• Для істориків, викладачів, студентів вищих навчальних закладів, краєзнавців, усіх, хто цікавиться історією України.



  • страница1/27
    Дата06.06.2017
    Размер5.29 Mb.

    Державний архів кіровоградської області голодний мор 1932-1933 років


      1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27

    ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ




    Голодний мор

    1932-1933 років

    на Кіровоградщині




    Мовою архівних документів


    Збірник


    документів

    і матеріалів




    КІРОВОГРАД

    2


    008


    "

    Людина, котра не знає свого минулого, ніколи повно не усвідомить сучасності й не загляне зірко в майбутнє.



    Людина без минулого – безбатченко."

    Ю.Смолич
    ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

    1932-1933 років



    ББК 63.3 (4Укр-4Кір)622,013


    УДК 94(477.4)
    Г 61

    Документи та матеріали Державного архіву Кірово­градської області, а також спогади очевидців Голодомору 1932-1933 рр., вперше опубліковані у цьому збірнику, висвітлюють процеси, що відбувалися в українському селі під час здійснення державою політики колективізації та "розкуркулення", яскраво ілюструють форми та методи проведення репресивної політики щодо селян, сільського та районного керівництва, містять багатий фактичний матеріал, що розкриває страшну статистику Голодо­мо­ру.

    Для істориків, викладачів, студентів вищих навчальних закладів, краєзнавців, усіх, хто цікавиться історією України.

    Редакційна колегія:



    Тетяна ДМИТРЕНКО, Тамара ЧВАНЬ, Євгенія ШУСТЕР
    Автори-упорядники:

    Олександр Житков, Людмила РАВСЬКА, Олена ТРИБУЦЬКА, Тамара ЧВАНЬ
    Рецензенти:

    Доктор історичних наук,

    професор кафедри етнології та краєзнавства В.К. БОРИСЕНКО

    (Київський національний університет ім.Т.Г.Шевченка)

    Кандидат історичних наук,

    доцент кафедри всесвітньої історії О.І. БАБАК

    (Кіровоградський державний педагогічний університет ім.В.Винниченка)
    © Державний архів Кіровоградської області, 2008-7
    ISBN 978-966-8225-31-4 9



    передмова


    Восени 1929 року листопадовий пленум більшовицької партії взяв курс на суцільну колективізацію сільського господарства. Розпочалася нова доба в історії українського селянина-власника, якому держава диктатури пролетаріату дарувала новий статус кріпака – колгоспника.

    Йосип Сталін, який з 1929 року, подолавши внутрішню пар­тійну опозицію, став одноособовим господарем Кремля, завжди вважав, що селянське питання у багатонаціональній імперії, якою на той час був Радянський Союз, є у першу чергу питанням національним. З особливою пересторогою ставився він до українського селянства, котре у добу визвольних змагань 1918-1921 рр. набуло великого досвіду збройної боротьби з владою рад у загонах Н. Махна, Д. Терпила, М. Григор’єва.

    Першим кроком до закріпачення українського селянства стала кампанія боротьби з куркулем, тобто селянином-власником, розгорнута з часу закріплення радянської влади в Україні. Відправними положеннями до розуміння суті цієї політики є здійснення розколу українського села, нацьковування сільської бідноти на селянина-виробника сільськогосподарської продукції. Здійснення «союзу робітничого класу та біднішого селянства» вилилося у створення в 1918-1919 рр. нелегітимних навіть в радянській системі виконавчої влади місцевих організацій: комітетів бідноти та комітетів незаможних селян. У «Тимчасовому положенні про організацію робітничо-селянської влади на місцях», прийнятому Тимчасовим робітничо-селянським урядом України 30 листопада 1918 року, висувалася вимога відновлювати радянську владу на селі у формі комітетів бідноти, створення яких покладалося на місцеві організації КП(б)У.

    На комітети незаможних селян (КНС), котрі діяли з 1919 до 1933 року, КП(б)У покладалася особлива місія «ліквідації куркульства як класу» в період масової колективізації сільського господарства.

    Діяльність цих класових організацій мала забезпечити усунення з місцевих рад заможного селянина та «середняка», провести більшовизацію їх керівних органів – виконавчих комітетів. Комнезами мали також завдання контролювати хід хлібозаготівлі, створювати так звані «буксирні бригади», спеціальні загони активістів по вилученню хліба та усуспільненню селянського майна.

    Окрім КНС до цієї «роботи» залучалися місцеві органи влади та комсомол, які контролювалися повітовими, гу­бернськими партійними комітетами, спеціальними контрольними комісіями КП(б)У.

    Особливість соціального стану селянства в Україні кінця двадцятих років полягала в тому, що в своїй масі за роки непу воно стало середняцьким. За офіційними статистичними даними ЦСУ СРСР на 1927 р. у республіці було близько 4 % селянських господарств, віднесених до категорії заможних, а в 1929 р., на момент розгортання суцільної колективізації, їх налічувалося лише 1,4 %. Саме на середнє селянство, в основній масі, випали тотальні репресії в період суцільної колективізації, які прикривалися згори удаваною політикою союзу робітничого класу із середняком.

    Розкуркулення села розпочалося у березні 1930 року. Воно охопило 309 районів із 581 наявних в Україні. Станом на 10 березня було розкуркулено 61 887 господарств, або 2,5 % від їх загальної кількості.

    Перша негативна реакція селянства на насилля держави диктатури пролетаріату виявилася очікуваною і мала різні форми: від спроб ухилитися до вступу у колгоспи, до виголошення протесту проти політики більшовиків на селі, організованих збройних виступів проти колективізаторів. Тимчасовий відступ радянської влади на селі від планів тотального усуспільнення господарств навесні 1930 р. змінився новою хвилею репресій. У вересні того ж року ЦК ВКП(б) надіслав до національних республік директивного циркулярного листа під назвою «Про колективізацію». Згідно із закладеними у ньому вказівками Україна мала подвоїти темпи колективізації та завершити її у зернових районах республіки вже у 1931 році.

    Виконання державного хлібозаготівельного плану перших років самостійного існування колгоспів виявило загальну тенденцію – вилучення зерна у масових масштабах з метою отримання коштів для проведення надіндустріалізації. Так, якщо у 1930 році збір зерна в СРСР становив 835 млн цнт, при експорті за кордон 48,4 млн цнт, то у 1931 – 695 млн цнт, при експорті 51,8 млн цнт збіжжя за межі України. Результати такої злочинної політекономії зумовили катастрофічне становище сільського господарства. Взимку 1932-33 рр. багато колгоспів та індивідуальних господарств в Україні залишилися без запасів зерна, посівного матеріалу, фуражного зерна. Примара голодної смерті прийшла в оселі хліборобів.

    Дослідження істориків засвідчили, що найбільших втрат від геноциду голодом у 1932-33 роках зазнали нинішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська і Житомирська області України. Сумна статистика втрат стверджує, що тут загинуло 52,8 % жителів, а смертність у 8-9 разів перевищувала загально­український рівень.

    В цілому голодомор охопив усі регіони підрадянської України. Він винищив генофонд землероба. На кращих євро­пейських чорноземах влада виморила голодною смертю мільйони людей.

    Літопис подій голодомору 1932-33 рр. в нинішній Кіро­во­градській області укладається уже втретє. Зусиллями працівників Кіровоградського обласного державного архіву, науковців введено у науковий обіг та подано на суд громади сотні документів, наведено характерні матеріали періодичних видань уже далеких від нашого часу подій, опубліковано гіркі спогади наших земляків, які пережили страшну трагедію голодомору. Зрозуміло, що кожне з видань унікальне та має свої позитивні напрацювання і недоліки.

    Шановний читачу! Збірка матеріалів, яку ти тримаєш у руках, має чітко виокремлену тематику: репресивна політика держави на селі; голодний мор – цифри і факти; хлібо­заго­тівельна кампанія на шпальтах місцевих газет; спогади очевидців голодомору. На сторінках зібрання подано різнопланові ма­теріали, які окреслюють злочинну діяльність органів радян­ської влади, більшовицьких комітетів на селі, опубліковано розпачливі звернення селян, котрі втратили найдорожче – родинне гніздо, сім’ю, фрагментарно відтворено мажорні репортажі газетних шпальт про успіхи колективізації та статті спецкорів і звіти «буксирних бригад» «з фронтів боротьби проти куркульської контрреволюції». Трагедія народу постає в цих матеріалах без одягу та прикрас. Самопожертва задля порятунку сотень наших земляків від голодної смерті ціною власної волі і власного життя і людська байдужість. Усе це є на сторінках збірника. А над усім тим цифри, цифри, … цифри. Страшна статистика голодомору: кожна цифра, як голос дзвону за втраченим і ненародженим життям.

    Зібрані у книзі матеріали допоможуть кожному зробити власні висновки про трагічні події початку тридцятих років двадцятого століття на Кіровоградщині. Проте незаперечними є документальні факти, котрі свідчать про те, що голодомор в Україні здійснювався на основі прийнятих державою законів, постанов, інструкцій і методик керівної політичної сили, спрямованих на боротьбу з селянством. Нецивілізовані та аморальні методи тотального тиску на селянство були характерними і типовими у кожному куточку України. Масово застосовувалися вони і на нашій малій Батьківщині.

    Важливими, на наш погляд, є наведені у збірнику документи, які засвідчують використання селянами різних форм опору насильству. З точки зору переоцінки підходів до висвітлення соціальної поведінки українського селянства у роки голодомору, як «мовчазної більшості», вони унікальні.

    Архівні документи та матеріали наведено у збірнику як у повному, так і в скороченому вигляді зі збереженням інформа­тивної бази. Пропуски позначаються трьома крапками. Помічені огріхи орфографії виправлено, але стилістичні особливості тексту збережено. Археографічне оформлення здійснено за сучасними правилами видання історичних документів та матеріалів.

    Посилання під кожним документом відповідають шифру зберігання в державних сховищах та можуть бути використані в науково-дослідницькій роботі.


    Олександр Житков


    РОЗДІЛ І

    Репресивна політика

    держави на селі

    1



    Витяг з протоколу із спецзведення начальника Боб­ринецького районного адміністративного відділу інспектору Зінов’євського окружного адміністративного відділу про організацію роботи районної міліції по боротьбі з куркулями

    20 лютого 1930 р.
    Совершенно секретно
    Инспектору Окр. Админ. Отдела
    СПЕЦ СВОДКА № 2

    Бобринецкого Админ. Отдела с 15/II по 20/II 30 г.


    1. В ночь на 15/II постовым милиционером задержана дочь бывшего помещика Мохортова с иму­ществом, пытавшаяся бежать с Компанеевского района.

    2. 16/II при обследовании базара задержано 2 ло­шади и подводы с вещами кулаков, пытавшихся распродать имущество.

    ...

    5. Задержано перебежчиков с других районов, кулаков и помещиков 15 чел.



    6. Оперативный отряд организован с партийцев и комсо­мольцев в 37 чел. Вооружены 10 винтовками и 20 револь­верами. С 18/II отряд переведен на казарменное положение.

    7. Организована с 6 чел. комсомольцев и 56 ло­ша­дей конная связь с сельсоветами.

    8. Организован конный отряд в 10 чел. и 10 лоша­дей пере­веден на казарменное положение.

    9. Мобилизовано 6 подвод кулаков для пере­брос­ки отряда, находится в сельбуде.

    10. Милицейский и командный состав в числе 35 чел. находится на казарменном положении. Штат пересмотрен, как неблагонадежных – уволен 1 чел. Настроение команды бодрое, к предстоящей операции подготовлены. Постовая служба улуч­ши­лась. Ввиду перегруженности бывают случаи, что стоят на постах по 12 часов. Серйозность и значение операции осознали, к служ­бе относятся добросовестно. Поднят на должную высоту дух всей команды, дисциплина улучшилась.
    Начальник Бобринецкого

    Райадмин. Отдела (подпись) (Сидоров)


    Державний архів Кіровоградської області (далі ДАКО. Упо­ряд­ники). - ф.Р-250. - Оп. 3. - Од.зб. 108. - Арк. 61.
    2

    Протокол № 6 спільного засідання президії Дружелюбівської сільської ради та комісії із сприяння хлібозаготівлі з питань хлібозаготівлі, м’ясозаготівлі, доведення твердих завдань

    куркульсько-заможним господарствам

    8 лютого 1931 р.
    П Р О Т О К О Л Ч. 6

    засідання президії спільно з комісією по сприянню

    хлібозаготівлі, що відбулися 8 лютого 1931 року

    у м. Супрунова


    В присутності членів президії 3, членів комісії

    по хлібозаготівлі 5. Актив села 5.


    Порядок денний:

    1. Хлібозаготівля, доведення твердих завдань куркульським колам села.

    2. М’ясозаготівля.

    3. Біжучі справи.


    СЛУХАЛИ: про хлібозаготівлю доповідь т. Мартинцова

    про те, щоб виконати хлібозаготівлю, а тому необхідно куркульським господарствам довести план до двору.


    УХВАЛИЛИ: Довести план до двору куркульсько-заможним господарствам в нижчеслідуючому:

    Семенівка:



    Коваль Яків Никонів.

    пшен.

    30

    пуд.

    жита

    20п.

    1 кор.

    Коваль Гнат

    "

    20

    "

    "

    30п.

    1 кор.

    Лисенко Данило

    "

    50

    "

    "

    20п.

    1 кор.,

    1 свин.


    Грущінська Одарка

    "

    25

    "

    "

    25п.

    1 ко­рова

    Гордієнко Онисько

    "

    30

    "

    "

    35п.




    Мартиновський Данило

    "

    20

    "

    "

    30п.

    1 кор.

    Петренко Матвій

    "

    25

    "

    "

    20п.

    1 кор.

    Пера Олена

    "

    -




    "

    50п.




    Піщанна Христя

    "

    20п.




    "

    30п.

    1 кор.,

    1 свин.


    Василівка:

    Приходько Василь

    "

    20п.




    "

    20п.

    1 кор.

    - " - Петро

    "

    30п.




    "

    30п.

    -

    Приходько Федір

    "

    40п.




    "

    30п.

    1 кор.

    Тущенко Юхрем

    "

    120п.




    "

    -

    1 кор.

    Афанасіївка:

    Доценко Антон

    "

    25п.




    "

    25п.

    -

    Оприца Іван

    "

    30п.




    "

    25п.

    1 кор.

    Супрунова:

    Скляр Веремій

    "

    25п.




    "

    -

    1 кор.

    Чайка Гнат

    "

    20п.







    -

    1 кор.

    Козин Ганна

    "

    25п.







    -

    -

    Дружелюбівка:

    Гончаренко Федір

    "

    30п.




    "

    15п.

    1 кор., 1 свин.

    Черноус Іван Федорович

    "

    25п.




    "

    30п.

    1 кор.

    Повітчанін Омелян

    "

    20п.




    "

    30п.

    1 кор., 1 свин.

    Повітчанін Андрій

    "

    20п.




    "

    30п.

    1 кор.

    Гончаренко Остап

    "

    30п.




    "

    30п.

    1 кор.

    Шипилевський Герасим

    "

    50п.




    "

    30п.

    -

    Колесніченко Федір

    -

    -




    "

    50п.

    1 кор.

    Горбенко Федір Мик.

    "

    20п.




    "

    20п.

    1 кор.

    Гончаренко Омелько

    "

    15п.




    "

    30п.

    -

    СЛУХАЛИ: Доповідь т.Мартинцова про м’ясоза­готів­лю


    УХВАЛИЛИ: працюючим комісіям по населеним пунк­там не­гайно всі корови з куркульських господарств та верхівки села вилучити, яким було доведено тверді завдання по всіх госпо­дарствах. В яких є корови і свині, негайно по одній штуці здати на м’ясозаготівлю. З господарствами, у яких на 2-3 їдці корова, погодити питання з ними на намісти, аби теж вони здали на м’ясозаготівлю.
    Голова засідання

    Секретар
    ДАКО. - ф.П-1304. - Оп. 1. - Од.зб. 266. - Арк. 6, 6 зв.

    3

    Скарга Лимаренка Федора Остаповича до Компаніївського районного виконавчого комітету щодо скасування постанови про доведення йому плану до двору та повернення забраного у нього майна

    14 лютого 1931 р.
    До Компаніївського Р.В.К.

    Копія: Дільн. Прокурору

    с.Новгородківки
    Лимаренка Федора Остаповича, що мешкає в с. Тернова Балка Зеленівської сільради Компаніївського району
    С К А Р Г А

    Після закінчення операційного року мене виключено з артілі "Червона Зірка", в якій я був членом з весни 1930 року та довели мені план до двору на різні культури в 100 пуд., але ж сільрада скасувала постанову про доведення мені плану до двору.

    Тиждень тому, не дивлячись на те, що сільська рада вже раз відмінила постанову про доведення мені плану до двору, мені знову таки ж було нашою селищ­ною комісією сприяння доведено 15 пудів пшениці, оскільки я не міг виконати цю постанову, в мене було описано все хатнє майно та забрано.

    Я ні ярини, ні озимини у минулому році не сіяв, бо весь час був в артілі, все своє майно я усуспільнив і жив лише з того, що одержував від артілі. Тепер, коли мене виключено з артілі, в мене навіть немає коштів для прокорму моєї родини.

    Більш того, коли в мене було забране все хатнє майно, то комісія впевнилась, що у мене дійсно ніякого збіжжя не було.

    Оскільки я не сіяв та не вів індивідуального господарства, не було ніяких підстав доводити мені план до двору.

    На підставі вищенаведеного та приймаючи до уваги, що я не кулак, не злісно не виконував плану, що я інвалід, що ко­рис­туюсь виборчими правами, у минулому платив ЄСГП – не більш як 12 крб. на рік, що за весь час існування радянської влади я ні в чому не був помічений, не переслідувався, виконував всі податки та розпорядження, п р о ш у:

    1. С к а с у в а т и постанову про доведення мені плану до двору та повернути мені забране в мене майно.


    /підпис/
    ДАКО. - ф.Р-281. - Оп. 3. - Од.зб. 15. - Арк. 277.

    4


      1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27

    Коьрта
    Контакты

        Главная страница


    Державний архів кіровоградської області голодний мор 1932-1933 років