страница17/24
Дата22.01.2019
Размер2.95 Mb.

Вступ. Церковна письменність в період мужів апостольських


1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   24

Видіння трете


Будівництво вежі, яка зображає Церкву

І

Одного разу було мені, браття, таке видіння. Після того, як я багато разів постався і молив Господа про одкровення, яке було обіцяне мені через ту старицю, вночі вона з’явилася і сказала:

– Оскільки ти дуже просиш і бажаєш знати все, то приходь в поле близько шостої години, і я з’явлюся тобі та покажу те, що потрібно тобі побачити. Місце ж вибери сам.

І я вибрав місце прекрасне, усамітнене. Але спершу, ніж я встиг назвати їй це місце, вона сказала:

– Прийду, куди бажаєш.

Отже, браття, помітив я годину і з’явився у полі, на місці, куди призначив їй прийти. І бачу я поставлену лаву, на ній льняна подушка, а над лавою простягнута парусина. Побачивши такі приготування, тоді як нікого не було на місці, я здивувався, волосся у мене піднялося, і жах огорнув мене тому, що я був один. Але опам’ятавшись і згадавши славу Божу, я підбадьорився і, схиливши коліна, сповідав Богу свої гріхи, як і раніше. Ось прийшла вона з шістьма юнаками, яких я раніше бачив, і, ставши позаду мене, слухала, як я молився і сповідався перед Богом. Торкнувшись мене, вона промовила:

– Перестань молитися тільки про свої гріхи, молися і за правду, щоб частку з неї отримав ти для свого дому.

Узявши мене за руку, вона привела мене до лави і повеліла тим юнакам:

– Ідіть і будуйте.

Коли ми залишилися одні, вона сказала мені:

– Сідай тут.

– Госпоже, нехай спочатку сядуть пресвітери.

– Я тобі кажу, – наполягала вона, – сідай. Я хотів сісти праворуч, але вона рукою показала, щоб я сідав ліворуч. Коли я засмутився, через те що не дозволила мені сісти праворуч, вона сказала:

– Не засмучуйся, Єрмо. Місце праворуч належить тому,

хто вже догодив Богу і постраждав за Його ім’я. У тебе багато не вистачає для того, щоб сидіти з ними. Але залишайся в простоті своїй, як раніше, і сидітимеш з ними, так само як і всі, хто творитиме їхні діла і перетерпить те, що вони перетерпіли.

II

Я сказав їй:

– Госпоже, я бажав би дізнатися, що вони перетерпіли.

– Слухай: лютих звірів, бичування, темниці, хрести ради імені Його90. За це їм належить права сторона святині і всякому, хто постраждає за ім’я Боже, а іншим – ліва сторона. Але для тих і інших, і для тих, що сидять праворуч, і для тих, що сидять ліворуч, – одні і ті ж дари обітниці; тільки ті, що сидять праворуч, мають деяку честь. Ти бажаєш сидіти праворуч з ними, але у тебе багато немочей. Очисти себе від своїх немочей; і всі не двоє душні повинні очиститись до того дня від своїх немочей91.

Сказавши це, вона хотіла піти, але я кинувся до її ніг і благав її Господом, щоб явила мені обіцяне видіння. І вона знову взяла мене за руку, підняла і посадила на лаву ліворуч і, піднімаючи якийсь блискучий жезл, запитала:

– Чи бачиш велику роботу?

– Госпоже, нічого не бачу.

– Невже не бачиш навпроти себе великої вежі, яка будується на воді з блискучих квадратних каменів?

Справді будувалася квадратна башта тими шістьма юнаками, які прийшли з нею. Багато тисяч інших мужів підносили камені. Деякі діставали камені з глибини, інші – із землі і подавали тим шістьом юнакам, вони ж приймали їх і будували. Камені, які витягували з дна, відразу клали в будівлю, тому що вони були гладкими і рівними і так щільно прилягали один до одного, що їхнє з’єднання не можна було помітити, і вежа здавалася зведеною з одного каменя. Камені, принесені із землі, не всі використовувалися для будівництва. Деякі з них будівничі відкладали, тому що вони були шорсткі або з тріщинами, або світлі і круглі і не годилися для будівництва вежі. А деякі камені вони розколювали і відкидали далеко в бік. І відкинуті камені, бачив я, падали на дорогу і, не залишаючись на ній, скочувались: одні в місце пустинне, інші потрапляли у вогонь і горіли, інші падали поблизу води і не могли скотитися у воду, хоча і прагнули потрапити в неї.

III

Показавши мені це, вона хотіла піти, але я сказав:

– Госпоже, яка користь мені бачити, але не розуміти, що означає це будівництво? Вона відповідала мені:

– Допитлива ти людина, якщо бажаєш зрозуміти значення вежі.

– Справді, госпоже, я бажаю зрозуміти і сповістити браттям, щоб і вони зраділи, почувши це, і прославили Господа.

– Почує багато хто. І, почувши, деякі зрадіють, а інші заплачуть; втім, і останні, якщо, почувши, принесуть покаяння, також радітимуть. Вислухай тепер пояснення вежі, я відкрию все, і не докучай мені більше про одкровення. Одкровення ці закінчилися, бо мають межу. А ти не перестаєш вимагати одкровень, тому що наполегливий. Отже, вежа, яку ти бачиш, що будується, – це я, Церква, яка з’явилася тобі тепер і була раніше. Питай же, що хочеш знати про вежу, і я відкрию тобі, щоб зрадів ти разом зі святими.

– Госпоже, якщо одного разу ти визнала мене достойним того, щоб відкрити мені все, то відкрий, – просив я старицю.

– Все, що належить відкрити тобі, відкриється, аби серце твоє було з Господом і ти не сумнівався, що б не побачив.

– Госпоже, – запитав я її, – чому вежа побудована на водах?

– І раніше я говорила тобі, – відповідала вона, – що ти допитливий і старанно шукаєш: шукаючи, знайдеш істину. Слухай же, чому вежа будується на водах: життя ваше через воду спасенне і спасеться92. А вежа заснована словом всемогутнього і преславного імені і тримається невидимою силою Господа.



IV

Я на це сказав їй:

– Величне і дивне діло! А хто, госпоже, ті шість юнаків, які будують?

– Це первозданні ангели Божі, яким Господь ввірив все Своє творіння для того, щоб вони примножували, упорядковували і управляли Його творінням: їхніми силами і буде закінчено будівництво вежі.

– А хто ті інші, які підносять камені?

– І це святі ангели Господні, але перші – вищі. Коли закінчиться будівництво вежі, вони всі разом будуть торжествувати біля вежі і прославлятимуть Господа за те, що завершилось будівництво вежі.

– Бажав би я знати, – сказав я, – яке значення і в чому відмінність каменів.

І вона відповідала мені:

– Хіба ти кращий за всіх, щоб тобі це було відкрите? Є більш достойні, яким варто було б відкрити ці видіння. Але щоб прославлялося ім’я Боже, тобі це відкрите і ще відкриється ради тих, хто має сумнів у серці своєму, чи буде це, чи ні93. Скажи їм, що все це істинне і що нічого не немає неправдивого, але все твердо і міцно засноване.

V

Вислухай тепер і про камені, на яких зведена будівля. Камені квадратні і білі, що добре прилягають один до одного своїми з’єднаннями, це є апостоли, єпископи, вчителі і диякони, які ходили у святому вченні Божому, наглядали і свято й непорочно служили обранцям Божим, – як спочилі, так і живі ще досі, – які завжди перебували в мирі і злагоді і слухали взаємно один одного: через те вони і в будівлі вежі добре прилягають один до одного. А камені, що вийняті з глибини і закладаються в будівлю, і дотичні з іншими каменями, що увійшли в будівлю, це ті, які вже померли і постраждали за ім’я Господа.

– Госпоже, я бажаю знати, кого означають інші камені, які дістали із землі.

– Ті, які необробленими кладуться в основу вежі, означають людей, яких Бог похвалив за те, що вони жили праведно

перед Господом і виконували Його заповіді94. А ті, які приносяться і кладуться в саму будівлю вежі, це новонавернені до віри і вірні. Вони призиваються ангелами до здійснення добра, і тому не знайшлося в них зла.

– А хто ті камені, які відкладаються в бік біля вежі?

Вона відповіла:

– Це ті, які згрішили і бажають покаятися, тому вони відкинуті недалеко від вежі і будуть придатні, якщо покаються. Тому охочі покаятися будуть тверді у вірі, якщо тільки принесуть покаяння тепер, доки будується вежа. Бо коли будівництво закінчиться, то їм вже не знайдеться місця в самій будівлі, і вони будуть відкинуті і тільки залишаться лежати при вежі.

Бажаєш знати, хто ті камені, які розколюють і відкидають далеко від вежі?

– Бажаю, госпоже.

– Це сини беззаконня, які увірували вдавано і від яких не відступила всяка неправда; тому вони не мають спасіння, тому і не придатні для будівлі через свою неправедність, – вони розколоті і відкинуті далеко із гніву Господа за те, що зневажили Його. А значення попередніх каменів, які в безлічі ти бачив складеними і не використаними в будівництві, таке. Шершаві камені це ті, які пізнали істину, але не залишилися в ній і не перебувають в спілкуванні зі святими, тому вони і не придатні. Камені з тріщинами – це ті, які тримають в серцях ворожнечу один проти одного; будучи разом, вони миролюбні, але коли розходяться, знаходять в серцях злобу. І ця злоба – тріщини в каменях. Камені меншого розміру – це ті люди, які, хоч і увірували, але мають ще багато неправди, тому вони короткі.

– Хто ж, пані, білі і круглі камені, що теж не йдуть в будівлю вежі? Вона відповідала мені:

– Доки ти будеш нерозумним і необачливим? Ти про все запитуєш і нічого не розумієш. Білі і круглі камені – це ті, які мають віру, але мають і багатства віку цього; і коли прийдуть гоніння, то заради своїх багатств і турбот вони відречуться від Господа.

– Коли ж будуть вони угодні Господу?

– Коли будуть відсічені їхні багатства, які утішають їх, тоді вони стануть корисні Господу для будівлі. Бо як круглий камінь, доки не буде обсічений і не позбудеться деяких своїх частин, не зможе стати квадратним, так і багаті в нинішньому віці, якщо не позбудуться своїх багатств, не зможуть бути угодними Господу. Насамперед ти повинен знати це по собі самому: коли ти був багатий, був некорисний; а зараз ти корисний і придатний для життя; ти і сам був з числа тих каменів.

VII

Інші ж камені, які ти бачив, були відкинуті далеко від вежі, котилися по дорозі і з дороги скачувалися в пустельні місця, означають тих, які, хоч увірували, але через свій сумнів, залишили істинний шлях, думаючи, що вони можуть знайти кращий. Але вони спокушаються і бідують, ходячи шляхами пустинними. Камені, що впали у вогонь і горять, означають тих, які назавжди відреклися від живого Бога і яким, внаслідок злочинної похоті, ними твореної, вже не приходить думка покаятися.

– Кого ж означають камені, які падали поблизу води і не могли скотитися в неї?

– Тих, які чули слово і бажають охреститися в ім’я Господнє, коли приходить їм на пам’ять святість істини, але потім вони ухиляються і знову вдаються до своїх порочних бажань.

Так вона закінчила пояснення вежі. Але я, будучи наполегливим, запитав її:

– Чи є покаяння для тих каменів, які відкинуті, і чи буде їм місце в цій вежі? Вона сказала:

Є для них покаяння, але в цій вежі не знайдуть вони місця, а потраплять в інше, нижче місце, причому тоді, коли вони постраждають і сповнять дні своїх гріхів. І за те вони будуть переведені, що прийняли слово істинне. І тоді позбавляться вони від своїх покарань, коли здригнуться серцем від порочних діл, ними сотворених, і вони покаються. Якщо ж вони не схаменуться, то не спасуться із-за впертості свого серця.

VIII

Коли я перестав запитувати старицю про все це, вона запропонувала:

– Хочеш побачити ще щось?

І оскільки я дуже бажав побачити, то радість відбилася на моєму обличчі. Поглянувши на мене, вона посміхнулася і запитала:

– Бачиш сім жон навколо вежі?

– Бачу, госпоже.

– Вежа ця за наказом Господа ними підтримується. Слухай тепер про їхні дії. Перша з них, яка тримає вежу руками, називається вірою; з її допомогою спасаються обранці Божі. Інша, яка підперезана і веде себе мужньо, називається стриманістю, вона – дочка віри. Хто піде за нею, буде блаженний у своєму житті, бо стримуватиметься від усіх нікчемних діл і всякої злої похоті і стане спадкоємцем вічного життя.

– Хто ж інші п’ять, госпоже?

– Дочки одна однієї. Одна називається простотою, інша – невинністю, третя – скромністю, четверта – знанням, п’ята

— любов’ю. Тому, коли виконаєш діла їхньої матері, тоді зможеш і всього дотриматись.

– Хотів би я знати, госпоже, яку кожна з них має силу?

– Слухай, – відповідала вона, – сили їхні однакові: вони зв’язані між собою і йдуть одна за іншою, як і народжені. Від віри народжується стриманість, від стриманості простота, від простоти невинність, від невинності скромність, від скромності знання, від знання любов. Їхні дії чисті, цнотливі і святі, і хто послужить їм і в силі виконуватиме їхні діла, той матиме оселю у вежі зі святими Божими.

Я запитав її про час, чи зараз ще не кінець. Але вона голосно вигукнула:

– Безрозсудна людино! Невже ти не бачиш, що вежа все ще будується? Коли вежа буде побудована, тоді і буде кінець. Не питай у мене більше нічого. І цього нагадування і оновлення душ ваших достатньо для тебе і для всіх святих. Не для тебе одного це відкрито, але щоб ти сповістив усім. Тому після трьох днів ти, Єрмо, повинен зрозуміти наступні слова, які маю сказати тобі, щоб ти довів їх до вух святих, щоб, слухаючи і виконуючи їх, очистилися від своєї неправди, і ти разом з ними.



ІХ

Діти, послухайте мене. Я виховала вас у великій простоті, невинності і цнотливості за милосердям Господа, Який вилив на вас правду, щоб ви очистилися від всякого беззаконня і неправди, а ви не хочете відійти від неправди вашої. Тому тепер послухайте мене. Живіть у світі, піклуйтеся один про одного, підтримуйте себе взаємно і не користуйтеся одні творіннями Божими, але щедро роздавайте таким, що мають потребу. Деякі від багатьох страв завдають шкоди своїй плоті і виснажують її. А інші, що не мають на прожиток, також виснажують плоть тому, що не мають в достатку їжі, і гинуть їхні тіла. Така непомірність згубна для тих, хто має і не ділиться з тими, що мають потребу. Подумайте про грядущий суд. Ви, хто перевищує інших багатством, шукайте бідних та голодних, поки ще не закінчена вежа. Бо після того, як завершиться будівництво, побажаєте благо діяти, але не буде вам місця. Тому дивіться ви, що гордитесь своїм багатством, щоб не воззвали ті, що терплять нужду, бо стогін їхній дійде до Господа, і ви будете видалені зі своїми скарбами за двері вежі. Тепер говорю тим, хто начальствує в Церкві і предстоятельствує: не будьте подібні до злодіїв. Злодії, принаймні, свою отруту носять в посудинах, а ви свою отруту і тримаєте в серці, і не хочете очистити сердець ваших, і чистим серцем зійтися в однодумності, щоб мати милість від Великого Царя. Дивіться, діти, щоб такі розділення ваші не позбавили вас життя. Як хочете ви виховувати обранців Божих, коли самі не навчені? Тому напоумляйте один одного і будьте в мирі між собою, щоб і я в радості з’явилась перед Отцем вашим і могла дати достойну відповідь за вас Господу.



X

Коли вона перестала говорити зі мною, прийшли ті шість юнаків, які будували, і понесли її до вежі, а інші четверо взяли лаву і також віднесли її у вежу. Лиць останніх я не бачив, тому що вони були обернені в інший бік. Коли вона віддалялася, я просив її пояснити різні вигляди, в яких вона з’являлась мені. Але вона сказала у відповідь:

– Це нехай пояснить тобі інший.

А з’явилася вона мені, браття, в першому видінні минулого року дуже старою сидячою на кафедрі. У другому видінні вона мала юне лице, але тіло і волосся старечі, і розмовляла зі мною стоячи; втім, була веселішою, ніж раніше. У третьому ж видінні вона вся була набагато молодшою, з прекрасним лицем, але зі старечим волоссям; вона була цілком весела і сиділа на лаві. І я дуже засмучувався, що не зрозумілі мені такі відмінності, поки не побачив у нічному сні ту старицю, і вона сказала мені:

– Всяка молитва потребує смирення, тому постися і отримаєш від Господа, чого просиш.

Отже, я постився один день, і в ту ж ніч з’явився мені юнак і сказав:

– Чому ти так часто в молитві просиш одкровень? Дивися, щоб, просячи багато чого, ти не пошкодив своєї плоті. Достатньо для тебе і цих одкровень. Чи зможеш бачити одкровення ще більші від тих, які бачив?

– Господарю, я про одне тільки прошу, щоб мені було дано повне пояснення щодо трьох виглядів тієї стариці.

– Доки ви будете безрозсудні? – дорікав він. – Сумніви ванті роблять вас безрозсудними, тому що не маєте в серцях ваших стремління до Господа.

Я відповідав йому:

– Від тебе ми дізнаємося про це точніше.

XI

– Слухай, – сказав він, – про вигляди, які тебе цікавлять. Чому в першому видінні з’явилася тобі стариця, що сидить на кафедрі? Тому що дух ваш занепав і ослаб, і не має сили від гріхів ваших і сумнівів серця. Бо як старці, що не мають надії на оновлення сил, нічого іншого не бажають, крім заспокоєння на ложі, так і ви, обтяжені житейськими ділами, впали в безтурботність і не поклали турбот своїх на Господа; постарів ваш розум, і постаріли ви в печалях ваших.

– Я бажаю дізнатися, господарю, чому вона сиділа на кафедрі?

– Тому, – відповідав він мені, – що всякий немічний сидить на сідалищі внаслідок своєї слабкості, щоб його немічне тіло мало підтримку. Ось тобі розуміння першого явлення.

XII

– В другому видінні ти бачив, що вона стоїть з молодшим лицем і веселішою, ніж раніше; а тіло і волосся були у неї старечі. Вислухай і цю притчу. Коли хтось сильно постаріє і зневіриться в самому собі із-за своєї слабкості і бідності, то нічого іншого не чекає, тільки останнього дня свого життя. Але раптом отримує він спадок. Дізнавшись про це, він підскочив від радості, і до нього повертаються сили, оновлюється його дух, який постарів від попередніх діл; він вже не лежить, але, вставши, мужньо діє. Те ж відбулося і з вами, коли ви почули про одкровення, яке Бог відкрив вам. Господь зглянувся над вами і відновив ваш дух – і ви відклали свою неміч, прийшла до вас мужність, ви зміцнилися у вірі, і Господь, побачивши вашу кріпость, зрадів. Тому показав Він вам будівництво вежі – й інше покаже, якщо буде між вами чистосердечний мир.

XIII

У третьому видінні ти бачив, що вона ще молодша, прекрасна, весела і лице її ясне. Порівняти це можна з тим, начебто до засмученої людини прийшов добрий вісник – вона негайно забуває про колишню скорботу, ні про що інше не думає, як про почуту нею звістку; підбадьорюється і оновлюється дух її від радості. Так само і ви отримали оновлення душ ваших, пізнавши такі блага. А те, що ти бачив її сидячою на лаві, – це означає тверде положення, оскільки лава має чотири ніжки і стоїть твердо, та і світ підтримується чотирма стихіями. Тому і ті, які повністю, від щирого серця покаються, помолодшають і зміцніють. Тепер маєш ти повне пояснення. Не проси більше ніяких одкровень. Якщо ж потрібно буде, то відкриється тобі.



1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   24

Коьрта
Контакты

    Главная страница


Вступ. Церковна письменність в період мужів апостольських