• Книга друга
  • Заповідь перша
  • Заповідь друга
  • Заповідь третя
  • Заповідь четверта



  • страница18/24
    Дата22.01.2019
    Размер2.95 Mb.

    Вступ. Церковна письменність в період мужів апостольських


    1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   24

    Видіння четверте


    Про майбутнє гоніння на християн

    І

    Через двадцять днів було мені, браття, видіння гоніння, яке повинно статись. Йшов я полем при дорозі Кампанській, від великої дороги до поля майже десять стадіїв.95 Через це місце шлях буває рідко. Гуляючи один, я благав Господа, щоб Він підтвердив ті одкровення, які явив мені через святу Свою Церкву, укріпив мене і дав покаяння всім рабам Своїм, які спокусилися; щоб прославлялося велике і славне ім’я Його за те, що удостоїв показати мені Свої чудеса. І в той час, коли я прославляв і дякував Йому, був мені голос: «Не сумнівайся, Єрмо!» Став я думати: «Чого мені сумніватися, коли я такий укріплений Господом і бачив дивні діла?»

    Пройшовши небагато, браття, раптом я побачив пил, що піднімався до неба, і подумав, що це йде худоба, піднімаючи пил. Відстань між хмарою пилу і мною була близько стадія. Тим часом пил піднімався густіше і густіше, так що мені стало це здаватися чимось надприроднім. Дещо проглядало сонце, і я побачив величезного звіра на зразок кита, із вуст якого виходила вогненна саранча. У довжину ця тварина мало близько ста футів, а голова була подібна до глиняного сосуду. І я почав плакати і благати Господа, щоб спас мене від неї. Потім пригадав я слова, які чув: «Не сумнівайся, Єрмо». Тому, браття, зодягнувшись вірою в Бога і пригадавши явлені мені Ним великі діла, я сміливо пішов до звіра. Звір же кидався з такою люттю і був такий лютий і сильний, що, здавалося, при нападі міг би зруйнувати місто. Я наблизився до нього, і ця величезна страхітлива тварина мирно розтягнулася на землі, висунувши язика. Я пройшов повз нього, і воно не поворушилося. Голова цього звіра була чотирьох кольорів: чорного, потім червоного, або кривавого, далі золотистого і, нарешті, білого.

    II

    Після того, як я пройшов повз звіра і віддалився майже на тридцять футів, зустрічається мені прикрашена діва, що немов виходить із весільного чертога, в білих черевиках, покрита білим одягом до самого чола; митра була її покривалом, волосся у неї було біле. Із попередніх видінь я здогадався, що це Церква, і зрадів. Вона привітала мене:

    – Здраствуй, людино.

    І я відповів їй таким же привітанням.

    Вона запитала:

    – Нічого не зустрічалося тобі, людино?

    – Госпоже, мені зустрілася така тварина, яка могла б винищити народи, але силою Бога і великим Його милосердям я врятувався від неї.

    – Щасливо ти спасся, – сказала вона, – тому що свою турботу ти поклав на Господа і Йому відкрив своє серце, віруючи, що ніким іншим не можеш бути спасенний, окрім Його великого і преславного імені. За це Господь послав Свого ангела, поставленого над звірами, якому ім’я Егрін96, і він закрив його пащу, щоб він не пожер тебе. Ти уникнув великого лиха по вірі твоїй, оскільки ти не засумнівався, побачивши такого звіра. Тому піди і сповісти обранцям Бога про Його великі діла і скажи їм, що звір цей є образом грядущої великої напасті. Тому якщо приготуєте себе і від щирого серця покаєтеся перед Господом, то можете уникнути її, якщо серце ваше буде чистим і непорочним і в решту днів життя вашого бездоганно служитимете Богу. Покладіть на Господа печалі ваші, і Він сам вилікує їх. Ви, двоєдушні, віруйте в Бога, що Він все може – і відвернути від вас Свій гнів, і послати бичі на двоєдушних. Горе тим, які почують ці слова і зневажать їх, краще було б їм не народжуватися.

    III

    Я запитав її про чотири кольори, які були у звіра на голові. Вона сказала на це:

    Знову ти цікавишся, запитуючи про такі речі.

    – Так, госпоже, поясни мені, що вони означають.

    – Слухай же, – відповідала вона. – Чорний колір означає світ, в якому ви живете. Вогненний і кривавий – те, що цьому світу належить загинути в крові та полум’ї. А золотиста частина – це всі ви, що уникаєте цього світу. Бо як золото випробовується з допомогою вогню і стає придатним, так випробовуєтеся і ви, що живете серед них. Ті, які збережуть твердість і будуть спокушені ними, очистяться. І як золото залишає у вогні свої домішки, так і ви залиште всяку скорботу і печаль, очистіться і будьте придатні для споруди вежі. Біла ж частина означає майбутній вік, в якому стануть жити вибрані Божі, тому що непорочними і чистими будуть ті, які вибрані Богом у життя вічне. Тому не переставай доносити це до слуху святих. Маєте ви і образ прийдешнього великого лиха. Якщо ви захочете, воно буде не страшне для вас: пам’ятайте заповідане вам.

    Сказавши це, вона віддалилася, і не бачив я, куди вона пішла. Зчинився шум, і я в страсі кинувся назад, думаючи, що наближається той звір.

    Книга друга

    «Заповіді

    Пролог97


    Коли я помолився вдома і сидів на ложі, увійшов до мене чоловік поважного вигляду в пастушому одязі: на ньому був білий плащ, за плечима торба і посох в руці. Він привітав мене, і я відповів йому також привітанням. Негайно ж він сів поряд зі мною і говорить:

    – Я посланий від ангела, достойного поклоніння (в рос. пер. «достопоклоняемого ангела». – ред.)98, щоб жити з тобою решту днів твого життя.

    Мені здалося, що він спокушає мене, і я сказав йому:

    – Хто ж ти? Я знаю того, кому я доручений.

    – Не впізнаєш мене?

    – Ні.


    –  Я той самий пастир, якому ти доручений. Поки він говорив, вигляд його змінився, і я впізнавав, що це той, якому я доручений. Я негайно збентежився, мене обійняв страх, і я весь розривався від скорботи, що відповідав йому так лукаво і безрозсудно. Він же сказав мені:

    – Не бентежся, але зміцнися заповідями, які почуєш від мене. Бо я посланий для того, щоб знову показати тобі все, що бачив ти раніше, і особливо те, що корисно для вас. Тому я наказую тобі спершу записати мої заповіді і притчі, щоб перечитувати їх час від часу, – так буде зручніше тобі виконувати їх.

    Тому я записав заповіді і притчі так, як повелів він мені. Якщо, почувши їх, ви поступатимете за ними і виконаєте їх з чистим серцем, то отримаєте від Господа те, що Він обіцяв вам. Якщо ж, почувши їх, не покаєтеся, але повернетесь до гріхів ваших, то приймете від Господа покарання. Все це повелів мені записати цей пастир, ангел покаяння.

    Заповідь перша


    Про віру в єдиного Бога

    Насамперед віруй, що є Бог, Який єдиний все сотворив і звершив, Який все привів із нічого в буття. Він все обіймає, Сам будучи неосяжний, і не може бути ні словом визначений, ні розумом усвідомлений. Тому віруй у Нього, бійся Його і, боячись, дотримуйся стриманості. Бережи це, і відкинеш від себе всяку похіть і беззаконня, і зодягнешся у всяку чесноту і правду, і житимеш з Богом, якщо збережеш цю заповідь.



    Заповідь друга


    Про те, що належить уникати лихослів'я і творити милостиню в простоті

    Пастир сказав мені:

    – Май простоту і будь незлобивий, будь як дитя, яке не знає лукавства, що губить життя людей. Ні про кого не говори погано і не прагни слухати того, хто говорить погано. Якщо ж слухатимеш, то будеш причетний до гріха того, хто лихословить; вірячи йому, ти будеш подібний до нього, тому що повірив тому, хто лихословить на брата твого. Згубне лихослів’я – це злий дух неспокійний, який ніколи не перебуває в мирі, але завжди живе в незгоді. Утримуйся від нього і завжди май мир з братом твоїм. Вдягнися благопристойністю, в якій немає нічого образливого, але все рівне і приємне. Чини добро і від плоду праці твоєї, який дарує тобі Бог, давай всім бідним просто, нітрохи не сумніваючись, кому даєш. Давай всім, бо Бог хоче, щоб всім дісталося від Його дарів. Ті, що беруть, дадуть звіт Богу, чому і на що брали. Ті, що беруть за потребою, не будуть осуджені, а ті, що беруть удавано, судяться. Той же, що дає, не буде винен: бо він виконав служіння, призначене Богом, не розбираючи, кому дати, а кому не давати, і виконав з похвалою перед Богом. Тому дотримуйся цієї заповіді, як я сказав тобі, щоб покаяння твоє і твоєї сім’ї були в простоті, і серце твоє було чистим і непорочним перед Богом.

    Заповідь третя


    Про те, що належить уникати неправди

    Також сказав він мені:

    – Люби істину, і нехай виходить з уст твоїх всяка істина, щоб дух, який Господь поселив в цьому тілі, явився істинним перед всіма людьми і щоб прославлявся Господь, який дав тобі дух, тому що

    Бог істинний у всякому слові, і жодної неправди немає в Ньому. І ті, які обманюють, відкидають Бога і не повертають Йому залогу, який отримали; а вони отримали від Нього дух правдивий (в рос. пер. «нелживьй». – ред.). Якщо вони повертають його неправдивим, то ганьблять заповідь Господа і стають викрадачами.

    Почувши це, я гірко заплакав. Побачивши мою скорботу, він запитав:

    – Про що ти плачеш?

    – Не знаю, господарю, чи зможу я спастися.

    – Чому?


    – Тому, що ніколи в житті, господарю, не вимовив я слова правдивого, але завжди говорив підступно і видавав перед всіма

    неправду за істину, і ніхто не перечив мені, тому що довіряли моєму слову. Як же я можу жити, коли поступав таким чином?

    Він відповідав:

    Ти міркуєш добре і правильно, бо належало тобі як рабу Божому ходити в істині і не з’єднувати лукавої совісті з духом істини, і не ображати Духа Божого, Святого й Істинного.

    І я сказав йому:

    – Ніколи, господарю, я не чув таких слів.

    – Почувши зараз, надалі дотримуйся їх і намагайся, щоб і ті неправдиві слова, які раніше говорив ти, стали вірними від наступних твоїх слів, якщо вони виявляться істинними. Бо і ті можуть стати вірними, якщо відтепер говоритимеш істинну; і якщо дотримуватимешся істини, можеш отримати собі життя. І всякий, хто тільки послухається цієї заповіді, і виконуватиме її, і віддалятиметься від неправди, – житиме з Богом.

    Заповідь четверта


    Про цнотливість і розлучення

    І

    – Заповідаю тобі, – говорив пастир, – дотримуватися цнотливості. І нехай не увійде в твоє серце помисел про чужу дружину або про блуд, або про яке-небудь подібне погане діло, бо все це – великий гріх. А ти пам’ятай про Господа у всі години, і ніколи не згрішиш. Якщо який низький помисел увійде в твоє серце, то зробиш великий гріх; і хто творить таке злочинне діло, той прирікає себе на смерть. Тому дивися ти, утримуйся від таких помислів. Бо де мешкає цнотливість, там ніколи не повинен виникати поганий помисел, в серці праведної людини.

    І я попросив:

    – Дозволь мені, господарю, запитати тебе небагато.

    – Питай.

    – Якщо, господарю, – сказав я, – чоловік має вірну дружину у Господі і помітить її в перелюбстві, то чи буде він грішний, живучи з нею?

    І він відповів мені: – Доки чоловік не знає гріха своєї дружини, він не грішить, якщо живе з нею. Якщо ж дізнається чоловік про її гріх, а вона не покається у своєму перелюбстві, то чоловік згрішить, живучи з нею, і стане учасником в її перелюбстві.

    – Що ж робити, – запитав я, – якщо дружина залишатиметься в своєму пороці?

    – Нехай чоловік відпустить її і залишиться один. Якщо ж, відпустивши свою дружину, візьме іншу, то і сам прийме гріх перелюбства.

    – Що ж, господарю, якщо відпущена дружина покається і забажає повернутися до свого чоловіка, то чи повинна вона бути прийнята чоловіком?

    – Якщо не прийме її чоловік, він зробить великий гріх, – відповів він мені. – Належить приймати грішницю, яка розкаюється, але не багато разів. Бо для рабів Божих покаяння покладене одне. Тому заради розкаяння не повинен чоловік, відпустивши дружину свою, брати собі іншу. Так само робити належить і дружині. Але перелюбство не тільки в оскверненні плоті своєї: перелюбствує і той, хто поступає подібно до язичників99. Уникай спілкування з тим, хто чинить такі діла і не кається, інакше і ти будеш причетний до його гріха. Тому заповідаю вам, щоб ви залишалися самотніми, як чоловік, так і дружина, бо в цьому випадку може мати місце покаяння. Але я не даю приводу для того, щоб так чинилось: нехай не грішить більше той, хто вже згрішив. Щодо попередніх його гріхів, то є Бог, Який може дати зцілення, бо Він має владу над усім.

    II

    І я знову просив його:

    – Оскільки Господь удостоїв мене того, щоб ти завжди жив зі мною, то дозволь сказати мені ще кілька слів, тому що я нічого не розумію і серце моє затьмарене минулими моїми ділами. Врозуми мене, оскільки я абсолютно нічого не розумію.

    І він у відповідь сказав мені:

    – Я наставник покаяння і всім, хто кається, даю розум. Або саме покаяння, ти думаєш, не є великим розумом? Адже грішник, що кається, зрозумів, що він згрішив перед Господом, він засудив всім серцем скоєні ним діла і, розкаявшись, більше вже не робить зла, але творить добро і смиряє душу, і мучить її за те, що згрішила. Тому розумієш, що покаяння є великим розумом?

    – Через те, господарю, я і розпитую тебе детально про все, бо я грішник і бажаю дізнатися, що мені робити, щоб жити, бо гріхи мої численні і різноманітні.

    – Ти будеш живий, – сказав він, – якщо збережеш мої заповіді і поступатимеш за ними; і кожен, хто тільки почує і виконає ці заповіді, житиме з Богом.

    III

    Я сказав йому:

    – Господарю, я чув від деяких учителів, що немає іншого покаяння, крім того, коли сходимо у воду100 і отримуємо відпущення попередніх наших гріхів.

    – Справедливо ти чув. Бо тому, хто отримав відпущення гріхів, не подобає більше грішити, але жити в чистоті. І оскільки ти про все розпитуєш, поясню тобі це, не даючи приводу для заблудження тим, які збираються увірувати або тільки що увірували в Господа. Вони не мають покаяння у гріхах, але мають відпущення колишніх своїх гріхів. Тим же, які покликані раніше, Господь поклав покаяння, бо Він серцезнавець, що передбачає все, знає слабкість людей і велику підступність диявола, який сіятиме шкоду і злість серед рабів Божих. Тому милосердний Господь зглянувся над Своїм творінням і поклав покаяння, над яким і дана мені влада. Отже, я говорю тобі після цього великого і святого покликання, якщо хтось, будучи спокушений дияволом, згрішив, – має одне покаяння. Якщо ж він часто грішитиме і творитиме покаяння – не принесе йому покаяння користі, бо з трудом він житиме з Богом.

    І я сказав:

    – Господарю, я оновився, коли почув про це так докладно. Бо я знаю, що спасуся, якщо ще не додам нічого до своїх гріхів.

    – Спасешся, – відповів він, – ти і всі, які зроблять те ж саме.

    IV

    І знову я попросив його:

    – Господарю, оскільки ти терпляче мене вислуховуєш, поясни мені ще ось що. Якщо чоловік або дружина помре і один з них одружиться, – чи грішить той, хто вступає в шлюб?

    – Не згрішить, але якщо залишиться сам один, то придбає собі велику славу від Господа. Тому бережи чистоту і цнотливість – і житимеш з Богом. Те, що я говорю і збираюся сказати тобі потім, дотримуйся з цього самого дня, з якого ти доручений мені і я живу в твоєму домі. І попереднім твоїм гріхам буде прощення, якщо збережеш мої заповіді; і всі, хто збереже їх і ходитиме в чистоті, отримає відпущення.

    1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   24

    Коьрта
    Контакты

        Главная страница


    Вступ. Церковна письменність в період мужів апостольських