Скачать 64.52 Kb.


Дата29.01.2019
Размер64.52 Kb.

Скачать 64.52 Kb.

Начальник водних переправ



Ткаченко Володимир Матвійович? гвардії генерал-майор, на­чальник інженерних військ, заступник командуючого 8-ю гвардійською армією по ін­женерних військах

Народився 2 січня 1903 року в селі Помічна Новоукраїнського району в селянській сім’ї. Украї­нець. Член КПРС з 1925 року. Був діловодом у Бузулуцькому повітовому земельному відділі. У 1920 році добровільно вступив до Червоної Армії і присвятив військовій службі все життя. За­кінчив четверту Казанську вій­ськово-інженерну школу команд­ного складу (1924), курси удоско­налення комскладу інженерних військ ОЧДСА (1936).

На фронті Великої Вітчизня­ної — з серпня 1942 року. Особ­ливо блискуче здійснив інженерні операції під час форсування Вісли 1 серпня 1944 року, де очолю­вав інженерні війська і придані армії підрозділи. Подолання Вісли з допомогою десантних засо­бів дозволило захопити плацдарм, налагодити важкі поромні пере­прави, навести понтонний міст, по якому протягом ночі без втрат перейшли війська 8-ї гвардійської армії.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року гвардії " полковник Ткаченко Во­лодимир Матвійович удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Відзначений орденами: двома —

Леніна, п'ятьма — Червоного Пра­пора, Суворова 2-го ступеня, хре­стом Грюнвальда (ПНР).

По війні — начальник штабу і заступник начальника цивільної оборони Української PCP. Нині — генерал-лейтенант у відставці. Живе в Києві.
Начальник водних переправ

Ось як згадує про один день подвигу нашого земляка генерал-полковник В. А. Бєлявський, колишній начальник і штабу 8-ї гвардійської армії під командуванням генерал-полковника В. 1. Чуйкова, однополчанин Володимира Мат­війовича по 5-й Українській кавалерійській школі імені С. М. Будьонного в Єлисаветграді. В листі до автора цих рядків Віталій Андрійович пише:

«Перший день форсування був найважчим для наших частин. Особливо трудно стало переправляти техніку, коли почалося бомбардування переправ. Однак надвечір і серпня нам вдалось переправити на плацдарм стрілець­ку дивізію і більшу частину трьох дивізій першого ешело­ну армій.

Плацдарм був зайнятий, але в обстановці зростаючого опору противника необхідно було якомога швидше пере­правити туди артилерію і танки. На кінець першого дня в кожній дивізії були переправлені майже всі міномети, а гармат — тільки по 4—10 стволів. Корпусна й армійська артилерія все ще знаходилась на правому березі. Танків у нас на плацдармі поки що не було зовсім, тоді як німці спішно перекидали сюди свої танкові частини. І нам на­лежало будь-що накопичити на плацдармі вогневі засоби для відбиття ворожих атак.

І дійсно, вже другого дня військам на плацдармі дове­лось відбивати шалені контратаки піхоти, підтримуваної групами танків. Сила цих контратак і їх жорстокість а кожною годиною зростали. Серед полонених з’явилися! солдати з 19-ї танкової дивізії і 1132-ї піхотної бригади..

В ніч на 2 серпня наш плацдарм розширився до 12 кі­лометрів по фронту і 6—8 — вглиб. Таким чином, і розмі­ри плацдарму вже дозволяли нам зосереджувати там ар­тилерію і танки. Та, на жаль, обидва наших табельних поромних парки Л-3, а тим більше амфібії мали незначну вантажопідйомність. Начальник інженерних військ доклав немало зусиль, щоб підтягти до Вісли переправочні засо­би. Виручали нас дві трофейні баржі, захоплені на річ­ці. Були вони вкрай неповороткими, та зате мали дуже пристойну вантажопідйомність — 140 тонн. Пустили ми # в хід і мілкіші баржі, та, на жаль, їх майже всі потопила ворожа авіація. Протягом доби на плацдармі було переки­нуто понад триста мінометів і легких гармат — вони поки що і склали основу вогневої міці наших військ.

Генерал-лейтенант ГІожарський, повернувшись з пере­прави на спостережний пункт, доповів командармові:

  • Побував у всіх дивізіях першого ешелону. Важко переправляти артилерію, та початок вже зроблено: триста стволів — на плацдармі.

  • Це добре, Миколо Митрофановичу,— сказав В. І. Чуйков,— Та зараз до плацдарму німці підтягують танкову дивізію. І можна припускати, вона у них — не єдина. Необхідно просувати на західний берег і корпусну артилерію, і армійські протитанкові частини. Інакше піхо­ті доведеться тугувато. Тримайте контакт з начінжем.

  • Я говорив з ним на переправі,— продовжував М. М. Пожарськии.

  • Він зайнятий наведенням мостів.

...Сапери працювали самовіддано. І ось дочекались жа­даного успіху. На спостережний пункт подзвонив полков­ник Ткаченко.

  • Міст готовий! — не приховуючи радощів, повідомив він.— Та ще який — шістнадцятитонний. Вже пустили без­перервним потоком артилерію.

Гірше було з танками. Спроба переправити по два танки дном ріки своїм ходом потерпіла невдачу. У складі армії перебували два важких танкових полки і 11-та гвар­дійська танкова бригада. І перед полковником Ткаченком постало нелегке завдання — у стислі строки переправити їх на західний берег Вісли.

В ці дні штаб інженерних військ повністю перемістив­ся на річку. Настирливість штабних офіцерів, їх кваліфі­кація, енергія сприяли збільшенню темпів організації і будівництва переправ. Воїни інженерних частин ні на хви­лину не припиняли робіт, прекрасно усвідомлюючи, що від їхньої самовідданості, відваги і працелюбства залежить доля людей на плацдармі, та, власне, і сам плацдарм.

Подвиги багатьох бійців стройових та інженерних під­розділів, дивізійних і полкових інженерів були відзначені згодом Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу. Цього високого звання удостоїлись: командир дивізійного сапер­ного батальйону лейтенант В. М. Балакін, командир 270-го саперного батальйону майор Ф. О. Козлов, сержант І. С. Попов з цього ж батальйону та інші вихованці армій­ської інженерно-саперної бригади. З задоволенням усі ми стріли повідомлення про те, що наш начінж полковник Володимир Матвійович Ткаченко теж став Героєм Радян­ського Союзу».

Це була передостання переправа в армійському житті начальника водних переправ. Всі попередні вляглись на груди орденами і медалями: через Волгу, Сіверський До­нець, Дніпро, Південний Буг. Чотири ріки — чотири наго­роди. В 1942 році — медаль «За оборону Сталінграда»,

  1. листопада 1943 року — орден Червоного Прапора. З черв­ня 1944 року — орден Суворова 2-го ступеня. 26 червня того ж року — орден Леніна.


Коьрта
Контакты

    Главная страница


Начальник водних переправ

Скачать 64.52 Kb.