• Видіння друге



  • страница16/24
    Дата22.01.2019
    Размер2.95 Mb.

    Вступ. Церковна письменність в період мужів апостольських


    1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   24

    Видіння перше


    Викриття Єрми за його власні слабкості та недбайливість у вихованні своїх дітей.

    І

    Той, хто виховував мене, продав в Рим одну дівчинку. Після багатьох років я побачив її, впізнав і полюбив як сестру. Через деякий час, бачачи, що вона купається в річці Тибр, я подав їй руку і вивів з річки. Дивлячись на її красу, я подумав у своєму серці: «Щасливий був би я, якби мав дружину з таким лицем і характером». Тільки це я подумав і нічого більше. Пізніше я йшов з такими думками і прославляв творіння Боже, роздумуючи, наскільки воно величне і прекрасне. Під час прогулянки я заснув, і дух підхопив мене і кудись поніс через місцевість, по якій людина не могла пройти. Вона була скелястою, крутою і непрохідною із-за вод. Проминувши її, я досяг рівнини і, схиливши коліна, почав молитися Господу і сповідувати свої гріхи. І під час моєї молитви відкрилось небо, і я побачив ту жінку, яку забажав собі. Вона вітала мене з неба:

    – Вітаю, Єрмо. Поглянувши на неї, я запитав:

    – Госпоже, що ти тут робиш?

    – Я взята сюди, щоб викрити перед Господом твої гріхи, – відповіла вона.

    – Госпоже, невже ти мене звинувачуватимеш?

    – Ні, але вислухай слова, які хочу сказати тобі. Бог, Який є на небесах, Який сотворив з нічого все суще і помножив ради святої Своєї Церкви, гнівається на тебе за те, що ти згрішив проти мене.

    – Госпоже, якщо я згрішив проти тебе, то яким чином? – запитав я. – Де або коли я сказав тобі яке-небудь погане слово? Чи не завжди я поважав тебе як госпожу, чи не завжди я шанував тебе як сестру? Що ж наговорюєш на мене настільки погане?

    Тоді вона, посміхаючись, відповіла мені:

    – В серці твоєму виникло нечисте бажання. Невже ти не думаєш, що для людини праведної і те порочне, якщо в її серці виникає погане бажання? Це – гріх для неї, до того ж тяжкий. Бо людина праведна і думає про праведне. І коли вона думає про праведне і непохитно прагне до нього, то має на небесах благовоління Господа у всякому ділі. Ті ж, які помишляють нечестиве у своїх серцях, накликають на себе смерть і тління; особливо ті, які люблять теперішній вік, розкошують у своєму багатстві і не чекають благ майбутніх – гинуть їхні душі. А це роблять двоєдушні81, які не мають надії в Господі, не дбають про своє життя. Але ти молися до Господа, і Він зцілить гріхи твої і всього дому твого, і всіх святих82.



    II

    Після того, як вона виголосила ці слова, небеса зачинились83. І я весь був у скорботі і страсі і сказав у собі: «Якщо це ставиться мені в гріх, то як я зможу спастися або яким чином ублагаю Господа про численні мої гріхи? Якими словами прохатиму Господа, щоб був до мене милостивим?» Роздумуючи так, я раптом побачив перед собою велику кафедру, немовби сотворену з хвилі, білої як сніг. І прийшла стара жінка в блискучому одязі з книгою в руках, сіла і привітала мене:

    – Вітаю, Єрмо.

    І я, в печалі і сльозах, відповів:

    – Вітаю, госпоже.

    Вона запитала:

    – Чому ти засмучений, Єрмо, ти, який був терплячий, помірний і завжди веселий?

    – Госпоже, одна прекрасна жінка дорікала мені, ніби я згрішив проти неї, – відповів я. І вона сказала мені:

    – У серці твоєму виникло гріховне бажання до неї. Це повинно бути чужим рабу Господньому, адже для рабів Божих навіть і такий помисел стає гріхом. І чисте серце не повинне бажати поганого, особливо твоє, Єрмо, ти уникаєш всякого злочинного бажання і сповнений простоти і великої любові.

    III

    – Втім, не заради тебе, власне, гнівається на тебе Господь, але за твій дім, який впав у нечестя перед Господом і своїми батьками. І ти, люблячи дітей, не напоумлював свого сімейства, але дозволив їм сильно розбеститися. За це і гнівається на тебе Господь, але Він виправить все, що раніше зроблене погане у твоєму домі. За їхні гріхи і беззаконня ти пригнічений мирськими ділами84. Але милосердя Боже зглянулося над тобою і сімейством твоїм і зберегло тебе в славі. Ти тільки не вагайся, але будь благодушний і зміцнюй своє сімейство. Як коваль, старанно працюючи молотом, звершує свою працю, так і праведне слово, яке щодня надихає, переможе всяке зло. Тому не переставай напоумлювати своїх дітей, бо Господь знає, що вони покаються від щирого серця свого і будуть записані в Книзі життя85. Сказавши це, вона запитала мене:

    – Хочеш послухати, що я буду читати?

    – Хочу, госпоже, – відповів я.

    – Отже, слухай. Розкривши книгу, вона читала величні і дивні слова, яких я не міг утримати в пам’яті, бо вони були такі страшні, що людина не могла їх знести.

    Втім, самі останні слова я запам’ятав, оскільки вони були короткими і відрадними для нас: «Ось Бог Сил, Який невидимою Силою і великим Своїм розумом сотворив світ і славною Своєю радою благоприкрасив творіння, і всесильним словом Своїм утвердив небо, і землю заснував на водах, і всесильною силою Своєю сотворив Свою Святу Церкву, яку і благословив. Ось, Він змінив небеса і гори, пагорби і моря, і все зрівняється для вибраних Його, щоб виконати обітницю, яку Він дав, з великою славою і торжеством, якщо вони дотримуватимуться заповідей Божих, які отримані ними з великою вірою».



    IV

    Коли вона закінчила читання, то встала з кафедри, і прийшли четверо юнаків, і понесли кафедру на схід. А вона покликала мене до себе і, торкнувшись до моїх грудей, запитала:

    – Чи сподобалося тобі моє читання?

    – Госпоже, останні слова мені подобаються, але попередні страшні і жорстокі. І вона сказала:

    – Ці останні слова стосуються праведних, а перші – відступників і язичників.

    В цей час з’явилися якихось двоє мужів, підняли її на плечі

    і відправилися вслід за кафедрою, на схід. Вона віддалилася весела і на прощання сказала:

    – Будь мужнім, Єрмо!



    Видіння друге


    Покликання Єрми на проповідь про покаяння його дітям

    та всім віруючим

    І

    Коли я гуляв в околицях Кумських86, приблизно в той же час, що і минулого року, то пригадав про минуле видіння, і знову підніс мене дух туди ж, де раніше було видіння. Досягнувши того місця, я схилив коліна і почав молитися Господу і прославляти ім’я Його за те, що Він удостоїв мене і відкрив мені колишні мої гріхи. І коли я встав від молитви, то побачив перед собою ту стару жінку, яку бачив раніше: вона гуляла і читала якусь книгу.

    – Чи можеш сповістити про це обранцям Божим? – запитала вона мене. Я відповів: «Госпоже, так багато я не можу запам’ятати, але дай мені книгу, я перепишу».

    – Візьми, – сказала вона, – а потім поверни її мені. Взявши книгу, я віддалився в поле і списав все буква в букву, не розуміючи значення. І коли закінчив я переписування книги, раптом забрали її з моїх рук, але хто це був – я не побачив.



    II

    Через п’ятнадцять днів, у які я постив і багато молився Господу, відкрилось мені значення написаного. Написане було таке: «Діти твої, Єрмо, відступили від Господа, хулили Його і у великому нечесті зрадили своїх батьків; і уславилися вони як зрадники батьків87. Зрадивши їх, вони не виправилися, але приєднали до своїх гріхів: розпусту, скверну та нечестя, і таким чином сповнили міру неправди своєї. Промов ці слова всім своїм дітям і своїй дружині, оскільки і вона не стримана в своїх словах і тим грішить. Почувши ці слова, вона приборкає свій язик і заслужить помилування. Вона врозумиться після того, як перекажеш їй ці слова, які Господь повелів відкрити тобі. Тоді відпустяться гріхи, скоєні раніше, як їм, так і всім святим, якщо вони від щирого серця покаються і видалять сумніви з своїх сердець. Бо славою Своєю поклявся Господь, що той із вибраних Його, хто і в цей напередвизначений день продовжуватиме грішити, не отримає спасіння. Бо покаянню праведних покладені терміни, і визначені дні покаяння для всіх святих, але язичникам дозволено каятися до останнього дня. Тому скажи предстоятелям Церкви, щоб вони звершували путі свої в правді, щоб могли отримати обіцяне з великою славою. І ви, які чинили правду, стійте твердо і не будьте двоєдушними, щоб переселення ваше було зі святими ангелами88. Блаженні ті, хто перетерпить прийдешнє велике гоніння і не відречеться від свого життя, бо Сином Своїм поклявся Господь, що ті, які відрікаються від Господа, гублять своє життя. Це саме стосується до тих, які відречуться в майбутні дні; до тих же, які раніше відрікалися, із великого милосердя Він став милостивим.



    III

    А ти, Єрмо, не пам’ятай неправди своїх дітей і не залишай своєї дружини, але потурбуйся про те, щоб вони визволилися від попередніх гріхів. Вони врозумляться від правдивого вчення, якщо ти не триматимеш на них зла. Бо злопам’ятство приводить до смерті, забуття зла – до життя вічного. А ти, Єрмо, перетерпів великі мирські біди за гріхи дому твого, оскільки не звертав на них уваги як на ті, що ніскільки не стосуються тебе, і вдався до неправедних своїх занять. Але те, що ти не відступив від живого Бога, спасе тебе; твоя простота і велика стриманість спасуть тебе, якщо ти перебуватимеш у них; і всіх спасуть вони, хто поступає так само. Ті, хто перебувають в невинності і простоті, будуть сильними проти всякого зла і отримають життя вічне. Блаженні всі, що чинять правду: вони не загинуть повіки. Але скажеш: ось приходить велике гоніння. Якщо тобі так здається, то знову відречися. Господь близький до тих, що навертаються, як написали в книгах Елдат і Модад, які в пустелі пророкували народу».



    IV

    Під час мого сну, браття, один красивий юнак з’явився мені і запитав:

    – Хто, ти думаєш, та стариця, від якої ти отримав книгу?

    – Сивілла, – я відповів.

    – Помиляєшся, – сказав він, – вона не Сивілла.

    – Хто ж вона, господарю?

    – Вона – Церква Божа.

    Я запитав його, чому ж вона стара.

    – Тому що, – пояснив він, – сотворена вона раніше за все, і для неї сотворений світ.

    Після того було мені видіння в домі моєму, і прийшла та стариця, і запитала мене, чи віддав я вже книгу предстоятелям Церкви. Я відповідав, що ще ні, і вона сказала:

    – Добре, тому що я додам ще кілька слів. Коли ж закінчу всі слова, тоді нехай через тебе вони дійдуть до вибраних. Для цього ти напишеш дві книги і одну віддаси Клименту, а іншу

    – Гранті89. Климент відішле в зовнішні міста, бо йому це надано; Гранта ж навчатиме вдів і сиріт. А ти прочитаєш її в цьому місті разом з пресвітерами, предстоятелями Церкви.



    1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   24

    Коьрта
    Контакты

        Главная страница


    Вступ. Церковна письменність в період мужів апостольських