• Підготовка в
  • Обладнання.
  • (Київ)
  • Пономаренківська ЗОШ І-ІІІ ступенів Харківської районної ради Мандруємо містами України Р ідний край, моя земля

  • Скачать 111.8 Kb.


    Дата07.01.2019
    Размер111.8 Kb.

    Скачать 111.8 Kb.

    Мандруємо містами України Рідний край, моя земля



    Мандруємо містами України

    Рідний край, моя земля



    Мета. Поглиблювати інтерес до історії рідного краю, знайомити ді­тей з географічним та економічним положенням та історією Харкова. Розвивати цікавість до рідного краю, рідного міста. Дати дітям можливість відчути приналежність до' української нації. Виховувати любов до рідного краю, до своєї держави і її символів, бажання більше знати про неї, збагачувати словниковий запас дітей.

    Словник. Активізувати у мові дітей слова: глобус, фізична карта, герб, прапор, гімн, управління.

    Підготовка дітей. Екскурсії помісту, перегляд ілюстрацій, слухання пісень та читання віршів про рідне місто.

    Підготовка вчителя. Опрацьо­вування літератури, попередній ог­ляд місць екскурсій.

    Обладнання. Глобус, фізична кар­та України, Прапор та Герб Ук­раїни, прапор Харкова.

    Хід заняття

    Є багато країн на землі,

    В них озера, річки і долини,

    Є країни великі й малі,

    Та найкраща завжди Батьківщина!

    Одна Батьківщина і більш не буває,

    Місця, де родилися, завжди святі.

    Хто рідну оселю свою забуває,

    Той долі не знайде в житті.

    Діти, погляньте на глобус. На ньому зображені океани і материки. На материках є багато різних держав і повсюди живуть люди. Людей на Землі багато і вони відрізняються між собою за кольором шкіри і розрізом очей, говорять різними мовами, у кожного народу своя культура і свій побут, свої пісні, танці та звичаї. І кожна людина має свою батьківщину, яку любить над усе на світі. Бо батьківщина, як рідна ненька, її не можна ані купити, ані заслужити, вона одна у кожного і дається від народження. Діти, скажіть, будь ласка, як називається наша країна?

    Правильно, ми живемо в Україні і називаємося всі ук­раїнським народом. Ось саме про це й вивчив вірш наш учень.


    МОЯ БАТЬКІВЩИНА

    Моя Батьківщина — це вишеньки цвіт,

    І верби над ставом, й калина.

    Моя Батьківщина — це мрії політ,

    Це рідна моя Україна!

    Моя Батьківщина — це наша сім'я,

    Затишний куточок і хата.

    Це мама, татусь, бабця, дідусь і брат,

    Всі рідні і друзів багато.

    Помандруємо нашим зараз містом.

    Перед тим як сісти в автобус і поїхати на екскурсію, давайте зга­даємо правила поведінки в автотра­нспорті.

    1.По дорозі до автобуса іти парами, не штовхатися, не кричати.

    2.У автобус заходити один за одним.

    3.Під час руху автобусу не вставати, міцно триматися.

    4.Виходити з автобусу не штовхаючись, по черзі.
    Ну що ж, вирушаємо у дорогу.

    А дорогою заспіваємо пісню.


    Ми в подорож рушаємо

    По рідній нам землі.

    Веселі в нас сусіди,

    Дбайливі вчителі.

    Тра-та-та, тра-та-та,

    Навкруги така краса:

    Квіти, луки, трави,

    Ліс, річки, стожари.

    Розквітай, моя країна,

    Рідна серцю Україна.

    Нам сонечко сміється,

    І вітерець шумить.

    Щасливо нам живеться.

    Зупинимось на мить.


    Діти, як ви думаєте, що це за знак?

    Ми з вами знаходимося біля стели, присвяченої засну­ванню міста.

    Назва міста Харків походить найправдоподібніше від р. Харків, хоч рос. історик М. Аристов пов'язує Харків з давнім половецьким поселенням Шарукань в околиці сучасного Харкова. Слід відкинути, як продукт нар. етимології, й переказ, за яким назва Харків походить від одного з перших поселенців — козака Харка. Археологічні розкопи на території Харкова доводять, що тут було поселення вже за бронзової доби у 2 тисячолітті до Хр.; с також знахідки зі скитського (6-3 ст. ст. до Хр.) та сарматського (2-1 ст. ст. до Хр.) періодів; в околицях Xаркова знайдено ранньо-слов. сліди Черняхівської культури (2-6 ст. ст.) та слов. городище Донецьке з княжої доби. Проте, в 12-17 ст. теперішня територія Харкова належала до Дикого Поля, що його опановували половці, а згодом татари.

    Формально Харківщина належала з поч. 17 ст. до Московської держави, але тут не було жодної влади й осілого населення. Московські царі розсилали сторожу й розвідувальні групи з служилих людей, будували укріплення й оборонні лінії проти кримських татар та ногайців: «білгородська», «ізюмська» та «українська» лінії. Поставали перші поселення — слободи з російських поселенців, а ще численніші українські поселення втікачів з Гетьманщини й Правобережжя. У середині 17 ст. вони заснували ряд українських поселень на Харківщині (див. Слобідська Україна).


    1655 року ватага українських козаків під проводом «осадчого» І.Каркача оселилася поблизу харківського укріплення. 1654-1655 pp. вважають датою заснування Харкова (Д.Багалій). Козаки збудували оселю довкола фортеці, що вже існувала раніше на височині між р. Харковом і Лопанню, оточеній лісами і болотами. Московський воєвода Селіфантов поширив на них свою владу, але у внутрішні справи козацьких поселенців не втручався, і вони рядили свої справи за «черкаським звичаєм». Українські поселенці допомогли збудувати нове укріплення та несли оборонну військову службу. 1655 р. в Xаркові жило бл. 600 служилих людей, а всього населення бл. 2000. Назагал Xарків у 17 ст. був військово-оборонним форпостом та хліборобським містом. Частина мешканців займалася ремеслом і торгівлею і жила на території укріплення, але більшість оселювалася в слободах навколо укріплення й займалася хліборобством. Селяни мали право користуватися землею, займалися ремеслами і зберігали козацькі вольності.
    1660-1662 рр. — добудовано нове приміське укріплення, а в старій фортеці постали нові військ. (башти, брами, порохівня) й адміністративні («государев» двір й ін.) споруди та церкви.
    У 1670-х pp. фортеця занепала і почала називатися Старим містом, а острогом звалося нове укріплення, побудоване за воєводи Сухотіна. Xарків збільшувався навколо фортеці, а його міська територія на початку 18 ст. поширювалася за pp. Лопань і Харків.
    Моя Батьківщина — це злагода й мир,

    Та небо бездонне й чудове.

    Це пісня чарівна, що лине до зір,

    Й дитинство моє світанкове.

    Моя Батьківщина — ліси і поля.

    Від них в нас і радість, і сила.

    Це та найсвятіша земля,

    Що кожного з нас народила.


    Діти, подивіться, будь ласка, на глобус. Тут знаходиться Україна. На глобусі вона маленька, тому краще перейдемо до географічної карти і роздивимося її там.

    Діти, а як називається наша сто­лиця? (Київ)

    — А найбільша річка, яка протікає по території України, як називається? (Дніпро)


    • а як називається наше місто?

    А давайте уявимо, що ми туристи.
    Місто було вирішено будувати біля села Вільні хуто­ри. Ось і дали новонародженому ім'я Вільний город, тоб­то Вільногірськ.

    Послухайте вірш про наше місто.


    Площа Свободи у Харкові

    Пустир тут панував здавна.

    Двадцятий вік у війни ринув.

    І громадянська зла війна

    Катком пройшлась по Україні.
    Але, коли світанків злет,

    Не ніс нам вогненной картечі.

    Тут виріс університет

    І дім- Госпром розправив плечі.


    Не Тадж-Млаха, не Нотр-Дам,

    Хоч сперічається красою.

    І, хто майдан побачить сам,

    Погодиться якраз зі мною.


    Дзвінка бруківка ряд у ряд.

    Дивує простір у фасадах.

    Споруди навкруги летять

    На незавершених глісадах.


    Славетну долю не збагнеш,

    Що площа у собі вмістила.

    Це серце Харкова несе

    П’янку, поезію і силу.


    Приходити сюди люблю

    Зимою, літом чи весною

    І перед справжньою красою

    Схиляю голову свою.


    Кожна країна світу обов'язково має три символи.

    Які то символи? (Герб, прапор, гімн)

    Як називається наш герб?

    А як ви гадаєте, що відображує наш герб? Правильно, діти, у тризубі відображено триєдність життя. Батько — Мати — Дитя,

    Небо — Земля — Вода,

    Бог-Отець — Бог-Дух Святий — Бог-Син,

    Віра — Надія — Любов.

    Послухайте вірш про герб.

    Наш герб — тризуб,

    Це воля, слава й сила.

    Наш герб — тризуб,

    Недоля нас косила.

    Та ми зросли, ми є,

    Ми завжди будемо.

    Добро і пісню

    Несемо ми людям.


    Діти, а як ви гадаєте, для чого потрібен прапор?

    Правильно, роль прапора — бути попереду, вести лю­дей за собою.

    Наш стяг — пшениця на полях

    Під голубим небесним зводом.

    Послухайте вірш про прапор.
    ПРАПОР

    Прапор — це державний символ,

    Він є в кожної держави;

    Це для всіх ознака сили,

    Це для всіх ознака слави.

    Синьо-жовтий прапор маєм:

    Синє небо, жовте жито;

    Прапор свій оберігаєм,

    Він святиня, знають діти.

    Прапор свій здіймаєм гордо,

    Ми з ним дужі і єдині.

    Ми навіки вже — народом

    Українським в Україні.
    А як ви гадаєте, що таке гімн?

    Гімн — це урочиста головна пісня України. Запам'ятайте, що гімн співають



    ГІМН

    Слова палкі, мелодія врочиста,

    Державний гімн ми знаємо усі.

    Для кожного села; містечка, міста

    — Це клич один з мільйонів голосів.

    Це наша клятва, заповідь священна,

    Хай чують друзі й вороги,

    Що Україна вічна, незнищенна,

    Від неї ясне світло навкруги.
    — Ми з вами розглянули Тризуб та Прапор України.

    Як ви гадаєте, що це за прапор і що означають його кольори?


    У середині XVІІ ст. Харків уже мав свій герб. На жовтому полі щита був зображений натягнутий лук зі стрілою. На думку істориків, таке зображення було вмотивованим, оскільки Харків у той час був військовим опорним пунктом на кордоні Російської держави. Перші відомості про цей герб знаходимо у "Хроногеографічному описі міста Харкова" (1767 р). Можна було зустріти цей герб з іншою кольоровою гамою. Наприклад, на зеленому фоні золотий лук.
    21 вересня 1781 року Харків отримав нову символіку. Поле герба було зеленим. На ньому – перехрещені ріг достатку, в якому знаходяться квіти і плоди, та жезл Меркурія. Таке зображення відображало достаток міста, а також торгівлю на ярмарку.
    5 липня 1878 року символіка міста знову зазнала змін. Головним зображенням герба була чорна кінська голова з червоними очима та язиком, зображена на білому фоні. В червоній главі герба – золота шестипроменева зірка і золоті візантійські монети по боках. Голова коня символізувала розташовані в губернії кінські заводи, зірка – університет, монети – багатство і торгівлю.
    У 1887 році харківське дворянство просило повернути місту старий герб. 21 травня символом Харкова знову стали ріг достатку та кадуцей.
    Радянська доба в історії презентувала місту нову символіку. 26 грудня 1968 року було затверджено герб Харкова цього періоду. Його нижня частина містила три електронні орбіти і золотий колос в центрі. Вище на синьому фоні був напис з назвою міста, виконаний російською мовою. У главі герба – срібна пів шестерня на червоному полі.
    14 вересня 1995 року сесія міської ради затвердила герб та прапор Харкова. Втретє символікою міста було обрано ріг достатку та кадуцей. На думку авторів, таке зображення найточніше відображає історію Харкова.

    А тепер знову сідаємо у автобус.

    Куди ми з вами приїхали, що це за місце?

    Діти, ми з вами приїхали до могили Невідомого солда­та. Коли ще на цьому місці колосився степ, по нашій землі прокотилася вогняна хвиля війни. Всі від мала до велика піднялися на захист нашої країни і перемогли фа­шистів. Коли тут почало рости місто, слідопити зібрали всіх похованих солдатів у одну братську могилу і збудува­ли тут пам'ятник.


    Станьмо! Станьмо на коліна!

    Помолімося, брате мій.

    Тут сплять герої України,

    Що йшли за волю в смертний бій.

    Станьмо! Станьмо на коліна...

    І до землі склонімо стяг

    — Тут ті, для кого Україна

    Була дорожче за життя.

    Станьмо! Станьмо на коліна,

    Хай сняться хлопцям світлі сни.

    Хай знає ненька-Україна,

    Що є у неї ще сини.


    Давайте хвилиною мовчання вшануємо пам'ять за­гиблих героїв.

    (Покладання квітів).

    Подорож наша продовжується.

    Коли ми приїдемо до наступної зупинки, спробуйте здогадатися, куди ми по­трапили? А поки що помилуйтеся нашим містом.

    Куди ми потрапили?
    Зупинка біля пам'ятника Т.Г. Шевченкові.

    —Діти, прочитайте, кому цей пам'ятник?

    Т.Г. Шевченко жив дуже-дуже давно. І писав дуже гарні вірші про Україну. У ті часи народ ще не жив так вільно, як ми зараз. Люди працювали не на себе, а на панів. Ось про це і писав вірші Т.Г. Шевченко.

    А ми зараз послухаємо вірш про наше теперішнє жит­тя.


    Я народилась в Україні

    І почала життя своє.

    Тут небеса високі й сині,

    На що не глянеш — все моє.

    Трава для мене зеленіє,

    Для мене світлі дні ясні.

    І сонце пестить та леліє,

    Летять до серденька пісні.

    Тут кожна квіточка співає,

    Струмочок ніжно жебонить,

    І краю кращого немає,

    Де б я могла так вільно жить.


    А тепер погляньте, будь ласка, ось на цей будинок. Можливо, хтось знає, що тут розташовано? Тут знахо­диться наш міськвиконком. Тут працює мер та його помічники.

    Ось і закінчилася наша мандрівка по рідному місту. Ми повернулися до нашої школи.. Чи сподобалося вам бути туристами?



    Пономаренківська ЗОШ І-ІІІ ступенів Харківської районної ради

    Мандруємо містами України

    Рідний край,

    моя земля

    Вчитель. Караман Олена Вікторівна
    2014/2015 навчальний рік

    Коьрта
    Контакты

        Главная страница


    Мандруємо містами України Рідний край, моя земля

    Скачать 111.8 Kb.