страница1/7
Дата07.04.2018
Размер1.24 Mb.
ТипЗакон

Закон Божий в серці людини 11 Святий Дух у серці людини 18 Сила Хресного Знамення 24 Покров Пресвятої Богородиці 27


  1   2   3   4   5   6   7

о. Р о м ан Гет о

Духовна боротьба сучасної людини

Статті


Життєдайне слово 5

Закон Божий в серці людини 11

Святий Дух у серці людини 18

Сила Хресного Знамення 24

Покров Пресвятої Богородиці 27

Різдво Христове 29

Богоявління 32

ІКОНА - двері в духовний світ 34

Духи темряви 40

Обожествлення у Світлі Сходу 46

"Душа, що терпить, близька до Бога" 49

Найважливіше в релігійному вихованні 55

Правдива Віра. Яка вона? 59

Пресвята Євхаристія 63

Духовна Боротьба 69

Шлях до досконалої любові 75

“Лік” для нашої гордині 81

Монаше покликання 85

Як правильно постити? 90

Ісусова молитва 94

"Молитва - це сам Бог" 101

Останні речі 107

"Гріхи є причиною всіх 113 4

Життєдайне слово

Слово, яке дає нам вічне життя - це Боже слово, чи інакше кажучи, Біблія.

Біблія - це одна з найбільш відомих книжок у світі. З цієї Святої книги багато почерпнули поезія, історія, географія, соціологія й інші науки. Багато відомих людей, таких як Мікеланджело, Рембрант, Шекспір, Греко, Данте та інші використали цю книгу для своєї творчості. Святе Письмо є універсальною книгою для всіх часів і багатьох людей.

М. Ломоносов: "Творець нам дав дві книги: природу і Святе Писання. В першій Він проявив свою Могутніссть і Мудрість, а в другій - свою Волю".

Біблія поділяється на дві великі частини: Старий Завіт і Новий Завіт. У Старому завіті - 47 книг, а у Новому - 27 книг. Деколи людина ставить собі питання: хто ж був такий мудрий, що написав такі глибокі та гарні слова? Відповідь нам дає Святий апостол Петро у другому листі (1:21): "бо ніколи пророцтво не було проголошене з волі людини, лише ведені Святим Духом промовляли Святі люди від Бога". В історії спасіння так стається, що Господь спасає людей через інших людей, які відкриті на його дію, на його благодать. В Старому завіті цими людьми були пророки Ісая, Даниїл, Єремія та інші пророки, в Новому завіті - це були Євангелисти Матей, Марко, Лука, Іван, також апостоли Петро та Павло, через яких сам Святий Дух діяв і їх рукою писав ці богонатхненні слова.

Чарльз Діккенс: "Новий завіт є найкращою книгою, яку будь-коли знав, або буде знати світ".

5

Деколи ми відкриваємо Святе Писання і зустрічаємо різні родоводи: це 14, і 14, й потім ще 14. Часто в людини приходить знеохота: як можна читати такі дивні речі, такі застарілі речі, як можна читати таку сумну книжку, а ще й без малюнків?! В таких випадках важливо себе перебороти, в якийсь спосіб заставити переконати та усвідомити, що Святе Писання важливе для нашого життя і для нашого спасіння. Скільки часу і енергії ми тратимо на щодень, щоб здобути щось матеріальне, другорядне, зовсім непотрібне для спасіння, а от для молитви, читання Святого Письма, чогось духовного в нас не вистачає часу, енергії і сили. Людина, яка прикладає більше зусиль: більше читає, роздумує над Святим Писанням отримує багато користі для себе і також для своїх ближніх.



Гете: "Євангелія відображає на собі сяйво, яке виходить від особистості Христа".

В який спосіб ми повинні читати чи засвоювати Святе Писання? Часто буває так, що ми тільки збираємо певні думки, певні цитати Святого Письма, а глибше не йдемо. Ми повинні знати, що наші душевні сили це: розум, серце і воля. До Святого Писання маємо підходити не тільки розумом, щоб знати лише про що там йдеться і оперувати гарними цитатами перед іншими, але ми також повинні прикласти зусилля, щоби наша воля виконала це все, що ми знаємо, і щоб наше серце було вільне від гріха, аби ми не тільки розуміли ці святі рядки, але могли серцем відчути, що в них є велика Сила Божа.

Як ми повинні відноситися до Святого Письма? Вже сама назва говорить, що це є Свята річ, тому повинно бути й відповідне ставлення до Святої речі. Деколи ми думаємо, що Святе Письмо це є щось, але ми повинні розуміти, що це є Хтось, бо Слово Боже є живе, тобто це друга Особа Божа промовляє своє слово до нас. Ісус Христос є під двома видами, коли ми дивимося на престіл у церкві - бачимо Євангелію, тобто Ісуса Христа у своєму Слові, а

6

також під видом хліба і вина у Святій Євхаристії. Так як ми приступаємо до Святої Євхаристії з вірою і любов'ю, так подібно маємо відноситися і до Слова Божого.



Багато людей на сьогоднішній день читають Святе Писання і кожен шукає свого: хтось шукає якісь історичні факти, ще хтось географічні дані, хтось - соціологію і ще щось іншого. А що повинні ми, християни, шукати в Святому Писанні? Звичайно, що ми повинні шукати благодаті навернення, тобто ці рядки, слова, які нам допоможуть щораз більше навертатися до Бога. Якщо ми глибше задумаємося над своїм життям, то збагнемо - майже щохвилини щось поганого заходить до нашого серця і ми повинні боротися з гріхом і навертатися до Бога, а якраз в цьому нам допоможе Святе Писання, ці глибокі повчальні рядки, в яких сам Дух Святий промовляє до нашого серця.

Варто згадати українське прислів'я: "З ким поведешся, того й наберешся". Якщо ми читаємо пусту літературу, непотрібну, а деколи гріховну, неморальну, різні нісенітниці - то від цього ми набираємося певних думок, певних бажань, певних відчуттів і тоді самі стаємо такими. Коли ж ми стараємося більше читати Святе Письмо, особливо Новий завіт, то в такий спосіб самі уподібнюємося до Господа Спасителя, тим більше в нас є любові, віри, більше можемо прощати, терпіти, бути правдивими християнами - учнями Спасителя.

Святий Василій Великий: "Усе Святе Письмо є Богонатхненне і корисне, передане Святим Духом на те, щоб ми люди кожний і всі разом, наче в загальній лікарні для душ могли вибирати ліки відповідно для власної потреби".

7

Слово Боже чи Святе Письмо тісно пов'язане з вірою, воно є основою для нашої віри. З іншої сторони, віра робить те, що Слово Боже має вплив на нас. Пригадаймо собі, що віра - це двері в духовний світ. Якщо в нас є віра, то все на нас діє і все діюче для нашого спасіння. Також неабияке значення для пізнання Святого Писання має наша молитва. Щоб ми збагнули глибину цих таємниць ми повинні якнайбільше молитися. Святий Ісаак Сирійський говорить: "молитву вважай ключем, щоб пізнати правдивий зміст Божого Писання". Коли ми молимося, звертаємося за допомогою до Бога, щоб Господь просвітив наш розум, наше серце, тоді ми можемо пізнати глибину тих слів, які є закриті в Святому Писанні.



Багато людей на сьогоднішній день читає Святе Письмо, але мало розуміє, тому що мають неправильний підхід до Святого Писання. Ми повинні не тільки читати Біблію, але пристосовувати до себе ці глибокі думки і цими думками жити на щодень. Чим більше людина має бажання жити Святим Письмом, тим більше їй відкривається духовний зміст цих слів.

Святі Преподобні Варсонуфій та Йоан навчали: "часто Святе Писання виглядає так як та вода, яка крапає маленькими краплями на твердий камінь. Через деякий час ця вода, хоч вона є дуже м'яка, розбиває цей твердий камінь". Ці Святі порівнюють Святе Писання з цією водою, яка крапає на наше тверде серце і робить його м'яким, сприятливим на те, щоб воно прийняло благодать Святого Духа.

Ісус Христос наш Спаситель багато навчав за свого життя, коли він перебував між людьми, навчав особливими короткими оповіданнями, так званими притчами. Це життєві історії, в яких закриті глибокі духовні думки. Коли ми читаємо в Святій Євангелії ці притчі, то повинні їх пристосовувати до себе. Наприклад, коли читаємо притчу про доброго пастиря, то Ісус Христос називає себе тим добрим пастирем, який лишає 99 овець і шукає одну загублену вівцю; ми повинні тут пізнати Ісуса Христа, нашого Бога, який є люблячим батьком, тим добрим пастирем, що опікується кожною людиною зокрема, всіх він нас дуже любить і хоче нашого спасіння.

8

Святий Єфрем Сирійський: "Хтось хвалиться розмовою з вельможами, князями і царями, а ти хвалися тим, що говориш, зі Святим Духом, тому що через Святе Письмо говорить Святий Дух".



Коли читаємо притчу про блудного сина знову ж ситуація, коли ми часто падаємо в різні гріхи та деколи не маємо бажання в тому всьому бруді-грісі повертатися до Бога, а щораз більше відходимо від Нього. Якраз це неправильний крок, бо пригадаймо собі Бога не як караючого суддю, а як люблячого батька, згадаймо коли повернувся син, у притчі про блудного сина, як прийняв його Бог. Так само ми повинні знати, що Бог завжди нас приймає, якщо ми хочемо щиро покаятися. Ніколи ми не повинні тікати від Бога і боятися його.

Згадаймо собі ще один випадок, коли Ісус Христос пливе зі своїми учнями по Тиверіядському морі й піднімається велика буря. Апостоли налякалися і почали кричати: "Що нам робити, Спасителю, ми тонемо?" Ісус каже їм: "маловіри, чому засумнівалися? Я є між вами". В нашому житті не все є легко і гарно, часом трапляються бурі, всілякі випробування, але ми повинні знати, що Господь є з нами, є на кораблі нашого життя, завжди готовий нам допомогти, якщо ми тільки з вірою і молитвою звертаємося за його допомогою.

Герцен: "в різних обставинах я повертався до читання Євангелії і кожного разу її зміст приносив мир і спокій до душі".

9

Бєлінський: "є книга, в якій все сказано, все вирішено, після якої ні в чому немає сумніву, книга безсмертна, Свята книга вічної істини, вічного життя - Євангелїї".



Дуже повчальною є також історія з Євангелії, коли Ісус приходить в дім Лазаря і тут зустрічають його дві сестри Марія і Марта. Марта починає клопотатися - готувати, накривати на стіл, а Марія - сідає біля стіп Ісуса і уважно слухає Вчителя. Так і в нашому житті нам здається, що в нас є стільки обов'язків, клопотів, настільки ми зайняті, що в нас немає можливості сісти почитати Святе Письмо, роздумати й застосувати це до свого життя. Ісус каже тоді: "Марто, Марто про багато клопочешся - одного ж потрібно". Ці слова ми повинні часто пристосовувати до себе: ми забагато клопочемося про речі, які є другорядними, але краще вибрати цю кращу частку, яку вибрала Марія, яка сіла біля стіп Ісуса і уважно слухала Його слова.

Дуже гарним прикладом для нас можуть бути перші християни. Вони не мали в такий спосіб укомплектованого Святого Письма, як ми маємо, вони збирали ці рядки, переписували, це було дуже важко, дуже незручно, непрактично, а все ж - вони читали та жили цими життєдайними словами. А скільки було Святих, які напам'ять знали майже все Святе Писання, тим більше Новий завіт і псалми.

Святитель Ігнатій Брянчанінов: "До кінця життя не переставай вивчати Євангелію, не подумай, що ти добре знаєш її, хоч би й знав її напам'ять. Заповідь Господня широка дуже, хоч і закрита в малих словах".

Отож, стараймося наслідувати наших попередників, брати за приклад їхнє святе життя і ставлення до Святого Письма; щоб у кожній християнській родині Біблія була настільною книгою. Книгою, яка показує дорогу до правдивого життя і щасливої вічності.

10

Святий Іван Золотоустий: "Де є Святе Письмо - звідти проганяється всяка диявольська сила, а для живих там є велике повчання про чесноту, навіть сам погляд на Святе Письмо робить нас стриманішими від гріха. Хто тільки доторкається Євангелія, той зразу упорядковує свій розум і при одному тільки погляді на нього відривається від усього земного. А коли уважно читає, то душа наче вступає в таїнственне святилище, очищується і стає ліпшою, тому що з нею говорить Бог через Святе Письмо".



Закон Божий в серці людини

Господь Бог Створитель Вселенної, а також людини, щиро обдарував своє створіння навколишнім середовищем і внутрішнім світом. Все створив Бог з великої любові та все перебувало в гармонії. Ця гармонія була у відношенні людини до Бога і навколишнього середовища, а також була гармонія у самій людині. Господь щиро обдарував людину і одним з цих дарунків є якраз наша совість чи наше сумління.

Наша совість має три важливі характеристики: перша - природнє свідоцтво про те, що є Бог, друга - свідоцтво про останній або страшний суд, третя - природня правда, яка відрізняє добро від зла, відчуває радість або біль. Давайте детальніше зупинимось на цих головних характеристиках совісті. Кожній людині вже з самого дитинства глибоко в серці є закладено те, що є Бог, є якась вища сила, яка всім керує, всім управляє. На початку 19 століття один мандрівник - дослідник Бекер, що цікавився Богом, релігією, вірою захотів дослідити чи справді всі люди вірять що є Бог, чи може є на землі десь таке племя чи народ, який не поклоняється ніякому богові. Він поїхав далеко в Африку, майже біля Екватора та поселився там в одному племені.

11

Цей дослідник жив у тому племені, приглядався до їхнього способу життя, до того, чим вони займаються, що роблять, якому божеству поклоняються. Він був здивований, тому що пройшло майже три місяці і цей чоловік зауважив, що це плем`я не поклоняється ніякому богові. Цей дослідник вже збирався від`їжджати додому, аж в останній вечір плем`я під звуки барабанів, бубнів, труб збирається, вбиває якогось бичка йде на гору та спалює цього бичка, танцюючи та співаючи свої пісні. В такий спосіб вони поклонялися своєму божеству чи своєму богові. Це сталося якраз коли зійшов повний місяць. Тоді Бекер переконався, що кожне плем`я, кожний народ, кожна людина глибоко має закладене те, що є все ж Бог, що йому треба поклонятися. Звичайно, що це поклоніння може бути неправильним, може бути схибленим, може по-різному виглядати, але все ж це прагнення Бога є закладене в кожній людині глибоко в серці, тобто в нашому сумлінні.



Друга характеристика – це є свідоцтво про останній або страшний суд. В кожному з нас десь глибоко є закладене прагнення чи бажання справедливості. Хоча ми часто зустрічаємося з несправедливістю, з нами поступають несправедливо, а часто й ми поводимося несправедливо, але в кінцевому результаті це прагнення справедливості залишається глибоко в нашому серці. Що це значить? Це значить, що ця справедливість колись буде, бо якби цієї справедливості не було взагалі, то в нас би не було цього прагнення справедливості. А де ця справедливість буде? Ця справедливість буде на страшному суді Господньому, де суддею буде справедливий Бог, хоча Бог, звичайно люблячий та по-справедливості буде судити кожну людину.

12

Третя характеристика – коли ми робимо добре – сумління нас потішає, з іншої сторони, коли робимо щось погане, то сумління нам закидає – ти робиш погано, не роби того. Апостол Павло в посланні до римлян говорить про сумління (2:14-15): “Бо коли погани, що не мають закону, з природи виконують те, що законне, вони, не мавши закону, самі собі закон; вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їхнє сумління і думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи”. Навіть ті люди, що не могли пізнати Бога, бо жили хтозна-де, не могли пізнати істини, але вони жили за голосом сумління – будуть спасенні, бо Боже милосердя і Божа любов є дуже великі та не може повестися негативно з людиною, яка жила за голосом сумління, що є голосом самого Бога.



Знову ж у посланні апостола Павла до римлян (1:20-26): Погани, які мали в собі це природне свідчення про Бога, тобто совість, не послухались цього голосу, але пішли за велінням серця свого, переповненого пристрастями і проміняли славу нетлінного Бога на подобу, що зображає тлінну людину, птахів, четвероногих і гадів і за це Бог видав їх пристрастям ганебним. В цьому випадку йдеться про поган, які не знали Бога, та сумління їм підказувало про Бога, як потрібно поклонятися Богові і якому Богові поклонятися, але вони не слухалися голосу сумління і Бог віддав їх на волю їхнього серця гріховного і вони почали поклонятися різним птахам, четвероногим і гадам. Вони потрапили на грішну дорогу через те, що не слухалися голосу сумління. З іншого боку, в цьому випадку йдеться про нас християн: ми ще більше покликані слухатися голосу свого сумління через те, що знаємо більше про Бога, про Євангелію, про спасіння і тим більше будемо відповідальні, коли ми не будемо слухатися голосу сумління і не будемо поклонятися Богові, як правдивому Творцеві нашому і правдивому Спасителеві. Кожна людина, яка знала імя Христове і не навернулася буде мати двох свідків проти себе і то дуже сильних: перше - це власне серце, совість і природній закон; друге – Слово Боже, яке буде судити в останній день.

13

Про це нам говорить Святе Письмо – Євангелія від Івана ( 12:48): “Хто мене відкидає і слів моїх не приймає, має той суддею свого – слово, яке я вирік судитиме дня останнього”. Від чого все ж походить найважча мука тих, які не прийняли Бога і жили своїми беззаконнями? Як говорять святі люди - найважча мука буде походити від того, що Бог створив нашу безсмертну душу, а в душі є наша совість, яка вічно і безперервно пам`ятає про Бога, однак вона ніколи не зможе прийти до Бога.



Святий Авва Доротей каже:”коли Бог створив людину, то він посіяв в неї щось божественне, якби якусь думку, подібну вогнику, і світлу, і теплоті, думку, яка просвічує розум і показує йому що добре є, що погане. Це називається совістю, а вона є природнім законом. Слухаючись цього закону, тобто совісті, патріархи і всі святі ще перед написаним законом угодили Богові”. Йдеться про тих людей, які не мали ще пізнання правдивого Бога, істини, Ісуса Христа, але жили за совістю, ті люди осягнули спасіння, навіть досягли святості життя.

Святий Никодим Святогорець так каже про cовість: ”старайся оберігати, брате, совість свою чистою і в думках, і в словах, і в ділах, нехай буде вона завжди безпомилковою і ніколи не осуджує і не докоряє тобі за ніщо. В чотирьох відношеннях потрібно тобі оберігати свою совість. Перше – у відношенні до Бога, друге – у відношенні до себе самого, третє – до ближніх і четверте – до всіх речей, які в тебе в руках”. Зупинимося на цих чотирьох відношеннях. Перше - кожна людина повинна пам`ятати про Бога, хто є Бог, про те, що він є створитель вселенної, створитель кожної людини, що Бог є найвище єство, якому ми повинні поклонятися, Його любити, повинні Йому служити кожний у свій спосіб.

Друге – ми повинні знати про себе, що ми є діти Божі, тому повинні так жити, щоб наші стопи були завжди скеровані до Бога, а не до чогось чи когось іншого.

14

Третє - в який спосіб ми маємо тримати чисте сумління у відношенні до ближніх? Це найперше заповідь любові: ми повинні любити своїх ближніх, повинні прощати їм, терпіти їхни немочі, проявляти діла любові та милосердя до наших ближніх – і в такому випадку наше сумління буде чистим.



Останнє – “до всіх речей, які в тебе в руках”. Бачимо, що “речі” - це навколишнє середовище, яке також Богом створене та потрібне на час нашої земної мандрівки, щоб ми осягнули спасіння, і неправильно коли людина починає прив`язуватися до матеріальних речей, до навколишнього світу, забуваючи про те, що на першому місці в нас має бути Бог і спасіння нашої душі. Тому ставитися до матеріальних речей треба як до переходящих, які нам дані на певний час і ми не повинні до них прив`язуватися.

Святий Теофан Затворник: ”від чого неспокійна буває совість - все в цей же час потрібно залишити”.

В енцикліці Святішого Отця Івана Павла II, яка називається “Світло правди” Святіший Отець говорить: “сумління – це святилище людини, де вона перебуває з Богом”.

Звичайно ми повинні багато знати про наше сумління, розуміти, що є в нас сумління і як з ним поводитися, але ще важливішим є те, щоб ми могли на щодень слухатися свого сумління. Буває так, що людина робить щось дуже погане і близькі і знайомі дивуються, а людина не розуміє і не відчуває що робить щось зле.

15

Проблема є в тому, що сумління може бути різне: нормальне, широке та вузьке. Широке сумління – сумління, при якому людина, роблячи великі помилки, промахи життєві чи великі гріхи, цього не відчуває, їй здається, що це не є провиною. Це погано сформоване сумління. Сумління вузьке, коли людина кожну найменшу дрібничку вважає важким гріхом. Це також духовна хвороба.



Нормальне сумління – це сумління сформоване на заповідях Господніх, на Євангелії, на вченні церкви, яке очищене покаянням, молитвою, сповіддю. Тільки таке сумління може нами правильно керувати і вести правильною дорогою.

Моральне богословіє вчить нас, що ми повинні керуватися своїм сумлінням, навіть, якщо воно неправильно сформоване, але завжди людина має обов`язок постійно вдосконалювати своє сумління. В який спосіб ми повинні формувати своє сумління? Це є християнське життя: читання Святого Письма, творів святих отців, знання навчання церкви, молитва, виконання заповідей, іспит нашого сумління. Людина, яка хоче в якийсь спосіб обминути голос свого сумління, коли сумління говорить одне, а людина робить інше – іде за гріхом, така людина потрапляє в своєрідний внутрішній дискомфорт, чи неспокій, це є дуже негативний стан, бо при такому духовному внутрішньому розбитті людина може попасти в психічну хворобу. Завжди повинна бути внутрішня гармонія, від якої залежить психічне та фізичне здоров`я. Якщо є внутрішній спокій, то це передається і на психіку нашу та наше тіло. А коли ми грішимо, не йдемо за голосом сумління, то є внутрішній неспокій, внутрішнє розбиття, яке нас провадить до внутрішньої дисгармонії.

16

Святий Марк подвижник наводить приклад одного юнака, який осягнув святість життя тільки через те, що слухався голосу свого сумління. Кожного вечора, коли цей юнак приходив з важкої праці, він ставав на молитву і от помолившись трохи, був втомлений і хотів відпочивати, але тут він прислухався до голосу свого сумління, яке йому підказувало:”юначе, помолися трохи більше і тоді будеш відпочивати”. Він слухався голосу



сумління - молився більше, а тоді йшов відпочивати. І так кожного вечора. В такий спосіб він досягнув досконалість життя і став пізніше святим.

Святий Марко подвижник: ”хто не займається постійно іспитом свого сумління, той і не накладе на себе відповідних трудів для вироблення чеснот і спасіння душі”.

Християни повинні мати духовну практику, що називається іспитом сумління. В чому вона полягає? Вона полягає в тому, щоб наприкінці дня, перед нашим відпочинком ми пробували ввійти в своє серце, переглянути наш цілий день, які в нас були діла, слова, бажання чи думки. Якщо в нас було щось погане, тоді перепросити Бога, покаятися; якщо було щось добре, то подякувати Богові, що Він дав можливість нам це зробити, а після того спокійно йти відпочивати. Це є своєрідний аналіз свого життя, а також дуже гарна практика, тому що ми повинні якось розвиватися, спостерігати, що ми робимо погано, а що добре, і в такий спосіб взнаємо з чим треба боротися, над чим працювати та як правильно іти по Божій дорозі.

Святий Авва Ісайя: ”якщо ми не будемо слухати совість, то вона відступить від нас, і ми потрапимо в руки наших ворогів, від яких не буде нам ніякого милосердя. Совість спротивляється людині, коли вона бажає сповнити волю гріховного тіла, якщо людина не послухає її, то передає її ворогам спасіння”.

17

Святий Дух у серці людини



Цими днями ми в особливий спосіб поклоняємося і молимося до Святого Духа. Зіслання Святого Духа, чи так звані Зелені Свята, має важливе значення, своєрідну глибину для духовного життя кожної віруючої людини.

Дивлячись у Святе Писання, у твори Святих людей, а також богословіє церкви можемо чітко побачити, що Святий Дух - це є Третя Особа Божа. Адже ми поклоняємося Богові у Пресвятій Тройці: Богові Отцеві, Богові Синові і Богові Духу Святому.

Західна церква розглядає Особу Святого Духа більше у відношенні до Отця і Сина, а Східна церква дивиться більше на Святого Духа як на того, що провадить людину до спасіння, до вічності. У Євангелії від Марка (1.9-11), а також і інші євангелисти про це згадують, чітко показують об'явлення Бога у Пресвятій Тройці. Коли Ісус Христос христився, то було чути голос Отця Небесного: "це є син мій улюблений"; а Дух Святий у вигляді голуба сходив на Сина Божого.

Якщо звернемося до творів Святих людей, а особливо до життя Святого Серафима Саровського - бачимо, що він часто наголошує про "стяжання" Святого Духа. Якраз цей Святий був щедро обдарований Богом дарами Святого Духа. Він мав дар прозорливості, пророцтва, лікування людей, вигнання злих духів, а також мав дар глибокої сердечної молитви. Святий Серафим Саровський наголошує на три середники, які необхідні щоб людина могла очистити себе до того, аби прийняти дари Святого Духа. Ці середники: молитва, піст і чування. Щоб хоч трошки ми могли уявити собі дію Святого Духа пригадаємо випадок з життя Святого Серафима. Одного разу прийшов до Серафима Саровського поміщик Мотовилов, щоб почути слово поради чи духовної настанови.

18

І от Святець говорить, пояснює, але поміщик ніби закритий на це, нічого не сприймає і не розуміє. Тоді старець говорить до Мотовилова: "давай разом помолимося".



Він взяв поміщика за руку і почав молитися. В цей час Мотовилов відчув надзвичайну радість і неземну насолоду в своєму серці, його тіло наповнилося незвичайним теплом і настільки сильне світло випромінював Святий Серафим зі своїх очей, що Мотовилов навіть не міг дивитися на старця. Звичайно, що так може молитися людина, яка сама на щодень живе Святим Духом. А нам варто мати на увазі три середники, які можуть приготувати наше серце до прийняття дару Святого Духа: молитву, піст і чування.

Коли ми поцікавимося іконографією, то бачимо, що Святого Духа переважно зображають у вигляді білого голуба. А яка характеристика цього птаха? Звичайно, що це є птах дуже ніжний і полохливий, а це свідчить про те, що Святий Дух також дуже ніжний і надзвичайно відчутливий на наші гріхопадіння. Святий Дух поселяється у людину, яка прикладає зусилля на щодень, щоб очистити своє серце від гріховних думок, бажань, відчуттів, не говорячи вже про слова і діла. Тільки така людина може отримати дар Святого Духа.

Старець Силуан - майже наш сучасник, говорить нам такі слова: "Дух Божий жив би у душах людей, бо він сам шукає людську душу і хоче в ній жити і якщо не вселяється, то тільки із-за гордості нашого розуму". Повертаємося до гордості і смирення. Бачимо, що гордість є великою перепоною для дії Бога, бо людина гордовита, самовпевнена, не уповає на Бога, не просить Божої помочі. Така людина чується самовистачальною, і це якраз є перешкодою для Бога, адже Бог поважає свобідну волю людини і ніколи насильно не втручається в її життя.

19

Ігумен Харитон так говорить про Святого Духа: "Дух Святий показує все у справжньому виді. І тоді людина починає покорятися правдивою покорою, перестає надіятися на свої власні сили і чесноти, рахує себе гіршою від всіх інших людей". Тобто ми не можемо до кінця бачити самі себе, якими ми є насправді. Людина може створити собі певну зовнішню форму побожності, ввічливості, навіть певної духовності. Насправді ж ми є такі, якими є наші думки, бажання, відчуття — все те, що глибоко криється в нашому серці. Але коли, через нашу віру і молитву Дух Святий буде частіше приходити до нашого серця, то він відкриє нам справжню картину, і ми зможемо пізнати себе, а також - Бога.



Катехизм християнської віри вчить нас, що можуть бути такі дари Святого Духа: мудрість, розум, рада, кріпость, знання, побожність, страх Божий. Звичайно, що Господь постійно висіває ці Благодатні дари. Але знову ж ставимо собі запитання: яка ж земля нашого серця? Чи дійсно земля нашого серця є приготована, щоби прийняти ці зерна Благодаті, ці зерна Божих дарів? І тут є важлива проблема: чому так мало людей на сьогоднішній день мають дари Святого Духа? Тому що мало хто хоче прикласти зусилля покаяння, для боротьби з гріховними звичками, для того, щоб жити вірою і молитвою. А Святий Дух може цілковито поміняти людину. Це бачимо на прикладі апостолів, особливо апостола Петра. Пригадаймо собі апостолів перед тим, як Ісус Христос ішов на терпіння: на хресну дорогу, на хресну смерть. Ці апостоли всі полохливі, лякливі порозбігалися, а апостол Петро, навіть, три рази відрікся від Ісуса Христа. А що діється опісля того, коли Святий Дух сходить на апостолів? Це можна прочитати в Діяннях апостолів (2: 1-4; 2: 14,21,41). Щось зовсім іншого стається з тими апостолами, які були полохливі, лякливі, хоча, звичайно, і мали віру, і багато знали, бо їх Христос навчав, але не мали ще сили Святого Духа.

20

І от коли Святий Дух сходить - цей же апостол Петро говорить проповідь і три тисячі людей навертається до Бога. Бачимо, наскільки його слова мали в собі силу Святого Духа.



В історії християнства були єретики, які говорили, що Святий Дух це є просто якась енергія, якась надприродна сила чи щось іншого, але в цьому вони глибоко помилялися. Богословіє церкви, а особливо Святе Писання, говорять нам конкретно, що Дух Святий це є третя Особа Божа, не просто якась собі сила, це є Особа Божа. І це ми бачимо конкретно у Євангеліях, які описують хрищення Господа Спасителя в ріці Йордань. Ще один важливий момент - Євагелія від Матея (28: 19): "ідіть, отже і зробіть учнями всі народи, христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа". От спробуймо уважніше приглянутися до цих слів. Бачимо, що Святий Дух є на тому ж самому рівні, що й Отець і Син, тобто це є рівносильна рівнозначна особа Божа, тобто третя особа Божа - Святий Дух.

Молитва, яку можемо промовляти до Святого Духа - "Царю небесний". Давайте трошки глибше подивимося на цю молитву, розберемо її зміст, подивимося що закрито в словах цієї молитви.

"Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші".

"Царю небесний, утішителю" - бачимо, що людина може мати різні потіхи, чи утішення, радість. Ця радість може бути різна, може бути чисто зовнішньою, фізичною, приносити приємність зовнішню, тілесну, фізичну; також радість може бути душевна, а ще радість може бути духовна. Духовна радість - це є більшою мірою внутрішня радість, це є спокій, мир, любов, це є дійсно пережиття Святого Духа, пережиття присутності Бога. І тільки Святий Дух може нам дати таку правдиву радість, він є найголовніший наш утішитель.

21

Адже людина може мати цю радість зовнішню, матеріальну, ці приємності світу, але мати внутрішній неспокій, не бути з Богом, не мати віри, не молитися. І все ж таки вона не буде мати цієї радості, тому що правдива радість - це внутрішня духовна радість. Ми повинні старатись шукати такої радості - внутрішньої, духовної, яку нам може дати Святий Дух.



"...душе істини, що всюди єси і все наповняєш" - ці слова нам підкреслюють, що Святий Дух є правдивим Богом, бо тільки Бог може все наповняти і бути всюди присутнім.

"...скарбе дібр, життя подателю" - бачимо, що людина може мати різні скарби і от приходить певний час, тобто коли людина вмирає, в той же момент всі свої матеріальні скарби вона лишає тут, на землі, але цей правдивий скарб, який може нам дати дар Святого Духа, людина з собою переносить у вічність, тому він є справжнім скарбом.

"...прийди і вселися в нас" - варта частіше призивати Святого Духа, щоб він прийшов і вселився, однак важливо є готувати землю свого серця, щоб цей Дух мав місце де прийти і вселитися, мало одного призивання - потрібно більше покаяння, смирення, більше молитви, боротьби з гріхом.

"...і очисти від усякої скверни і спаси Благий душі наші". Святий Дух коли приходить, очищає нас цілком і приводить нас до спасіння.

На сьогоднішній день можемо побачити, що трапляється дуже багато людей, які називаються харизматами, різного роду цілителями, екстрасенсами і т.д. Коли придивимося до пересічної людини, людина має якісь певні людські властивості чи силу, але коли людина має дар лікування, чи пророцтва, чи ясновидіння, чи чогось іншого надзвичайного, тоді ми повинні знати, що це вже не є властивості звичайної людини, а це є дар підкріплений якимось духом. Важливе питання: яким духом?

22

Можуть бути цілителі, ясновидці, пророки, прозорливці, ті люди, які мають якийсь дар справді від Святого Духа. Але з іншої сторони - на сьогоднішній день є багато цілителів,



ясновидців, екстрасенсів, які також можуть бути підкріплені нечистою силою, тобто нечистими духами. Тому коли хочемо звернутися до такої нетрадиційної людини, яка має якийсь особливіший дар, ми повинні старатися спочатку взнати яким духом ця людина наповнена. На сьогоднішній день маги, чародії, ворожбити прикриваються релігійними середниками, в них є ікони, свята вода, свічки, навіть олійки для помазування, але це є тільки прикриття. Треба пізнати яким духом діє людина, як вона живе, що вона має в собі, скільки в цій людині є правдивої християнської любові. Тому, коли ми звертаємося до таких людей, які мають особливіші дари ми повинні бути обережні. Спочатку потрібно помолитися, попросити Бога помочі, запитатися інших людей, які більш-менш орієнтуються в ситуації, щоб знати чи звертатися до цієї особи чи не варта.

А ось кілька цитат Святих людей про Святого Духа.

Старець Силуан: "Дух Святий невидимо дає душі знання, в Дусі Святому душа знаходить спокій, Дух Святий веселить душу і дає їй радість на землі".

Макарій Великий: "Де Дух Святий - там як тінь послідує переслідування і боротьба".

Святитель Ігнатій Брянчанінов: "Святий Дух діє самовладно як Бог, приходить в цей час, коли смиренна і самопонижена людина не очікує його приходу, раптово міняє розум, міняє серце, своєю дією охоплює всю волю і всі здібності людини, яка не має можливості збагнути, що стається з нею".

23

Звичайно, що дуже добре знати, про Святого Духа, що він є Третьою Особою Божою, що варта мати його дари, які так необхідні для нашого спасіння, однак дуже важливо, щоб ми навчилися бути смиренними, бути покірними, щоби ми навчилися глибоко молитися, боротися з гріхом і аж тоді ми зможемо відчутливо пережити дію Святого Духа в своєму серці. Звичайно, що останнє рішення - від Бога походить, але якщо ми будемо над цим працювати, якщо ми будемо просити, а як каже Євангелія: "просіть і дасться вам, шукайте і знайдете, стукайте і вам відчинять", то Господь напевно дасть нам ці дари Святого Духа.


  1   2   3   4   5   6   7

Коьрта
Контакты

    Главная страница


Закон Божий в серці людини 11 Святий Дух у серці людини 18 Сила Хресного Знамення 24 Покров Пресвятої Богородиці 27