Скачать 20.71 Kb.


Дата25.01.2019
Размер20.71 Kb.

Скачать 20.71 Kb.

[Луст Наталії Дяченко до Володимира Маняка про події в селі Старі Вирки, Білопільський район, Сумська область]



[Луст Наталії Дяченко до Володимира Маняка про події в селі Старі Вирки, Білопільський район, Сумська область]

Шановний Володимир Антонович!

Ви очолюєте авторський колектив створюваної книги «33й: Голод», в якій маєте показати дійсний стан цього великого лиха нашого народу. Листи до Вас плавом пливуть і може мій лист загубиться в тій течії, але мушу висловити свою думку, над якою прошу застановитись. До цього часу я пам’ятаю смак листя з різних порід дерева, якими харчувались навесні 33го і смак супу звареного з решток зогнилої картоплі знайденої на торішньому картопляному полі та «хліба» спеченого з полови, лободи і кропиви. Життя моє склалось так, що мені здається до цього часу тягнеться те лихоліття, але це інший бік медалі. Хвилює мене те, що більшість листів Ви друкуєте в газеті, це листи тих людей які «потерпілі» тобто ті, що їх вважали ворогами народу, а от істини про створений штучний голод так я і не бачу. Зараз модно все звалювати на Сталіна і Ви тримаєтесь цієї моди. Моя сім’я тобто батьки і брат були вже опухлі по пояс, мали ноги як колоди. Спасіння від голодної смерті нам приніс «Торгсін» (а що воно – я не знаю) Відомо мені, що ті «Торгсіни» були створені всюди на Україні і вони скуповували дорогоцінності в обмін на високоякісні продукти. Мої батьки мали золоті обручки та натільні хрестики, що їм на весілля подарувала татова мама, яка працювала кухаркою у якогось магната в Києві, ще до Жовтневої революції. І ось за це золото мої батьки одержали 8 кг пшона і 9 кг білої муки, яку домішували до трави і пекли «хліб», а з пшона варили суп, в якому майже сама вода, але ми вижили. Хто створював продажу високоякісних продуктів в голодний рік? На кого було розраховано спасти життя і чиє життя? Тільки вихідці з буржуазії мали дорогоцінності і вони мали вижити. Сталін не був зацікавлений у знищенні робочої сили і не захищав багатіїв.

Все тепер звалювати на допущену жорстокість Сталіна не потрібно. Триматись моди – пережиток минулого часу. Тепер треба шукати вихід з того становища яке нас спіткало через оті «моди». Прошу витлумачити мені про «торг сіни» та їх мету, це відомо не тільки мені, а багатьом хто пережив ті роки.



Ще багато є фактів, які суперечуть тій модній трактовці, що винен Сталін. Так дійсно він багато винен і в першу чергу, як керівник, але ж поруч працювали і дійсні вороги народу, які всіма заходами намагались перешкодити соціалізму. А зараз їх нащадків мало? Хто допустив до такого становища, як тепер? Вихованці мого покоління все ще тримаються і справедливості і дисципліни і людяності, хоч нас виховували епоху сталінізму. Головне в людині її свідомість і відчуття того, хто поруч та в її працелюбності. А теперішні молоді люди свої досягнення вбачають в наслідуванні «барського життя». В юності я жила в с. Старі Вірки Білопільського району Сумської обл. (тоді Харківської), а останніх 45 років живу на Тернопільщині, де зазнала утиску з боку націоналістів і інших бюрократів, але не скаржусь ні на кого бо чую підтримку з боку трудового народу.

Дяченко Наталія Іванівна – ветеран праці. с. Білобожниця Чортківського району Тернопільської області.

Коьрта
Контакты

    Главная страница


[Луст Наталії Дяченко до Володимира Маняка про події в селі Старі Вирки, Білопільський район, Сумська область]

Скачать 20.71 Kb.