страница1/5
Дата21.08.2017
Размер1.26 Mb.

Документы, извъстія и замътки. Къ разсказамъ


  1   2   3   4   5

Документы, извъстія и замътки.

Къ разсказамъ О Шелудивомъ Бунякѣ. I. Въ *Кіевской Ста- ринѣ> за 1887 г., Августъ —Октябрь, помѣіцено изслѣдованіе г. II. Кузьм и чевскаго, «Шелудивый Бунакь въ украипскихь народныхъ сказа- ніяхьу . Въ изслѣдованіи этомъ между прочимъ было разбираемо одно сказаніе, напечатанное у Дртоманова іМалорусскіе народные преда- нія и разсказъп, 224, —о томъ, что у Буняки внутренности были на­ружи и что ему приводили красивыхъ мальчиковъ, которыхъ онъ поѣдалъ. Разъ очередь выпала сыну одной вдовы, и эта ухитрилась снасти сына: спекла ему коржики на своемъ молокѣ. Буняка нонро- бовалъ ихъ и иотомь, узнавъ, что это за коржики, не рѣшился съѣсть юношу, ставшаго его молочнымъ братомъ,—но за то юноша убилъ его. Варіантъ этого разсказа, переданный еще въ XVII ст. однимъ иольскимъ хронистомъ, который дѣлаетъ изъ Буняки совре- меннаго ему козацкаго вождя, замі.няетъ людоѣдство Буняки убій- ствомъ товарища, котораго Буняка браль сь собой ежемѣсячно ку­паться.

Г. Кузьмичевскій старалса доказать, посредствомъ сравненія украинскихъ варіантовъ съ разными европейскими и азіатскими,—что вышеизложенный украпнскій разсказъ есть отголосокъ повѣсти о дарѣ фригійсконъ Мидасѣ, которая разсказана била между прочимъ у Овидія и Гиги на и оставила по себѣ устные варіанты въ Гредіи, Сербіи и разныхъ кельтическихъ земляхъ, въ которыхъ есть подобные разс- казы и въ рукописной старинной литерагурѣ, и наконецъ проникла въ среднюю Азію, гдѣ варіантъ ея вошелъ въ монгольскую книгу Шидди Кѵръ {Б. Хііід Мопдоіізсііе МагсЬеп, 46—51). По мнѣнію г. П. Кузьмичевскаго, украинскіе варіанты представляютъ переработку именно монгольскаго, въ которомъ хотя и нѣтъ у чудовищнаго царя открытыхъ внутренностей, а только ослипыя уши, какъ у Мидаса,

но есть подробность спасенія юноши посредствомъ коржика, которой нѣтъ ни въ одномъ европейскомъ варіантѣ, кромѣ украинскаго.

Теперь появилось въ печати нѣсколько новыхъ матеріаловъ по данному вопросу.

Въ IV кн. болгарскаго изданія <Сборнит за народни умотво- рения, наука и книжнит» напечатано два болгарскіе варіанта сказки о царѣ Троянѣ съ ослиными или козьими ушами, сходные съ ново­греческими и сербскимъ, изложенными въ статьѣ г. Кузьмичевскаго.

(Народни умотворения, 182 — 183, 185—186). Въ той же книгѣ, въ статьѣ г. Ив. Шишманова о старыхъ путешествіяхъ по Воліаріи приведено указаніе, что въ XV в. турки, показывая рыцарю Берт- рандту де-ла Брокьеру развалины замка Троянополисъ при устьѣ Ма- рицы, говорили, что Троянъ имѣлъ овечьи уши (Сборншъ и пр. IV, Наученъ отдѣлъ, 340; ср. Периодическо списание на боліарско то книжовно дружство, 1882, III, 71).

Послѣднее указаніе интересно потому, что показываетъ, что пе­ренесете на Трояна особенностей Мидаса принадлежитъ вовсе не однимъ только славянамъ. Сравненіе же двухъ болгарскихъ варіан- товъ сказки о Троянѣ интересно для уясненія процесса изложеній одной и той же поэмы въ устныхъ пересказахъ. Такъ въ первомъ варіантѣ, гдѣ царь Троянъ имѣетъ ослиныя уши, онъ снимаетъ го­лову каждому брадобрѣю, призываемому во дворецъ, но умилостив­ляется передъ сыномь вдовы. Когда мальчикъ болѣетъ отъ тайны, которой не смѣетъ никому разсказать, мать совѣтуетъ ему проговорить эту тайну въ глубокой ямѣ. Изъ нея выростаетъ трехствольная бу­зина, изъ которой пастухи дѣлаютъ дудки, а эти играютъ: «у царя Трояна ослиныя уши>. Говоръ доходитъ до царя, который допраши- ваетъ юношу-цирюльника; убѣдившись въ истипѣ его разсказа о дудкахъ, прощаетъ его и покоряется судьбѣ, говоря: «такъ, вѣрно, отъ Бога написано!» Во второмъ варіантѣ Троянъ имѣетъ козьи уши, какъ въ новогреческой сказкѣ:періоди ческа го убіенія цирюльниковъ. I нѣтъ, а царя брѣетъ все одинъ, который и обязывается сохранить тайну. Матери цирюльника тоже нѣтъ, а онъ саиъ надумался сказать тайну въ пустой колодезь. Изъ колодца выросло дерево, на каждомъ листѣ котораго оказалось наиисаннымъ: <у царя Трояна козьи уши». Такимъ образомъ дѣло обходится безъ знаменитой дудки, которая является во ксѣхъ другихъ европейскихъ варіантахъ исторіи Мидаса.

Внрочемъ все это варіанты сказанін, распространенныхъ въ Южной и Западной Евроиѣ и нѣсколько отличныхъ отъ украинскихъ

.Но въ III кі|. іЖивой С ширин ьп, въ отчетѣ о засѣданіяхъ иетер- бургскаго Нео-филолотческаю общества за 1890, встрѣчаемъ тибет- скій разсказъ въ изложеніи г. Потанина и въ немъ подробности, вя- жуіцін этотъ разсказъ съ исторіей Мидаса, нмѣстѣ и съ ея новыми европейскими отголосками, и съ монгольскимъ и ѵкраинскимъ ея варіантамн. Разсказъ этогь есть эпизодъ въ исторіи ностроенія Лаб- рана, резиденціи верховнаго церковнаго служителя въ Лассѣ. Вотъ этотъ разсказъ, ко изложенію (Живой Старины».

<На пиршествѣ, устроенномъ по случаю обновленія новаго зда- нія, призывается благословеніе на всѣхъ, содѣйствовавшихъ усиѣш- ному сооруженію его, но забытъ былъ быкъ, который обиженъ и мстить: у одного изъ іютомковъ царя родился сынъ Ландарма съ бы­чачьими рогами на головЬ. Возмужавъ и встуиивъ на престолъ, Лан­дарма становится гонителемъ буддистовъ. Опасаясь обнародованы недо­статка, которымъ онъ надѣленъ отъ рожденія, Ландарма казнитъ всѣхъ юношей, которые его брѣютъ. Однако одинъ изъ нихъ спасся, бла­годаря хитрости: онъ далъ царю отвѣдать леиешкп, ириготовленныя на молокѣ его матери, и такимъ образомъ оказался молочнымъ бра- томъ царя; послѣдній даруетъ ему жизнь, нодъ строгимъ ириказомъ соблюсти тайну о рогахъ царя. Тайна мучитъ юношу и, но совѣту матеры, онъ рѣшается ее выдать нолевой мыши; цослѣдняя иере- даетъ объ ней другимъ звѣрямъ и вскорѣ стало обіцеизвѣстнымъ, что у Ландарма на головѣ рога быка. Нѣкто Балъ-Доржи замыслилъ извести царя а, переодѣвшись танцовіцикомъ, сиряталъ въ рукавъ лукъ и стрѣлы; танцуя передъ царемъ, онъ поразилъ его стрѣлой и обратился въ бѣгство. За Балъ-Доржи послана погоня, но юноша спа­сается, нереплывъ черезъ рѣку, нричемъ его конь, окрашенный первоначально въ темный цвѣтъ, побѣлѣлъ иослѣ переправы, такъ что всадникъ не иризнанъ». (Живая, Старина, вып. III, 258—259).

Если предположить, что Балъ-Доржи въ иервоначальномъ варі- антѣ тибетскомъ былъ одно лице съ юношей, спасшимся отъ смерти нри помощи лепешки, то тибетскій расказъ окажется особенно близ- кимъ съ ѵкраинскішъ. Впрочемъ и безъ того онъ даже ближе къ нему, чѣмъ книжный монгольскін, въ которомъ исторія оканчивается благополучно для царя. Не найдется ли варіантъ, посредничеству- ющій между тибетскимъ и украпнскимъ, наир, у калмыковъ?

  1. Д-рь Теоф. Окуневскій носѣтилъ къ 1887 г. мѣстности въ Галиціи, около Завалова, къ которымъ нріурочены устные и пись­менные разсказы о Бунякѣ, разобранные въ I главѣ работы г. Кузь-

э*мичевскаго. Онъ записалъ тамъ устные разсказы, а также сконпро­вал ъ письменныя замѣтки, которыя показываютъ до чего спутаны были историческія свѣдѣнія галицкихъ книжниковъ въ XVII — XVIII вв. о ыѣстныхъ событіяхъ и какъ эти свѣдѣнія, къ которымъ присоеди­нялось еще желаніе возвысить значсніе извѣстныхъ мѣстъ (монасты­рей и пр.), оказали вліяніе и на устные, народные разсказы.

«Я былъ въ Погони,—иишетъ г. Окуневскій, говорилъ таиъ съ двумя стариками и съ тамошнимъ игуменомъ монастыря Василіевскаго Коржинскимъ о Солодовомъ Бунякѣ и узиалъ отъ селянъ слѣдующее: «Цему уже дуже давно, якъ ирыйшовъ зъ татарвою якись ихъ наша, недовирокъ, Буньо. Ирыйшовъ вннъ у наши край зъ великими ордами, та иидъ Завиловымъ стявъ му князь Романъ Галицкій голову. Голова упала у одиаъ бикъ, а тулубъ у другій. Тоди стала голова котитн ся. Брови у той голови були таки довги, що очи скризь нихъ ]|дивити ся не могли. Та якъ разъ пидняла желизними вилами ти брови на стятій голови, и голова иодпвилася изъ Могилокъ на Городище, то циле те мисто занало_ся. Тогди ще Тисьменицн (миста) не було и ажъ вибудовали, якъ городище запало ся. Голова котила ся усе дальше та дальше. Козаки гнали за невъ. Въ Товмачи товмачили ей 70-ма язиками, зъ видти мисто Товмачъ,—та не могли ей розтовмачити. Го­лова докотила ся ажъ не далеко до нашого села теперишнёго; тутъ пасла баба товаръ та пряла куделю. Голова каже до баби: «сховай мене!» Баба сила на голову, а тпмъ часомъ козаки перелетилп. Ли- шився лпшень одинъ, якійсь иъяничка, за иолкомъ иозаду, та зиг- навъ бабу зъ мисця, а голова нокотила ся зъ иидъ бабы. Догонивъ козакъ голову ажъ у лиси, та тутъ ёи на макъ розсикъ. Поховали по- тимъ козакъ ёи у могилу, де стоявъ давнище монастиръ, бо инакше була бн лыха багато по свиту творила. Тай тому то и назвали наше село Погоневъ, бо тутъ голову дигнали.

<Ми жъ, —сказалъ иодъ конецъ селянинъ, —тому таки бидни. що така сатана до нась залетила!»

Игуменъ о. Коржинскій ноказллъ г. Окуневскому нѣсколько ста- рыхъ рукописей и между ними нашлась одна переплетенная тетрадь со слѣдующею запискою:

8 Е П I Е 8

НІ8ТОКІАКОМ.

Мопакіегіі РоЬопепвіз

Ех Мапіаіо Рег «Шивігіз Кеѵегепсііззіті

Вотіігі ^ваіраі 8іеЫескі Опііпів 8апсіі Вавіііі Мадпі АЬЬаііх Оѵгисепвів Ргоѵіпсіае ііііііі Ргоіесііопіз Веаііззшае ѵіг^іпів Магіае Ргоѵіпсіаііз Рег ѴпЫеш Агйг. Ракіигп Раігет Рапсгеііит БгіиЬіпвкі. О. 8. В. Мадпі 8ирегіогет флвйет МопавЪегіі СопіѴсЬі

Віе 15. а^і 1766-іо ашш.

Бе огі§іпе Мопавіегіі РоЬопе, еі ипйе Іііс Ьосив зогіііив езі Котеп Роіюпіа.

Мопазіег іеп РоЪопіа паг\ѵапѵ. іак <1а\ѵпо, осі кодо, (11а ^акіе^ рггѵсгупу, злѵісісгу хіа/ка Кивка іп ^иа^іо тс кіая/іогге пав/ѵт /ти- Іоѵгекіт па](1 иіаса аіе аиіоге А. К, Р. Оаіаіотекі') Е]'ив Іосі Не§и- теп сігса аппі Х-іі 1600, кібгѵ орізиЦс ризіовгепіе кгаіи іиіеѵвхедо огі хі§й§сіа С2ІН кгбіа \ѵ§діегвкіе°:о 1) и/шіапкиіе о Роіюпі \ѵ іеп «ро8бЪ; і/ іеп перггіасеі рогиушпѵатсзсгу тсіеіе тіаві у гаткбѵѵ па Киві рггѵвЦрі} пасі тіавіжсгко /а\ѵа1б\ѵ. тсоѵвко иг2уко\ѵа1 па "бгге, ля кібгеѵ іегаг к1а82Іог пасг зіоі, о(1 гасііосіа віопса, ех орровііо яатка 7а\ѵа1о\ѵскіе°о, кібгу па сігидіоу дбгге га тіавіет о<і тезсУіоііи віойса, рггеЬѵсіет Іего 8(хавгпедч) довсіа #тоспо ккпѵо/опу рггу таіеу ІісгЪіе 'Лиігіу \ѵ гатки яозіаі^су хіаіе .ТаЫопо\ѵвкі 2) ітіепіет Котап, дог^се <1о Рапа Вода теуіеѵѵаі пмсііу аЬѵ до гаіоѵѵаі \ѵ осгуѵѵівіут піеЪегре- сгепкіѵѵіе йѵсіа у дйу вігозкапу тяіо хазпаі, оД Мікоіа^а 8 о рггу- 8/1еу ^ѵудгапсѵ \ѵе зпіе пре\тоіопу, ѵ иротпіопѵ, аЪу па тіеувси гѵѵу- сіе,«1\ѵа Ьопоѵ ,)(^о Ъуі ргото\ѵо\ѵапѵ. 8іа1о ві§ па гяіиігг, йе зр^йгіі тгіерггуіасеіа г догу хіахо 3) Рот ап, /а ротпоса Вовка, ѵгоувко іесіпо роЪН, (Ігидіе роЬга! и піеѵѵоЦ, Ігхесіе \ѵ гогзурк^. розгіо у д<іу бсі- ііаі Ргупсѵраіа Іаваті исіші/^седо йо Впіевіги ѵ йаіеу га Бпіе8ігет /а}е<1\ѵіе до Н'с.Ь Іавасіі Тѵйтіепісгкісіі тіе<1/у дбгаті <1ор§(1гі} у ?1о\ѵе огісіаі, па Ъут тіеувси д<Ые асіргаевепк іев/сге дгбЪ ^едо, то- еііа окгедіа піе\ѵіе1ка лѵ васкіе павгѵш яіагут (кібгу сіо Іегаяпіеѵ- вге^о кіавгіога га ^оѵа па Рбіиос віоіі рокагпіе. Ро(11е іеу тодііѵ карііс^. таі^ па Ьопог Маікі Вогеу \ѵувіаѵѵіс кагаі хі^ге Котап *), кібгеѵ се гаг гпакі іуіко окорапіе гаговіе лѵійгіету, рггу кібгеѵ ге тпіві павгі тіевгкаіі ех ігайісіопе потіпит сопзіаі, йгге\ѵа Ъакге гойгаіе Ъагйго віаге \ѵ іут о§гойгіе іако у кгупіса рой §ог% па ро- Іийпіе га зайет піейаіесгко йотсойг^, ге па іатіут тіеувси Ъуі ргі- тШѵе кіавгілгек пагѵѵапу РоЬопіа ой йсі§апе§о у йор^йгопе^о Іи опе^о ривіовгусіеіа кгаіи Киккіецо. кічкего роярйізілѵо пагу\ѵа йо<ус1і- сгав 8о1ийу\ѵут Виѵпіакіет».

На ііоляхъ около этой записки приписано слѣдующее:

<Кгб1 іаіагзкі Ваіу сгуіі Вопіак тіесгет у оатііет ривіовгуі Иивкіе кгаіе, кСбѵети ві§ пікі піетб^І орггеус. Роіѵт /е \ѵзгувікіету огсіаті \ѵувге(11 па /асЬопіе кгаіе Роівкіе у "ѴѴ^гу рггесіѵѵко, кіб- гети ѵувгейі \ѵ§°ег кгбі \ѵ§п°егвкі 'Шайувіатс, а осі /н\ѵаіоѵга Ьуі ти ѵѵгіаі кзіеге Когаап Наііскі — йоріего гаЪііу ой \ѵееіегякіе<іо кгбіа \Ѵ1а- йувіатеа ИВ. С/.уіау ЗеріетЪга 20 гусіа Місііаіа кві§сіа Сгегпіікшвкіе^о \ѵу,і§1е г 8упорву Рисгагвкіе°о СоНо 179 <Цо, (Но. йіо Іс гусіа ва 1и \ѵ РоЬопі. Тепйе МісЬаі кві§ге СгегпіЬотсвкі гаЬііу 1245 аппо.

«Кіоге^о іо хіег^сіа Наііскіедо Кошапа па в\ѵоісЬ кагапіасіі вѵѵіаіесгпѵсЬ па в\ѵ. ЧУоусіесЬа \ѵзротіпа те копкіигуі X Віеіескі 8ос. .Теги: .ІакоЬу іак то\ѵі1: ІЧоп розвит теііа соіііді піві песепіиг арез, пе^ие ргіпсіраіив іепегі пізі регеаі поЪіІНав, іе хі^йка іеві йі ѵѵ РоЬопі.

<Та4аггун—Татеѵіап—аІЬо Вопіак рияіовгуі кгаіе Кивкіе 1090. Раігг ѵ Раіегуки Ресгегвкіет ѵѵ гѵсіи ВЬиовІотеіопе.ео Егагта па кг/ѵ/и ргуЬіЧедо: іа кві§гка \ѵ РоЬопі.

Р. Л.
  1   2   3   4   5

Коьрта
Контакты

    Главная страница


Документы, извъстія и замътки. Къ разсказамъ