• Заповідь одинадцята
  • Заповідь ДВАНАДЦЯТА



  • страница20/24
    Дата22.01.2019
    Размер2.95 Mb.

    Вступ. Церковна письменність в період мужів апостольських


    1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24

    Заповідь десята


    Про дух відчаю, який затьмарює душу

    і перешкоджає успіху молитви

    І

    — Віддаляй від себе всяку печаль, тому що вона сестра сумніву і гніву.

    – Яким чином, господарю, – здивувався я, – вона їхня сестра? Мені здається, печаль – це одне, інше – гнів, і інше – сумнів.

    І він відповів:

    – Нерозумний ти. Невже не розумієш, що печаль – найзліший зі всіх духів і найшкідливіший для рабів Божих? Вона губить людину, як ніщо інше, і виганяє з неї Святого Духа – і знову спасає.

    – Господарю, не можу я збагнути значення цієї притчі і не розумію, яким чином печаль може погубити і знову спасти.

    – Слухай, – сказав він, – і розумій. Хто ніколи не шукав істини і не досліджував Божество, але тільки увірував і потім вдався до різних язичницьких занять і інших діл цього світу, той не розуміє притч божественних, тому що затьмарюється від таких діл, пошкоджується і огрубіває розум. Як хороші виноградні лози, залишені без догляду, придушуються і заглушуються різними бур’янами і тернями, так і люди, які тільки увірували і вдалися до діл цього світу, позбавляються сенсу свого життя і, думаючи про багатства, абсолютно нічого не розуміють, і їхній розум, зайнятий мирською суєтою, глухий до Господа. Але ті, які живуть в страсі Божому, ревно досліджують істину і божественне і серцем звернені до Господа, вони легко сприймають і розуміють все, що говориться їм. Бо де перебуває Господь, там багато розуму. Тому пристань до Господа – і все збагнеш, і зрозумієш.

    II

    Послухай тепер, нерозумний, яким чином печаль виганяє Святого Духа і як знову спасає. Коли ти засумніваєшся через те, що не знайдеш успіху в якому-небудь ділі із-за свого сумніву, то печаль увійде в твоє серце, опечалить Святого

    Духа і вижене Його. І коли охоплюють людину гнів і сильне роздратування з якого-небудь приводу, то знову печаль входить в серце, вона печалиться за свій вчинок, розкаюється, що розгнівалась. Ця печаль є спасенною, тому що викликає покаяння. Але і в тому, і в іншому випадку печаль зневажає Святого Духа. Печаль, зумовлена сумнівом або тим, що людині не вдалася її справа, – печаль неправедна. Печаль же від досади за поганий вчинок не є поганою печаллю, але і вона ображає Святого Духа. Тому віддаляй від себе печаль і не ображай Святого Духа, Який живе в тобі, щоб Він не воззвав (в рос. пер. «возроптал». – ред.) на тебе до Господа і не віддалився від тебе. Бо Дух Божий, що перебуває в цьому тілі, не терпить печалі. Тому ти зодягнися в радість, яка завжди має благодать перед Господом і угодна Йому, і втішайся нею. Всяка людина, яка радіє, чинить добро і думає про добро, зневажаючи печаль. А людина, яка перебуває в печалі, завжди зла, по-перше, тому, що ображає Святого Духа, Який даний людині радісній; і, по-друге, тому, що вона творить беззаконня, не навертаючись до Господа і не сповідаючись перед ним. Молитва людини, яка перебуває в печалі, ніколи не доходить до престолу Божого.

    І я запитав його:

    – Чому ж, господарю, молитва людини, яка перебуває в печалі, не підноситься до престолу Господнього?

    – Тому, – відповів він, – що печаль перебуває в її серці. Печаль, змішана з молитвою, не допускає молитву чистою зійти до престолу Божого. Як вино, що змішане з оцтом, вже не має попередньої приємності, так і печаль, домішана до Святого Духа, не має тієї ж чистої молитви. Тому очищайся від злої печалі, і житимеш з Богом, і всі житимуть з Богом, якщо тільки відкинуть від себе печаль і зодягнуться в радість.



    Заповідь одинадцята


    Про те, що істинні і неправдиві пророки пізнаються

    за їхніми ділами

    Пастир показав мені людей, що сидять на лавах, і одного, що стояв на кафедрі, і сказав:

    – Поглянь на них. Ті, які сидять на лавах, – віруючі, а той, що стоїть на кафедрі, – лжепророк, що губить розум рабів Божих – тих, які двоєдушні, а не істинно віруючі. Ці двоєдушні приходять до нього як до пророка і запитують його про те, що стане з ними, і він, не маючи в собі сили Божественного Духа, відповідає їм, кажучи те, що вони хочуть почути, і наповнює їхні душі неправдивими обіцянками. Будучи суєтним, він суєтно і відповідає суєтним людям. Втім, він говорить і дещо правдиве, тому що диявол вселяє в нього свій дух, щоб привернути кого-небудь з праведних. Але сильні у вірі, які зодягнулися в істину, не приєднуються до таких духів, але віддаляються від них. Двоєдушні і ті, що часто каються, звертаються за пророкуваннями, як і язичники, і накликають на себе великий гріх своїм ідолопоклонством, тому що той, хто запитує у лжепророка, – ідолопоклонник, він чужий істині і безрозсудний. А всякий дух, даний Богом, не чекає розпитувань, але, маючи силу божественну, говорить все сам, тому що він з неба, від сили Духа Божого. Дух, який відповідає на питання згідно з бажаннями людськими, є дух земний, легковажний, який не має сили: він зовсім не говорить, якщо його не запитують.

    І я сказав:

    – Як же можна розпізнати, хто істинний пророк, а хто лжепророк?

    – Вислухай, – говорить, – про обох пророків; і з того, що я скажу тобі, відрізниш пророка Божого від лжепророка. За ділами пізнавай людину, яка має Духа Божого. По-перше, вона спокійна, лагідна і смиренна, віддаляється від всякого зла і суєтного бажання віку цього, ставить себе нижче за всіх людей і нікому не відповідає на запитання, не говорить наодинці; Дух Божий говорить не тоді, коли людина того бажає, але коли угодно Богу. Тому коли людина, що має Духа Божого, прийде в церкву праведних, які мають віру, і там звершується молитва до Господа, тоді ангел пророчого духу, приставлений до неї, сповнює цю людину Святим Духом, і вона говорить до зібрання, як угодно Богу. Так проявляється Божественний Дух і Його сила.

    Слухай тепер і про дух земний, суєтний, безрозсудний і безсилий. Насамперед людина, що видається сповненою духом, прославляє себе, прагне до влади, зухвала і багатослівна, живе серед розкоші і багатьох задоволень, бере винагороду за своє пророкування; якщо ж не отримає, то й не пророкує. Хіба може Дух Божий брати винагороду і пророкувати? Так чинити не властиво Божому пророку; і в тих, хто так чинить, діє дух земний. Потім він не входить в зібрання мужів праведних, але уникає їх і, навпаки, спілкується з людьми двоєдушними і легковажними, пророкує в місцях потаємних102 і одурює промовами, які хочуть почути, і говорить суєтне людям суєтним: так порожній посуд, коли складається з іншим порожнім, не розбивається, але вони добре підходять один одному. А коли він опиняється серед людей праведних, сповнених Духом Божественним, які підносять молитву, тоді і розкривається його порожнеча: земний дух від страху покидає його, і він, абсолютно повержений, нічого не може сказати. Якщо в комору помістити вино чи єлей і туди ж поставити порожню посудину, а потім брати запаси з комори, то посудину, яка поставлена порожньою, порожньою і знайдеш. І порожні пророки: якими приходять до людей, що мають Святого Духа, такими і залишаються.

    Ось образ пророка істинного і неправдивого. Тому випробовуй за ділами і за життям ту людину, яка говорить, що вона має Святого Духа. Вір Духу, що приходить від Бога і має силу, духу ж земному і порожньому, в якому немає сили, не вір: бо він приходить від диявола. Задумайся над прикладом, який я приведу тобі. Якщо взяти камінь і кинути в небо, то чи зможеш докинути до нього? Або ж якщо взяти трубу з водою і направити струмінь в небо, то чи зможеш ти пробити небо?

    – Що ти, господарю, – вигукнув я, – все це не можливо!

    – Ось, – сказав він, – як цього не може бути, так само дух земний – безсилий і недієвий. Усвідом тепер силу, що з неба сходить. Град – крупинка дуже мала, але, попадаючи в голову людини, який спричиняє біль? Або ще приклад: дощова краплина, яка скочується з даху вниз і камінь точить. Бачиш, і найменше, що зверху падає на землю, має велику силу: такий сильний і Дух Божественний, що приходить зверху. Цьому Духу ти вір, а від іншого віддаляйся.



    Заповідь ДВАНАДЦЯТА


    Про віддалення від поганих бажань і про те,

    що заповіді Божі можна виконати тим, хто вірує

    І

    Пастир сказав мені:

    – Віджени від себе всяку похіть злу і зодягнись в бажання добре і святе. Бо зодягнувшись в добре бажання, ти зненавидиш зло і управлятимеш ним, як захочеш. Похіть є зла і люта, і важко смиряється: вона страшна і своєю лютістю руйнує людей; особливо якщо впаде в неї раб Божий і не буде благорозумний, то жорстоко постраждає від неї. Але вона сокрушає тих людей, які не мають доброго бажання і занурилися в діла віку цього: саме їх вона передає смерті.

    – Які дії, господарю, – запитав я, – злої похоті прирікають людей на смерть? Поясни мені, щоб я зміг уникати їх.

    – Послухай, з допомогою яких дій зла похіть умертвляє рабів Божих.

    II

    Зла похіть полягає в тому, щоб бажати чужу дружину або дружині бажати чужого чоловіка, бажати великого багатства, безлічі розкішних страв і напоїв та іншої насолоди, бо всяка насолода безглузда і суєтна для рабів Божих. Такі побажання злі і умертвляють рабів Божих. Зла похіть – дочка диявола. Тому належить віддалятися від злої похоті, щоб жити з Богом. А ті, які піддадуться злій похоті і не чинитимуть їй спротиву, загинуть, тому що вона смертоносна. Тому ти прагни до правди і, озброївшись страхом Господнім, протидій злій похоті. Бо страх Божий перебуває в добрих бажаннях. І зла похіть, побачивши, що ти озброєний страхом Господнім і опираєшся їй, втече від тебе далеко і не з’явиться до тебе, боячись твоєї зброї; і, отримавши перемогу, будеш увінчаним за неї. Віддайся бажанню правди і, вознісши Йому подяку за отриману тобою перемогу, служи Йому за Його волею. І якщо послужиш доброму бажанню і підкоришся Йому, то зможеш панувати над злою похіттю і управляти нею, як тобі угодно.

    III

    – Бажав би я почути, господарю, – сказав я, – як потрібно служити доброму бажанню?

    – Слухай. Май страх Божий і віру в Бога, люби істину, твори правду і подібні їм добрі діла. Творячи це, ти будеш угодним рабом Божим і житимеш з Богом; і всі, які служитимуть доброму бажанню, житимуть з Богом.

    Отже, він закінчив дванадцять заповідей і сказав мені:

    Ось тобі заповіді, поступай за ними і до того ж переконуй людей слухати тебе, щоб їхнє покаяння було чистим до останніх днів їхнього життя. І це служіння, яке доручаю тобі, виконуй ретельно, і отримаєш велику нагороду, бо знайдеш любов у всіх, які покаються і послухаються твоїх слів. Я буду з тобою і буду спонукати їх слухатися тебе.

    І я сказав йому:

    – Господарю, ці заповіді величні, прекрасні і здатні звеселити серце людини, яка виконає їх. Але не знаю, господарю, чи здатна людина дотримуватись цих заповідей, тому що вони дуже важкі.

    Він відповідав мені:

    – Цих заповідей легко дотримуватись, і вони не будуть здаватись важкими, якщо будеш переконаний в тому, що їх можна дотриматись; але якщо в твоє серце закрався сумнів, що не під силу людині це виконати, то не дотримаєшся їх. Тепер же говорю тобі: якщо не дотримаєшся цих заповідей і нехтуватимеш ними, то ти не спасешся, не спасуться твої діти і весь твій дім, тому що ти сам собі присудив, що цих заповідей не можна дотриматись людині.

    IV

    Виголошував він це з великим гнівом, і я дуже збентежився і злякався. Обличчя його змінилося так, що вигляд його став нестерпний для людини. Але побачивши, що я весь збентежений і наляканий, він почав говорити помірно і ласкавіше:

    – Нерозумний і непостійний, чи не бачиш славу Божу, не розумієш, який величний і премудрий Той, Який сотворив світ для людини і все творіння підкорив людині, і дав їй всю владу, щоб панувати над всім піднебесним? Якщо людина є владикою творіння Божого і над всім панує, то невже вона не може панувати і над цими заповідями? Це під силу людині, яка має Господа у своєму серці. Хто ж має Господа тільки у своїх устах, той огрубів серцем і далекий від Господа, для того ці заповіді тяжкі і нездійсненні. Тому ви, слабкі і нетверді у вірі, покладіть собі Господа вашого в серця свої і пізнаєте, що немає нічого легшого за ці заповіді, нічого приємнішого і доступнішого за них. Зверніться до Господа, залиште диявола, його задоволення, які є злі і гіркі, і не бійтеся диявола, тому що над вами він не має сили. Бо я з вами, ангел покаяння, і я паную над ним. Диявол наводить страх, але його страх не має сили. Тому не бійтеся його, і він покине вас.

    V

    І я попросив його:

    – Господарю, вислухай кілька моїх слів.

    – Говори, – дозволив він.

    – Всяка людина бажає виконувати Божі заповіді, і немає такої, яка б не просила у Бога сили дотримуватись Його заповідей; але диявол наполегливий і своєю силою протидіє рабам Божим.

    – Не може диявол, – заперечив він, – пересилити рабів Божих, які вірують у Господа від щирого серця. Диявол може протистояти, але перемогти не може. Якщо чинитимете опір йому, то, переможений, він з ганьбою покине вас. Бояться диявола як такого, що ніби має владу, ті, які не тверді у вірі. Диявол спокушає рабів Божих і, якщо знайде слабких, губить їх. Коли людина наповнює посудини добрим вином і між ними ставить кілька посудин неповних, то, прийшовши спробувати вино, не думає про повні, бо знає, що вони добрі, а пробує з неповних, чи не скисло в них вино, тому що в неповних посудинах вино швидше скисає і втрачає смак. Так і диявол приходить до рабів Божих, щоб спокусити їх. ї всі ті, які повні віри, мужньо не підкоряються йому; і він віддаляється від них, тому що йому ніде увійти. Тоді він підступає до тих, які не повні віри, і, маючи можливість увійти, вселяється в них, робить з ними що хоче, і вони стають його рабами.

    VI

    Але говорю вам я, ангел покаяння: не бійтеся диявола, бо я посланий для того, щоб бути з вами, які каєтеся від щирого серця, і утвердити вас у вірі. Тому повірте ви, які через свої гріхи зневірилися у спасінні і, докладаючи гріхи до гріхів, обтяжуєте своє життя; якщо звернетеся до Господа від щирого серця вашого і творитимете правду в решту днів свого життя, і служитимете Йому за Його волею, то Він простить минулі ваші гріхи, і отримаєте владу над ділами диявола. Погроз же диявола зовсім не бійтесь, тому що вони безсилі, як нерви мертвої людини. Тому слухайте мене і бійтеся Господа, Який може спасти і погубити, дотримуйтесь заповідей Його, і житимете з Богом. І я сказав йому:

    – Господарю, тепер я утвердився у всіх заповідях Господа, тому що ти зі мною; знаю, що сокрушиш всю силу диявола, і ми восторжествуємо над ним; і надіюсь, що з допомогою Божою зможу дотриматися заповідей, які ти передав.

    – Дотримаєшся, – сказав він, – якщо серце твоє буде чистим перед Господом, і всі дотримаються, які очистять свої серця від суєтної похоті віку цього і житимуть з Богом.

    1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24

    Коьрта
    Контакты

        Главная страница


    Вступ. Церковна письменність в період мужів апостольських