• АСОЦІАЦІЯ ВИПУСКНИКІВ НАЦІОНАЛЬНОГО ЮРИДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО МАТЕРІАЛИ ХІІ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ
  • «ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА СУЧАСНОЇ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ» (Том № 2) Харків 2017 УДК 340.12.001
  • Тези друкуються мовою авторів у авторській редакції. Адреса редакційної колегії
  • Секція Теорії та історії держави і права; історії політичних і правових учень; Авраменко Аліна Анатоліївна
  • КОНСТИТУЦІЯ УРСР 1937 Р. ТА ЇЇ ДЕКЛАРАТИВНИЙ ХАРАКТЕР



  • страница1/7
    Дата03.06.2018
    Размер8.25 Mb.

    Імені ярослава мудрого матеріали ХІІ всеукраїнської наукової конференції «теорія та практика сучасної юриспруденції»


      1   2   3   4   5   6   7



    АСОЦІАЦІЯ ВИПУСКНИКІВ НАЦІОНАЛЬНОГО ЮРИДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

    ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

    МАТЕРІАЛИ ХІІ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

    «ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА СУЧАСНОЇ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ»

    (Том № 2)


    Харків

    2017

    УДК 340.12.001

    ББК 67.0

    П 78

    Відповідальні за випуск:
    О.О. Нанарова – член Секретаріату Асоціації випускників Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

    Асоціація випускників Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

    П 78 Матеріали ХІІ Всеукраїнської наукової конференції «Теорія та практика сучасної юриспруденції». – Х.: Асоціація випускників Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого – Харків: 2017. – 495 с.
    Тези друкуються мовою авторів у авторській редакції.

    Адреса редакційної колегії: вул. Пушкінська, 77, к. 222п, м. Харків, 61024, Україна.

    УДК 340.12.001

    ББК 67.0


    © Асоціація випускників Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

    Секція Теорії та історії держави і права; історії політичних і правових учень;

    Авраменко Аліна Анатоліївна

    студентка 1 курсу, 11 групи

    Національний юридичний університет

    імені Ярослава Мудрого,

    інститут підготовки кадрів для органів юстиції
    КОНСТИТУЦІЯ УРСР 1937 Р. ТА ЇЇ ДЕКЛАРАТИВНИЙ ХАРАКТЕР

    Внаслідок прийняття Конституції СРСР 5 грудня 1936 р. виникла необхідність у прийнятті на основі неї конституцій в союзних і автономних республіках. Таким чином у липні 1936 р. Президією Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету було створено комісію, котра створила проект конституції. Після численних обговорень проекту 30 січня його було затверджено, але Конституція мало чим відрізнялася від союзної Конституції.

    Конституцію УРСР 1937 р. складали 146 статей, які було об’єднано у 13 розділів.

    Перший розділ містив положення, відповідно до якого Україну було проголошено як соціалістичну державу робітників і селян, в якій Рада депутатів трудящих здійснює політичну владу.

    Великої уваги заслуговує другий розділ, в якому йде мова про державний устрій держави. Вказувалось, що УРСР на добровільних засадах об’єдналася з іншими соціалістичними республіками. Найголовнішим положенням даного розділу можна вважати збереження за Україною права виходу з СРСР. Проте реальністю було те, що добровільності в об’єднанні республік не було, а право на вихід з СРСР було лише видимістю.

    Верховна Рада перетворювалася у вищий орган державної влади в Україні та утворювалася шляхом виборів громадянами України. Строк повноважень становив чотири роки. Рада виступала як єдиний орган законодавчої влади в УРСР. Інші органи позбавлялися законодавчих повноважень, що і є відмінністю від попередньої Конституції. Верховною Радою УРСР обиралася Президія, яка була колегіальною, діяла на постійній основі. Рада була також компетентною в питанні утворення уряду - Раднаркому УРСР. Він був найвищим органом виконавчої влади держави. Йому належало право видання постанов і розпоряджень, основуючись на закони СРСР і УРСР, постанови та розпорядження Раднаркому СРСР, та здійснення перевірки їх реалізації.

    Раднарком УРСР утворювали голова Раднаркому, заступники голови, уповноважені особи загальносоюзних народних комісаріатів та 14 народних комісарів УРСР. 10 народних комісарів були на чолі союзно-республіканських наркоматів, а лише 4 на чолі республіканських. Така організація Раднаркому підтверджує могутню централізацію управління.

    Обласні, окружні, районні, міські, сільські органи державної влади України були представлені Радами депутатів трудящих, котрі повинні були обиратися населенням відповідної адміністративної одиниці на два роки.

    Десятий розділ Конституції закріплював основоположні права та обов’язки громадян УРСР. До таких прав належали права на працю, відпочинок, матеріальне забезпечення старих людей. Було проголошено також свободу слова, друку, зборів, мітингів, демонстрацій, але такі свободи були просто нереальними за умов тоталітаризму. Паралельно проголошенню недоторканності особи та житла відбувалися обшуки і арешти, які здійснювалися всупереч закону.

    Було внесено значні зміни до виборчої системи. Вибори до Рад депутатів трудящих проходили, основуючись на загальному, рівному, прямому виборчому праві, шляхом таємного голосування. Однак процес обрання був лише ілюзією, адже у виборчому окрузі подавав свою кандидатуру тільки один депутат, котрого висував відповідний партійний комітет.

    На противагу Конституції УРСР 1929 р., в якій не вказувалися положення щодо організації та діяльності судових і прокурорських органів, у Конституції 1937 р. містився розділ, який регламентував повноваження суду та прокуратури. Акцентувалася увага праві обвинуваченої особи на захист та на процесуальних гарантіях. З іншого боку винятковий порядок здійснення судочинства при розгляді справ про терористичні акти, розправи і переслідування були несумісними із принципами, які було проголошено у Конституції УРСР 1937 р.

    Отже, Конституція 1937 р. носила суто декларативний характер, тому що надання права виходу УРСР зі складу СРСР було абсолютно фіктивним, принципу добровільності в питанні об’єднання УРСР з союзними республіками не було. Ради не мали ознак самостійності, адже реальна влада належала партійному апарату, який трансформувався у провідний орган СРСР шляхом фіксування у Конституції СРСР 1936 р. і Конституції УРСР 1937 p. положення про комуністичну партію як головну установу. Ще одним доказом декларативності було те, що активним чином здійснювалася централізація державного управління. Реальна практика тоталітаризму заперечувала всі проголошені в Конституції права і свободи. Тобто положення Конституції були повністю відірваними від реального життя та практично не діяли.


      1   2   3   4   5   6   7

    Коьрта
    Контакты

        Главная страница


    Імені ярослава мудрого матеріали ХІІ всеукраїнської наукової конференції «теорія та практика сучасної юриспруденції»