Скачать 264.31 Kb.


Дата10.02.2018
Размер264.31 Kb.

Скачать 264.31 Kb.

Сценарій до 8 Березня



Сторінками жіночої долі

(2010 рік)


(За сценою)
І. Без сонця не цвістимуть квіти,

Без любові немає щастя,

Без жінки немає любові,

Без матері немає ні поета, ні героя.


ІІ. Всі побажання, музика й пісні,

Весняний настрій ми даруємо тобі,

Ненько наша мила, люба, дорога,

Для тебе вальс святковий дарує дітвора.


(Діти танцюють вальс. Після танцю на сцену виходять двоє ведучих).
І. Увага! Увага!

Спішіть, поспішайте!

Господарі й гості, цей зал не минайте!

Заходьте, будь ласка, гуртом, поодинці,

Чекають на вас тут чудові гостинці!
ІІ. Гей, дорослі і малята!

Всіх ми раді привітати!

Всіх запрошуєм на свято!

Буде посмішок багато,

Буде радість, буде казка,

Відпочиньте ви, будь ласка.

І. Коли настає весна і на вулицях з’являються перші весняні квіти, в кожному домі, в селі і в місті відзначається велике свято – Міднародний день – 8 березня. Ось і сьогодні ми зібралися на свято – свято весни, свято кохання.

ІІ. Ми вітаємо жінок, наших мам, бабусь, сестер. Всіх, кого ми знаєм і не знаєм. Всіх, хто живе поруч з нами і далеко від нас. Посивілих жінок і молодих дівчат. Низький уклін Вам, дорогі жінки, милі мами і бабусі.


І. Одвічно стоять поруч слова: жінка-мати, жінка-сестра, жінка-дружина, розрадниця, кохана, єдина.
ІІ. Жінки можуть усе. Але ким би не були вони, які б рекорди не встановлювали, вони завжди залишаються жінками. Сьогодні ми будемо разом з вами писати книгу історії села Високі Байраки і напередодні жіночого свята пройдемося сторінками саме жіночої долі.
І. Шановні жінки та дівчата, талановиті та хазяйновиті,

Прийміть нашу щиру шану і вдячність.

Хай Вам щастить завжди і всюди,

Хай будуть поруч гарні люди,

Хай негаразди обминають,

Надія шлях Ваш осяває.

Здоров’я, успіхів, добра

Шкільна Вам зичить дітвора.


Вас вітає шкільний дитячий хор «Пісня наша дзвенить», «Весна».
(Виходить малеча)

1. Сердечними словами

Вітаємо вас, рідні мами!

Вітаємо всіх з весною,

Із долею ясною!

2. Спасибі вам і знов і знов

За вашу ласку і любов,

За те, що вдома повсякчас

Ви так турбуєтесь за нас.

3. Що нас так смачно годували,

Що нас так пильно доглядали,

Що не стуляючи очей

Не досипали ви ночей.
4. І щасливо той живе,

В кого бабця люба є.

Той біди вже не зазнає,

Бо бабусенька скрізь дбає.


5. Низько я, низько вклоняюсь,

Жінко тобі до землі.

Хай буде доля щаслива,

Сонце хай сяє тобі.

6.

Діти хай радість приносять,



Хай зачека сивина,

Щоб ти повіки щаслива,

Жінко кохана, була!

7. Радісним сяйвом хай грають

Очі твої чарівні

І навіки не згасають

Ласки святої вогні.
8. Горе тебе хай минає

В свята і в будні – завжди,

Посмішка сяє, мов сонця

Промені чисті ясні!

9. Ми любимо тебе, о добра жінко!

Бабуся, мама і сестричка-намистинка,

І вчителька моя, найкраща в світі,

Сьогодні ми тобі даруємо пісні і квіти.

10. Промінчик сонця лагідно лоскоче

І з радістю усім шепоче:

«Весна прийшла, прийшла весна,

Жіноче свято принесла».



Призер обласного конкурсу «Паросток» Іра Гаїч «Дівчина –Весна»
І. Колись дуже давно, на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які закінчувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив сам цар морських глибин Нептун, надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.

- Хоч як люди хваляться своєю силою, а мене бояться. Ніхто не пускає стріл в мій бік.

Та одного разу вийшли до вогнища три юнаки і пустили в бік Нептуна три стріли.

- Я вас поховаю у морській безодні, - заревів Нептун.

Матері, дивлячись на своїх синів, замислилися. «Цар морів і справді може це зробити», - переживали вони, думали, думали і вирішили віддати свою силу синам. Юнаки стали такими дужими, що могли вистояти навіть під ударом величезної хвилі. А матері, що віддали свої сили дітям, стали слабкими.
ІІ. Ти бачив коли-небудь слабких, немічних жінок? Якщо зустрінеш їх, не посміхайся. То вони віддали свої сили своїм дітям.
І. Розлючений Нептун вигукнув:

- Хай вони вистояли проти мене на березі, але в морі я порву їм руки.

Жінки знову зажурилися. Раптом на поверхню води вийшли доньки морського царя. Вони, як і їхній батько, були некрасивими.

- Жінки, віддайте нам свою красу, ми врятуємо ваших синів. З морської трави сплетемо для них жили, і руки у них будуть такі ж сильні, як у нашого батька.

Жінки погодились.
ІІ. Якщо ти побачиш десь некрасиву жінку, не смійся, не відвертайся. Знай: вона пожертвувала своєю красою заради дітей.
І. Коли цар Нептун дізнався про вчинок своїх доньок, він страшенно розгнівався і перетворив їх у чайок.

ІІ. Ти чув, як плачуть чайки над морем? Це вони просяться додому, але жорстокий батько не пускає їх. А моряки на чайок дивляться - не надивляться. Тому що вони носять красу їхніх матерів.
І. От, нарешті, юнаки, ставши сильними, вийшли в море. Вийшли та й не повернулися.

Голосно зареготав Нептун:

- Не діждатися вам своїх синів. Вони заблукали. Заблукали, бо у морі немає доріг.

Тоді матері вигукнули:

- Хай у наших очах буде менше світла, але нехай над землею яскравіше світяться зорі, щоб сини наші знайшли дорогу до рідних берегів.

Тільки-но матері сказали це, як у небі яскраво-яскраво засіяли зірки…


ІІ. Ось яка сила материнської любові! Пам’ятайте цю легенду! В ній сказано так багато!
Переможець міжнародного конкурсу «Золоті зернята України», призер Всеукраїнського конкурсу «Провесінь»_Анастасія Єфімова «Мамина коса»_
І. Слово «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на уста - промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою.
ІІ. «Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «м-а-м-о», мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар Божий, тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати. Це - мить, і це - вічність, бо мама завжди з нами, вона живе у нас, у наших дітях та внуках, в усьому нашому роді та береже нас і благословляє на добро».
І. У нашому селі Високі Байраки таких матерів багато, але сьогодні хочеться згадати саме тих, хто народив та виховав трьох і більше дітей. Це, так званих – багатодітних жінок:

  1. Синельнікова Наталія Георгіївна

  2. Францева Ріта Марселіївна

  1. Олєйник Валентина Михайлівна

  2. Татарченко Олександра Степанівна

  1. Середня Галина Іванівна

  2. Гавриленко Тетяна Анатоліївна

  1. Крикуненко Лариса Іванівна

  2. Олійник Варвара Тимофіївна

  1. Токар Людмила Василівна

  2. Середніцька Тамара Тимофіївна

  1. Шаповалова Валентина Олексіївна

  2. Рясна Ніна Андріївна

  1. Гуцало Людмила Олександрівна

  2. Брайченко Віра Григорівна

  1. Брайченко Валентина Григорівна

  2. Цапро Надія Олександрівна

  1. Цуцуран Юлія Єрмолаївна

  2. Борова Олена Григорівна

  1. Нем»ята Лідія Олексіївна

  2. Яневська Світлана Гамілівна

  1. Стогнієнко Лідія Василівна

  2. Іванова Зоя Єфремівна

  1. Мацкаль Валентина Михайлівна

  2. Соменко Катерина Василівна

  1. Свободчикова Валентина Данилівна

  2. Матіко Лідія Миколаївна

  1. Кочмарик Надія Сергіївна

  2. Петренко Наталія Василівна

  1. Апостолова Наталія Миколаївна



  1. І цей список можна продовжувати й продовжувати, а на сцену просимо піднятися матерів, найстарші діти яких сьогодні ще ходять до школи і треба ще сили й сили, щоб їх, як кажуть в народі, «поставити на ноги» або «вивести в люди». Тож, будь ласка, просимо підніміться до нас на сцену: Федотова Наталія Іванівна.

  2. Кіщенко Людмила Леонідівна

  1. Крикуненко Катерина Миколаївна

  2. Андреєва Оксана Анатоліївна

  1. Горбенко Людмила Василівна

  2. Петренко Наталія Миколаївна


(Багатодітні матері піднімаються на сцену)


  1. Прийміть, будь ласка, низький уклін за вашу сміливість, за любов до дітей, за недоспані ночі, за довічні турботи.

  2. У всіх народів, у всі віки Жінка-мати була охоронницею, добрим ангелом домашнього вогнища, її мудрість поважали у сім»ї, в її розрадах знаходило спокій зранене й зболене синівське серце. І сьогодні, на урочистому вечорі, ми вдячним словом вшановуємо жінок-матерів, дорогих і шановних трудівниць нашого села.

  1. Вітаємо вас, шановні, зі святом, бажаємо добра і здійснення сонячних материнських мрій і надій. Радості вам без меж за успіхи дітей, синівського тепла і доброти любих донечок.

  2. Прийміть в дарунок квіти та маленькі подаруночки на честь свята.


(Діти вручають квіти і подарунки матерям)
Танцюють учні 2-го класу «Ни кола, ни двора»

І. Великий пролетарський письменник Максим Горький писав: «Усе прекрасне в людині – від проміння сонця і від молока матері…»


ІІ. Скільки ніжності в очах матері, скільки радості й тривоги за майбутнє малюка… Ореолом святості і вічної таємничості оповите її чоло. У нашому залі чимало сьогодні молодих мам, які з любов»ю пестять своїх первістків. Хай ця радість ніколи не затьмарюється бідою і лихоліттям. Нехай множиться наш славний рід!
І. А на сцену ми хочемо запросити маму наймолодшої дівчинки села Татарченко Світлану Володимирівну. Її донечці Татарченко Полінці Олександрівні сьогодні виповнилося 2 місяці і ____ днів. Вона вже вміє усміхатися, агукати, впізнавати маму й татка, засинати на теплих бабусиних руках і кривитися від запаху бензину, який інколи вона чує від дідуся. Полінка постійно вимагає уваги, не буде вона й миті у мокрих пелюшках, настійно й голосно розбудить вночі всіх, щоб попоїсти, і у свій ще зовсім невеликий вік – вона гарна й приваблива.

2. Дорога Світлано, найбільша радість для мами, коли її дитинка усміхнена й здорова. Вітаємо тебе і твою донечку із святом і бажаємо міцного здоров»я тобі і твоїй донечці. Нехай твоє ластів»яточко, козеняточко, киценяточко, а іноді й поросяточко тебе тільки радує і на твоїх очах викликає тільки сльози щастя. Ці квіти для тебе.


Аліна Чудін) «Остров детства»
І. Життя прожити – не поле перейти, але воно невпинно йде і йде. Старість неминуча, смерть невблаганна – перед нею не можна зачинити двері свого дому. Проте старість можна прикрасити щедрим словом, лагідною посмішкою, турботою близьких та знайомих людей. Головне кожному слід пам’ятати, що як ти ставишся до людини похилого віку, так і до тебе будуть ставитися інші, коли час зістарить тебе.
ІІ. Дозвольте вас познайомити із найстаршою жителькою нашого села – Дудник Катериною Терентіївною, якій 15 березня виповниться 92 роки. При нашій з нею зустрічі Катерина Терентіївна розповіла, що ніяких секретів довголіття у неї немає, просто вона ніколи не задумується над тим, що завтра її може вже не бути. «На світ потрібно дивитись із позитивом та з вдячністю Богові за прожитий день, – розповіла нам Катерина Терентіївна, головне усе робити з душею. Справа, від якої ви не отримуєте задоволення укорочує людині віку. Я все життя займалася тільки справами, які мені подобалися і це давало сили та енергію жити». А ще бабуся розповіла, що так довго прожити їй допомагає молитва, співи, почуття гумору і піст. Ні вона, ні її чоловік, який вже помер не мали жодних шкідливих звичок, а за кожен прожитий день завжди дякували Богові. Бабуся розповідає, що жодного дня не прожила без молитви.

І. Ми звеличуємо святу і безкорисливу їхню працю, натруджені їхні руки, які гладили по голівці дітей, пригортали у холод і голод, знімали жар з чола пораненого бійця, випікали духмяний хліб. О, святі наші жінки, в неоплатному боргу ми перед ними!



ІІ. Це саме їхні роботящі руки, з попелу війни підняли до життя нашу землю, вмили гіркою сльозою, засіяли молодим життям. Заквітла перед хатою вишня, зацвіла в саду матіола, защебетав соловейко. Жінка завжди була і є символом рідного дому, рідної землі, Батьківщини.
Ансамбль «____________________»________________________
Іра Гаїч «Мамо»

І. Творча особистість... Усього лише два слова, але вони містять у собі глибокий зміст. Це людина, яка у змозі реалізувати свої індивідуальні потреби та можливості, має нетрадиційне самостійне мислення, багатий духовний світ, уміє пізнавати, бачити навколишнє оточення, створює щось нове, оригінальне, неповторне.

ІІ. Деяким людям подобається малювати, іншим - слухати музику, писати вірші, романи тощо. Творчі люди дуже тонко відчувають все, що відбувається навколо, їх приваблює усе красиве. Для них мистецтво - це не просто гарні речі чи картини, а справжня прикраса життя. Місце для творчості є у кожній людині, але для деяких байрачан "почуття прекрасного" має вирішальне значення, тому що воно стало сенсом їхнього життя.

І. Дозвольте познайомити вас із людьми, з яких ми беремо приклад і натхнення у вихованні підростаючого покоління. Просимо піднятися на сцену Свободчикову Валентину Данилівну. Якщо ви зайдете в дім до цієї талановитої жінки, то відразу й не збагнете: це житловий будинок, чи галерея. А чи може куточок природи, природи невіддільної від людського життя. Маленька, тендітна хазяйка цієї затишної хатини здатна уособити величну красу пейзажу, у всій її життєвій правді. А скільки вона містить у собі звуків, думок, обривків почуттів, мрій, вдумливих, глибоких, вічних. Тільки художник-пейзажист із високим потенціалом духовності може зрозуміти і почути цю поезію, музику і таємничу загадковість її. Цієї майстерності навчив Валентину Данилівну її батько. Він передав свої гени творця не тільки доньці, а й онуці Катерині й правнучці Євгенії.

ІІ. Запрошуємо на сцену Ткаченко Олену Степанівну. Ця жінка обдарована вмінням вишивати, малювати, вязати, шити, ще й вирощувати квіти. Мистецтво кожного творця визначається його мальовничим баченням світу. Але бачення буває різне — зірке, проникливе, напружене, жагуче, спокійне, байдуже. Бачення Олени Степанівни Ткаченко — довірливе. Її мистецтво поетично одуховлене. Своє вміння жінка передала дочці Вірі та онуку Роману, який навчається лише у 8 класі, а вже став переможцем різних конкурсів з малювання. Приємно, що саме картина, змальована Романом із краєвидів Високих Байраків, посіла почесне перше місце у обласному конкурсі юних художників. Свої вишиті картини Олена Степанівна дарує родичам і знайомим. Наприклад, портрет Тараса Шевченка сьогодні прикрашає стіни дитячого садка у місті Кіровську Донецької області, інтернат для дітей у Новій Празі і разом із портретом Івана Франка прикрашає аудиторії Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

І. Запрошуємо на сцену Федотову Любу. У неї ще немає такого хисту у малюванні, як у вищезгаданих односельців, але вже сьогодні її картини не можуть не милувати око. Я думаю, що Люба буде вдячною послідовницею цих прекрасних майстринь.

ІІ. На сцену прошу піднятися Тарапаку Світлану Іванівну. Ця жінка здається такою непосидючою Фігаро. Вона одночасно і тут, і там, і ще деінде. Приятелює з багатьма своїми байрачанами, тому що відкрита і життєрадісна, вона заряджає позитивом навколишніх, притягує до себе людей. Особливо цей магнетизм впливає на її рідних, таких же непосидючих та моторних.

(Зачитується вірш Тарапаки С.І.)

1. Світлана Тарапака «Моє село»

Село моє, тебе, як не любити?

Цей простір ніжно-голубий,

В саду дерева вишнями облиті

І мерехтіння променів між них.

Стежина заблукала між горбами,

А смуга сонця залишає слід.

Прозорим, легким покривалом

Вкриває зелень морем під блакить.

Село моє, тебе, як не любити:

Співає соловейко у саду,

І відголос чарівних переливів

Запали в душеньку мою.

Село моє, тебе, як не любити?

Димлять шляхи, біжать у далечінь.

Де б не була, ніде не зможу жити,

Бо тут душа моя, мій рідний дім.

2. Запрошуємо на сцену Шевцову Тетяну Олександрівну. У народі кажуть: «Талановита людина – талановита в усьому». До таких людей належить і Тетяна Олександрівна. Адже окрім того, що вона чудова людина, вродлива і кохана жінка, Бог наділив її ще й двома талантами: вона чудово співає та пише вірші. Проте творчі здібності героїні проявилися не відразу. Спочатку жінка відкрила в собі дар співу і лише потім – талант до написання віршів. Пригадує, як ще змолоду писала віршовані привітання до свят. Потім написала «Колискову» для сина. В Тетяни Олександрівни вже близько _____ власних пісень та віршів. Пише переважно українською. Ми переконані, що про її талант повинні знати всі. Саме тому наші вчителі музики допомагають покладати її вірші на музику, а донька Світланка їх прекрасно виконує.

1. Дозвольте вас познайомити із юними поетесами Турумбетовою Альоною і Якушовою Оленою. Вірші, які пишуть ці дівчата, вражають своєю задушевністю, теплотою і дивовижною щирістю, тою високою щирістю, яка розкриває душу людини. Не дарма вірш Турумбетової Альони посів перше місце на обласному конкурсі юних поетів і висить у рамці в приміщенні комерційного технікуму, де навчається дівчина. Звичайно, перш за все, це свідчить про художню майстерність юних поетес, про їх талант. Але є і ще щось, не менш важливе. Що саме? Можливо, відповідь знайдете, почувши їхні вірші?

2. Альона Турумбетова «Мати»

Маленький двір, старенька хата

У небі голуби летять,

А біля тину стоїть мати

І дивиться кудись у даль.

На серці сумно і тривога,

Але пуста чомусь дорога,

Ніхто не звернеться до неї,

Не скаже: «Здраствуй, мила нене.

Ми тут, ми знову повернулись».

І мати стиха обернулась.

Нема нікого. Тільки вітер

Колише на деревах віти.

Вона сама. Забули діти.

Ніхто до неї не прилине.

Вони ж для неї, мов перлини.

Дорогоцінні і коштовні,

Але красиві тільки ззовні.

Хіба ж так можна, люди добрі,

Щоб рідну матір забували

І слова лагідного не сказали.

Ви ж зрозумійте: ненька в нас єдина,

А час біжить, він дуже швидкоплинний

І нам його не в силах зупинить,

Тож бережіть ви кожну мить.

І хочеться таке сказати:

Не дай вам Боже рідну матір забувати!!!

1. Шановні, прекрасні, творчі байрачанки – щастя вам, натхнення, успіхів і обовязково наслідувачів ваших талантів.

Світлана Чоботарьова виконає пісню своєї мами «Журавлина пісня»


1клас танцює танок «Курчата»

1. У нашому селі є дуже багато розумних людей, які хочуть не залишатися на досягненому, а долати все нові й нові вершини. Науковим центром з давніх-давен на селі вважалася бібліотека, а найважливішим в роботі бібліотек - є читач. Бібліотекарі завжди готові миритися з наявними умовами праці, матеріальною базою.

Всі бібліотекарі, які працювали і в сільській бібліотеці і в шкільній володіли мистецтвом спілкування, були компетентними у різних галузях знань, тримали в пам’яті різноманітну інформацію. Бібліотечна діяльність – це самовіддана  та  клопітка праця, без якої  інформація, що зберігається у бібліотеці, може залишитися незапитаною.  Бібліотекарі відкривають для своїх читачів величезний світ інформації, представлений в книгах, журналах, а сьогодні вже і в комп’ютерних мережах. Вміння бібліотекарів орієнтуватися в інформаційному просторі, задовольняти запити читачів, професійно самовдосконалюватися – завжди були є і будуть основними критеріями оцінки роботи бібліотекарів. Тож сьогодні дозвольте представити вам бібліотекарів села Високі Байраки.

2. На сцену запрошую Андріяшевську Ніну Вереміївну, яка пропрацювала бібліотекарем сільської бібліотеки ______ років. Фонд бібліотеки тоді був невеликим, але кожну книжечку Ніна Вереміївна берегла, як зіницю ока. В бібліотеці завжди затишно, чисто, гарно. Жінка щоразу зустрічала читачів посмішкою, хоч би там що не траплялося в неї вдома. А тому до бібліотеки поспішали байрачани не тільки, щоб обміняти книгу, а й поспілкуватися з приємною Ніною Вереміївною.

1. На сцену хочу запросити людину, яка стояла у витоків організації мережі бібліотек у Кіровоградському районі. Це Воловик Зоя Купріянівна. Саме вона, починаючи з 1954 року пішки ходила із села в село з однією метою – організувати бібліотеки, навчити бібліотекарів бібліотечній справі, яку сама здобула в Олександрійському культосвітньому технікумі. Вона дуже любила порядок на книжних рядах і тому вся література мала системний облік і своє власне місце в бібліотеці. Ставши бібліотекарем Високобайрацької шкільної бібліотеки у Зої Купріянівни з’явилося більше вільного часу і вона творчо його використовувала: писала вірші, грала на баяні, малювала картини, збирала рецепти народної медицини і так захопилася творчістю, що продовжує все це робити і нині.

2. Дозвольте запросити на сцену Ковальчук Любов Олексіївну. З жодною жінкою села не мріяли про зустріч така кількість чоловіків, як саме з Любов’ю Олексіївною. Адже саме вона не жалкуючи власних ніг, які долали в день десятки кілометрів, не жалкуючи власних рук, які несли тяжку ношу, приходила то на одну бригаду, то на іншу і приносила людям радість спілкування з книгою. Хоч і поралися чоловіки біля тракторів та машин і руки їхні були в мазуті, але книги завжди берегли і повертали чистими та охайними. За це Любов Олексіївна до цих пір вдячна своїм читачам. Сьогодні Любов Олексіївна вишиває, майструє, випікає чудові паляниці, а головне - читає, тому що полюбляє рідну українську мову і хоче бути завжди в центрі всіх подій, що відбуваються в світі.

1. Хочу запросити до цього чудового гурту дві подруги. Це жінки, які сьогодні владарюють у сільській та шкільній бібліотеці. Це Дарієнко Валентина Андріївна і Ткаченко Валентина Миколаївна. Їх обєднує одна спільна праця, яку вони виконують, я повинна сказати, на високому рівні. Так от Валентина Андріївна започаткувала бібліотечні дні для учнів школи: у кожного класу є свій день в тижні, коли вони приходять до сільської бібліотеки і пізнають тамтешній світ книги. Валентина Андріївна ще встигає і бути чудовою домогосподаркою, у якої завжди порядок і в квартирі і на подвірї. Дуже мріє Валентина Андріївна про такий же порядок і в бібліотеці: доброякісний ремонт, відремонтований дах, встановлений компютерний зал із підключеною мережею «інтернет».

2. Про це все вже перестала мріяти Валентина Миколаївна, тому що в шкільній бібліотеці в неї тепло, затишно, та й мережею «інтернет» може скористатися в будь-який момент. Тому і є у Валентини Миколаївни вільний час для вязання, вишивання, плетіння гачком, бісером. Сама вміє і учнів навчає.

1. Шановні бібліотекарі, прийміть, будь ласка, низький уклін за вашу клопітку роботу, за ваш ентузіазм, творчість і натхнення, яке ви постійно передаєте майбутньому поколінню. Зі святом Вас.

Слово просить Ковальчук Любов Олексіївна.

Від імені бібліотекарів прийміть у дарунок вітання від Воловик Зої Купріянівни.

З.К.Воловик вірш «Мать» Іванова.


Вас вітають Руслана Синельнікова і Андрій Ніри. Танець
2. Дуже важлива і почесна професія на селі – це професія вчителя. Адже без розумної, вихованої, комунікативної сучасної молоді не буде майбутнього. Тож дозвольте познайомити вас із почесними вчителями, яких люблять, пам’ятають всі випускники школи, які відділи цій професії все своє свідоме життя. На сцену запрошуємо Манюту Людмилу Карпівну. Сьогодні дуже гостро стоїть питання вивчення рідної мови як дітьми, так і державними діячами. А Людмила Карпівна присвятила цій справі весь свій професійний шлях. І як приємно, що її робота має вагомі результати.

1. Не менш вагомими є результати і у Тороп Нелі Григорівни, яка і сьогодні не може спокійно пройти мимо рідної школи, щоб не завітати ще і ще раз. Вона знає: там їй завжди раді. Працівники і учні школи бережуть і впорядковують всі зелені насадження, які Неля Григорівна започаткувала біля навчального закладу. Територію біля Високобайрацької школи всі гості називають «Маленькими Карпатами». Прийміть особисто від мене низький уклін, Неля Григорівна, за такий спадок.

2. Більше 25-ти років віддала Високобайрацькій школі Ауліна Валентина Петрівна. Просимо піднятися і її на сцену. Про сьогоднішнє захоплення Валентини Петрівни знають усі – це безумовно її всі прекрасні онуки, на яких бабуся не жалкує абсолютно всього вільного свого часу. Свою любов до рідних онучок вона переносе і на учнів, її сьогоднішніх вихованців. П’ятикласники, у яких Валентина Петрівна є сьогодні класним керівником вважають її кращою вчителькою в школі.

1. А я попрошу на сцену вийти Воловик Аллу Олексіївну, яка є на сьогодні заступником директора школи з навчально-виховної роботи і свою роботу виконує навідмінно. Мабуть диплом з відзнакою, який вона одержала після закінчення Кіровоградського педагогічного інституту був їй виданий за справжні високі заслуги. Вона віддала школі чверть століття і не жалкує про це, а мріє, що і син її буде працювати у рідній школі.


2. Дякуємо вам за висококваліфіковану роботу в ім’я дітей Високих Байраків.
Вокальний ансамбль «Дзвіночки». «Багатство», «Кто кого боится».
1. Зараз я буду говорити про людей, у яких золоті руки, золоте серце і добра душа. Людей, які наділені Божим даром - творити руками чудо. Тож дозвольте на сцену запросити Цуцуран Юлію Єрмолаївну, у якої є своєрідне захоплення – вишивання. У Юлії Єрмолаївни дуже слабке здоров’я, а вона не думає про нього, вона знайшла собі роботу, яка допомагає відволіктися від сумних думок, допомагає відпочити від тяжкої селянської роботи. Вона вишиває. Вишивання, за словами Юлії Єрмолаївни, передалося їй у спадок від тітки (батькової сестри), яка була до того ж інвалідом. Чим саме воно її приваблює пояснити не може, але зізнається, що від голки і нитки, особливо останнім часом, не може відірватися. Щоб не робила, чим би не займалася, а обов'язково візьме їх в руки.
Майстриня, вишиваючи, не ставить за мету мати від того якусь матеріальну вигоду. Вона тільки хоче, щоб її вміння і майстерність успадкувала її донька Вікторія. Удосконалюючи свою майстерність, вона робить своєрідні відкриття – щороку у творчості додається щось нове, неповторне. Відносно узорів, то купує спеціальні журнали. Але чи не найбільшого ефекту домагається вона, коли їх комбінує.
За її переконанням, цьому навчати повинні у всіх школах. Адже, крім того, що цей вид мистецтва розвиває уяву, любов до прекрасного, сам процес вишивання ще й неабияк заспокоює.

2. З великим задоволенням хочу запросити на сцену Халмрадову Катерину Анатоліївну. Поряд з до­машніми клопотами, нерозділь­ною частиною її життя є велика любов до вишивки, в якій вона знаходить відраду і душевну рівновагу. Цього ремесла навчилася з дитинства. Голка тремтіла в її маленьких пальчиках, спочатку зовсім не слухалась, плутались нитки, та згодом Катруся викладала на по­лотні різноманітні чудо-витвори. У яскравих, вишитих хрестиками, квітах була мрія про щасливе дитинство, білокрилі лебеді обіцяли успіх у сімейному житті, вишиванка з Ісусом Христом вселяла у серці велику віру в Господа. Пам’ятає Катерина Анатоліївна тихі зимові вечори, мерехтливе світло гасової лампи в своїй хаті і вважає, що заняття рукоділлям збагачує уяву, образну пам’ять, спостережливість, зосередженість. Рукоділля дає насолоду для душі. Вона вважає, що кожна дитина повинна знати якесь ремесло. Тоді і вільний час у неї буде проведено на користь.


1. Послідовники у цих талановитих жінок є, і це дуже приємно. Тож дозвольте запросити на сцену Куцу Тетяну Олександрівну. Вона не тільки вправно куховаре в шкільній їдальні, а ще й в’яже спицями, гачком, моделює та виготовляє одяг. Для Тетяни Олександрівни в'язання та шитво - це творча робота, до того ж робота приємна і зовсім не утомлива. Вона говоре, що ці заняття не лише відганяють похмурі думки, але і сприяють гарному настрою. Адже результат праці - красиво зв'язана чи зшита річ - приносить повне задоволення.
2. Всім відомо, що гарному настрою, а отже, і підвищенню тонусу дуже сприяє відпочинок. Він знімає втому, запобігає стомлення, оберігає крихкі нервові клітини від виснаження. Я не знаю, чи відомо про це Куян Альоні та Кіщенко Олені, але що користуються вони цим твердженням, я знаю точно. Дівчата запрошую вас приєднатися до цих прекрасних жінок. Куян Альона поділилася ще знаннями, набутими у медичному коледжі, де вона зараз навчається про те, що саме в'язання бісером може надавати лікувальну дію. Багато медиків вважають, що рукоділля взагалі, а бісероплетіння, зокрема, надзвичайно благотворно діють на психіку людини. Чому це мистецтво так припало дівчатам до душі? Вони й самі не знають. Просто побачили декілька виробів і вирішили спробувати й собі щось подібне зробити. А цікаві оздоблювальні мотиви, схеми плетіння бісером знаходили у журналах та газетах, дівчата поки ще плетуть нескладні вироби — різноманітні квіткові аплікації, браслети та інші прикраси для себе. Але згодом, я думаю, вони візьмуться за більш ексклюзивні речі з бісеру, до них вони вже придивляються, тому навіть найвибагливіші модниці не можуть оминути увагою вишуканих прикрас ручної роботи. 
1. За ваші золоті руки, які не знають втоми, прийміть подяку від односельчан. Адже ви - окраса села. Зі святом вас, шановні, щастя вам, здоров’я і натхнення.
Переможець обласного конкурсу молодих вокалістів «Паросток» Наталка Апостолова «Леди Совершенство»
Вас вітає танцювальний гурток сільського Будинку культури.

2. Життя домогосподарки завжди викликало заздрість працюючих жінок. Ще б - адже можна нікуди не поспішати, не вставати на роботу в шість ранку, а весь день мирно займатися будинком і собою. Але чи так вже все веселково?

Зараз домогосподарками стає багато людей. Це і люди, які поки не працюють, і жінки, що сидять в декреті, і дружини багатих людей. Домогосподарками стають жінки, у яких є дитина, один або більше, жінки, яким немає необхідності працювати. При цьому матері дітей керуються тими міркуваннями, що суміщати роботу і виховання дитини не можна, і тому присвячують себе дитині.
1. А я впевнена, що домогосподарками можна назвати всіх жінок на світі. Адже жінці доводиться часто суміщати обов'язки кухаря, вихователя, садівника, шофера, психолога, прибиральниці і так далі. Їй потрібно дивитися за дитиною, готувати, прибирати. Іноді вона дістає можливість займатися творчістю - писати книги, малювати. Але її зусилля не завжди бувають оцінені по гідності. Навіть якщо вона приготує приголомшливий обід, він буде з'їдений, а прання, глажку і прибирання взагалі ніхто не помічає, і всі вважають, що чистота в будинку виникає сама собою.

2. Я, звичайно, з тобою згодна, але є в нас у селі жінки, які господарюють із великим задоволенням, причому, як вдома, так і на роботі. Зустрічайте: Матіко Ірина Валеріївна. Ірина Валеріївна вважає, що все залежить, звичайно, від характеру людини. Якщо жінка тиха і споглядальна, то вона може спокійно возитися з дитиною, готувати їжу, поливати рослини в горщиках, а якщо вона людина активна, звикла постійно спілкуватися з людьми, то сидіти весь час удома їй буде важко. І вона переносить любов до господарювання на місце роботи.


1. Зустрічайте Брайченко Наталію Миколаївну, Наталія Миколаївна взагалі вважає, що домогосподаркою треба народитися. Мабуть, тому, що вона такою народилася, вона вміє і в’язати, і шити, і вірші писати, і картини малювати, і хліба гарного спекти, ще й за двома діточками приглянути.


2. А я хочу вас познайомити із жінками, які поряд з жіночою, ще й з чоловічою роботою справляються.

____________________________________________________________________________________________________________________

Цим чудовим жінкам будь-яка робота по плечу. Розвантижити зерно? Запросто! Приладнати запчастину до трактора? Запросто! При тому залишаються гарними, приємними, привітними господарочками.

1. Шановні чоловіки, все залежить від вас. Якщо ви хочете, щоб ваші кохані були завжди гарними і приділяли вам більше уваги – допомагайте їм у господарчих справах. Пам’ятайте, що жінка – це тендітне створіння, яке треба оберігати.

Мудреці кажуть: "Царство жінки – це царство ніжності, тонкості і терпіння". І завдання чоловіка не зруйнувати його, а захистити від усіх можливих життєвих негараздів.
2. Шановні господарки, на передодні свята бажаю вам тільки приємних турбот і надійних помічників.
Хореографічна постановка «Два веселих гуся»
Таня Брайченко і Настя Єфімова «8 Березня»

2. Перегортаючи останню сторінку нашого альманаху, я хочу запросити на сцену, без зайвих коментарів, жінок, які, на мою думку виконували або виконують і зараз найважчу роботу – вони керують людьми. Робота керівника складна тим, що скільки на світі людей, стільки й характерів і до кожного треба знайти підхід, і по відношенню до кожної людини треба вчинити справедливо. Хтось може осуджувати їх роботу, а хтось співчувати. Але що це колосальна тяжка праця – немає сумнівів ні в кого. Тож вдячними оплесками зустрічайте:



  • Екс-Високобайрацького сільського голову, а нині начальника Кіровоградського житлово-комунального господарства Людмилу Василівну Токар;

  • Нині діючого Високобайрацького сільського голову Наталію Миколаївну Соменко;

  • Невістку, екс-завідуючої Високобайрацьким фельшерсько-акушерським пунктом Гірник Галини Трохимівни (яка нажаль вже не може ходити) - ________________________________;

  • Нині діючого завідувача Високобайрацьким фельшерсько-акушерським пунктом Людмилу Іванівну Середу;

  • Директора Високобайрацької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Оксану Анатоліївну Єфімову;

  • Директора Високобайрацького сільського Будинку культури Наталію Миколаївну Коваленко.



Тетяна Брайченко і Олексій Венгер «Найкращі друзі»

Іра Гаїч «Україна»
1. Добре, що у мить щасливу

Створив Бог жінку із ребра:

Кохану, лагідну, грайливу –

Вінець любові і добра.

Без Вас мета не є метою,

А з Вами кожна мить ясна.



Вітаємо всіх з юною весною,

Бо кожна з вас і є Весна.

Коьрта
Контакты

    Главная страница


Сценарій до 8 Березня

Скачать 264.31 Kb.