• Подоба сьома
  • Подоба восьма



  • страница22/24
    Дата22.01.2019
    Размер2.95 Mb.

    Вступ. Церковна письменність в період мужів апостольських


    1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24

    Подоба шоста


    Про двоякий рід людей любострасних і про їхнє покарання


    І

    Коли я, сидячи вдома, прославляв Господа за все те, що бачив, і роздумував про заповіді, як вони прекрасні, тверді, шановані і приємні і можуть спасти душу людини, то я говорив сам собі: «Блаженний буду, якщо стану поступати за цими заповідями; і що всякий, хто чинитиме за ними, буде блаженний!» Коли міркував таким чином – раптом з’явився біля мене пастир і сказав:

    – Що роздумуєш про мої заповіді, які я тобі передав? Вони прекрасні, аніскільки не сумнівайся; але зодягнися вірою в Господа і виконуватимеш їхні, бо наділю тебе для цього силою. Заповіді ці корисні для тих, хто хоче покаятися; якщо не виконуватимуть їх, то марним буде їх покаяння. Тому ви, що каєтеся, відкиньте від себе лукавства віку цього, що гублять вас. Вдягніться ж у всяку чесноту, щоб ви могли дотриматись цих заповідей, і нічого не додайте до ваших гріхів. Бо якщо знову не грішитимете, то загладите минулі гріхи. Поступайте за заповідями моїми і житимете з Богом. Все це мною сказане вам. Після цих слів він продовжував:

    – Підемо в поле, і я покажу тобі пастухів овець.

    – Підемо, господарю, – погодився я.

    Пішли ми і в полі побачили молодого пастуха, одягненого в багатий одяг багряного кольору; стадо його було численне, і доглянуті вівці весело гуляли в травах. І сам пастух радів за своє стадо, і із задоволеним обличчям ходив біля овець.

    II

    Ангел покаяння вказав мені на пастуха і сказав:

    – Це ангел насолоди і неправди, він нищить душі рабів Божих, відвертаючи їх від істини, спокушаючи злими бажаннями; і вони забувають заповіді живого Бога і живуть в розкоші і суєтних задоволеннях, і цей злий ангел губить їх – деяких до смерті, а деяких до розтління.

    – Господарю, – запитав я, – як зрозуміти «до смерті» і що означає «до розтління»?

    – Слухай. Вівці, яких ти бачив, що гуляли, це ті, які назавжди відреклися від Бога і вдалися до задоволень цього віку. Тому їм немає вороття до життя через покаяння, бо вони до інших своїх злочинів додали ще більше – нечестиво хулили ім’я Господа. Життя таких людей подібне до смерті. А вівці, які не скакали, а нудно паслися, означають тих, які хоч і вдавалися до насолоди і задоволень, але не чинили хули проти Господа: вони не відійшли від істини, і для них ще є покаяння, з допомогою якого вони спасуть життя. У розтлінні є певна надія на відновлення; а смерть має безповоротну погибель.

    Ми ще пройшли небагато, і він показав мені великого пастуха, дикого на вигляд, одягненого в білу козину шкуру, з торбою на плечах, з сучкуватою і міцною палицею і великим бичем в руках; обличчя його було суворим і грізним, так що ставало страшно. Він приймав від юного пастуха овець, які жили в розкоші і насолоді, але не скакали; він відганяв їх в місцевість скелясту і тернисту, і вівці, заплутавшись в колючках, сильно страждали, а пастух обсипав їх ударами, ганяв туди і сюди, не давав їм спокою і не дозволяв де-небудь зупинитися.

    III

    Побачивши, що вівці піддаються побоям, терплять такі муки і не знаходять спокою, я пожалів їх і запитав пастиря, хто цей безжалісний і жорстокий пастух, що не має жодного співчуття до овець.

    – Це, – відповів пастир, – ангел покарання; він із праведних ангелів, але приставлений для покарання. Йому ввіряються ті, які відхилилися від Бога і вдалися до похоті і задоволень віку цього; і він карає їх, як вони того заслуговують, різними жорстокими муками.

    – Розкажи мені, господарю, – попросив я, – що це за муки, якого вони роду?

    – Слухай: ці різні покарання і муки є тими, які люди терплять у своєму щоденному житті. Одні терплять збитки, інші – бідність, інші – різні хвороби, деякі – непостійність в житті, інші піддаються образам від людей недостойних і багатьом іншим прикрощам. Багато хто з непостійними намірами береться за різні діла, але ніщо їм не вдається, і скаржаться вони, що не мають успіху в своїх починах; не приходить їм думка, що вони творять погані діла, але скаржаться на Господа. Після того, як вони натерпляться всяких скорбот, вони віддаються мені для доброї настанови, зміцнюються у вірі в Господа і в решту днів свого життя служать Господу чистим серцем. І коли вони почнуть каятись у злочинах, тоді на їхні серця приходять беззаконні діла, і вони віддають славу Господу, кажучи, що Він Суддя праведний і що вони всі праведно отримали за своїми ділами. І в решту днів служать Богу чистим серцем і мають успіх у всіх своїх ділах, отримуючи від Бога все, що попросять; і тоді дякують Господу, що вони мені ввірені, і віднині не піддаються ніяким жорсткостям.

    IV

    І я захотів дізнатися, стільки часу мучаться ті, що залишили страх Божий, скільки насолоджувалися задоволеннями, і запитав пастиря про це.

    – Стільки ж часу і мучаться, – відповів він.

    – Вони мало мучаться, потрібно, щоб ті, хто вдались до задоволень і забули про Бога, терпіти покарання в сім разів більше.

    – Нерозумний ти, – сказав він, – і не розумієш сили покарання.

    – Господарю, якби я розумів, то і не просив би тебе пояснити мені.

    – Слухай, – сказав він, – яка сила цього й іншого – насолоди і покарання. Одна година насолоди обмежується своєю тривалістю, а одна година покарання має силу тридцяти днів. Хто один день вдавався до насолоди і задоволення, той мучитиметься один день, але день муки обходитиметься цілим роком. Тому хто скільки днів насолоджується, стільки років мучиться. Бачиш, – зробив висновок він, – що час мирської насолоди і спокус дуже малий, а час покарання і мук великий.

    V

    Я сказав йому:

    – Не зовсім розумію щодо часу насолоди і покарання, поясни мені краще.

    Він відповів:

    – Твоя нетямущість наполегливо залишається з тобою, і ти не хочеш очистити своє серце і служити Богу. Дивися, щоб не залишитись тобі безрозсудним, коли сповниться час. А зараз слухай, якщо бажаєш зрозуміти. Хто один день вдавався до задоволень і чинив, що було бажане його душі, той сповнюється великим нерозумінням і на ранок не усвідомлює своїх попередніх дій, і не пам’ятає, що робив напередодні, бо насолода і спокуси не мають пам’яті внаслідок нерозуміння, яким людина сповнюється. Але коли на один день до людини прийде покарання і муки, то вона страждає цілий рік, тому що покарання і мука мають велику пам’ять. Той, хто страждає впродовж цілого року, згадує про суєтну насолоду і усвідомлює, що за неї він терпить зло. Саме таким чином караються ті, які вдалися до насолоди і спокусились; тому що, будучи наділеними життям, самі себе віддали смерті.

    Я запитав:

    – Господар, які задоволення шкідливі?

    – Будь-яке діло, – відповів він, – приносить задоволення людині, якщо вона виконує його з приємністю. Бо і гнівливий, виконуючи своє діло, отримує задоволення, і перелюбник, і п’яниця, і обмовник, і лжець, і сріблолюбець, і всякий, що чинить подібне, задовольняє свою пристрасть і насолоджується своїм ділом. Вся ця насолода шкідлива рабам Божим, і за неї вони страждають і терплять покарання. Але є також задоволення, які спасительні для людей: багато хто, творячи добрі діла, отримує задоволення, знаходячи в них для себе солодкість. Це задоволення корисне рабам Божим і готує майбутнє життя таким людям. А ті, про яких сказано раніше, заслуговують покарання і муки, і ті, які нестимуть їх і не покаються у своїх злочинах, приречуть себе на смерть.



    Подоба сьома


    Про те, що ті, що каються, повинні приносити плоди,

    достойні покаяння

    Після кількох днів я зустрів пастиря на тому полі, на якому раніше бачив пастухів, і він запитав мене:

    – Чого ти шукаєш?

    – Я прийшов, господарю, просити тебе, щоб ти наказав віддалитися з мого дому пастирю, приставленому для покарання, тому що він сильно мене уражає.

    Він сказав мені у відповідь:

    – Тобі необхідно пережити біди і скорботи, тому що так заповідав тобі той славний ангел, який хоче випробувати тебе.

    – Яке ж зло, господарю, я зробив, що відданий цьому ангелу?

    – Слухай, – сказав він. Ти маєш дуже багато гріхів, та не настільки, що варто було тебе віддати цьому ангелу; але твої домочадці вчинили великі гріхи і злочини, і той славний ангел прогнівався на їхні діла і повелів понести тобі покарання певний час, щоб і вони покаялися у своїх гріхах і очистилися від всякої скверни цього віку. І коли вони покаються і очистяться, тоді віддалиться від тебе ангел покарання.

    Я сказав йому:

    – Господарю, якщо вони так поводили себе, що розсердили славного ангела, в чому ж моя провина?

    Він відповідав:

    – Вони не можуть бути покарані, якщо ти, глава всього дому, не будеш підданий покаранню. Бо все, що зазнаєш ти, неминуче зазнають і вони, а при твоєму благополуччі вони не зможуть відчути ніяких мук.

    – Але тепер, господарю, – сказав я, – вони вже покаялися від щирого свого серця.

    – Знаю, що вони покаялися від щирого серця. Але хіба ти думаєш, що гріхи тих, хто покаявся, відразу відпускаються? Ні, той, що кається, повинен помучити свою душу, смиритися у всякому своєму ділі і перенести багато різних страждань. І коли він все перенесе, що йому призначене, тоді, звичайно, Той, Який все сотворив і утвердив, прийде до нього і Своєю милістю та щедротами дасть йому спасительні ліки, і тільки тоді, коли побачить, що його серце покаялось та чисте від всяких злих діл. А тобі і сімейству твоєму тепер постраждати корисно. Потрібно постраждати так, як повелів той ангел Господній, який мені віддав тебе. А ти краще дякуй Господу за те, що Він удостоїв наперед відкрити тобі покарання, щоб, заздалегідь знаючи про нього, ти стійко переніс його.

    І я просив його:

    – Господарю, будь зі мною, і я легко перенесу всяку біду.

    – Я буду з тобою і навіть попрошу ангела покарання, щоб він легше уражав тебе; втім, ти ще не довго терпітимеш біду і знову повернешся у своє благополуччя, тільки перебувай у смиренномудреності і корися Господу від чистого серця. Нехай і діти твої, і весь дім твій живуть за заповідями, які я тобі передав, – і покаяння ваше може стати твердим і чистим. І якщо ти зі своєю сім’єю дотримаєшся моїх заповідей, то віддалиться від тебе всяка біда; і від усіх тих, які дотримуватимуться цих заповідей, віддалиться всяка біда.

    Подоба восьма


    Багато є родів вибраних і тих, що каються в гріхах, але всі

    матимуть нагороду за мірою покаяння і своїх добрих діл


    І

    Пастир показав мені зарослі верби, що покрили поля і гори, в тінь яких покликані всі призвані в ім’я Господнє. І поряд з цією вербою стояв славний дуже високий ангел106, він великим серпом зрізав з верби вітки і роздавав їх народу. Після того, як всі отримали вітки, ангел поклав серп, але дерево залишилося таким же цілим, яким я бачив його раніше. Я дуже здивувався цьому, але пастир сказав:

    – Не дивуйся, що дерево залишилося неушкодженим після того, як було зрізано з нього стільки віток. Почекай, що буде далі, і тобі стане все зрозумілим.

    Ангел, що роздавав вітки, захотів повернути їх назад. Він кликав людей, вони підходили в тому ж порядку, в якому отримували, і повертали вітки. Ангел Господній приймав їх і розглядав. Від деяких він отримував сухі вітки, немов би роз’їдені міллю, і тим він наказував стати окремо; ті, які повернули вітки сухими, але не зачеплені міллю, теж стали окремо. Окремо стали і ті, хто приніс вітки напівсухі і з тріщинами, і ті, чиї вітки були наполовину сухі, наполовину зелені. Деякі повертали вітки на дві третини сухими, а деякі – на третину зеленими; а хтось – навпаки: на дві третини зеленими і на третину – сухими. Ангел їх також поставив окремо. Інші подавали вітки повністю зелені, і лише мала їхня частина, сама верхівка, була сухою, і вони були потріскані. А в інших вітках було зовсім мало зеленого. А у більшості людей були такі ж зелені вітки, якими вони їх і отримали; ангел дуже радів їм. Інші віддавали вітки зеленими і з молодими паростками, ангел приймав їх також з великою радістю. У деяких зелені вітки були і з новими паростками, і з плодами на них. Мужі, що повертали таке віття, приходили дуже задоволеними, і сам ангел був вельми веселий, і пастир теж радів.

    II

    Потім ангел Господній звелів принести вінці. І були принесені вінці, немов сплетені з пальмового листя, і ангел надів їх на тих мужів, вітки яких були з паростками і плодами, і велів їм йти у вежу; і інших мужів, вітки яких були зелені і з паростками, але без плодів, послав туди ж, давши їм печать. На всіх, що входили в вежу, був одяг, білий як сніг. У ту ж вежу послав він і тих, які повернули свої вітки такими ж зеленими, як прийняли, давши їм печать і білий одяг. Після закінчення цього він звернувся до пастиря:

    – Я піду, а ти впусти їх всередину стін, на те місце, якого кожен заслужив, але насамперед розглянь уважно їхнє віття; стеж, щоб хто-небудь не минув тебе; якщо ж хто пройде повз тебе, я викрию їх перед вівтарем.

    Він віддалився, після чого пастир сказав мені:

    – Візьмемо у них віття і посадимо їх в землю, можливо, деякі з них зазеленіють знову.

    Я здивувався:

    – Господарю, яким чином можуть знову зазеленіти вітки, які вже засохли?

    Він відповів мені:

    – Це верба, а вона завжди любить життя: тому якщо ці вітки будуть посаджені і отримають трохи вологи, дуже багато хто з них знову зазеленіє. Спробую полити їх водою, і якщо якась з них зможе ожити, радітиму за неї; якщо ж ні, принаймні, буде видно, що я не був недбайливий.

    Потім пастир наказав мені покликати їх в тому ж порядку, в якому вони стояли; вони підійшли і передавали свої вітки. Отримавши їх, пастир кожну посадив за порядком. І, розсадивши, так безперервно поливав їх водою, що вода повністю покрила їх. Поливши, він сказав:

    – Підемо, а через кілька днів повернемось і подивимось на них. Бо Той, Хто сотворив це дерево, хоче, щоб були живі всі вітки, які проросли від нього. А я сподіваюся, що після того, як ці вітки були залиті водою, дуже багато з них оживуть.

    III

    Я запитав:

    – Господарю, поясни мені, що означає це дерево; я дивуюся, чому воно залишається цілим: адже зрізано з нього стільки віток, але не видно, щоб воно зменшилось.

    – Слухай, – сказав він. Це велике дерево, що покриває поля і гори, і всю землю, означає закон Божий, даний всьому світу; законом цим є Син Божий, про Якого проповідують у всіх кінцях землі. Люди, що стоять під покровом його, означають тих, які почули проповідь і увірували в Нього. Величний і сильний ангел – це Михаїл, який має владу над цим народом і управляє ним: він насаджує закон у серцях віруючих і стежить за тими, яким дав закон, чи вони дотримуються його. У кожного є вітка: вітки означають також закон Господній. Бачиш, багато хто з них стали непридатними, і ти впізнаєш всіх тих, які не дотримались закону, і побачиш місце кожного з них.

    – Чому ж, господарю, одних Він відіслав у вежу, а інших залишив тут, при тобі?

    – Ті, які порушили закон, від Нього прийнятий, залишені в моїй владі, щоб покаялися у своїх злочинах; а ті, які догодили закону і дотримались його, перебувають під власною Його владою.

    – Хто ж, господарю, ті, які увінчані і увійшли до вежі?

    Він відповів:

    – Це ті, які вели боротьбу з дияволом і перемогли його; ті, які, дотримуючись закону, постраждали за нього; інші, які повернули вітки зеленими і з паростками, але без плодів, – це ті, які хоч і терпіли муки за цей закон, але не зазнали смерті і не зреклися свого закону; ті ж, які повернули вітки зеленими, якими і взяли – це смиренні і праведні, які жили з чистим серцем і дотримувались заповідей Божих. Останнє ти дізнаєшся після того, як переглянеш вітки, які я посадив в землю і полив.

    IV

    Через кілька днів ми повернулися туди, і пастир сів на місце того ангела, а я став біля нього, і він звелів мені підперезатися рушником і допомагати йому. Я підперезався чистим платом, зробленим з мішка. Побачивши, що я готовий служити йому, він сказав:

    – Клич тих мужів, вітки яких посаджені в землю, в тому порядку, в якому кожен їх подавав.

    І я відправився в поле та скликав всіх, і вони стали на свої місця.

    – Нехай кожен вийме свою вітку і подасть мені, – сказав він.

    Найпершими подали ті, у яких тоді вітки були сухими і гнилими. І оскільки вони знову виявилися гнилими і сухими, то він повелів їм стати окремо. Потім подали вітки ті, у яких раніше вони були сухі, але не гнилі. Одні з них подавали вітки зелені, а інші – сухі і загнилі, немов би пошкоджені міллю. Тим, які подали вітки зелені, він повелів стати окремо; а тим, які подали сухі і загнилі, велів стати разом з першими. Потім подали ті, чиї вітки були напівзасохлі і з тріщинами; багато хто з них приніс вітки зелені і без тріщин; а деякі – зелені та з паростками, і навіть з плодами, – як ті, які увінчаними увійшли до вежі; інші подали сухі і пошкоджені, інші – сухі, але не гнилі, а деякі – напівсухі і з тріщинами, як і раніше. І всіх їх пастир розділив на групи, повелів кожній стати окремо.

    V

    Потім принесли вітки ті, у яких вони хоч і були зеленими, але з тріщинами: всі вони подали тепер їх зеленими і стали на своєму місці, і пастир зрадів за них, що всі вони виправились і загоїли свої тріщини. Подали і ті, які раніше мали вітки наполовину сухі; вітки декого з них виявились зеленими, інших – напівсухими, інших – сухими і пошкодженими, а інших – зеленими і з паростками. Потім подали ті, у яких вітки на дві третини були зелені і на третину сухі; багато хто з них подав вітки зеленими, багато – напівсухими, інші ж були сухі та гнилі. Далі подали ті, у яких до цього вітки на дві третини були сухими, а на третину зеленими; багато хто з них подав напівсухі, деякі – сухі і гнилі, інші – напівсухі і з тріщинами, а інші – зелені. Потім подали ті, у яких вітки були зеленими, але трохи і сухі, і з тріщинами; деякі з них повернули вітки зеленими, інші ж – зелені і з паростками; і вони стали на своє місце. Нарешті, у тих, чиї вітки містили трохи зелені, а решта засохла, частина віток виявилась переважно зеленими із паростками, і навіть з плодом на них, а частина стала зеленою, цими вітками пастир був дуже задоволений. І кожного він відправляв у своє місце.

    VI

    Переглянувши всі вітки, пастир сказав мені:

    – Я ж говорив тобі, що це дерево любить життя. Бачиш, багато хто покаявся і отримав спасіння.

    – Бачу, господарю.

    – Знай же, – продовжував він, – велична і славна благість і милість Господа, Який дав духа тим, що здатні покаятись.

    – Чому ж, господарю, – запитав я, – не всі покаялися?

    Він відповів:

    – Господь дав покаяння для тих, яких побачив, що серця їхні будуть чистими і що вони будуть служити Йому ревно і праведно. А для тих, у кого відчув лукавство і неправду, і вдаване до Нього звертання, не дав покаяння, щоб вони знову не осквернили Його імені.

    – Тепер, господарю, поясни мені, що означає кожен з тих, хто повернув віття, і де його місце, щоб про це дізналися віруючі, які отримали печать, але сокрушили її і не зберегли в цілості, і щоб пізнавши діла свої, покаялися і, прийнявши від тебе печать, вознесли славу Господу за те, що Він до них змилосердився і послав тебе для оновлення їхніх душ.

    – Слухай, – сказав він. Ті , у кого вітки були знайдені сухими і гнилими, немов би пошкодженими міллю, є відступниками і зрадниками Церкви, які в гріхах своїх хулили Господа і посоромилися імені Його, на них призваного: всі вони померли для Бога. І ти бачиш, що ніхто з них не покаявся, і вони знехтували слова Божі, які я заповідав тобі; від цих людей відступило життя. Таким же чином недалеко від них ті, які повернули вітки сухими, хоч не гнилими, бо вони були лицемірами, запроваджували чужі вчення і спокушали рабів Божих, особливо тих, які згрішили, не дозволяючи їм повертатися до покаяння, але вселяючи їм злі думки. Вони мають надію покаяння; і ти бачиш, що багато хто з них вже покаявся після того, як я сповістив їм мої заповіді, і ще покаються. Ті, які не покаються, згублять життя своє; ті ж, які покаялися, стануть добрими, і їхнім місцеперебуванням будуть перші стіни, а деякі увійдуть навіть всередину вежі. Тому, бачиш, покаяння грішників несе в собі життя, а нерозкаяність – смерть.

    VII

    Послухай і про тих, які повернули вітки напівсухими і з тріщинами, – говорив пастир далі. Ті, у кого вітки були тільки напівсухими, – це ті, що сумніваються: вони ні живі, ні мертві; а ті, які подали вітки напівсухими і з тріщинами, – це ті, що сумніваються і разом з тим лихослівні, які ганьбили позаочі, які ніколи не живуть у мирі, але постійно перебувають в розбраті. Втім, і для них є покаяння. Бачиш, і з них деякі покаялися. Ті з них, що одразу покаялися, знайдуть собі місце у вежі, а ті, які пізніше покаялися, мешкатимуть на стінах. Ті ж, які не покаялися, але залишилися при своїх ділах, знайдуть погибель. Ті, які подали вітки зеленими, але з тріщинами, завжди були вірними і добрими, хоча мають між собою заздрість і ревнивість про першість та достоїнство: тільки безглузді люди сперечаються між собою про першість. Втім, вони були добрі в іншому – слухалися моїх заповідей, виправилися і скоро покаялися, тому і місце їхнє у вежі. Якщо ж хто-небудь з них повернеться до розбрату, буде вигнаний з вежі і погубить своє життя. Бо життя призваних Богом полягає в дотриманні заповідей Господа; в цьому життя, а не в першості або якому-небудь достоїнстві. Через терпіння і смирення духу люди отримають життя від Господа, а ті, що нехтують законом, придбають собі смерть.

    VIII

    Ті, у яких вітки виявились наполовину сухими, наполовину зеленими, – це ті, що прив’язані до мирських занять і відчужувалися від спілкування зі святими, і тому половина з них жива, а половина мертва. І багато хто з них, послухавши заповідей моїх, покаявся і отримав місце у вежі; деякі ж зовсім відпали. Для них немає покаяння, тому що вони хулили Господа і, зрештою, відкинули Його, і за це нечестя вони втратили своє життя. Але багато з них двоєдушні: цим ще є покаяння, і якщо скоро покаються, матимуть притулок у вежі; якщо пізніше – мешкатимуть на стінах; якщо ж зовсім не покаються – втратять своє життя. Ті, у яких вітки на дві третини були зеленими, а на третину сухими, означають тих, які, будучи різним чином спокушені, відреклися від Господа; з них багато хто покаявся і вже отримав місце у вежі; а інші назавжди відпали від Бога і зовсім втратили життя. А деякі з них були двоєдушними і чинили розбрат: їм ще є покаяння, якщо невдовзі покаються і відмовляться від своїх задоволень; якщо ж залишаться при своїх ділах, то приготують собі смерть.

    IX

    Ті, що подали свої вітки на дві третини сухими, а на третину зеленими, є вірними, але, збагатившись і знайшовши славу серед язичників, вони впали у велику гордість, стали зарозумілими, залишили істину і не перебували у спілкуванні з праведними, але жили разом з язичниками, і це життя здавалося їм приємнішим; від Бога, втім, вони не відпали і зберігали віру, тільки не творили діл віри. Багато хто з них вже покаявся і почав жити у вежі. Інші, живучи з язичниками і набравшись марнославства у них, зовсім відійшли від Бога, вдавшись до діл язичників: такі люди зарахуються до язичників. Деякі ж з них почали вагатись, не сподіваючись спастись своїми ділами; інші стали сумніватись і почали чинити непорозуміння. І тим, і іншим ще є покаяння, але їхнє покаяння повинне бути негайним, щоб залишилося для них місце у вежі. А перед тими, які не розкаються, перебуваючи в своїх задоволеннях, скоро предстане смерть.

    X

    Ті, які подали вітки зеленими, за винятком їхніх сухих верхівок, і з тріщинами, ті завжди були добрими, вірними і славними у Бога, але згрішили кілька разів внаслідок невеликих задоволень і дрібних незгод, які мали між собою. Почувши мої слова, дуже багато хто відразу покаявся, і їхнє місце стало у вежі. Деякі з них прийшли в сумнів, а деякі, понад те, чинили великий розбрат. Для таких є надія на покаяння, тому що завжди були добрими, і навряд чи хто з них помре. Ті ж, які подали сухі вітки із зеленими верхівками, вони тільки увірували в Бога, але творили беззаконня; втім, вони ніколи не відступали від Бога, але завжди охоче носили Його ім’я і з любов’ю приймали рабів Божих у свої оселі. Почувши про покаяння, вони негайно покаялися і роблять всяку чесноту і правду. Деякі з них зазнали смерті, а інші охоче перенесли нещастя, пам’ятаючи про свої діла, – всім таким буде місце у вежі.

    XI

    Закінчивши пояснення всіх віток, він повелів мені:

    – Піди і скажи всім, щоб покаялися і жили для Бога, тому що Господь зі Свого милосердя послав мене дати всім покаяння, навіть і тим, які у своїх ділах не заслуговують спасіння. Але терплячий Господь хоче, щоб спаслися покликані Його Сином.

    – Надіюся, господарю, – відповів я, – що кожен, хто почує це, покається. Бо я переконаний, що всякий звернеться до покаяння, пізнавши свої діла і убоявшись Бога.

    – Всі ті, які від щирого серця покаються і очистяться від всіх неправедних діл, про які йшлося раніше, і не примножать ще чим-небудь свої злочини, отримають від Господа прощення своїх минулих гріхів, якщо не засумніваються в цих заповідях моїх і житимуть з Богом. І ти ходи в цих заповідях – і житимеш з Богом; і всі, хто тільки вірно виконуватиме їх, житимуть з Богом. Показавши мені все це, він пообіцяв:

    – Інше я покажу тобі через кілька днів.



    1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24

    Коьрта
    Контакты

        Главная страница


    Вступ. Церковна письменність в період мужів апостольських