• «Берегині українського духу» Підготува ла Кузь Ольга Григорівна Куратор групи В – 31
  • Ведучий 1
  • Разом
  • Ведучий 3
  • Організатор вечора

  • Скачать 132.7 Kb.


    Дата28.08.2018
    Размер132.7 Kb.
    ТипСценарій

    Скачать 132.7 Kb.

    Виховна година проводиться в актовій залі коледжу



    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
    Вишнянський коледж Львівського національного аграрного університету
    Сценарій

    Загальноколеджської відкритої виховної години




    «Берегині українського духу»

    Підготувала

    Кузь Ольга Григорівна

    Куратор групи В – 31

    Виховна година проводиться в актовій залі коледжу.

    Сцена святково прибрана. В центрі сцени гобелен Матері Божої.Багато квітів.
    В залі- студенти та викладачі коледжу.На сцену зі вступним словом виходить
    голова циклової комісії ветеринарних дисциплін природничого відділення Кузь О.Г.
    Доброго дня всім присутнім у цій святковій залі.Щороку,кожної другої неділі траня,коли природа Мати виряджає свою дочку Землю в пишні убори,коли цвітуть яскраві квіти,а навколо чути веселий спів пташок,лагідний травневий вітер приносить до нас свято Матері.

    Якось мудрець спитав людей,


    Яке найкраще слово в світі?
    -“Здоров’я”,-відповів так хворий.
    -“Ні,молодість!”-Сказав старий…
    -“Найкраще- хліб”-жебрак творить.

    -“Побіда”-відповів стрілець.


    -“Найкраще-воля”-рік невільник.
    -“Ні,правда”-обстоював мудрець.
    Аж тут з куточка
    Обізвавсь сирітка,малий іще хлопчак:
    Найкраще слово в світі:”Мама!”
    І всі сказали:”Мама…?Так…!
    Мама-немає милішого слова,мама-найсвятіше слово на землі,мама-великеє,найкращеє слово.
    Сьогодні,на нашому святковому вечорі,ми вдячним словом вшануємо наших матерів,наших Берегинь,наших добрих ангелів домашнього вогнища.
    Тож приємних вам хвилин.

    Студент читає вірш”Травневий ранок”


    Травневий ранок усміхнувся,
    Став на подвір’ї біля хати.
    До рук моїх теплом торкнувся
    Лиш так, як вміє рідна мати.
    Травневий день з грайливим сонцем
    Танок заводить біля хати.
    І усміхається в віконце
    Лиш так, як вміє рідна мати.
    Травневий вечір всіх гукає,
    І по домівках кличе спати.
    Теплом своїм благословляє
    Лиш так, як вміє рідна мати.
    Та ранок знову усміхнувся
    З-під білобрисої чуприни,
    До рук матусі ледь торкнувся
    Теплом моїм-її дитини.
    (Юлія Фульмес)
    Ведучий 1 Мама!Найдорожче слово в світі
    Де б не був ти, щоб ти не робив
    Назавжди вона твій шлях освітить
    Ніжним серцем, відданим тобі.
    Ведучий 2 У 1903 році у молодої американської дівчинки з Філадельфії Анни Джервіс померла мама. Смерть була раптова і передчасна. Анна боляче
    пережила трагедію. В сирітському будинку дівчина вимріяла думку: люди повинні мати єдиний день на рік, коли усі разом вшановуватимуть і Матір-Неньку, і Матір-Землю і Матір Божу. За її клопотання конгрес США у 1910 році встановив нове державне свято- День Матері.
    Анна запропонувала це свято символізувати кольорами квітів. У кого матір
    була жива-у цей день мав приколоти до одягу рожеву квітк,а в кого мати померла-білу. Невдовзі це свято узаконили ще чимало країн.
    Ведучий 1 Серед української громади вперше свято Матері вшанував Союз українок Канади в 1928 році. Наступного року це свято вперше відзначили у Львові. Ініціатором його була редактор тижневика “Жіноча доля” Олена Кисилевська. Відтоді другої неділі травня на Галичині широко відзначали аж до 1939 року. Старенькі жінки ще пам’ятають,як напередодні свята Матері
    бігали до церкви,мили,прибирали,робили святковий порядок. Це було справжнє свято жінки- Матері.
    Ведучий 2 Мама!Це перше слово, яке з радісним усміхом вимовляє дитина. Мама-це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждань і горя. Матерів мільйони, і кожна несе в серці любов.
    Мати! Для кожної людини вона найдорожча, найдобріша, найласкавіша, найкраща,най ,най , най.
    Ведучий 1 До матері наш вічний голос
    Зігрітий серцем і добром.
    Хай наливається, мов колос,
    Ласкавим сонцем і зерном.
    Щоб, наче промінь за вікном,
    Веселку зміг подарувати -
    І знову усміхнеться мати.

    Звучить пісня ” Рідну маму бережіть”



    Ведучий 1 Мама, матуся, ненька – скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. І справді, час рікою пливе, але вороття назад немає. І скільки не було б нам: 5, 20 чи 50 – завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. І чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісніше життя

    Ведучий 2 Мама! Одне єдине слово, але скільки воно значить для кожного з нас. Скільки в цьому слові ніжності, ласки, доброти. Нема друга ближчого, ріднішого, ніж мати. Всі наші радощі і печалі, мрії і прагнення разом з нею.

    Мамо! – це слово, яке найчастіше повторює людина в хвилину страждань і горя. І кожен несе в собі любов до своєї матері



    Ведучий 3 Слово «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо воно проходить на уста – промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою.

    Ведучий 1 Мама – перше слово вимовлене мною

    Мама – перша подруга моя!

    Мамо, все святе ров’язане з тобою,

    Мамо, лиш у тебе вірю я.



    Ведучий 3 Уклін тобі, тобі пошана

    В цей день святковий, люба ненько,

    За ті важкі години ранні

    За золоте твоє серденько

    Щоб все віддало в любім зриві;

    Щоб тільки ми були щасливі.



    Ведучий 2 Можна у світі багато зробити –

    Перетворити зиму на літо.

    Можна моря й океани здолати

    Гору найвищу штурмом узяти

    Можна пройти крізь пустелі і хащі

    Тільки без мами не можна нізащо

    Бо найдорожче стоїть за словами.

    Разом «В світі усе починається з мами»

    Звучить пісня «Рідна мати моя»



    Ведучий 1 Ти рідній мамі, поки іще живе

    Не торочи про власні збиті крила

    А поспіши сказати ті слова

    Які ми всі шепочем на могилі

    «Єдина, рідна, матінко, прости!»

    І з каяттям цілуєм землю слізно.

    Ось оцінив її, нарешті ти.

    Та що з того, як вже запізно.

    На сцену виходить організатор вечора Кузь О.Г.

    Коли померла моя мама, небо наче впало на землю і все полинуло у сутінки. Кажуть, що час лікує і стирає біль утрати. Напевно. Але чому, при кожній згадці про цю неповторну втрату, так болить серце? Мабуть тому, що коли помирають наші мами – помирає і часточка себе самого.

    Шістнадцять літ, як Вас нема. О, Боже...

    Шістнадцять весен одцвіло без вас...

    Хто в цьому світі, люди добрі, зможе

    Їх повернути хоч на мить?.. Ще раз


    Щоб на коліна впасти перед вами

    І запалити сотню білих свіч,

    Торкнутись ваших ніжних рук устами

    І спопелити цю жахливу ніч,


    Яка між вами й мною за хвилину

    Межу червоно-чорну провела,

    А ви востаннє прошептали: «Доню...»

    І доля вас у вічність повела.


    Сьогодні я в молитвах перед вами,

    Мов перед Богом, тихо, в самоті

    Сповідують безсонними ночами

    Й прошу прощення за гріхи свої.


    Простіть, коли чи словом, чи ділами

    Впліталась болем в вашу сивину,

    А по щоці, ятривши серця рани,

    Текла сльоза, гіркіша полину.

    Щоб не робила я, її вже не верну

    Прости мені, життя, мою вину

    І ви, матусенько, голубко сизокрила,

    Благаю вас, за все мене простіть.

    Й благословляйте літ моїх вітрила

    До скону днів моїх... Благословіть.

    На сцену виходить викладач коледжу Капітанець І.Б., читає вірш:

    Порівняти тебе з сонцем

    Виглядати б тебе з неба...

    Зазираю у віконце –

    Та доріг нема від тебе.

    Простелити б килим з квітів

    Де ступали Твої ноги

    Та розбіглись Твої діти

    Від родинного порога.

    Віднайти б у рідній мові

    Калинове слово – диво

    Щоб признатись у любові

    Дорога голубко сива.

    Та марні слова – зітхання

    Не поможуть перші квіти

    Недаремні всі благання

    Бо нема Тебе на світі.

    Сповила дітей в любові

    Щоб росли щасливі й добрі

    Залишила віще слово,

    А сама... пішла за обрій.
    Порівняти б Тебе з сонцем,

    Прихилити б чашу неба...

    Виглядаю у віконце

    Та доріг нема від Тебе.


    Я не звикну ніколи, що мами нема

    Я не звикну ніяк, що вона до воріт

    Не біжить із городу мене зустрічати

    Спорожнів без матусі мені білий світ

    І чужою стає наша затишна хата.

    Щоб не робив, її вже не верну

    Прости мені, життя, мою вину.

    А я собі ніколи не прощаю

    Того, що вчасно в дім не повернувсь

    Не віриться, що мами вже немає.

    Але все-таки мені здається, що мами не вмирають. Вони повертаються до нас зорями, квітами, хмаринками, краплинками роси, ластівками. Матері – вічні. Вони живуть у наших серцях.

    Звучить пісня «Я сумую за тобою»

    Звучить пісня «Мамо»

    Ведучий 1 Сьогодні наша країна переживає важкі часи. На сході вже більше року триває неоголошена війна. Війна – яке коротке і яке страшне слово. Це смерть і сльози матерів, сльози наречених, що недолюбили своїх хлопців, це поминальний дзвін і тепло свічки. Тисячі загиблих героїв на фронті, тисячі загиблих серед мирного населення, десятки тисяч поранених, втрачені території, знищені об’єкти інфраструктури. Дивитись новини тяжко і боляче, щодня нові жертви. Всі ми знаємо ім’я ворога, всі ми знаємо, хто творить це пекло на нашій землі, хто відбирає у матерів синів, а у дітей – батьків, хто воліє зробити нас покірними рабами – це московські окупанти на чолі з Путіним.

    Ведучий 2 Матерям, сини яких зараз сидять в окопах,

    Не спиться ночами, думки терзають душу їм

    Сини в АТО, із ворогами

    Воюють на передовій.

    Всю ніч звертаються до Бога,

    Щоб дітям всім життя зберіг,

    Не забарилась перемога

    І кожен повернутись зміг.

    Боже дай сили матерям

    Синів живими завтра знов зустріти

    І розум світлий дай тим ворогам,

    Щоб зупинили це страшне жахіття.


    Студент читає вірш «Розмова з матір’ю»

    Матусю, я стільки не знав ще героїв,

    Зростав же в оазі без кривди війни,

    Хоч ран від Москви нам ніщо не загоїть –

    Та я рабським душам не ставлю вини.
    Тому й не тримаю я зла на Росію,

    Недобрі не люди – державний уклад,

    Так жаль, що фальшивий кремлівський месія

    Підступний, мов шавка, слизький, наче гад.


    Так жаль, що на зламі віків, недозріле,

    Протухле з основи колосить зерно,

    І браття вчорашні на нас гострять стріли,

    Хоч їхній Титанік прямує на дно.

    Сьогодні – на звіра чекаю в окопі,

    Здається, найвищої проби вже сказ

    Кремлівського монстра зненацька охо’пив,

    Та сил у нас досить, не схилить він нас!


    Матусю, я стільки не бачив героїв,

    У кожного промінь в горнилах-очах,

    Не слово єдине тепер моя зброя,

    Дай сил мені, Боже, зміцнити розмах!

    (Наталя Крісман)
    Студентка читає вірш «Мами у Бога благають»

    Чекають синів своїх мами,

    І молятся день і ніч.

    Молитвами зцілюють рани,

    Запалюють тисячі свіч.
    У Бога, благають спасіння

    В молитвах за рідних дітей.

    Повернення, благословіння.

    Та теплих, спокійних ночей.


    Благають, щоб все закінчилось,

    Щоб більше не було війни.

    Щоб крові на землю не лилось

    І були живими сини.


    Так молятся слізно і щиро,

    Що чує це навіть земля.

    Вона ж бо зиму не пустила,

    Щоб снігом не вкрила поля.


    Щоб ночі, не так холодили

    Й солдатам було тепліш.

    У Бога мами просили,

    Щоб діти вертали скоріш!


    Заплакані, стомлені очі,

    Молитви-святий оберіг.

    Матусі недоспані ночі-

    Повернуть з далеких доріг.


    Повернуть у батьківську хату

    У темряві шлях осяють.

    Життя збережуть солдату.

    Бо мами у Бога благають...

    (Віта Стронська)
    Ведучий 1 Солдатські матері! Нема таких слів, які б могли передати ваші страждання, піднятися до вашої всепрощаючої любові, могли б збагнути силу материнської молитви. Адже родили ви синів не для війни, не для гармат і не для автомата. Плекали соколів, пишались між людьми. Хотіли тішитись онуками, а не ридати на німій могилі.

    І що ж? Для чого зараз ця війна?

    Чому дітей багато так згубила?

    Та, ж Україна, люди в нас одна

    І не потрібні братські нам могили.

    Студентка читає вірш «А я дзвонила»

    А я дзвонила, кажу: «Сину,

    Іди додому, бо там гинуть...».

    А він: «Неправда, тут все мирно».

    Мені від того було дивно...

    І я його чекала, так чекала...

    Він вернеться, я вірила, я знала.

    І він прийшов не колись, а нині.

    Вихожу я, дивлюся –

    Моє дитя у домовині.

    «Як справи синку? Ну кажи як справи?

    Чого мовчиш?! Не хочещ подивитися на маму?

    Відкрий же очі! Вставай! Ти хочеш так лежати?

    Втомився, певно, вирішив поспати.

    Боже, я тебе укрию, ти ж такий холодний.

    Живіт болить, напевно, ще й голодний.

    Ходи, я вже на стіл накрила...

    Ходи, тебе чекає вся родина...

    А люди кажуть, що здуріла.

    Що мертву так трясу дитину.

    Та що ті люди, що вони там знають?

    Мій син герой. Герої не вмирають!
    В залі гасне світло. На екрані з’являється відеролик і звучить пісня у виконанні Тетяни Піскарьової «Хоробре серце».

    Всі учасники вечора виходять на сцену. Маленька дівчинка читає вірш:

    День травневий, день весняний

    Трави, квіти весняні,

    Навкруги, куди не глянеш,

    Все всміхається тобі.


    І в таку чудову днину

    Крізь пташок дзвінких пісень,

    В серці кожної людини

    Йшов любов’ю мамин день.

    В день такий приносять діти

    До мамів любов свою.

    В подаруночках і квітах

    Кажуть: «Я тебе люблю».


    Мамо найдорожча,

    Мамочко єдина.

    Щирі побажання

    Від доні, від сина.


    Квіточок пахучих

    Принесу багато

    В цей травневий ранок

    У велике свято.


    Викладач Встаньте перед матерями на коліна

    Для них ми навіть в старості – дитя

    Бо мати в кожного із нас – єдина

    Дала найбільше в світі нам – життя.



    Ведучий 1 Цілуйте матері натруженії руки

    Цілуйте, люди, ваших матерів

    Щоб на краю останньої розлуки

    Пекучий стид сердець не спопелив.



    Ведучий 2 Ідіть і їдьте, поки є до кого

    І шліть листи з далекого путі

    Всі поклоніться люди перед Богом

    Що матір ви не скривдите в житті.



    Ведучий 3 Коли розлука, як наслання

    Коли душа в сльозах німа

    Цілуйте матір на прощання

    Любіть руками обами.



    Ведучий 4 Цілуйте матір на прощання

    Не піддавайтеся журбі

    Гризоти ваші й безталання

    Лишила мати при собі

    Стоїть, тамуючи ридання,

    Услід летіла б – крил нема.


    Організатор вечора Цілуйте матір на прощання

    З найкращих слів знайдіть слова

    І, дай вам Боже, не востаннє

    Прощатись так біля воріт,



    Цілуйте матір на прощання,

    Всі разом Премного літ, багато літ.

    Звучить пісня «Мамина калина».

    Коьрта
    Контакты

        Главная страница


    Виховна година проводиться в актовій залі коледжу

    Скачать 132.7 Kb.