• Актуальність теми дисертаційного дослідження
  • Ступінь обґрунтованості положень, висновків і рекомендацій, сформульованих у дисертації
  • Достовірність та наукова новизна одержаних результатів
  • Наукова і практична цінність дисертації
  • Дискусійні положення та зауваження щодо змісту дисертації.

  • Скачать 107.78 Kb.


    Дата08.09.2017
    Размер107.78 Kb.

    Скачать 107.78 Kb.

    Відгук офіційного опонента доктора юридичних наук, доцента Армаш Надії Олексіївни на дисертацію крахмальової катерини Олексіївни на тему: «Адміністративно-правове забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні»



    ВІДГУК

    офіційного опонента - доктора юридичних наук, доцента Армаш Надії Олексіївни на дисертацію КРАХМАЛЬОВОЇ Катерини Олексіївни на тему: «Адміністративно-правове забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні» поданої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право
    Актуальність теми дисертаційного дослідження

    На сьогоднішній день питання щодо правового статусу, прав та обов’язків осіб, які вимушені залишити місця проживання внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та обставин, пов’язаних з проведенням антитерористичної операції на території України (вимушені переселенці з Луганської та Донецької областей), є дуже актуальним.

    20 жовтня 2014 року прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Закон визначає хто ж такі внутрішньо переміщені особи. Так, відповідно до статі 1 Закону, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Проте, реальні механізми захисту таких осіб чинне законодавство не містить.

    Згідно з Конституцією України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України за обставин, визначених у статті 1 вищезгаданого Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.

    В той же час, аналіз адміністративної і судової практики розгляду і вирішення справ пов’язаних з захистом прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб показав, що і на рівні законодавства і на рівні теорії практично відсутні механізми ефективного вирішення назрілих проблем та подолання цього негативного явища.

    Деякі методологічні та практичні аспекти порядку здійснення процедур надання спеціального статусу внутрішньо переміщених осіб залишаються нерозкритими.

    Додатковою аргументацією актуальності обраної теми є те, що на цей час відсутні спеціальні монографічні дослідження теоретичних і практичних проблем адміністративно-правового забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні. З огляду на це дисертаційне дослідження Крахмальової К. О. видається актуальним як з теоретичної, так і з практичної точок зору.

    Ознайомлення з дисертацією, авторефератом дисертації та опублікованими працями дає підстави стверджувати, що логічно побудований зміст дисертації дозволив авторці послідовно та науково обґрунтовано досягти мети та вирішити завдання, які були поставлені на початку дослідження.


    Ступінь обґрунтованості положень, висновків і рекомендацій,

    сформульованих у дисертації

    Робота ґрунтується на результатах аналізу значної кількості законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, наукових досліджень з теорії держави і права, адміністративного та конституційного права.

    Метою роботи визначено поглиблення теоретичних засад адміністративно-правового забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні та обґрунтування наукових висновків і пропозицій щодо його вдосконалення з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду. Відповідно до мети дослідження, чітко сформульовані основні завдання дисертаційного дослідження. Позитивним уявляється те, що окрім наукового значення дисертаційне дослідження спрямоване на вирішення практичних завдань – удосконалити понятійний апарат у сфері адміністративного забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб; охарактеризувати правове регулювання діяльності органів публічної адміністрації щодо забезпечення реалізації прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в сучасних умовах та визначити шляхи його вдосконалення; розглянути повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення реалізації прав і свобод внутрішньо переміщених осіб і запропонувати напрями вдосконалення їх реалізації; з’ясувати проблеми адміністративно-правового забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб та запропонувати можливі шляхи їх організаційного та правового вирішення. Це дозволило дисертантці сформулювати низку пропозицій щодо удосконалення спеціального законодавства в цій сфері.

    Високий ступінь обґрунтованості і достовірності результатів дослідження забезпечено використанням сучасних методів дослідження. Авторкою вміло використано діалектичний метод для визначення сутності досліджуваних явищ у поєднанні їх матеріального змісту та юридичної форми. Застосування порівняльно-правового методу дало можливість розглянути досвід подібного правового регулювання в зарубіжних країнах та виявити позитивний досвід з метою його запровадження в Україні. Для теоретичного узагальнення та розробки пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питань адміністративно-правового забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні використовувалися формально-логічний та прогностичний методи. Застосування абстрактно-логічного методу дозволило здійснити теоретичне узагальнення та сформулювати важливі висновки. Застосування цих методів визначило логічну побудову дисертації та дозволило послідовно й науково обґрунтовано реалізувати мету і виконати завдання дослідження, а також сформулювати відповідні науково-практичні рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань адміністративно-правового забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні.


    Достовірність та наукова новизна одержаних результатів

    Наукова новизна одержаних результатів дисертації визначається тим, що вона є першим в українській юридичній науці комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем адміністративно-правового забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду у зазначеній сфері. При цьому авторка не залишає поза увагою і надбання представників конституційного права та науки теорії держави та права, що є цілком виправданим.

    Дисертантка узагальнює та всебічно аналізує наукові праці провідних українських та зарубіжних вчених, успішно демонструє характерні особливості власних напрацювань, що відрізняють рецензовану дисертацію від наукового доробку інших дослідників й визначає наукову новизну одержаних результатів.

    Дисертантка виправдано починає дослідження із загальних питань, насамперед із з’ясування поняття і ознак адміністративно-правового забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні. Авторка вірно акцентує увагу на ознаках адміністративно-правового статусу внутрішньо переміщених осіб, співвідношення загального і спеціального правових статусів внутрішньо переміщених осіб через призму філософських категорій загального і спеціального.

    Для подальшого вдосконалення понятійно-категоріального апарату науки адміністративного права має значення запропоноване авторкою визначення поняття адміністративно-правового забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб. Мається на увазі регламентована нормативними актами діяльність органів публічної адміністрації, спрямованої на реалізацію правового статусу внутрішньо переміщених осіб. Таке визначення дозволяє мати більш чітке уявлення про сутність адміністративно-правового забезпечення та, як наслідок, постановку конкретних завдань перед органами публічної адміністрації.

    Правильно зроблено акцент на тому, що особливостями правового регулювання діяльності органів публічної адміністрації щодо забезпечення реалізації прав і свобод внутрішньо переміщених осіб є наступні: здійснюється переважно на рівні підзаконних нормативно-правових актів; застосування міжнародних договорів у цій сфері, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, відбувається з врахуванням відступів від них; важливою є роль інших інструментів міжнародного права, які не є міжнародними договорами.

    Варто погодитися із висновком дисертантки про те, що необхідно ліквідувати дублювання функцій органів публічної влади, що забезпечують реалізацію прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні, та покращити координацію між ними, та підтримати її пропозицію по визначенню Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб як єдиного провідного органу в системі центральних органів виконавчої влади щодо внутрішньо переміщених осіб.

    Викликає зацікавленість дослідження авторки щодо механізму притягнення до відповідальності посадових осіб органів публічної влади.

    Зокрема, за деякими виключеннями, про які йтиметься у зауваженнях, запропоновані нею на стор.159-161 дисертації зміни та доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення повинні бути підтримані та впроваджені в чинне законодавство.
    Наукова і практична цінність дисертації

    Рецензована дисертація характеризується як науковою, так і практичною значимістю. Зокрема, впровадження результатів дисертації у сфері науково-дослідницької діяльності дозволить використовувати їх для подальшої розробки проблем формування понятійного апарату адміністративного права, лінгвістично-правової уніфікації адміністративної термінології, правового регулювання відносин у сфері адміністративно-правового забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні.

    Важливого значення набуває використання авторських пропозицій у правотворчості, зокрема, їх впровадження сприятиме вдосконаленню чиного законодавства та практики його застосування у досліджуваній сфері.

    Запрпоновані дисертанткою пропозиції щодо внесення змін до законодавства, що регулює питання адміністративно-правового забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб можуть бути прийняті до впровадження Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України.

    Висновки та пропозиції, обґрунтовані в дисертації, можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях, при проведенні лекційних та практичних занять з дисципліни «Адміністративне право», при підготовці науково-практичних та навчально-методичних видань.

    Всі висновки та авторські теоретичні визначення окремих категорій обґрунтовані власними дослідженнями авторки. Наукові положення, висновки та рекомендації одержані дисертанткою самостійно та висвітлені в опублікованих працях. Структура та зміст роботи свідчать про цілісність дослідження. Робота завершується сформульованими висновками, пропозиціями щодо вдосконалення чинного законодавства України з зазначених питань.

    Основні результати дисертаційного дослідження були оприлюднені та обговорені на 7 науково-практичних конференціях та засіданнях і знайшли відображення у 9 наукових працях, 5 з яких опубліковані у наукових фахових виданнях, 1 – у зарубіжному періодичному науковому виданні з юридичних наук.

    Автореферат дисертації забезпечує ідентичність основних положень, висновків і рекомендацій дисертаційної роботи.



    На нашу думку, Крахмальова К.О. достатньо повно розкрила тему дисертації. Дисертація написана державною мовою, стиль написання характеризується лаконічністю й обґрунтованістю при викладенні думок, логічною побудовою. Авторка толерантна в полеміці з іншими науковцями, виявила професійну культуру при використанні цитат із наукових джерел.

    Дискусійні положення та зауваження щодо змісту дисертації. В цілому дисертаційне дослідження здійснене на високому науково-теоретичному рівні, проте не позбавлене недоліків:

    1. Розглядаючи у підрозділі 1.2. правовий статус внутрішньо переміщених осіб авторка робить висновок про те, що наразі держава готова надавати певні права цій категорії осіб навіть для тих, хто не має юридично підтвердженого статусу. Дисертантці слід було б деталізувати механізм забезпечення дотримання законності при такому розширеному підході до забезпечення реалізації спеціального статусу внутрішньо переміщених осіб, зважаючи на високу ступінь зловживань зі сторони потенційних отримувачів такого статусу, звернення за його одержанням особами, які не мають на це право тощо.

    2. Дисертанткою пропонується визначення терміну «адміністративно-правовий статус внутрішньо переміщених осіб» як «спеціального, тимчасового статусу осіб, що визначений нормами адміністративного права, що складається з системи додаткових прав, обов’язків, гарантій, обумовлених обставинами їх внутрішнього переміщення...». Таке визначення, на нашу думку, хоч і пояснює досліджуване явище, але має деякі конструктивні вади. Зокрема, статус вимушено переміщених осіб є спеціальним адміністративним статусом, про що в самому визначенні та далі по тексту вказується. А це означає, що його настання, зміна та припинення пов’язане з певними факторами - зовнішніми чи внутрішніми, а отже будь-який спеціальний статус, в тому числі і цей, завжди є тимчасовим.

    Те саме можна сказати і про акцентування на додаткових правах, обов’язках і гарантіях таким особам як елементах системи спеціального статусу. Проте, незрозуміло, додатковим відносно чого ці елементи є, адже будь-яка особа може бути наділеною одночасно багатьма правовими статусами, як загальними так і спеціальними. Тому досить складно за таким критерієм ідентифікувати серед іншого саме ті права, обов’язки і гарантії, що за думкою автора утворюють адміністративно-правовий статус внутрішньо переміщених осіб.

    1. При характеристиці положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (стор. 82) дисертантка наголошує на неприпустимості дискримінаційного підходу в адміністративно-правовому регулюванні статусу внутрішньо переміщених осіб через покладання на цю категорію додаткових обов’язків або встановлення спеціального порядку реалізації їх прав та свобод. Проте, ми не вважаємо такі положення чинного законодавства дискримінаційними щодо внутрішньо переміщених осіб, адже категорія «правовий статус» охоплює не тільки певний обсяг прав, свобод та гарантій, але й передбачає покладення на осіб, яким цей статус надається, певних обов’язків, пов’язаних з реалізацією наданого статусу. Заперечення такого підходу розбалансовує механізм реалізації правового статусу, який заснований саме на існуванні і прав і обов’язків, взаємопов’язаних між собою.

    2. На сторінці 164 дисертації авторка пропонує запровадити механізм притягнення посадових осіб до юридичної відповідальності або шляхом вдосконалення існуючого законопроекту про внесення змін до КУпАП, або ж шляхом притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців за порушення прав, свобод та законних інтересв внутрішньо переміщених осіб. Така пропозиція хоча і направлена на посилення рівня захищеності вимушених переселенців, проте дещо розбалансована з точки зору теорії юридичної відповідальності. Зокрема, не варто було б подавати таку пропозицію у формі альтернативи двох видів відповідальності. Адже удосконалення норм КУпАП шляхом внесення змін і доповнень – це питання адміністративної відповідальності, дисциплінарна ж відповідальність державних службовців, хоч і є предметом вивчення адміністративного права, але характеризується іншою правовою природою, ніж адміністративна відповідальність і пов’язана з реалізацією службової підлеглості. Відтак застосування і заходів адміністративної і дисциплінарної відповідальності до посадових осіб, які порушували права, свободи та законні інтереси внутрішньо переміщених осіб, цілком прийнятно та може сприяти зміцненню режиму законності в Україні.

    3. Приділяючи увагу відповідальності посадових осіб за порушення прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, авторка лишає поза увагою питання відповідальності самих осіб за порушення законодавства в цій сфері, що сьогодні є досить поширеним.

    Зазначені недоліки хоча і мають місце у дисертації, але суттєво не впливають на загальний рівень дисертації, її теоретичну та практичну цінність, на рівень наукової новизни її результатів.









    Коьрта
    Контакты

        Главная страница


    Відгук офіційного опонента доктора юридичних наук, доцента Армаш Надії Олексіївни на дисертацію крахмальової катерини Олексіївни на тему: «Адміністративно-правове забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні»

    Скачать 107.78 Kb.