи розбратом на релігійному ґрунті між католицькою верхівкою і православною людністю. Осередками народного руху проти католицької експансії стали братства, як традиційна, відома з апостольських часів форма самоорганізації мирян при парафіях. Українські православні братства існували на внески братчиків і пожертви православних шляхтичів, церковників і міщан. Добре відомий факт – дарунок Київському братству волинською шляхтянкою Галшкою Гулевичівною своєї земельної ділянки на Подолі дав можливість відкрити шпиталь і колегіум, з останнього, до речі, у майбутньому сформувалася славнозвісна Києво-Могилянська Академія.

    Втім, перші братства виникли у Львові ще у XIV ст. Спершу вони були ремісничими, цеховими. Але згодом перебрали на себе певні церковно-господарські функції. Після того, як у 1539 році була відновлена Галицько-Львівська православна єпархія, на околицях Львова були засновані Благовіщенське й Миколаївське братства, а ще через п’ять років у середмісті – Успенське братство. До кінця XVI ст. братства виникли практично по всій Україні і навіть у Польщі, наприклад у Любліні. Прикметно, що вони утворювалися там, де найбільше пригнічувалося православ’я. Приміром, у землях православних магнатів – князів Острозьких взагалі братств не було. Серед діячів братств було багато заможних купців, письменників, лікарів. Приміром, у Львові слід згадати братів Івана та Юрія Рогатинців. Спершу вони прославилися по всій Європі, як майстри-сідлярі, котрі сконструювали сідло для коней нової, більш зручної для вершника конструкції. На цих сідлах вони заробили чимало грошей і стали одними з найбільших дародавців Львівського Успенського братства. Юрій Рогатинець був одним з його керівників, а Іван Франко вважав його ще й автором популярного полемічного твору початку XVIІ ст. «Пересторога, вельми потрібна на потомні часи православним християнам». Цей твір досі не втратив своєї актуальності простотою пояснення, звідки і яким чином пішла християнська Русь-Україна:



    1-й чол. голос: «Православний християнине, є потреба того, щоби кожен відав, звідкіля в цю землю прийшла християнська віра. Інакше не довідаєшся, що з Греції ми прийняли християнську віру передніше, аніж ляхи з німців римську за двадцять і п’ять років.»

    Диктор: - На ідеології православних братств позначилися і ідеї Реформації XVI ст. Якщо мистецькі та літературні здобутки середньовічної Русі вигравали в порівнянні з досягненнями середньовічної Польщі, то від середини XV ст. різноманітність і багатство польської і німецької літературної та богословської творчості були дуже помітними на тлі українського культурного затишшя. Поява революційних протестантських течій у Польщі та Литві у середині XVI ст. й розвиток католицької реформи, яку особливо почав впроваджувати орден єзуїтів, показали безсилля українського православ’я перед новою загрозою. У другій половині XVI ст. Київська митрополія, як і Царгородський патріархат, перебувала на межі інституційного, морального та культурного розвалу. Зрозуміло, що в такий складний для світового православ’я період Антиохійський патріарх Йоаким, який прибув до Львова у 1585 р., був вражений всебічною діяльністю православних братств і навіть затвердив їм статут. Михайло Грушевський так описує той візит:

    2-й чол. голос: «Йоаким, скандалізований тими прикладами упадку церковної дисципліни, які він бачив наоколо себе, прийшов в ентузіазм від високого настрою і благородних плянів львівських братчиків… Йому прийшла гадка, що оперта на таких чистих християнських принціпах братська громада може послужити знарядєм церковної реформи, контрольним апаратом церкви… Він поручає і дає право брацтву виступати проти всякого противного закону Христовому і всякий непорядок з церкви усувати.»

    Диктор: - Формою контролю за церковним життям стало для братств право ставропігії, від грецького слова «stavropigion» – «поставлення хреста», оскільки за цим правом вони підпорядковувалися Вселенському патріархові і могли вказувати клірикам на їхні помилки згідно патріарших приписів. У такий спосіб патріарх Йоаким, підтримавши, за попереднім узгодженням з Константинопольським патріархом, існуючу тут систему братств, надзвичайно посприяв оновленню і розвитку православної Церкви в Україні. З одного боку це пришвидшило діяльність того українського духовенства, яке бажало підпасти під руку Папи Римського, з іншого – ще більше посилило самі братства, які не дали у майбутньому уніатським ідеям активно поширюватися серед українства. А школи, шпиталі, академії, друкарні, фінансова і соціальна допомога, яку братства надавали тільки православним, випродукували нові стосунки довіри між українцями, сприяли їхній національній самоідентифікації й створили нову українську православну культуру зі своїми піснями і псалмами, полемічною, історичною і просвітницькою літературою, шкільним театром і мандрівними дяками, які навчали дітей по селах і містечках.

    Значного авторитету братському руху надав вступ до Київського братства гетьмана Війська Запорозького Петра Конашевича-Сагайдачного із усім Запорозьким кошем. Саме Сагайдачний почав розбудову основ майбутнього устрою Гетьманщини і, користуючись перебуванням в Україні Єрусалимського патріарха Феофана, відновив православну ієрархію у 1620році. Митрополитом було обрано Йова Борецького, у минулому діяльного члена Львівського братства, а на єпископські посади були призначені найосвіченіші діячі української Церкви і культури. І вже на помісному Соборі 1621 р. митрополит Йов Борецький і православні владики, звертаючись до всіх українців, як до спадкоємців давньоруських християнських традицій, чітко дали зрозуміти, що національна українська ідея не запанує у колективній свідомості без створення національної православної Церкви за активного включення у цей процес православних братств.



    1-й чол. голос: «Братський рух».

    2-й чол. голос: - Українське радіо.



    Коьрта
    Контакты

        Главная страница


    «Братський рух»

    Скачать 58.94 Kb.