• 1 етап
  • ЛЕКЦІЇ (проблемна лекція, лекція з заздалегідь запланованими помилками)
  • «із запланованими помилками».
  • Час проведення
  • Міждисциплінарний семінар
  • Проблемний семінар (використання дилем)



  • страница2/12
    Дата28.08.2018
    Размер2.93 Mb.

    National endowment for democracy


    1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

    Розділ І. Особливості активних методів навчання та необхідність їх впровадження у відомчу освіту МВС України


    Професійна підготовка працівника органів внутрішніх справ вимагає постійного удосконалювання. Це пов'язано зі зміною соціальних цінностей і пріоритетів як у суспільстві, так і в системі державних інститутів, у тому числі в діяльності міліції та правоохоронних органів у цілому. Підвищується значення демократії, верховенства права, дотримання прав людини в правоохоронній діяльності.

    Звичайно, дотримання прав і свобод людини в повсякденній діяльності правоохоронних органів не забезпечується стихійно чи за вказівкою зверху, моментально або за чиїмось бажанням, воно передбачає спеціальне навчання, підготовку персоналу. Ефективне і якісне навчання працівників правоохоронних органів правил службової поведінки відповідно до стандартів дотримання прав людини, закріплених у міжнародних правових актах, потребує від викладачів, інструкторів умінь застосовувати сучасні методи навчання.

    Навчання – це цілеспрямоване, заздалегідь сплановане спілкування, у ході якого здійснюється засвоєння окремих сторін досвіду певного виду діяльності і пізнання. Навчання є найважливішим засобом формування особистості і, у першу чергу, розумового розвитку і загальної освіти. Процес навчання спрямований на формування знань, умінь, навичок професійної діяльності. Саме тому він прямо залежить від активності тих, кого навчають, – їхньої підготовки й інтенсивної участі у процесі навчання і практичного застосування знань, сформованих навичок і умінь. Активність у навчанні служить показником свідомості засвоєння знань, умінь і навичок.

    Відомо, що навчання засноване на пізнавальній активності того, хто навчається. Пізнавальна активність – це прагнення самостійно мислити, знаходити свій підхід до вирішення задачі (проблеми), бажання самостійно одержати знання, формувати критичний підхід до суджень інших і незалежність власних.

    Одним із засобів розвитку пізнавальної активності слухачів у ході навчального процесу є застосування викладачем різноманітних прийомів і методів, що одержали узагальнену назву, – активні методи навчання.

    Активні методи навчання можна визначити як способи активізації пізнавальної діяльності тих, кого навчають. Ці методи спонукають їх до активної розумової і практичної діяльності в процесі оволодіння матеріалом. У ході їх застосування активним є не тільки викладач, але й слухачі. Активне навчання передбачає використання системи методів, спрямованих, головним чином, не на виклад готових знань і їх відтворення, а на самостійне оволодіння людиною знаннями у процесі активної пізнавальної діяльності. Таким чином, активні методи навчання – це навчання діяльністю. Саме в активній діяльності, що спрямовується викладачем, ті, хто навчаються, опановують необхідними для їх професійної діяльності знаннями, уміннями, навичками і розвивають здатність творчо використовувати отримані знання в різноманітті ситуацій реального життя. В основі активних методів лежить діалогове спілкування як між викладачем і тими, кого навчають, так і між тими, хто навчається. Адже у процесі діалогу розвиваються не тільки комунікативні здібності й уміння вирішувати проблеми колективно, а й відбувається глибинне засвоєння матеріалу. У цілому активні методи навчання спрямовані на залучення тих, кого навчають, до самостійної пізнавальної діяльності, на те, щоб викликати особистісний інтерес до вирішення певних задач, застосування отриманих знань. Глобальною метою активних методів є участь усіх психічних процесів (мова, пам'ять, уява) у засвоєнні знань, умінь, навичок.

    Відмінними рисами активного навчання від звичайного (пояснювального) навчання є:


    • активізація розумової діяльності того, кого навчають, шляхом формування спеціальних умов сприяння його активності, незалежно від бажання;

    • стійкість і безперервність активної розумової діяльності учасників навчання. Це досягається за рахунок того, що подовжується час одноразового активного включення, або виникає спонтанна, але дуже глибока робота думки, що дозволяє зберігати активність впродовж деякої перерви між активною роботою;

    • формування навичок самостійного, творчого підходу до управлінських рішень в умовах ігрового імітаційного моделювання, підвищеної мотивації й емоційності тих, кого навчають;

    • перманентні взаємні комунікації тих, кого навчають, і викладачів, які розвивають обидві сторони з рефлексивних позицій.

    Зазначені вище особливості активного навчання й алгоритм його організації свідчать про те, що опанування методами активного навчання потребує від викладачів і студентів набагато вищого рівня професійної підготовки, чим цього вимагає пояснювальне навчання.

    Активні методи навчання створюють необхідні умови для розвитку умінь самостійно мислити, орієнтуватися в новій ситуації, знаходити свої підходи до вирішення проблем.

    Крім того, у результаті використання активних методів у професійному навчанні підвищується емоційний відгук тих, кого навчають, на процес пізнання, підвищується мотивація навчальної діяльності, інтерес до оволодіння новими знаннями, уміннями і практичним їх застосуванням.

    У цілому використання активних методів у процесі підготовки сприяє подоланню сформованих стереотипів у навчанні (один розповідає – інші слухають і намагаються запам'ятати), дозволяє виробити нові підходи до професійних ситуацій, розвинути творчі варіанти їх вирішення.

    При вмілому застосуванні активні методи навчання дозволяють вирішити одночасно три навчально-організаційні задачі:

    1) підпорядкувати процес навчання керуючому впливу викладача;

    2) забезпечити активну участь у навчальній роботі як підготовлених слухачів, так і не підготовлених;

    3) установити безперервний контроль за процесом засвоєння матеріалу, що подається.

    Методи активного навчання можуть використовуватися на різних етапах навчального процесу:

    1 етап – первинне оволодіння знаннями. З цією метою застосовуються проблемні лекції, евристичні бесіди, навчальні дискусії і тощо.

    2 етап – контроль знань (закріплення), тут можуть бути використані такі методи, як колективна розумова діяльність, тестування тощо.

    3 етап – формування професійних умінь, навичок на основі знань і розвиток творчих здібностей, можливе використання модельованого навчання, ігрові і неігрові методи.

    Взагалі ж застосування тих або інших активних методів навчання не є самоціллю. Слід зазначити, що більшість активних методів навчання має багатофункціональне значення в навчальному процесі.



    Суть активних методів навчання, спрямованих на формування умінь і навичок, полягає в тому, щоб забезпечити виконання тих задач, у процесі вирішення яких ті, кого навчають, самостійно опановують уміннями і навичками.

    Навчальний процес з використанням активних методів навчання спирається на загальні принципи навчання, але включає у себе специфічні принципи, а саме:

    1. Принцип рівноваги між змістом і методом навчання з урахуванням підготовленості слухачів до засвоєння теми заняття.

    2. Принцип моделювання. Моделлю навчального процесу виступає навчальний план. У ньому відбиваються цілі і задачі, засоби і методи навчання, процедура і режим занять, формулюються питання і завдання, що вирішуються в ході навчання. Але також необхідно змоделювати кінцевий результат, тобто описати «модель завершеного навчання». У зазначену модель повинні входити: знання (їх глибина, широта і спрямованість) і навички, якими слухачі повинні володіти, діяльність, до якої вони мають бути підготовлені, форми, у яких повинна виявлятись їх освіченість. Корисно буде представити «модель середовища», у якому працює і живе слухач. Вона допоможе уникнути відриву від реальної дійсності і її проблем.

    3. Принцип вхідного контролю. Цей принцип передбачає підготовку навчального процесу відповідно до реального рівня підготовленості слухачів, виявлення їх інтересів, установлення наявності або потреби у підвищенні рівня знань. Вхідний контроль дає можливість з максимальною ефективністю уточнити зміст навчального курсу, переглянути обрані методи навчання, визначити характер і обсяг індивідуальної роботи, аргументовано обґрунтувати актуальність навчання і тим викликати бажання вчитися.

    4. Принцип відповідності змісту і методів цілям навчання. Для ефективного досягнення навчальної мети викладачеві необхідно вибирати такі види навчальної діяльності слухачів, що найбільше підходять для вивчення конкретної теми або розв’язання задачі.

    5. Принцип проблемності. Застосування цього принципу припускає таку організацію заняття, коли одержання нових знань і навичок відбувається через подолання труднощів, перешкод, що виникають при розв’язанні проблеми. Саме проблемна побудова заняття гарантує досягнення навчальної мети. Під час заняття ставляться питання, що вимагають пошуку, активізують розумову діяльність, а це важлива умова ефективності навчання. Активність при навчанні досягається у тому випадку, якщо учень аналізує фактичний матеріал і оперує ним так, щоб самому одержати з нього інформацію.

    6. Принцип «негативного досвіду». У практичній діяльності разом з успіхом бувають і помилки, тому необхідно вчити людину уникати помилок. Ця задача дуже актуальна. Відповідно до цього принципу в навчальний процес, побудований на активних методах навчання, вносяться два нових навчальних елементи: вивчення, аналіз і оцінка помилок, допущених у конкретних ситуаціях.

    7. Принцип переходу від простого до складного. Заняття планується й організується з урахуванням наростаючої складності навчального матеріалу і застосовуваних методів у його вивченні: індивідуальна робота над першоджерелами, колективне формулювання висновків і узагальнень тощо.

    8. Принцип безперервного відновлення. Одним із джерел пізнавальної активності слухачів є новизна навчального матеріалу, конкретної теми і методу проведення заняття. Інформативність навчального процесу, тобто насиченість новим, невідомим, привертає і загострює увагу, спонукає до вивчення теми, оволодіння новими способами і прийомами навчальної діяльності.

    9. Принцип організації колективної діяльності. Кожному, хто навчається, часто доводиться стикатися з необхідністю розв’язання будь - яких задач або прийняття рішень у групі, колективно. Виникає завдання розвитку здатності до колективних дій.

    10. Принцип випереджального навчання. Цей принцип передбачає оволодіння в умовах навчання практичними знаннями й умінням застосовувати їх на практиці, сформувати у слухачів упевненість у своїх силах, забезпечити високий рівень результатів у майбутній діяльності.

    11. Принцип діагностування. Даний принцип припускає перевірку ефективності занять. Наприклад, аналіз роботи слухачів над навчальною ситуацією показує, чи вдало тема вписується в контекст курсу, чи правильно обрано метод проведення занять, чи добре слухачі орієнтуються в досліджуваних проблемах, чи можна щось змінити до наступного заняття .

    12. Принцип економії навчального часу. Активні методи навчання дозволяють скоротити витрати часу на засвоєння знань і формування умінь, навичок, оскільки засвоєння знань, оволодіння практичними прийомами роботи і вироблення навичок здійснюється одночасно, в одному процесі вирішення задач, аналізу ситуацій або ділової гри. Тоді як звичайно ці дві задачі вирішуються послідовно, спочатку слухачі засвоюють знання, а потім на практичних заняттях виробляють уміння і навички.

    13. Принцип вихідного контролю. Звичайно, вихідний контроль знань відбувається після завершення навчання у формі заліків, співбесід, виконання контрольних робіт. Але ці форми перевірки знань не в кожному випадку можуть установити кількість і якість набутих умінь і навичок. Для вихідного контролю успішно використовуються активні методи навчання: серія контрольних практичних завдань, проблемних задач і ситуацій. Вони можуть бути індивідуальними та груповими.

    З-поміж методів активного навчання, що могли б бути ефективно використані на заняттях з прав людини, нами були відібрані наступні:

    ЛЕКЦІЇ (проблемна лекція, лекція з заздалегідь запланованими помилками). На відміну від змісту інформаційної лекції, що пропонується викладачем у вигляді відомого, підлягаючого лише запам'ятовуванню матеріалу, на проблемній лекції нове знання вводиться як невідоме раніше. Отримана інформація засвоюється як особисте відкриття ще не відомого для себе знання. Це дозволяє створити відчуття власного «відкриття» матеріалу для кожного, хто навчається. Проблемна лекція будується таким чином, що процес пізнання наближається до пошукової, дослідницької діяльності. Тут беруть участь мислення слухача і його особисте ставлення до засвоюваного матеріалу. Протягом лекції процес мислення стимулюється за допомогою створення викладачем проблемної ситуації до того, як слухачі одержать всю необхідну інформацію, яка складає для них нове знання. У традиційному навчанні роблять навпаки - спочатку дають знання, спосіб або алгоритм рішення, а потім приклади, які можна використати як вправи, у застосуванні цього способу. При читанні проблемної лекції слухачі самостійно пробують знайти розв’язання проблемної ситуації.

    Активна лекція будується таким чином, щоб обумовити появу запитань. Навчальний матеріал подається у формі навчальної проблеми. Вона має логічну форму пізнавальної задачі, що відбиває певні суперечності в її умовах і завершується питаннями, що ці суперечності об'єктивують. Проблемна ситуація виникає після виявлення протиріч у вихідних даних навчальної проблеми. Для проблемного викладу відбираються найважливіші розділи курсу, що складають основний концептуальний зміст навчальної дисципліни, є найбільш важливими для майбутньої професійної діяльності і найбільш складними для засвоєння. Навчальні проблеми повинні бути доступними, враховувати пізнавальні можливості слухачів, виходити з досліджуваного предмета і бути значимими для засвоєння нового матеріалу і розвитку особистості - загального і професійного. Загальна навчальна проблема і система підпорядкованих їй проблем розгортаються на лекції в живій мові викладача. В умовах проблемної лекції відбувається усний виклад матеріалу діалогічного характеру. За допомогою відповідних методичних прийомів (постановка проблемних і інформаційних питань, висування гіпотез і їх підтвердження або спростування, звертання до аудиторії за допомогою й ін.) викладач спонукає до спільного розмірковування, дискусії, що може початися безпосередньо на лекції або на наступному семінарі.

    Так, розповідаючи про права людини, лектор просто зобов'язаний користуватися зворотним зв'язком зі слухачами, цікавитися їх думкою і, ґрунтуючись на ньому, формулювати все нові і нові проблемні питання.

    Досить корисною в руслі викладання прав людини може бути також лекція «із запланованими помилками». Ця форма проведення лекції була розроблена для розвитку уміння оперативно аналізувати професійні ситуації, виступати в ролі експертів, опонентів, рецензентів, вичленовувати помилкову або неточну інформацію. Підготовка викладача до лекції полягає в тому, щоб закласти в її зміст певну кількість помилок змістовного, методичного або поведінкового характеру. Список таких помилок викладач приносить на лекцію і знайомить з ними тільки наприкінці лекції. Підбираються помилки, які найбільш часто допускаються на практиці. Викладач проводить лекцію таким чином, щоб помилки були ретельно сховані і їх не так легко могли помітити слухачі. Це вимагає спеціальної роботи викладача над змістом лекції, високого рівня володіння матеріалом і лекторською майстерністю. Задача слухачів полягає в тому, щоб у ході лекції зазначати в конспекті помічені помилки і назвати їх наприкінці лекції. На розбір помилок виділяється 10-15 хвилин. У ході цього розбору даються правильні відповіді на питання - викладачем, слухачами або спільно. Кількість запланованих помилок залежить від специфіки навчального матеріалу, дидактичних і виховних цілей лекції, рівня підготовленості аудиторії. Досвід використання лекції з заздалегідь запланованими помилками показує, що слухачі, як правило, знаходять помилки (викладач звіряє зі списком таких помилок).

    Нерідко вони вказують і такі помилки, що були мимохіть допущені викладачем, особливо мовні і поведінкові. Викладач має чесно визнати їх і зробити для себе певні висновки. Усе це створює атмосферу довіри між викладачем і слухачами, особисте включення обох сторін у процес навчання. Елементи інтелектуальної гри з викладачем створюють підвищений емоційний фон, активізують пізнавальну діяльність слухачів. Лекція з запланованими помилками виконує не тільки стимулюючу функцію, але й контрольну.

    Завдяки цьому методу викладач може оцінити рівень підготовки слухачів з предмета. За допомогою системи помилок викладач може визначити недоліки, аналізуючи які, одержує повну картину про структуру навчального матеріалу і труднощі оволодіння ним. Виявлені слухачами або самим викладачем помилки можуть послужити для створення проблемних ситуацій, які можна розв’язати на наступних заняттях. Цей вид лекції найкраще проводити у завершення теми або розділу навчальної дисципліни, коли вже сформовані основні поняття і уявлення.

    Окремими перевагами цього методу варто визнати те, що лекції з запланованими помилками викликають у слухачів високу інтелектуальну й емоційну активність, і те, що згодом вони з великим ентузіазмом на практиці використовують отримані раніше знання, здійснюючи спільну з викладачем навчальну роботу. Крім цього, заключний аналіз помилок розвиває у слухачів теоретичне мислення.

    Час проведення: 2 – 4 години
    ДИСКУСІЯ

    Розглядаючи дискусію як взаємодію викладача і слухачів, як організований вільний обмін думками, ідеями і поглядами щодо досліджуваного питання, відзначимо, що застосування цього методу в значній мірі оживляє навчальний процес, активізує пізнавальну діяльність аудиторії. Крім того, дискусія дозволяє викладачеві керувати колективною думкою групи, використовувати її з метою переконання, подолання негативних установок і помилкових думок слухачів. Ефект досягається тільки при правильному підборі питань для дискусії і умілому, цілеспрямованому керуванні нею.

    Дискусія може ґрунтуватися як на підготовці її учасниками аргументації, так і на вивченні та висловленні думок не підготовлених спеціально слухачів. У ході дискусії викладач наводить окремі приклади у вигляді ситуацій або стисло сформульованих проблем і пропонує їх обговорення, потім проводить короткий аналіз, формулює висновки. Позитивним у дискусії є, те, що слухачі погодяться з точкою зору викладача з великим задоволенням скоріше в ході дискусії, ніж під час бесіди, коли викладач лише вказує на необхідність прийняти його позицію з обговорюваного питання.

    Цей метод передбачає також, до деякої міри, контрольні функції і дозволяє викладачеві побачити, наскільки ефективно слухачі використовують отримані знання в ході дискусії. Негативним аспектом її використання є те, що учасники дискусії можуть неправильно визначати для себе область вивчення або не уміти успішно обговорювати виникаючі проблеми. Тому у цілому заняття може виявитися заплутаним. Учасники дискусії в цьому випадку можуть зміцнитися у власній думці, а не змінити її. Вибір питань для активізації слухачів і теми для обговорення складається самим викладачем залежно від конкретних дидактичних задач, які викладач ставить перед собою для даної аудиторії. У будь-якому випадку необхідно пам'ятати, що правильна побудова дискусії має на увазі виявлення і контрольоване зіткнення як мінімум двох різних точок зору, обов'язковий аналіз позицій і формулювання висновків, що відповідають програмі викладання.



    Час проведення: 4 години
    СЕМІНАРИ

    Ефективність семінару багато в чому залежить від якості лекцій і самостійної підготовки. Зокрема, у курсі викладання прав людини були б досить ефективні семінари дослідницького типу з незалежною від лекційного курсу тематикою, метою яких є поглиблене вивчання окремих проблем, з якими зустрічається фахівець. Розглянемо деякі з них:



    Міждисциплінарний семінар

    На заняття виноситься тема, яку необхідно розглянути в різних аспектах: політичному, економічному, науково-технічному, юридичному, моральному і психологічному. Для участі можуть бути запрошені фахівці відповідних професій. Між ними і слухачами розподіляються завдання для підготовки повідомлень за темою. Метод міждисциплінарного семінару дозволяє розширити кругозір слухачів, навчає давати комплексну оцінку проблемам.

    Ось один зі сценаріїв проведення такого заняття:

    1. Після вступу, що розкриває актуальність проблеми дотримання прав людини в правоохоронній діяльності, слухачам пропонується вказати всі можливі причини (соціальні, правові, економічні й інші), які впливають на дотримання прав людини. Усі причини записуються на дошці.

    2. Група поділяється на кілька підгруп, кожній з них дається завдання скласти ієрархію причин порушення прав людини в Україні, розташувавши причини від найбільш важливих до менш важливих.

    3. Складені ієрархії порівнюються і починається обговорення між підгрупами, у ході якого йде детальний, всебічний розгляд причин порушення прав людини.

    4. Результати підсумовуються.

    У ході такого заняття слухачі одержують не тільки можливість проаналізувати причини виникнення порушень прав людини в правоохоронній діяльності, але й детально розглянути кожну з них, визначити шляхи їх усунення.

    Проблемний семінар (використання дилем)

    Викладач ставить перед слухачами проблеми, що можуть бути сформульовані як дилема, проблемна ситуація, або просто проблемне питання. У залежності від того, скільки осіб у групі, можна вимагати або групової, або індивідуальної роботи з їх дозволу.



    Після того, як пропонуються різні варіанти розв’язання поставленої задачі, відбувається їх обговорення. У ході обговорення кожен зі слухачів може продемонструвати свої ідеї, знання й уміння, пов'язані зі сферою захисту прав людини.

    Метод проблемного семінару дозволяє виявити рівень знань у даній сфері і сформувати стійкий інтерес до досліджуваного розділу навчального курсу.

    Приклади ефективних дилем, що можуть бути використані для проблемного семінару:



    1. Працівник міліції допитує людину, яку підозрюють у крадіжці 6- літньої дитини. Цю дитину сховали в невідомому місці. Дитина знаходиться в такому стані, що її залишається жити не більше години. Працівник міліції впевнений, що підозрюваний знає про місцезнаходження дитини. Які крайні заходи може вжити правоохоронець для того, щоб довідатися про місцезнаходження дитини?

    2. Працівникам міліції стало відомо, що готується терористичний акт. Їм удалося затримати підозрюваного, і той визнає, що брав участь у підготовці вибуху, повідомляє про його час, але відмовляється вказати місце, де він відбудеться. Обмовляється тільки, що це людне місце. Що може зробити працівник міліції для запобігання теракту ?

    Час проведення: 4 години
    ДІЛОВА ГРА, ІНСЦЕНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ, ОБМІН РОЛЯМИ

    Суть ділової гри – активізувати мислення слухачів, підвищити самостійність майбутнього фахівця, внести дух творчості в навчання, підготувати до професійної практичної діяльності. Цей метод розкриває особистісний потенціал слухача: кожен учасник може діагностувати свої можливості поодинці і в спільній діяльності з іншими учасниками. У процесі підготовки і проведення ділової гри кожен учасник повинен мати можливість для самоствердження і саморозвитку. Викладач має допомогти йому стати в грі тим, ким він хоче бути, показати йому самому його кращі якості, що могли б розкритися в ході спілкування.

    Ділова гра – це контрольована система, тому що процедура гри готується і корегується викладачем. Якщо гра проходить у планованому режимі, викладач може не втручатися в ігрові стосунки, а тільки спостерігати й оцінювати ігрову діяльність. Але якщо дії виходять за межі плану, зриваються цілі заняття, викладач може відкорегувати спрямованість гри і її емоційний настрій.

    Перш ніж приступити до використання ділової гри в навчальному процесі, рекомендується почати з імітаційних вправ. З їх допомогою можна досить точно інсценувати різні аспекти діяльності. Такі вправи відрізняються меншим обсягом і обмеженістю розв'язуваних задач. Імітаційні вправи ближче до навчальних ігор. Їх мета – надати слухачам можливість у творчій обстановці закріпити ті або інші навички, акцентувати увагу на якому-небудь важливому понятті, категорії, законі. За умову повинно братися обов'язкове протиріччя, тобто в імітаційній вправі є елемент проблемності.

    Після імітаційних вправ можна переходити до ділових ігор. Мета такої гри - сформувати відповідні навички й уміння слухачів у їх активному творчому процесі. Соціальна значимість ділової гри у тому, що в процесі розв’язання певних задач активізуються не тільки знання, але й розвиваються колективні форми спілкування.

    У підготовці ділової гри можна виділити наступні операції:

    1) вибір теми і діагностика вихідної ситуації. Темою гри може бути практично будь-який розділ навчального курсу. Бажано, щоб навчальний матеріал мав практичний вихід на професійну діяльність;

    2) формування цілей і задач з урахуванням не тільки теми, але й з вихідної ситуації. Потрібно побудувати гру в одній ситуації;

    3) визначення структури з урахуванням мети, задач, теми, складу учасників;

    4) діагностика ігрових якостей учасників ділової гри. Проведення занять в ігровій формі буде ефективнішим, якщо дії викладача звернені не до абстрактного слухача, а до конкретного, або до групи;



    5) діагностика об'єктивної обставини. Розглядається питання про те, де, як, коли, при яких умовах і з якими предметами буде проходити гра. Для підготовки ділової гри можуть використовуватися всі дидактичні методи: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, частково-пошуковий, дослідницький, проблемне викладання.
    Так само слід дотримуватися методичних вимог:

      • гра повинна бути логічним продовженням і завершенням конкретної теоретичної теми (розділу) навчальної дисципліни, практичним доповненням вивчення дисципліни в цілому;

      • максимальна наближеність до реальних професійних умов;

      • створення атмосфери пошуку і невимушеності;

      • ретельна підготовка навчально-методичної документації;

      • чітко сформульовані задачі; умови і правила гри;

      • виявлення можливих варіантів рішення зазначеної проблеми;

      • наявність необхідного обладнання.

    У використанні ділової гри можна відзначити позитивні і негативні моменти.

    Позитивне в застосуванні ділової гри:

      • висока мотивація;

      • емоційна насиченість процесу навчання;

      • підготовка до професійної діяльності, формування знань й умінь, слухачі вчаться застосовувати свої знання;

      • обговорення після завершення гри сприяє закріпленню знань.

    Негативним є:

      • висока трудомісткість підготовки до заняття для викладача, він повинний бути уважним і доброзичливим керівником протягом всього ходу гри;

      • велика напруженість для викладача, зосередженість на безперервному творчому пошуку, володіння акторськими даними;

      • неготовність слухачів до роботи з використанням ділової гри;

      • труднощі із заміною викладача, який проводить гру.

    Ділова гра допомагає досягненню навчальних, виховних і розвиваючих цілей колективного характеру на основі знайомства з реальною організацією роботи.

    Пізнавальна ефективність, здійснювана в процесі гри шляхом знайомства слухачів з діалектичними методами дослідження питання (проблеми), організацією роботи колективу, з функціями своєї майбутньої професійної діяльності на особистому прикладі.

    Виховна: у процесі ділової гри формується свідомість приналежності її учасників до колективу; спільно визначається ступінь участі кожного з них у роботі; взаємозв'язок учасників при розв’язанні загальних задач; колективно обговорюються поставлені питання. Це формує критичність, стриманість, повагу до думки інших та до учасників гри.

    Розвиваюча ефективність: у процесі гри розвиваються логічне мислення, здатність до пошуку відповідей на поставлені питання, мова, мовний етикет, уміння спілкуватися у ході дискусії.

    Якість знань в ігровій формі значною мірою залежить від авторитету викладача. Викладач, який не має глибокого і стабільного контакту з членами групи, не може на високому рівні провести ділову гру. Якщо рівень знань викладача, його педагогічна майстерність, людські якості не викликають довіри у слухачів, гра не буде мати запланованого, а може навіть дати протилежний результат.

    Для інсценування діяльності можна запропонувати рольове розігрування ситуацій допиту (причому як підозрюваного працівниками міліції, так і працівника міліції - співробітниками УВБ).



    Час проведення: 6-8 годин
    РОБОТА З ВІДЕОФІЛЬМАМИ

    Перегляд як спеціальних, так і документальних та ігрових відеофільмів сприяє значному підвищенню мотивації слухачів і викликає значний інтерес до заняття. Відеофільм може бути прекрасно використаний як для ілюстрації багатьох положень навчальних курсів, так і для формулювання проблемних ситуацій, питань.

    Можуть бути використані «Набережна Орфевр», «Тренувальний день».

    Після перегляду окремих епізодів фільмів проводиться обговорення. Крім того, необхідно з'ясувати, які питання виникли у слухачів у ході перегляду. Кожен учасник заняття міг би прокоментувати окремий епізод.

    Можна також роздати заздалегідь підготовлені бланки з питаннями, на які слухачі повинні будуть відповісти після перегляду епізоду.

    Заняття повинно проводитися таким чином, щоб у слухачів у жодному разі не склалося враження, що в ході перегляду епізоду можна розслаблюватися і відпочивати.



    Час проведення: 2 години
    АСОЦІАЦІЇ

    Цей метод може бути використаний досить ефективно у тих розділах курсу, коли виникає необхідність розглянути такі уявлення про права людини, що можуть заважати процесу навчання. Якщо у когось зі слухачів вони й існують, то в процесі навчання це буде значною мірою заважати їм опановувати матеріал. Єдиний спосіб роботи з негативними установками – їх відкрите визнання й обговорення.

    Як завдання, викладач пропонує слухачам обміркувати будь-яке поняття. Це може бути поняття «права людини», «законність», назва якої-небудь групи людей (етнічної, професійної). Питання може бути сформульовано так: «Коли ви думаєте про «___», які асоціації у вас виникають?». Усе, що спадає на думку слухачам, викладач записує на дошці – це сприяє активності слухачів. Необхідно записати всі, навіть дуже негативні асоціації, можна лише трохи переформулювати їх.

    Мета методу відкрито обговорити ставлення, тому викладач повинен створити умови для відкритого висловлення своєї думки.

    Важливим фактором успіху цього методу є здатність і готовність викладача обговорювати зазначені теми в позитивному ключі і привести групу до усвідомлення помилковості й одновимірності свого сприйняття. Цінність цього методу полягає в тому, що він розширює або змінює переконання, які обмежували навчання слухачів.

    Час проведення: 2 години
    ГРА В АДВОКАТА

    Цей цікавий метод змушує слухачів практикуватися у веденні дискусії, відстоювати свої судження й обґрунтовувати їх. Роблячи це, слухачі виявляють своє ставлення до предмета дискусії. Метод легко використовувати у випадку, коли виникає потреба в активізації групи.

    Для цього підготовлюються парні твердження. Жодне з них не повинно бути ні абсолютно правильним, ні абсолютно помилковим, обидва можуть бути прийнятними в суперечці.

    Кожний зі слухачів вибирає собі картку з твердженням і готується захищати її в груповій дискусії, готує відповідну аргументацію.

    Обговорення неоднозначних, часом спірних тверджень викликає в групи сплеск емоцій, інтересу і мотивації на подальше навчання. Необхідність відстоювати свою точку зору уможливлює більш інтенсивне оволодіння матеріалом, на основі якого будується дискусія.

    Іншим варіантом проведення заняття з використанням цього методу є розбір конкретних ситуацій, коли слухачі стають на захист або осуд тих або інших дій як громадян, так і працівників правоохоронних органів. Розбір багатьох ситуацій припускає навіть «зустріч адвокатів» супротивних сторін.

    У цьому випадку більше вимог пред'являється до викладача, тому що йому доведеться привести гру до логічного завершення, що лежить у руслі ідеології курсу і, крім того, вести заняття так, щоб усі слухачі залишалися задіяними.

    Час проведення: 4 години
    СТЕРЕОТИПИ

    Використання цього методу призначене для того, щоб слухачі задумалися над своїм сприйняттям інших людей. Це можуть бути етнічні, релігійні, професійні, гендерні групи.

    За допомогою спеціальних бланків з незакінченими пропозиціями, викладач збирає інформацію про стереотипи, що існують у слухачів.

    Вони озвучуються, записуються, слухачі ознайомлюються з усім списком і висловлюють свою думку.

    Формується дискусія й обмін думками, що надалі дозволяє формувати мотивацію на вивчення матеріалів про рівні права різних груп населення.

    Час проведення: 2 години
    МАЛЮНКИ

    Цей метод дозволяє стимулювати думки слухачів про зв'язки між можливими порушеннями прав людини і повсякденною роботою правоохоронних органів. Метод досить простий і може бути використаний на будь-якому етапі навчального курсу.

    Викладач готує малюнки, на яких зображені різні форми порушення прав людини. Слухачі одержують завдання вільно фантазувати і придумати до них ситуації. Це допомагає створити вільну, позбавлену конфронтації атмосферу в аудиторії.

    За кожним малюнком доброволець розповідає історію. У ході розповіді він відповідає на питання:

    - які дії зображено на малюнку ?

    - які порушення ви спостерігаєте або допускаєте, що вони мають місце?

    - що далі буде відбуватися з людьми, зображеними на малюнку ?

    Після кожної розповіді викладач вислуховує думку присутніх.

    Підводячи підсумки, слухачі повинні зрозуміти, що різні ситуації, які здаються досить невинними для працівника міліції, можуть бути доволі загрозливими для пересічного громадянина. Крім того, багато невизначених ситуацій можуть призвести до найнесподіваніших і негативних наслідків.

    Час проведення: 2 години
    ВИКОРИСТАННЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ

    Мета цього методу - дати можливість слухачам обміркувати і переоцінити свій життєвий досвід, середовище, у якому вони знаходяться і працюють. Пропонується також розглянути свою поведінку в різних ситуаціях.

    Цей метод варто використовувати скоріше наприкінці курсу, тому що «не розігріті» наперед слухачі можуть відмовитися від завдання розповідати випадки з особистого досвіду, пов'язані з порушенням прав людини. Разом з тим, навіть якщо вправа виконується наприкінці курсу, є сенс витратити якийсь час на попереднє обговорення самого завдання.

    Викладач пропонує слухачам поділитися своїм досвідом зіткнення з випадками порушення прав людини. Усі випадки повинні бути анонімними і не розголошуватися за межами аудиторії.

    Кожен слухач викладає свій випадок на папері. Після чого група поділяється на дві підгрупи, кожна з яких представляє найбільш яскравий приклад з життя. Далі проходить їх обговорення, що включає розбір того, які права людини були порушені, як реагували колеги, наскільки такі випадки поширені, як таким порушенням можна протистояти, що потрібно змінити в роботі правоохоронця, щоб такого більше не відбувалося.

    Незважаючи на те, що говорити про порушення прав людини, спираючись на власний досвід, завжди важко, це дозволяє в деякій мірі зруйнувати той кодекс мовчання, яким огортає порушення прав людини в поліцейській діяльності помилкова професійна етика.

    На цьому занятті з'являється можливість поставити працівників міліції перед вибором – дотримуватись прав людини або підкорятися вимогам негативних традицій.

    Час проведення: 4 години
    ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ

    Цей метод дає слухачам можливість відчути, що значить бути «підзвітними», а також навчитися умінню брати на себе відповідальність і бути відкритими для громадськості.

    Метод призначений для використання на останніх заняттях курсу.

    Наприклад: група поділяється на підгрупи, приблизно по 5 осіб у кожній. Вони будуть представляти різні прошарки населення, так чи інакше втягнуті у розв’язання проблеми дотримання прав людини (правозахисники, міліція, прокуратура, представники потерпілої сторони, міжнародні спостерігачі, громадськість, ЗМІ). Кожна з груп одержує своє завдання щодо підготовки стратегії поведінки та питань.

    Загальна фабула для прес-конференції така: «Нещодавно мало місце порушення прав людини з боку працівників міліції. У перестрілці зі злочинцями працівником міліції був убитий випадковий перехожий. Про це стало відомо громадськості. З цього приводу була проведена прес-конференція, де всі зацікавлені сторони мали можливість задати питання і відповісти на питання інших».

    У ході наступного обговорення аналізується поведінка кожної зі сторін, з’ясовується, хто взяв на себе відповідальність за цей випадок. Наприкінці обговорюються причини виникнення помилок при проведенні прес-конференції.

    Час проведення: 6 годин
    Розглянуті нами ключові методи активного навчання, звичайно, не відображають всього їх різноманіття, однак є достатніми для того, щоб зробити викладання прав людини для працівників міліції і слухачів відомчої системи освіти більш цікавим, захоплюючим і ефективним. Водночас лише використання цих методів не гарантує успішності процесу навчання. Існує певний набір інструментів для вибору методів, які найбільш підходять для навчання.

    По-перше, як при підготовці конкретних занять, так і при розробці всього курсу, необхідно чітко сформулювати (у першу чергу для себе) – якого результату і викладач, і ті, кого він навчає, прагнуть досягти. Один з підходів полягає в постановці наступних питань – задача важка, але необхідна:



    1. Що саме слухачі повинні знати (знання)? Незважаючи на те, що більшості з нас хотілося б, щоб з наших занять несли якнайбільше знань з нашої дисципліни, наукові дослідження показують, що існує реальна межа того, що людина може вивчити в будь-який період заняття. І більше матеріалу, чим вона дозволить, ми дати не зможемо. Це змушує нас уважно перевірити зміст курсу;

    • який тематичний мінімум з мого курсу повинні запам'ятати на все життя?

    • якою інформацією слухачі можуть оперувати з повсякденного життя?

    • який з матеріалів занять представляється найбільш цікавим і емоційно насиченим?

    2. Що, на мій погляд, слухачі повинні вміти робити (навички)?

    Навчання навичок дотримання прав людини є таким же обов'язком для викладача, як і прищеплення знань. Саме завдяки цьому компоненту навчання ми можемо сподіватися, що в багатьох ситуаціях наші випускники будуть знати, ЯК САМЕ їм треба діяти, щоб бути ефективними і одночасно дотримуватись прав людини. Не можна сподіватися, що слухачі як-небудь набудуть корисних навичок самостійно, вивчаючи розглянутий матеріал, виконуючи письмові роботи, вирішуючи проблеми і проводячи усні презентації. Невипадково протягом багатьох років ми чуємо, що працівники міліції, які вивчили курс з прав людини, мають про них певні знання або уявлення, але слабко застосовують їх у професійній діяльності через брак комунікативних навичок та навичок вирішення проблем. Саме тому викладач зобов'язаний додатково прищепити когнітивні і професійні навички. Прийняття цього твердження веде до іншого комплексу проблем при розробці курсу:



    • яких умінь необхідно навчити і як оцінювати ці уміння в моєму курсі?

    • якою мірою слухачі повинні демонструвати володіння цими навичками?

    • за яких умов я можу прищепити ці навички в аудиторії або поза нею?

    Відповіді на ці питання забезпечують успіх методів активного навчання, що відповідають запитам слухачів.

    3. Що, на мій погляд, слухачі повинні відчути ?

    На перший погляд, багато викладачів можуть ухилитися від задачі, що здається їм надто простою і не зовсім академічною. Однак, багатьом з нас хотілося б, щоб наші слухачі мали відчуття, що вони відкривачі своїх задумів у матеріалі нашої дисципліни, або відчули інтелектуальне й емоційне задоволення від того, що вони змогли вирішити проблему чи дійти суті розглянутої події. Очевидно, що у більшості навчальних закладів основна проблема, яку називають викладачі – відсутність мотивації у студентів. На щастя, курс з прав людини є сферою, у якій використання методів активного навчання може бути успішним. Так, активні методи, сфокусовані на дискусії, мотивують більше, ніж просто лекція.

    Справді, для деяких дисциплін розвиток особистого ставлення є основною метою курсу. Зокрема, можна розглядати розвиток співчуття як важливу задачу курсу з прав людини; через рольові ігри створювати ситуації, в яких буде розвиватися емпатія і розуміння тих, чиї права порушуються.

    1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

    Коьрта
    Контакты

        Главная страница


    National endowment for democracy