• Заповідь шоста
  • Заповідь сьома
  • Заповідь восьма
  • Заповідь девята



  • страница19/24
    Дата22.01.2019
    Размер2.95 Mb.

    Вступ. Церковна письменність в період мужів апостольських


    1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24

    Заповідь п'ята


    Про печаль і терпіння

    І

    – Будь великодушним і терпеливим, – сказав пастир, – і пануватимеш над всіма злими ділами і сотвориш всяку правду. Якщо будеш великодушний, то Дух Святий, Якщо в тобі перебуває, залишиться чистий і не потьмариться від якого-небудь злого духа, але, торжествуючи, розшириться і разом з сосудом, в якому перебуває, радісно служитиме Господу. Якщо ж приступить який-небудь гнів, то Дух Святий, Який є в тобі, в той же час буде стиснений і постарається віддалитись, бо пригнічується злим духом і ображається гнівом, і не має можливості служити Господу так, як бажає. Тому, коли обидва духи перебувають разом, людині буває погано. Так, якщо взяти трохи полину і покласти в посудину з медом, чи не весь мед зіпсується? І стільки меду пропадає від незначної кількості полину, втрачає солодкість і вже не має приємності для свого власника, тому що робиться гірким і непридатним до вживання. Але якщо в мед не класти полину, він залишиться солодким. Сам бачиш: великодушність солодша за мед, і вона угодна Богу, і Господь перебуває в ній, а гнів – гіркий і неугодний. Тому якщо до великодушності домішується гнів, то дух обурюється, і неприємна Богу його молитва.

    І я сказав йому:

    – Бажав би я дізнатися, господарю, про дію гніву, щоб зберегти себе від нього.

    – Якщо ти і твої домочадці не будете стримуватися від нього, то втратите всяку надію на спасіння. Але стримуйся від гніву, бо Я з тобою; і від нього стримаються всі, які покаються від щирого серця свого, бо Я буду з ними і збережу їх. Всі такі приймаються святійшим ангелом101 в число праведних.

    Послухай тепер і про дію гніву, який він шкідливий і як губить рабів Божих і відвертає їх від правди. Він не може шкодити людям, які сповнені вірою, тому що з ними перебуває Сила Божа; спокушає ж тих, що сумніваються і не мають віри. Як тільки він побачить таких людей спокійними – проникає в їхнє серце, і чоловік або дружина сердяться один на одного через які-небудь життєві справи: або через їжу, або через пусте слово, або через якогось приятеля, або через борг, або через подібні дріб’язкові речі. Все це безглузде, пусте і непристойне для рабів Божих. Але тверда і мужня великодушність має міцну силу і перебуває у великій широті, весело і безтурботно радіючи, і прославляє Господа повсякчасно – чужа всякій гіркоті, завжди мирна та смиренна. Ця великодушність живе з тими, що мають непорушну віру. А гнів безрозсудний, пустий і легковажний. Від безрозсудності народжується скорбота (в рос. пер. «огорчение». – ред.), від скорботи роздратування, від роздратування – гнів, від гніву ж – несамовитість (в рос. пер. «неистовство». – ред.). Несамовитість, яка стала від такої кількості зла, – великий і неспокутуваний гріх. І коли все це знаходиться в одному сосуді, де перебуває і Дух Святий, то сосуд не вміщає їх в собі і переповнюється: добрий дух не може жити разом зі злим духом, а віддаляється від такої людини і шукає собі притулку в смиренності і тиші. Коли він відступить від людини, в якій перебував, то людина, сповнена духами злими, стає чужою для Святого Духа і закритою для благої думки. Так буває зі всіма гнівливими. Тому ти віддаляйся від гніву, але зодягнись у великодушність і опирайся всякій скорботі, і будеш в чистоті і святості, угодній Богу. Тому дивися, щоб ти як-небудь не був легковажним з цією заповіддю, бо якщо дотримаєшся цієї заповіді, то можеш виконати й інші мої заповіді, які хочу тобі дати. Тому тепер утверджуйся в цих заповідях, щоб тобі жити з Богом, – також і всі, хто дотримає їх, житимуть з Богом.



    Заповідь шоста


    Про двох духів при всякій людині і намову кожного з них

    І

    – Я повелів тобі, – сказав пастир, – в першій заповіді, щоб ти зберігав віру, страх і стриманість.

    – Так, господарю, – підтвердив я.

    – А зараз я хочу пояснити тобі, силу цих чеснот, щоб ти знав, як кожна з них діє і яку має владу. Двоякого роду їхні дії і полягають у праведному і неправедному. Ти віруй праведному, а неправедному аніскільки не віруй. Бо правда має шлях прямий, а неправда – кривий. Але ти йди прямим шляхом, а кривий залиш. Кривий шлях нерівний, має безліч спотикань, скелястий і тернистий і веде до погибелі тих, що йдуть ним. А ті, які йдуть прямим шляхом, йдуть рівно і без перешкод, тому що він не скелястий і не тернистий. Тому бачиш, що краще йти цим шляхом.

    Я сказав:

    – Мені подобається йти цим шляхом.

    – І ти підеш так само, як і підуть ним всі, які від щирого серця звернуться до Господа.

    II

    Послухай тепер, – продовжував він, – про віру. Два ангели з людиною: один добрий, а інший – злий.

    Я запитав його:

    – Яким чином, господарю, я зможу розпізнати їх, якщо обидва ангели живуть зі мною?

    – Слухай і розумій. Добрий ангел тихий і скромний, смиренний і мирний. Тому, увійшовши до твого серця, він постійно вселятиме тобі справедливість, цнотливість, чистоту, ласкавість, поблажливість, любов і благочестя. Коли все це вселиться у твоє серце, знай, що добрий ангел з тобою: вір цьому ангелу і слідуй за його ділами.

    Послухай і про дію злого ангела. Насамперед він злобний, гнівливий і безрозсудний, і дії його злі і розбещують рабів Божих. Тому коли увійде він у твоє серце, із його дій розумій, що цей ангел злий.

    – Яким чином, – запитав я, – пізнаю його, господарю?

    – Слухай. Коли оволодіють тобою гнів чи досада, знай, що він у тобі; також коли в твоєму серці виникає бажання різних і пишних страв і напоїв, і чужих дружин, то вселяються в нього гордість, надмірне вихваляння, зарозумілість і тому подібне, тоді знай, що з тобою злий ангел. Тому ти, знаючи його діла, уникай і не вір йому: діла його злі і не властиві рабам Божим. Такі дії того та іншого ангела. Розумій їх, вір ангелу доброму і віддаляйся від ангела злого, тому що намови його у всякому ділі є злі. Навіть якщо в серце віруючої людини увійде помисел злого ангела, то вона неодмінно згрішить. Якщо ж злі люди відкриють свої серця ділам доброго ангела, то обов’язково він зробить що-небудь добре. Тому бачиш, що добре слідувати за добрим ангелом. Якщо станеш коритися йому і творити його діла, то житимеш з Богом; так само як і всі, які слідуватимуть за його ділами, житимуть з Богом.

    Заповідь сьома


    Про те, що потрібно боятися Бога,

    а диявола боятися не потрібно

    – Бійся, – говорив пастир, – Господа і дотримуйся Його заповідей, бо, дотримуючись заповідей Божих, будеш твердий в будь-якому ділі і досягнеш успіху в ньому. Боячись Господа, будеш чинити все добре. Ось страх, який потрібно переживати, щоб спастися. Диявола ж не бійся: боячись Господа, ти пануватимеш над дияволом, тому що в ньому немає ніякої сили. А в кому немає сили, того не варто боятись. У кому є більша сила, того і треба боятися. Бо всякий, що має силу, вселяє страх; а хто не має сили, всіма зневажається. Втім, бійся діл диявола, тому що вони злі; боячись Господа, ти не вчиниш діл диявольських, але стримуватимешся від них. Страх є двоякий. Якщо ти схотів зробити зле, то бійся Бога – і не зробиш цього. Так само якби захотів ти зробити добре, то знову бійся Бога і зробиш його. Істинно, страх Божий великий, сильний і славний. Тому бійся Бога, і житимеш. І всі ті, які боятимуться Його, дотримуючись Його заповідей, житимуть з Богом; а які не дотримуються Його заповідей, в тих немає життя.



    Заповідь восьма


    Про утримання від зла і про творення добра

    – Я сказав тобі, – продовжував повчання пастир, – що творіння Божі двоякі, двояке і стримання. Тому від деяких належить стримуватися, а від інших не варто.

    – Відкрий мені, господарю, – попросив я, – від чого належить стримуватися і від чого не слід.

    – Стримуйся, – відповідав він, – від зла і не роби його, а від доброго не стримуйся, але роби його. Бо якщо стримуватимешся від доброго і його не робитимеш, то згрішиш. Тому стримуйся від всякого зла і роби всяке добро.

    – Від якого зла, – запитав я, – належить стримуватися?

    – Від перелюбу, пияцтва і надмірних бенкетів, від надмірного споживання їжі, від розкоші і марнославства, від гордості, від неправди і наклепу, від лицемірства, злопам’ятства і всяких образ честі інших людей. Такі діла злі, від яких треба стримуватися рабу Божому. Хто не стримується від них, той не може жити з Богом.

    Послухай тепер і про наступні діла, які йдуть за ними.

    – Хіба ще є, господарю, злі діла?

    – Істинно є ще багато такого, від чого повинен стримуватися раб Божий. Це – злодійство, лжесвідчення, бажання чужого, гордовитість і тому подібне. Чи не вважаєш всього цього злим? Істинно, це є зло для рабів Божих, і від всього цього повинен стримуватися раб Божий, щоб жити з Богом і бути разом з тими, які стримуються від злих діл. А зараз слухай про ті добрі діла, які належить творити, щоб спастися. Насамперед це віра, страх Божий, любов, злагода, справедливість, істина, терпіння – краще за них не немає нічого в житті людини: хто дотримається їх і у всі дні не стане уникати, той блаженний у своєму житті. Потім ідуть добрі діла, що полягають в тому, щоб служити вдовам, піклуватися про сиріт і бідних, позбавляти від нужди рабів Божих, бути гостинним, не перечити, бути стриманим, вважати себе нижчим за всіх людей, шанувати старших за віком, дотримуватись правди, зберігати братерство, переносити образи, бути великодушним, не відкидати тих, що відпали від віри, але навертати і заспокоювати їх, напоумлювати грішників, не гнобити боржників і тому подібне. Чи не вважаєш це добром?

    – Немає нічого кращого і достойнішого за це! – вигукнув я.

    – Ось і твори ці діла і будеш жити з Богом, так само як і всі, які дотримають цю заповідь, житимуть з Богом.

    Заповідь дев'ята


    Потрібно просити у Бога постійно і без сумніву

    Далі говорив мені пастир:

    – Відкинь від себе сумніви й аніскільки не вагайся просити чого-небудь у Господа, кажучи собі: яким чином я можу просити у Господа і отримати, коли стільки згрішив перед Ним? Не думай про це, але від щирого серця звертайся до Господа і проси без сумніву, і пізнаєш велику Його благість, тому що Він не зневажить тебе, але виконає прохання твоєї душі. Бо Бог – не як люди, які пам’ятають образи, Він не пам’ятає зла і милосердний до свого творіння. Тому очисти своє серце від всіх суєтних діл віку цього і насамперед виконуй дані тобі від Бога повеління, і отримаєш всі блага, яких просиш, і всі прохання твої не будуть залишені, якщо проситимеш у Господа без сумніву. Ті, які сумніваються, зовсім нічого не отримають з того, про що просять. Сповнені віри всього просять з надією і отримують від Господа, бо просять без сумніву. Всяка людина, що вагається, з великим трудом спасеться, якщо тільки не покається. Тому очисти своє серце від сумніву, зодягнися у віру і, віруючи Господу, отримаєш все, про що просиш. Але якщо іноді, просячи про що-небудь Господа, довго не отримуєш, не сумнівайся, тому що не одразу виконуються прохання твоєї душі. Адже, можливо, для випробування або через твій гріх, якого не знаєш, пізніше отримаєш те, що просиш. Але ти не переставай висловлювати бажання своєї душі, і одержиш винагороду. Якщо ж засмутишся і перестанеш просити, то скаржся на себе, а не на Бога, що Він не дає тобі. Тому бачиш, які згубні і жахливі сумніви, і багатьох, навіть твердих у вірі, зовсім відкидають від віри. Бо сумніви – це діти диявола, і вони сильно замислюють зло на рабів Божих. Тому відкинь сумніви і здолай їх у всяких ділах, озброївшись сильною і могутньою вірою. Бо віра все обіцяє і все звершує, сумнів же ні в чому не довіряє собі, і тому не має успіху в своїх ділах. Тому бачиш, що віра сходить зверху від Бога і має велику силу. Сумнів же є земний дух, від диявола і не має сили. Тому служи вірі, що має силу, і віддаляйся від сумніву, який безсилий; і житимеш з Богом ти і всі люди, що поступають так само.

    1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24

    Коьрта
    Контакты

        Главная страница


    Вступ. Церковна письменність в період мужів апостольських