• Олександр Сергійович Пушкін Про рибалку та рибку

  • Скачать 12.43 Mb.


    страница8/42
    Дата09.12.2018
    Размер12.43 Mb.
    ТипУрок

    Скачать 12.43 Mb.

    Усі художні твори зі світової літератури 5 клас cd-rom харків «Видавнича група “Основа”»


    1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   42
    Пам’ятник ученому коту в Геленджику (Росія)


    Олександр Сергійович Пушкін Про рибалку та рибку
    Жив старий зі своєю старою Біля самого синього моря. Жили вони в ветхій землянці Рівно тридцять літ і три роки. Дід ловив неводом рибу, А баба куделила пряжу.
    Якось в море закинув він невід,— Прийшов невід з самим баговинням. Він удруге закинув невід,— Прийшов невід з травою морською. Як утретє закинув він невід,— Витяг невід однісіньку рибку, Золотую рибку, не просту.
    Почала тая рибка благати, Людським голосом промовляти: «Відпусти мене, діду, до моря, Дорогий дам за себе я відкуп: Відкуплюся, чим тільки ти схочеш!» Здивувався старий, налякався:
    Він рибалив тридцять літ і три роки, Та не чув він, щоб риба говорила. Відпустив він рибку золотую, Ще й сказав їй привітливе слово: «Бог з тобою, рибко золотая!
    Мені твого відкупу не треба, Іди собі, рибко, у синє море, Гуляй там собі на просторі!»
    Повернувся дід до старої, Розповів їй про диво велике: «Я піймав був сьогодні рибинку, Золоту рибинку, не просту, По-нашому рибка говорила,

    О. С. Пушкін. Про рибалку та рибку 33



    В синє море додому просилась. Дорогою ціною відкуплялась, Відкуплялась чим тільки я схочу. Не посмів я взять відкуп з рибки, Відпустив її так в синє море». Почала баба лаяти діда:


    «Ой, дурило ж ти, недотепа! Не зумів взяти відкупу з рибки! Було взяти від неї хоч ночви, Адже наші, бач, зовсім побиті!»
    От пішов дід до синього моря, Бачить: море злегенька заграло. Став він кликати рибку золотую. Припливла з моря рибка, спитала: «Чого тобі треба, дідусю?» Тут старий уклонився та й каже:
    «Змилуйся, паніматонько-рибко! Бач, стара моя все докоряє, Не дає мені, старому, спокою: Їй потрібні новісінькі ночви, Бо наші, бач, зовсім побиті!» Відказала рибка золотая:
    «Не журися, іди собі з Богом, Будуть вам новісінькі ночви». Повернувся старий до старої,—


    • у баби новісінькі ночви! Та ще дужче стара докоряє: «Ой, дурило ж ти, недотепа! Випросив, телепню, ночви!




    • яка ж із ночов отих користь?! Повертайся, дурню, до рибки, Уклонися їй, випроси хату!»

    От пішов дід до синього моря,— Скаламутилось синє море.


    Став він кликати рибку золотую. Припливла до нього рибка, спитала: «Чого тобі треба, дідусю?» Тут старий уклонився та й каже:
    «Змилуйся, паніматонько-рибко! Іще дужче стара мене лає, Не дає мені, старому, спокою, Хату просить баба сварлива!» Відказала рибка золотая:

    34 Усі художні твори зі світової літератури. 5 клас

    «Не журися, іди собі з Богом. Нехай так уже: буде вам хата!» Пішов дід до своєї землянки,




    • землянки нема вже й сліду! Перед ним стоїть хата з світлицею, З димарем мурованим, білим, Ще й дубові, тесові ворота.




    • стара сидить під віконцем

    Та чимдуж чоловіка картає: «Ой, дурило ж ти, недотепа! Випросив, телепню, хату!


    Повертайся, вклонися рибці: Вже не хочу я бути селянкою, Хочу буть стовбовою дворянкою!»
    Знов пішов дід до синього моря,— Неспокійне синєє море!
    Золоту став він кликати рибку. Припливла з моря рибка, спитала: «Чого тобі треба, дідусю?» Уклонився він рибці та й каже: «Змилуйся, паніматонько-рибко! Бач, стара моя зовсім здуріла, Не дає мені, старому, спокою: Вже не хоче буть вона селянкою, Хоче буть стовбовою дворянкою». Відказала рибка золотая:
    «Не журися, іди собі з Богом!»
    Повернувся старий до старої, Що ж він бачить? — Високі хороми,


    • на ґанку стоїть його баба, В соболевій вона тілогрійці, Грезетова на маківці кічка, Ще й перлове намисто на шиї,

    На руках самоцвітні каблучки, На ногах — чобітки червоні. Перед нею дбайливі слуги, Вона б’є їх, за чуба тягає… Каже дід до своєї старої:


    «Здрастуй, пані-добродійко дворянко! Чи теперечки ти вдовольнилась?»


    • стара на старого як гримне

    Та на стайню до коней послала.


    От і тиждень, і другий минає, Іще дужче тут баба здуріла,

    О. С. Пушкін. Про рибалку та рибку 35

    Знов до рибки старого посилає. «Повертайся, вклонися рибці: Вже не хочу я бути дворянкою, Хочу вільною бути царицею!» Дід злякався, почав благати:


    «Що ти, бабо, чи ти сказилась? Ні ступити, ні мовить не вмієш, То й смішитимеш ціле царство!» Розгнівалась баба ще дужче, Як ударить діда в обличчя.
    «Як ти смів сперечатись зі мною, Зі мною, дворянкою стовбовою?! Йди до моря, кажу тобі честю, А не схочеш — неволею підеш!»
    Почвалав старенький до моря,— Почорніло синєє море.
    Золоту став він кликати рибку. Припливла до нього рибка, спитала: «Чого тобі треба, дідусю?» Уклонився старий та й каже: «Змилуйся, матінко-рибко!
    Знову моя баба вередує: Вже не хоче бути дворянкою,
    Хоче бути вільною царицею!» Відказала рибка золотая: «Не журися, іди собі з Богом. Добре, буде царицею баба!»
    До старої дідусь повернувся, Бачить: царський палац препишний, У палаці стару свою бачить,— За столом сидить вона — цариця, Служать їй бояри та дворяни, Наливають їй вина заморські,
    А на закуску — медяники солодкі. Навкруги стоїть грізна сторожа, За плечима — списи та сокири. Як побачив дідусь, налякався, В ноги він старій уклонився,
    Мовив: «Здрастуй, грізна царице! Чи ж теперечки ти вдовольнилась?» І не глянула баба на нього, Тільки гнати з очей його звеліла. Тут підбігли пани та бояри, Старого у шию заштовхали.

    36 Усі художні твори зі світової літератури. 5 клас

    А на дверях сторожа надбігла Та сокирами ледь не зарубала. Ще й народ глузував із нього:


    «Так і треба тобі, старий нечемо! Це тобі, нечемо, наука, Щоб не ліз не в свої сани!»
    Ось і тиждень, і другий минає,— Іще дужче баба здуріла, Царедворців по діда посилає. Розшукали старого, приводять. Чоловікові й каже баба: «Повертайся, вклонися рибці,— Вже не хочу я бути царицею, Хочу бути морською володаркою, Хочу жити в окіяні-морі, Щоб служила мені рибка золотая І в мене була на побігеньках».
    Не насмілився дід сперечатись, Не наважився всупереч казати. От іде він до синього моря, Бачить — море сердито бушує, Надимає розгнівані хвилі, Ходять хвилі, і стогнуть, і виють. Став він кликати рибку золотую. Припливла з моря рибка, спитала: «Чого тобі треба, дідусю?» Уклонився старий та й каже: «Змилуйся, матінко-рибко!
    Що робити з клятою бабою? Вже не хоче вона буть царицею, Хоче буть володаркою морською, Щоб їй жити в окіяні-морі,


    • щоб ти сама їй служила




    • в неї була на побігеньках!» Не сказала нічого рибка, Лиш хвостом по воді майнула




    • сховалась в глибокому морі.

    Довго ждав старий біля моря, Не діждався, пішов він додому.


    Глянув — аж перед ним землянка, На порозі сидить його баба, Перед нею — розколоті ночви.
    1833
    (Переклад Миколи Терещенка)


    1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   42

    Коьрта
    Контакты

        Главная страница


    Усі художні твори зі світової літератури 5 клас cd-rom харків «Видавнича група “Основа”»

    Скачать 12.43 Mb.